Справа №442/5051/25
Провадження №2/442/1532/2025
01 вересня 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
в складі: головуючої судді Нагірної О.Б.,
за участю секретаря судового засідання Лесович О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дрогобичі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу № 442/5051/25 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа Головне управління Національної поліції у Львівській області
встановив:
Позивачка звернулася з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на її користь заподіяну моральну шкоду у розмірі 464000 грн.
Позовні вимоги мотивує тим, що на початку серпня 2020 року вона звернулася до Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.І ст. 364 КК України, ч. 1 ст. 366 КК України, ч. 1 ст. 365 КК України.
Всупереч вимог ст. 214, 215 КПК України, Дрогобицьким РВП ГУНП у Львівській області відомості заяви про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР не було внесено.
У зв'язку з невиконанням Дрогобицьким РВП ГУНП у Львівській області вимог КПК України, вона змушена була звернутися до слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду із скаргою на бездіяльність та зобов'язання уповноважену особу СВ Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області внести відомості до ЄРДР за моєю заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 серпня 2020 року у справі №442/4972/20 її скаргу задоволено та зобов'язано уповноважену особу СВ Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області внести відомості до ЄРДР.
19 серпня 2020 року на виконання ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області у справі №442/4972/20, Дрогобицьким і РВП ГУНП у Львівській області було відкрито кримінальне провадження за №12020140110001186 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 364 КК України, ч. 1 ст. 366 КК України, ч. 1 ст. 365 КК України.
01 лютого 2024 року старшим слідчим СВ Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області Трускавецькою О.О. винесено постанову про закриття кримінального провадження №12020140110001186 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 366, ч.І ст. 364, ч.І. ст. 365 КК України, у зв'язку з відсутністю в діях складу кримінального правопорушення (п.2 ч.І ст.284 КПК України).З даною постановою заявниця не погодилася та оскажила її до слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.
Під час винесення оскаржуваної постанови порушено порядок збирання доказів та дачі їм правової оцінки.
З часу внесення в Єдиний реєстр досудових розслідувань заяви та розпочаття кримінального провадження, слідчим всупереч ст. 9 КПК України, не вчинено жодної слідчої дії спрямованої на всебічне, повне і неупереджене дослідження обставин кримінального провадження.
Зокрема, не було допитано свідків, які могли дати свідчення про вчинення злочину. Слідчим не з'ясовано яким чином відбувся злочин та не встановлено осіб, які вчинили злочин.
Варто також звернути увагу на те, що старший слідчий Трускавецька О.О. у своїй постанові вдалася до фальсифікації фактичних обставин у даному кримінальному провадженні. Зокрема старший слідчий не вказує у постанові про закриття кримінального провадження про факт надання мною показів із викладенням всіх фактичних обставин вчинення даного кримінального правопорушення.
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 лютого 2024 року у справі №442/4454/21 у задоволенні скарги було відмовлено, однак ухвалою Львівського апеляційного суду від 12 березня 2024 року, мою апеляційну скаргу задоволено частково, ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівсьвої області скасовано та постанову старшого слідчого СВ Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області від 01.04.2024 про закриття кримінального провадження № 12020140110001186 скасовано і матеріали кримінального провадження повкнути до СВ Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області для організації проведення досудового розслідування.
Незважаючи на це, СВ Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області не було забезпечено виконання ухвали суду та не здійснено жодної слідчої дії спрямованої на розкриття злочину.
Незважаючи на це, 27 вересня 2024 року слідчим СВ Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області Возняк І.Д. винесено постанову про закриття кримінального провадження №12020140110001186 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 366, ч.І ст. 364, ч.1. ст. 365 КК України, у зв'язку з відсутністю в діях складу кримінального правопорушення (п.2 ч.1 ст.284 КПК України).
З даною постановою заявниця не погодилася та оскаржила до слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.
Під час винесення оскаржуваної постанови порушено порядок збирання доказів та дачі їм правової оцінки.
З часу внесення в Єдиний реєстр досудових розслідувань моєї заяви та розпочаття кримінального провадження, слідчим всупереч ст. 9 КПК України, не вчинено жодної слідчої дії спрямованої на всебічне, повне і неупереджене дослідження обставин кримінального провадження.
