Справа № 761/35113/24
Провадження № 2/761/3040/2025
(заочне)
23 травня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Аббасової Н.В.,
секретаря судового засідання Сухини А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Забавська Наталія Володимирівна, про визнання права власності на частку у квартирі,
У вересні 2024 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач), третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Забавська Н.В. (далі по тексту - третя особа), про визнання права власності на частку в квартирі, у якому просив суд визнати за позивачем право власності на 1/2 частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала на момент смерті спадкодавцю ОСОБА_3 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач разом із своїм батьком - ОСОБА_3 тривай час зареєстровані та проживали за адресою: АДРЕСА_1 .
Право власності на квартиру за вказаною адресою зареєстровано за позивачем та його батьком - ОСОБА_3 , по 1/2 частці квартири.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Після смерті батька, позивач звернувся до приватного нотаріуса КМНО Забавської Н.В. із заявою про видачу свідоцтва про спадщину за законом на 1/2 частку квартири, яка належала спадкодавцю ОСОБА_3 .
Однак постановою від 09.04.2021 нотаріус відмовила позивачу у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про спадщину за законом. Підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії стала реєстрація за адресою місцезнаходження спадкового майна іншого сина спадкодавця - ОСОБА_2 , який є відповідачем у справі, та неможливість встановлення нотаріусом факту постійного проживання (чи не проживання) відповідача у спірній квартирі.
Позивач зазначає, що все своє життя постійно проживав та був зареєстрований у спірній квартирі разом із спадкодавцем, у тому числі і на час відкриття спадщини, про відмову від спадщини не заявляв, тому в силу норм ч.3 ст. 1268 ЦК України, вважає себе спадкоємцем, що прийняв спадщину.
Відповідач не проживав в спірній квартирі, участь у сплаті комунальних послуг та утримання спірного майна не приймав.
На підставі зазначеного позивач просить суд про задоволення позову.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2024 матеріали позовної заяви передано на розгляд судді Аббасовій Н.В.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.09.2024 позовну заяву залишено без руху.
10.10.2024 від представника позивача - адвоката Чекмана М.П. надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.10.2024 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання. Цією ж ухвалою суду встановлено відповідачу строк п'ятнадцять днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, протягом якого відповідач має право подати відзив на позовну заяву, з урахуванням вимог ст. 178 ЦПК України. Також встановлено третій особі строк п'ятнадцять днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження та відзиву у справі для подання пояснень щодо позову або відзиву, до яких застосовуються правила, встановлені частинами 3-6 ст. 178 ЦПК України.
22.11.2024 від третьої особи надійшли пояснення на позовну заяву.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.01.2025 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.
06.03.2025 в судовому засіданні допитано свідків: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 06.03.2025 суд ухвалив: повернутись до стадії підготовчого провадження; витребувати у приватного нотаріуса КМНО Забавської Н.В. копію матеріалів спадкової справи №12/2021 щодо майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; призначити підготовче судове засідання.
17.03.2025 на виконання ухвали суду від 06.03.2025 від приватного нотаріуса КМНО Забавської Н.В. надійшла копія спадкової справи №12/2021, яка відкрита після смерті ОСОБА_3
18.04.2025 від представника позивача - адвоката Чекмана М.П. надійшли додаткові пояснення та клопотання про долучення доказів.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22.04.2025 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, причин неявки не повідомив та відзиву на позовну заяву не подав.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, 22.11.2024 подала заяву в якій просила провести розгляд справи без її участі, ухвалити рішення на підставі фактичних обставин справи та згідно вимог чинного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).
Враховуючи, що позивач та його представник не висловлювали заперечень проти проведення заочного розгляду справи, при цьому відповідач, що належним чином повідомлявся про розгляд справи, в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, а тому відповідно до положень статей 280, 281 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та їх правовідносини.
Квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить в рівних частинах (по 1/2 частині) позивачу, на підставі договору купівлі-продажу частки квартири від 14.02.2020, та ОСОБА_3 , на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22.03.2017 у справі №761/32296/16-ц.
У вказаній квартирі зареєстровано троє осіб: ОСОБА_1 (позивач), ОСОБА_2 (відповідач) та ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 є батьком позивача, що підтверджується копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 від 31.05.2024.
Відповідач ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 , що підтверджується Витягом із актового запису про народження.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач є зведеними братами, мають різних матерів та спільного батька, яким є ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_2 від 14.09.2020.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належну йому 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Заповіту після себе ОСОБА_3 не залишив.
З наданої приватним нотаріусом КМНО Забавською Н.В. копії спадкової справи №12/2021 вбачається, що 01.04.2021 позивач звернувся до приватного нотаріуса КМНО Забавської Н.В. із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого батька - ОСОБА_3 на належну останньому частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Заява подана на підставі ст. 1268 ЦК України, в зв'язку з проживанням разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Постановою від 09.04.2021 нотаріус відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину. Як вбачається зі змісту постанови нотаріуса від 09.04.2021, підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії є те, що на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем було зареєстровано місце проживання його синів: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Заява про відмову від прийняття спадщини ОСОБА_2 в матеріалах спадкової справи відсутня. За наявними у спадковій справі матеріалами нотаріус не має можливості встановити факт постійного проживання (чи не проживання) ОСОБА_2 із спадкодавцем на час відкриття спадщини. На підставі зазначеного нотаріус дійшла висновку про відсутність підстав для видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно матеріалів справи, ОСОБА_4 , яка є матір'ю позивача та дружиною померлого ОСОБА_3 , також є спадкоємицею першого ступеня споріднення, однак вона не прийняла спадщину у встановлений законом строк.
