Справа № 333/7568/25
Провадження № 1-кс/333/2796/25
16 серпня 2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , старшого слідчого в ОВС першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі, ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , його захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя клопотання старшого слідчого в ОВС першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі, ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62024080100003802, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.04.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Тростянець Сумської області, громадянина України, одруженого, має середню спеціальну освіту, перебував на військовій службі на посаді номера обслуги 2 протитанкового відділення взводу вогневої підтримки 2 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого та додані до нього матеріали, -
16.08.2025 року старший слідчий в ОВС першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі, ОСОБА_3 ,звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62024080100003802, відомості про яке внесені до ЄРДР 30.04.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Своє клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий обґрунтував таким.
Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.04.2023 № 111 солдата ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини на всі види забезпечення та призначено на посаду номера обслуги 2 протитанкового відділення взводу вогневої підтримки 2 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до Указу Президента України ОСОБА_7 від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб.
В подальшому, відповідними Указами Президента України ОСОБА_7 , правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Разом з цим, солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
19.10.2023 року, військовослужбовець ОСОБА_5 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, самовільно залишив місце служби, а саме: місце дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_3 , свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до військової частини не приймав та незаконно перебував за межами місця служби до 23.04.2024 року.
Таким чином, ОСОБА_5 , за викладених вище обставин, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 5 ст. 407 КК України, а саме за фактом самовільного залишенні місця служби військовослужбовцем понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
23.04.2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
14.06.2024 року підозрюваний ОСОБА_5 оголошений в розшук, досудове розслідування у кримінальному провадженні зупинено.
15.08.2025 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 191 КПК України.
Того ж дня, досудове розслідування у кримінальному провадженні відновлено у зв'язку із встановленням місця перебування підозрюваного ОСОБА_5 .
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: повідомленням про вчинення кримінального правопорушення; матеріалами службового розслідування; протоколами допиту свідків; іншими матеріалами кримінального провадження.
Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ОСОБА_5 може:
- переховуватись від органів досудового розслідування та суду, що підтверджується тим, що він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, у зв'язку з чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Таким чином, військовослужбовець ОСОБА_5 , під час дії на території України воєнного стану, з метою створення перешкод досудовому слідству, може виїхати за межі території України, у зв'язку з цим, у правоохоронних органів фактично не буде можливості затримати підозрюваного та, як наслідок, притягнути останнього до кримінальної відповідальності;
- незаконно впливати на свідків, що підтверджується тим, що підозрюваний військовослужбовець ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, продовжуючи проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показаннями інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради, з урахуванням відомих йому обставин, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань під час досудового розслідування з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно забезпечити виконання запланованих процесуальних рішень у кримінальному провадженні. У випадку не застосування до підозрюваного запобіжного заходу, існує вірогідність незаконного впливу на свідків. Вказані дії можуть протиправно перешкоджати кримінальному провадженню та встановленню всіх обставин події, зокрема перешкоджати їх прибуттю до слідчого, прокурора або суду, іншим чином вплинути на своїх знайомих по службі тощо;
- вчинити інше кримінальне правопорушення, що підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 , в період воєнного стану вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військове кримінальне правопорушення) зокрема самовільно залишив місце служби без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Своїми противоправними діями ОСОБА_5 підриває бойовий дух військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 та демонструє негативний приклад поведінки військовослужбовця Збройних Сил України.
За таких обставин застосування більш м'яких запобіжних заходів до ОСОБА_5 неможливо, оскільки, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні злочину, передбаченого статтею 407 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім того, слідчий вважає за можливе не визначати розмір застави, оскільки вона не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні просив клопотання слідчого підтримав та просив його задовольнити з підстав, наведених у ньому. Додатково зазначив, що підозрюваному роз'яснено підстави для звільнення від кримінальної відповідальності відповідно до ст. 401 КК України.
Підозрюваний ОСОБА_5 пояснив, що він дійсно самовільно залишив місце несення служби. Він звертався до командування військової частини з проханням надати час для проходження лікування, однак отримав відмову. Після вручення підозри він був направлений на військово-лікарську комісію, яку не пройшов. Увесь цей час він проживав разом із дружиною за місцем свого фактичного проживання, а саме: АДРЕСА_2 .
Наразі він бажає проходити військову службу, але в іншій військовій частині - НОМЕР_2 , на посаді бойового медика, у зв'язку з чим підписав письмову згоду на звільнення від кримінальної відповідальності.