Зокрема, не було допитано свідків, які могли дати свідчення про вчинення злочину. Слідчим не з'ясовано яким чином відбувся злочин та не встановлено осіб, які вчинили злочин.
Варто також звернути увагу на те, що старший слідчий Дорошевич Н. у своїй постанові вдалася до фальсифікації фактичних обставин у даному кримінальному провадженні. Зокрема старший слідчий не вказує у постанові про закриття кримінального провадження про факт надання мною показів із викладенням всіх фактичних обставин вчинення даного кримінального правопорушення.
Ухвалою судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, про що повідомити сторони, визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
21.07.2025 від представника Державної казначейської служби України надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову до Казначейства за безпідставністю, посилаючись на те, що Казначейство, яке залучено до цієї справи в якості відповідача не в змозі використати права учасника судового процесу, тому що згідно зі своїми функціональними обов'язками не є учасником спірних відносин і не володіє будь-якими фактичними даними, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Казначейство діє відповідно до повноважень та компетенції, визначених, зокрема, Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, і не несе відповідальності за протиправні дії чи бездіяльність інших юридичних осіб, а відшкодування шкоди, здійснюється з врахуванням норм Цивільного кодексу України.
Казначейство не було учасником спірних правовідносин, прав та законних інтересів Позивача не порушувало та не володіє будь-яким відомостями щодо підстав та предмета позову, відтак не може надати суду будь-які докази, що стосуються справи.
При цьому, відповідно до статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.Таким чином, Казначейство лише наділене повноваженнями щодо стягнення коштів державного бюджету для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.
29.07.2025 від представника третьої особи Головного управління Національної поліції у Львівській області надійшли пояснення, у якому просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову. Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
Відтак, позивачка повинна обґрунтувати та надати належні докази на підтвердження факту заподіяння їй моральних чи фізичних страждань, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі заявник оцінює заподіяну йому моральну шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Також вона повинна надати суду обґрунтований та у відповідності до вимог закону розрахунок суми, яку вона просить стягнути.
Виходячи з приписів законодавства про відшкодування шкоди, розмір відшкодування шкоди повинен визначатись з урахуванням вимог розумності та справедливості такого відшкодування, яке має бути не більш, ніж достатнім для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинно призводити до збагачення особи за рахунок Держави.
ГУНП у Львівській області вважає, що наявність лише ухвали Львівського апеляційного суду від 12 березня 2024 року у справі № 442/4454/21 та ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 листопада 2024 року у справі № 442/4454/21 про скасування постанов про закриття кримінального провадження не є достатньою підставою для встановлення факту заподіяння моральної шкоди. Інших доказів на підтвердження цього факту позивачкою не надано.
05.08.2025 від позивачки надійшла відповідь на відзив , у якій зазначає, що вважає відзив необгрунтованим та таким, що не впливає на доведеність позовних вимог, з огляду на наступне. Поданий відзив оформлено Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області, що не є юридично самостійним суб'єктом, уповноваженим діяти від імені Держави Україна у суді. Відзив не містить належного правового чи фактичного спростування доводів позову, ігнорує обов'язок держави забезпечити ефективне розслідування заявленого кримінального правопорушення, не містить заперечень щодо тривалості бездіяльності, що фактично визнає ці обставини.
05.08.2025 від позивачки надійшла відповідь на пояснення третьої особи, у якій зазначає, що подані пояснення не спростовують фактів тривалої бездіяльності органу досудового розслідування та не є підставою для відмови у задоволені позову, а навпаки підтверджують злочинну бездіяльність органу досудового розслідування.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено, що 01.02.2024 старшим слідчим СВ Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області капітаном поліції Трускавецькою О.О. винесено постанову про закриття кримінального провадження №12020140110001186 від 19.08.2020 за фактом ймовірного зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу, службового підроблення, вчинених службовими особами Дрогобицької міської ради у зв'язку з відсутністю складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 365, ч.1 ст. 364, ч.1 ст.366 КК України.
