печерський районний суд міста києва
Справа № 757/33999/21-к
06 жовтня 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №42020101070000151, -
У червні 2021 року до провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №42020101070000151.
В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що на тимчасово вилучене майно ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05.06.2020 року у справі № 752/10432/20 накладено арешт, зокрема, на мобільний телефон Iphone-11 (IMEI - НОМЕР_1 ; INEI 2 - НОМЕР_2 ) в чохлі чорного кольору, проте ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05.02.2021 року у справі № 752/10432/20 скасовано арешт, що накладений на мобільний телефон Iphone-11 (IMEI - НОМЕР_1 ; INEI 2 - НОМЕР_2 ) в чохлі чорного кольору, відтак вищевказаний мобільний телефон підлягає поверненню його власнику.
Адвокат у судове засідання не з'явилися, про розгляд скарги повідомлені належним чином.
Слідчий/прокурор у судове засідання не з'явився, про місце і час розгляду скарги повідомлений належним чином, протее на адресу суду надійшли письмові заперечення.
За вказаних обставин, слідчим суддею з метою забезпечення дотримання розумних строків розгляду скарги, визнано можливим її розгляд у відсутність осіб, які не з'явилися, при цьому слідчим суддею враховано положення ст.ст. 26, 306 КПК України.
Вивчивши скаргу, дослідивши письмові докази в її обґрунтування, слідчий суддя приходить до наступного.
Судовим розглядом встановлено, що Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42020101070000151 від 29.05.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05.06.2020 року у справі № 752/10432/20 накладено арешт на майно, яке було вилучено під час обшуку, зокрема, на мобільний телефон Iphone-11 (IMEI - НОМЕР_1 ; INEI 2 - НОМЕР_2 ).
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05.02.2021 року у справі № 752/10432/20 скасовано арешт з мобільного телефону Iphone-11 (IMEI - НОМЕР_1 ; INEI 2 - НОМЕР_2 ) в чохлі чорного кольору.
З заперечень прокурора вбачається, що 29.05.2021 року було проведено невідкладний обшук, за адресою м. Київ, вул. Електриків, 25Ж, в подальшому на проведення вказаного обшуку було надано дозвіл Голосіївським районним судом м. Києва. У рамках кримінального провадження призначено експертизу, на даний час вказа експертиза не завершена та майно, зокрема, мобільний телефон Iphone-11 (IMEI - НОМЕР_1 ; INEI 2 - НОМЕР_2 ) не повернуто, у зв'язку з чим прокурор просить відмовити у задоволенні скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Згідно положень ч. ч. 8, 9 ст. 236 КПК України, особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку. Другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім'ї або його представникові.
Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).
ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).
Згідно зі ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.
Так, однією з засад кримінального провадження є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги, прийшов до висновку, що письмові заперечення прокурора заслуговують на увагу та враховуючи, що адвокат в судове засідання не з'явився, доводи скарги не підтримав, відсутні підстави для її задоволення.
Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №42020101070000151 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1