Згідно ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтями 1217, 1223 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
За приписами частин 1-3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Такий правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладено у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року в справі № 569/15147/17, від 18 листопада 2020 року в справі № 523/19010/15-ц, від 02 квітня 2021 року в справі № 191/1808/19, від 28 квітня 2021 року в справі № 204/2707/19.
Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 79 ЦПК України).
Згідно з частинами 1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На підтвердження доводів щодо не проживання відповідача за місцем реєстрації, позивач надав до суду відомості про звернення до Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві із заявою про розшук ОСОБА_2 , яка була подана до поліції в грудні 2023 року. За результатами розгляду вказаної заяви працівниками поліції було встановлено місцезнаходження ОСОБА_2 , який висловив бажання не розголошувати особисту інформацію, в тому числі і місце проживання (листи Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві від 15.12.2023, 14.08.2024).
06.03.2025 в судовому засіданні допитано свідків: ОСОБА_4 (мати позивача), а також ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (сусіди по будинку), які повідомили, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , проживають мати з сином - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а також за життя - ОСОБА_9 . ОСОБА_10 ніколи не проживав та наразі не проживає за вказаною адресою.
Суд вважає, що на підставі вказаних вище доказів можливо встановити дійсні обставини справи, дані докази є достовірними, належними та достатніми, які дають суду підстави вважати про наявність існування факту, що відповідач постійно не проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Тому, правове значення для даної справи має встановлення та дослідження судом факту постійного місця проживання спадкоємця на момент смерті спадкодавця, який дає йому право вважатися таким, що прийняв спадщину на підставі ч.3 ст. 1268 ЦК України.
При виборі місця проживання виявляється воля особи, право на вибір місця проживання закріплено у ст. 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає, у той час коли під тимчасовим місцем проживання розуміється місце перебування фізичної особи де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо). Тимчасова відсутність може бути безперервною, однак не повинна перевищувати шість місяців. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення.
З досліджених у судовому засіданні доказів, судом встановлено, що на час відкриття спадщини відповідач постійно не проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , хоча і був зареєстрований у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , а також у визначений законом строк не звернувся в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, тому вважається таким, що не прийняв її.
Аналіз норм чинного законодавства дає підстави стверджувати, що сама по собі реєстрація місця проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини не може свідчити відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини.
У свою чергу, ч. 1 ст. 1269 ЦК України передбачає, що спадкоємець, який на час відкриття спадщини не проживав разом із спадкодавцем, для прийняття спадщини має подати в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Статтею 1270 ЦК України встановлено строк для прийняття спадщини у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, тобто з дня смерті спадкоємця, однак, відповідач зазначені вимоги закону не виконав, не звернувся вчасно в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини протягом шестимісячного строку, тому вважається таким, що не прийняв спадщину.
Також ч. 1 ст. 1297 ЦК України регламентовано обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Таким чином, навіть у разі прийняття спадщини спадкоємцем, у зв'язку з тим, що він постійно проживає разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, такий спадкоємець зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, однак всупереч вимогам зазначеної статті таких дій відповідачем вчинено не було.
Оскільки судом встановлено, що відповідач не проживав постійно із спадкодавцем на час відкриття спадщини, не вчиняв будь-яких активних дій по прийняттю спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_3 і не звертався до нотаріуса про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом, суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 не прийняв спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Натомість позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса КМНО Забавської Н.В. із заявою про видачу свідоцтва про спадщину за законом на 1/2 частку квартири, яка належала спадкодавцю ОСОБА_3 .
Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, у власності позивача перебуває 1/2 частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач тривалий час зареєстрований та проживає у вказаному житлі, в тому числі і на час відкриття спадщини, здійснює оплату комунальних послуг за вказаною адресою, про відмову від спадщини не заявляв.
Враховуючи зазначене, у відповідності до положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України, позивач вважається спадкоємцем, що прийняв спадщину.
Відповідно до ч. 5 ст. 1269 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Таким чином, позивач набув права власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала на момент смерті спадкодавцю ОСОБА_3 .
На підставі вищевикладеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги повністю знайшли своє підтвердження, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись статтями 1216, 1217, 1218, 1221, 1223, 1268, 1269, 1297 ЦК України, статтями 2-7, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Забавська Наталія Володимирівна, про визнання права власності на частку у квартирі, - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частки квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала на момент смерті спадкодавцю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін:
ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Забавська Наталія Володимирівна: м. Київ, вул. Г. Андрющенка, буд. 7/19, нежилі прим. з № 1 по № 9 (групи прим. № 2 (літ. А).
Суддя: Н.В. Аббасова