Іменем України
01 вересня 2025 року
м. Харків
справа № 643/741/25
провадження № 22-ц/818/3830/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Тичкової О.Ю.,
суддів: Курило А.М., Пилипчук Н.П.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на заочне рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 06 травня 2025 року у складі судді Замікули Б.С.,-
У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №5038401 від 26.07.2021 у розмірі 60556,46 грн, з яких 14250 - заборгованість за тілом кредиту, 45481,46 грн - заборгованість за відсотками, 825 грн - заборгованість за комісійними винагородами та просило вирішити питання про стягнення судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит, на підставі чого відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 15000 грн ( надалі Договір кредиту). Оскільки відповідачка належним чином кредитні зобов'язання за Договром кредиту не виконала та кредитні кошти зі сплатою процентів та комісійних винагород не повернула, у неї виникла заборгованість за кредитним договором у вказаному розмірі. Відповідно до укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» договору про відступлення прав вимоги, до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги за Кредитним договором. Тому позивач просить стягнути заборгованість за кредитним договором на свою користь.
Заочним рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 06 травня 2025 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Рішення суду обґрунтовано тим, що позивач не надав доказів на підтвердження факту перерахування на користь відповідачки грошових коштів за Договором кредиту та укладення цього договору.
Не погодившись з рішенням суду ТОВ «Діджи Фінанс» подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги позову в повному обсязі. В обґрунтування посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи. Вважає,що суд не дав належної оцінки наданим позивачем доказам та дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог та відмову у задоволенні позову.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що в обґрунтування заявлених вимог позивачем надано копію анкети-заяви №5038401 від 26.07.2021, в якій зазначено такі відомості: сума кредиту - 15000 грн, валюта: українська гривня, строк кредиту - 30 днів з 2021.07.26, дата повернення кредиту: 2021-08-25, сума до повернення: 18660 грн.
Складові частини кредиту становлять: комісія за надання кредиту - 825 грн (нараховується одноразово за ставкою 5,50 % від суми кредиту), проценти за користування кредитом - 2835 грн (нараховується за ставкою 0.63 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування).
Крім того, у вказані анкеті зазначені анкетні дані позичальника, зокрема, реквізити документу, що посвідчує особу, адреса реєстрації, адреса проживання, освіта, соціальний статус, місце роботи, щомісячний дохід, дані контактної особи.
Суд зазначає, що наданий документ не містить підпису сторін (ані електронного, ані власноручного).
Також позивачем надано копію договору про споживчий кредит №5038401 від 26.07.2021, сторонами якого зазначено ТОВ «Мілоан» та відповідач. Зазначений договір не підписано відповідачкою (а.с.34-38).
Зі змісту п. 1.1. договору вбачається, що кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. Договору (далі- кредит), а позичальник зобов?язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4. Договору термін та виконати інші зобов?язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов?язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов?язків найманого працівника. Типом кредиту с кредит.
Згідно з п. 1.2. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 15000 грн. у валюті: українські гривні.
Відповідно до п. 1.3. договору кредит надається строком на 30 днів з 26.07.2021, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 25.08.2021 (п. 1.4. договору).
Положенням п. 1.5. договору визначено, що загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 3660.00 грн в грошовому виразі та 1,324.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 18660 грн. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов?язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов'язань.
Відповідно до п. 1.5.1. договору комісія за надання кредиту становить 825 грн., яка нараховується за ставкою 5.50 % від суми кредиту
Проценти за користування кредитом: 2835 грн., які нараховуються за ставкою 0.63 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2. договору).
Згідно з п. 1.6. договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 % фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Як визначено п. 2.1. договору, кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок.
У свою чергу відповідно до п. 2.2.1. договору позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2. договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п. 1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п. 2.3 договору.
Відповідно до п. 2.2.2. договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 договору.
Згідно з п. 3.1.1. договору на умовах, передбачених п. 2.1 цього договору, в сумі, що передбачена п. 1.2. цього договору, кредитодавець зобов'язаний надати Позичальнику кредит в порядку, визначеному в цьому Договорі.
Відповідно до п. 6.1. договору цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт Товариства, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника (п. 6.2. договору).
До копії договору додано копію графіку платежів, згідно якого станом на 25.08.2021 позичальник повинен був сплатити 18660 грн, що складається з суми кредиту - 15000 грн, 2835 грн. - проценти за користування кредитом, 825 грн. - комісію за надання кредиту.
Аналогічні договору умови кредиту зазначені у копії паспорта споживчого кредиту № 5038401 б/д, в якому наявна графа «Підпис споживача (електронний підпис одноразовим ідентифікатором) (а.с. 39-39 зворот).
Крім того, до суду надано копію платіжного доручення 52182499 від 26.07.2021, в якому зазначено про перерахування ТОВ «Мілоан» відповідачу на картку MASTERCARD № 516874*30 грошових коштів в сумі 15000 грн з наявними ознаками підпису (без зазначення ПІБ) та печатки ТОВ «Мілоан» ( а.с.41).
Згідно умов договору відступлення права вимоги №12Т від 11.11.2021, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс», кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості).
Внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор заміняє кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказані у Реєстрі Боржників, та набуває прав грошових вимог кредитора за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання своїх грошових та інших зобов'язань боржників за кредитними договорами.
До договору про відступлення права вимоги №12Т від 11.11.2021 долучено витяг з реєстру боржників, в якому зазначено відомості про відповідача та розмір заборгованості в сумі 60556,46 грн, право вимоги якої відступлена позивачу.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
У статті 11 цього Закону передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 вказаного Закону у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частинами 1 і 2 статті 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.
У відповідності до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
У пункті 3 частини 2 статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України.) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
Статтею 80ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
На підтвердження заборгованості та її розміру позивач подав до суду першої інстанції договір споживчого кредиту № 5038401 від 26.07.2021 року (а.с. 34), анкети-заяви №5038401 від 26.07.2021 (а.с. 18), графіку платежів до кредитного договору № 5038401 від 26.07.2021 року (а.с. 38 зворот), паспорт споживчого кредиту № 5038401 (а.с. 39), договір №12Т про відступлення права вимоги від 11 листопада 2021 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» (а.с. 23-27), витяг з додатку до договору факторингу № 12Т від 11 листопада 2021 року (а.с.20).
Зі змісту наданих позивачем документів неможливо достовірно встановити, що вони були підписані сторонами, які зазначені у договорі в електронній формі. Відповідно, відсутні підстави вважати, що між ТОВ «Міолан» та ОСОБА_2 виникли зобов'язання за Договором кредиту.
Надана позивачем копія платіжного доручення ТОВ « МІОЛАН» № 52182499 від 26.07.2021 містить дані про отримувача ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 15 000 грн на кред рах № 51874*30 ( а.с. 41) .
Проте жодних даних про належність зазначеного карткового рахунку відповідачці матеріали справи не містять.
Апеляційний суд зауважує, що у справі, яка переглядається, позивач мав можливість надати докази на обґрунтування позовних вимог, що є його процесуальним обов'язком в силу положень статей 12, 81 ЦПК України. Проте зазначеного обов'язку позивач не виконав, належних та достатніх доказів укладення між ТОВ « МІОЛАН» та ОСОБА_1 . Договору Кредиту в електронній формі та надання відповідачці кредитних коштів суду не надав.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно вирішив справу на підставі досліджених в судовому засіданні доказів та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на зазначене апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» залишити без задоволення.
Заочне рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 06 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст складено 01.09.2025
Головуючий: О.Ю. Тичкова
Судді: О.М. Курило
Н.П. Пилипчук