ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/17839/25
провадження № 1-кс/753/2481/25
"27" серпня 2025 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно, подане у кримінальному провадженні № 12025100020003089, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 серпня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 309 КК України,
до Дарницького районного суду м. Києва надійшло зазначене клопотання.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25 серпня 2025 року, клопотання було передано до провадження судді ОСОБА_1 .
В обґрунтування клопотання прокурор вказує, що слідчим відділом Дарницького УП ГУ НП у м. Києві розслідується кримінальне провадження № 12025100020003089, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 серпня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 309 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 19 серпня 2025 року за адресою: місто Київ, вулиця Здолбунівська, за підозрою у незаконному зберіганні наркотичних засобів та психотропних речовин без мети збуту, затримано ОСОБА_4 .
Відповідно до протоколу затримання особи підозрюваної злочину від 19 серпня 2025 року за результатом особистого обшуку у ОСОБА_4 , було виявлено та вилучено: 20 згортків ізоляційної стрічки середині із полімерними пакетами в яких наявна кристалоподібна речовина світлого кольору, поміщено до спец-пакету NPU5026962, 1 полімерний пакет в якому наявна кристалоподібна речовина, поміщено до спец-пакету NPU5026841, 7 згортків ізоляційної стрічки в середині із полімерними пакетами в яких наявна речовина рослинного походження зеленого кольору, поміщено до спецпакету NPU5026961, мобільний телефон TECNO KL5n, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , поміщено до спец-пакету NPU5026840.
На підставі постанови слідчого СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві від 19 серпня 2025 року, у зв'язку із відсутністю у кримінальному провадженні висновку експертизи за результатами проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів, вилучених під час особистого обшуку ОСОБА_5 , проведеного в межах затримання в порядку статті 208 КПК України, останнього звільнено з-під варти.
Постановою слідчого від 19 серпня 2025 року відповідно до статті 98 КПК України, мобільний телефон TECNO KL5n, ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Крім того, 20 серпня 2025 року слідчим СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві складено протокол огляду предмету, за результатом якого було оглянуто мобільний телефон TECNO KL5n, ІМЕН: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 , відповідно до виявленої інформації, зазначений мобільний телефон ОСОБА_4 в тому числі використовував для незаконного придбання та зберігання наркотичних засобів та психотропних речовин з метою подальшого збуту, тому з метою доказування вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення виникла необхідність в накладенні арешту на майно.
З метою забезпечення збереження вилученого під час огляду майна та збереження речових доказів, посилаючись на положення статей 98, 167, 170 КПК України слідчий просить накласти арешт на вказане майно.
Відповідно до частини першої статті 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
У судове засідання власник майна, на яке прокурор просить накласти арешт та його законний представник не з'явилися, про час, дату та місце розгляду клопотання повідомлялися належним чином. Прокурором до суду було подано заяву про розгляд клопотання за її відсутності.
Слідчий суддя, вивчивши доводи клопотання та долучені докази, враховуючи приписи норми 172 КПК України, розглянув клопотання без участі осіб, які не з'явились та дійшов такого висновку.
Слідчим відділом Дарницького УП ГУ НП у м. Києві розслідується кримінальне провадження № 12025100020003089, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 серпня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 309 КК України.
19 серпня 2025 року ОСОБА_4 було затримано в порядку статті 208 КПК України.
Постановою слідчого від 19 серпня 2025 року, у зв'язку із відсутністю у кримінальному провадженні висновку експертизи за результатами проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів, вилучених під час особистого обшуку ОСОБА_5 , проведеного в межах затримання в порядку статті 208 КПК України, останнього звільнено з-під варти.
Постановою слідчого від 19 серпня 2025 року, вилучені під час затримання ОСОБА_4 речі, зокрема, мобільний телефон TECNO KL5n, ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні
Як визначено частиною другою статті 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Частиною третьою статті 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно зі статтею 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Слідчий суддя враховує, що поняття обґрунтована підозра не визначене у національному законодавстві, а тому зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, враховуючи положення статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виходить з того, що згідно із практикою ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
Описана у клопотанні фабула у сукупності з матеріалами кримінального провадження, доданими до клопотання, на даному етапі провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак злочину, передбаченого частиною другою статті 309 КК України.
Дослідивши додані до клопотання матеріали досудового розслідування, слідчий суддя дійшов висновку, що вони містять достатні для цього етапу розслідування докази, які доводять причетність ОСОБА_4 до інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 309КК України.
Згідно із частиною третьою статті 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом першим частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
З протоколу огляду мобільного телефону TECNO KL5n, ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 від 20 серпня 2025 року вбачається, що в ньому міститься інформація, яка може бути використана як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 309 КК України.
Відповідно до частини другої статті 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Згідно із частиною другою статті 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Частиною п'ятою статті 171 КПК України передбачено, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Слідчим суддею встановлено, що клопотання про арешт майна подано з додержанням вимог статті 171 КПК України та у строк, встановлений частиною п'ятою цієї статті.
Враховуючи наявність достатніх підстав вважати, що мало місце вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 309 КК України, речі, які вилучені під час проведення особистого обшуку при затриманні ОСОБА_4 відповідають критеріям речових доказів, зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки можуть містити інформацію та відомості, які можуть бути використані як доказ факту вчинення кримінального правопорушення або обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зважаючи на правову підставу для арешту майна, слідчий суддя вважає, що незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна створить ризики переховування, знищення або спотворення інформації, яка має значення для досудового розслідування, і з огляду на завдання кримінального провадження вважає, що у даному випадку втручання у володіння майном, виходячи з визначених КПК України засад кримінального провадження, є виправданим та пропорційним.
Керуючись ст. ст. 98, 131, 132, 170-173, 309 КПК України,
клопотання прокурора - задовольнити.
Накласти арешт на мобільний телефон TECNO KL5n, ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала про накладення арешту виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1