Ухвалою слідчої судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20.02.2024 було відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого СВ Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області Трускавецької О.О. від 01.02.2024 про закриття кримінального провадження, внесеного 19.08.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020140110001186 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 365, ч.1 ст. 364, ч.1 ст.366 КК України.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 12.03.2024 було скасовано ухвалу слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20.02.2024 про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 та скасовано постанову слідчого СВ Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області Трускавецької О.О. від 01.02.2024 про закриття кримінального провадження.
27.09.2024 старшим слідчим СВ Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області капітаном поліції Возняк І.Д. винесено постанову про закриття кримінального, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020140110001186 від 19.08.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 364, ч.1 ст.365 КК України у зв'язку з відсутністю ознак складу злочинів.
Ухвалою слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду від 21.11.2024 було скасовано постанову про закриття кримінального, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020140110001186 від 19.08.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 364, ч.1 ст.365 КК України у зв'язку з відсутністю ознак складу злочинів.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми права, відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.
Згідно із ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені частиною сьомою статті 1176 ЦК України.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою у випадках вчинення незаконних дій, перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 р. у справі № 242/4741/16-ц зазначено, що з урахуванням того, що саме на державу покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне вказати, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновку Верховного Суду України, який міститься у постанові від 08 листопада 2017 року у справі № 761/13921/15-ц (провадження № 6-99цс17), оскільки Верховний Суд України не робив висновку про обов'язкове залучення ДКСУ та неможливість задоволення позову у разі незалучення цього органу. Велика Палата Верховного Суду також вважає, що в ухвалі Верховного Суду від 04 вересня 2019 року, якою справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, міститься помилкове посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, оскільки в тій справі зроблений висновок про повернення сум виконавчого збору, надміру сплачених до Державного бюджету України, а не про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, і не зроблено висновку про обов'язкове залучення ДКСУ та неможливість задоволення позову у разі незалучення.
Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, як письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Конституційний суд України у рішенні від 03.10.2001 № 12-рп/2001 у справі про відшкодування шкоди державою вказує , що державні органи, як юридичні особи несуть юридичну відповідальність лише за своїми договірними зобов'язаннями. Держава не відповідає по зобов'язаннях державних організацій, які є юридичними особами, а ці організації не відповідають по зобов'язаннях держави. Така юридична особа, тобто державна установа, відповідає за своїми зобов'язаннями коштами, які є в розпорядженні.
Відповідно до частини 2 статті 2, частини першої статті 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Таким чином, Казначейство лише наділене повноваженнями щодо стягнення коштів державного бюджету для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.
Згідно зі статтею 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Абзацом 2 підпункту 1 пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень БК України визначено, що безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.
При цьому підпунктом 2 пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень БК України встановлено, що відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїм повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Таким нормативно-правовим актом є Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 №45).
Пунктом 35 Порядку №845 визначено, що Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.
Таким чином, відповідачем у справі є Держава Україна, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Таким органом у цій справі є відповідний орган поліції (дії/бездіяльність якого на думку позивача, спричинили йому моральні страждання, заподіяли моральну шкоду).
Казначейство, яке лише через повноваження щодо виконання судових рішень про стягнення коштів з державного бюджету на відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади не може бути відповідачем у даній справі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 № 523/9076/16-ц суд прийшов до висновку, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12.12.2018 у справі №570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13.03.2019 у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц та Верховного Суду, викладені у постанові від 14.09.2022 у справі № 342/681/20).
Таким чином, Державна казначейська служба України є неналежним відповідачем. З метою забезпечення завдань цивільного судочинства Казначейство може бути залучено до участі у справі виключно в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, зважаючи на те, що саме на Казначейство покладено функції з виконання судових рішень по даній категорії справ.
Отримавши відзив на позовну заяву, в якому зазначено вказані обставини, позивачка не подала до суду клопотання про заміну неналежного відповідача належним.
Відповідно до вимог ч.2 ст.51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
З таких підстав, оскільки заміна сторони може бути лише за клопотанням позивача, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови у позові судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 76-81, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.1174 ЦК України, суд
ухвалив:
В позові відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.Б. Нагірна