Захисник ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання слідчого, зазначивши. що прокурор під час судового засідання не довів наявність ризиків, передбачених клопотанням. Крім того, з урахуванням того, що військовою частиною та підозрюваним вже підписані відповідні згоди, останній найближчим часом повернеться на військову службу.
Вислухавши доводи та пояснення прокурора, підозрюваного, його захисника, дослідивши матеріали кримінального провадженні в їх сукупності, суд дійшов до такого.
У судовому засіданні встановлено, що 14.02.2024 року до ЄРДР були внесені відомості за ч.4 ст.408 КК України за фактом самовільного залишення військової частини ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (кримінальне провадження №62024080100001354).
14.02.2024 року постановою керівника першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) ТУ ДБР у місті Мелітополі ОСОБА_13 визначено групу слідчих для здійснення досудового розслідування вказаного кримінального провадження у складі: ОСОБА_3 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , старший групи - ОСОБА_3 .
20.02.2024 року постановою керівника Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_22 визначено групу прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні, в складі: ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_4 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , старший групи - ОСОБА_4 .
23.04.2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
29.04.2024 року постановою прокурора Запорізької спеціалізованої прокуратури ОСОБА_4 виділено з матеріалів кримінального провадження 62024080100001354 матеріали відносно військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 в окреме кримінальне провадження.
30.04.2024 року до ЄРДР були внесені відомості за ч.5 ст.407 КК України за фактом самовільного залишення ОСОБА_5 місця несення служби, вчинене в умовах воєнного стану (кримінальне провадження №62024080100003802).
Згідно з витягом з ЄРДР у кримінальному провадженні №62024080100003802 здійснюють досудове розслідування слідчі: ОСОБА_3 , ОСОБА_14 , ОСОБА_21 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_28 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 ; здійснюють процесуальне керівництво прокурори: ОСОБА_24 , ОСОБА_26 , ОСОБА_23 , ОСОБА_22 , ОСОБА_25 , ОСОБА_4
14.06.2024 року постановами старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Мелітополі та місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_17 оголошено в розшук підозрюваного ОСОБА_5 ; досудове розслідування в кримінальному провадженні №62024080100003802 зупинено.
Ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09.07.2025 року надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_5
15.08.2025 року о 11 год. 30 хв. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 191 КПК України.
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу, погоджене із прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_4 .
Копію вказаного клопотання та доданих до нього матеріалів підозрюваний ОСОБА_5 отримав своєчасно (16.08.2025 року об 06 год. 00 хв.).
До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою Кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження.
Водночас, слідчий суддя зобов'язаний перевірити обґрунтованість підозри, яка містить у собі два аспекти. Перший стосується питання права: підозра має стосуватися правопорушення, передбаченого законом. Другий - питання факту: мають бути доведені обставини, які за розумного та неупередженого тлумачення викликають підозру щодо причетності певної особи до певного кримінального правопорушення. У Рішенні «Нечипорук і Йонкало проти України» (п. 175) ЄСПЛ вкотре повторив, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення. При цьому тлумачення поняття «обґрунтованості» буде залежати від усіх обставин справи (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom (Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства), § 32).
Стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Обґрунтованість підозри не може встановлюватися in abstracto або ґрунтуватися на суб'єктивних припущеннях, а має підкріплюватися конкретними доказами в кримінальному провадженні.
Вважаю, що прокурором у судовому засіданні доведено, про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України. На думку слідчого судді, зазначене підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- показаннями свідків ОСОБА_29 , ОСОБА_30 та ОСОБА_31 , які пояснили, що проходять військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посадах: водія 2 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону, заступника командира 2 аеромобільної роти НОМЕР_3 аеромобільного батальйону з МПЗ, відповідно. У цій же військовій частині на посаді номера обслуги 2 протитанкового відділення взводу вогневої підтримки 2 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону проходив службу солдат ОСОБА_5 19.10.2023 року останній самовільно залишив місце несення служби у смт. Комишуваха Запорізького району Запорізької області. Були спроби додзвонитися йому, але вони виявилися марними. Станом на теперішній час ОСОБА_5 до місця виконання бойових завдань підрозділу та його тимчасової дислокації у Запорізькій області не повернувся;
- матеріалами службового розслідування;
- іншими матеріалами кримінального провадження.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).
Прокурор в обґрунтування клопотання слідчого під час судового засідання, на думку слідчого судді, довів наявність фактів та інформації, зміст яких переконав суд у тому, що підозрюваний ОСОБА_5 міг вчинити кримінальне правопорушення, зазначене у клопотанні слідчого про застосування запобіжного заходу.
Тобто, на даному етапі кримінального провадження підозра стосовно ОСОБА_5 є цілком обґрунтована.
Водночас, слідчий суддя вважає, що слідчий та прокурор у судовому засіданні не довели, що маються достатні підстави вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, на які вказують останні.
Так, у своєму клопотанні слідчий зазначив, що маються ризики , що ОСОБА_5 може:
- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на свідків;
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду
Обґрунтовуючи вказаний ризик слідчий зазначив, що він підтверджується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.
Таким чином, ОСОБА_5 під час дії на території України воєнного стану, з метою створення перешкод досудовому слідству, може виїхати за межі території України, у зв'язку з цим, у правоохоронних органів фактично не буде можливості затримати підозрюваного та як наслідок, притягнути останнього до кримінальної відповідальності, існують ризики переховування останнього у такий спосіб від органів досудового розслідування та суду.
Отже існує ризик того, що ОСОБА_5 у разі не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі.
У судовому засіданні встановлено, що з 19.04.2023 року ОСОБА_5 проходив військову службу в ЗСУ. 19.10.2023 року останній самовільно залишив місце несення служби у смт. Комишуваха Запорізького району Запорізької області.
Увесь цей час ОСОБА_5 перебував за місцем свого проживання: АДРЕСА_2 , проживаючи із дружиною.
Докази того, що ОСОБА_5 намагався перейти лінію бойових зіткнень та потрапити на тимчасову окуповану територію або кордон України, відсутні.
На цей час підозрюваний надав показання, в яких визнав факт самовільного залишення військової частини у жовтні 2023 року.
Крім того, бажаючи повернутися до військової служби, ОСОБА_5 підписав письмову згоду на звільнення від кримінальної відповідальності відповідно до ч. 5 ст. 401 КК України.
В матеріалах справи також наявна копія письмової згоди командира (начальника) військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_32 на прийняття солдата ОСОБА_5 для продовження військової служби на підставі ч. 5 ст. 401 КК України.
За таких обставин вважаю, що відсутні обґрунтовані підозри вважати, що ОСОБА_5 має намір переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Щодо ризику незаконно впливати на свідків
Обґрунтовуючи вказаний ризик слідчий зазначив, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, продовжуючи проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показаннями інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради, з урахуванням відомих йому обставин, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань під час досудового розслідування з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Під час судового розгляду встановлено, що у даному кримінальному провадженні фактично слідчими допитано 3 свідків військовослужбовців військової частини, де проходив службу ОСОБА_5 . Від жодного з них не було заяв про якийсь вплив з боку підозрюваного.
Щодо вчинення іншого кримінального правопорушення
Обґрунтовуючи вказаний ризик слідчий зазначив, що підозрюваний ОСОБА_5 , в період воєнного стану вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військове кримінальне правопорушення) зокрема самовільно залишив місце служби, обов'язки військової служби не виконував, до військової частини безпідставно не прибував, проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
Окрім цього, з матеріалів кримінального провадження та показань свідків можна зробити висновок про недбале ставлення ОСОБА_5 до військової служби та покладених на нього обов'язків. Своїми противоправними діями ОСОБА_5 підриває бойовий дух військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 та демонструє негативний приклад поведінки військовослужбовця Збройних Сил України.
Вказані факти свідчать про наявність ризику повторного вчинення інших кримінальних правопорушень в т.ч. проти встановлено порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення) та інші злочини.
Доказів про наміри або можливість вчинити кримінальні правопорушення, слідчим та прокурором у судовому засіданні надано не було.
За таких обставин вважаю за необхідне відмовити у задоволенні клопотання слідчого у зв'язку з недоведеністю наявності достатніх підстав вважати, що у підозрюваного ОСОБА_5 існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, на який вказує слідчий та прокурор.
Керуючись ст. ст. 176, 177, 183, 194, 372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого в ОВС першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі, ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62024080100003802, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.04.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України стосовно ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду.
Копію ухвали вручити прокурору, підозрюваному, захиснику підозрюваного.
Повний текст ухвали складено 20.08.2025 року.
Слідчий суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1