ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/16009/25
провадження № 3/753/5954/25
"27" серпня 2025 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Монін І.В. розглянувши матеріали, про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
До Дарницького районного суду м. Києва 30 липня 2025 року з Управління патрульної поліції у м. Києві надійшов протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП стосовно ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 14.07.2025 серії ЕПР1 № 391583, ОСОБА_1 14.07.2025, близько 15-30 год. перебуваючи за адресою: м. Київ, пр-т М. Бажана, керуючи транспортним засобом Opel Vectra д.н.з НОМЕР_1 , перед початком руху не впевнився що це буде безпечно та на АЗС Укрнафта не від'єднав заправний пістолет на колонці та почав рух після чого пошкодив транспортний засіб та заправний пістолет, чим завдав матеріальних збитків. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.1 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.
У судові засідання ОСОБА_1 не з'явився про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, будь яких пояснень, клопотань про відкладення розгляду до суду не подав.
Крім того, повідомлення про час та місце розгляду вказаної вище справи було розміщено на офіційній веб-сторінці Дарницького районного суду м. Києва. У зв'язку з тим, що суд вжив всіх заходів щодо повідомлення особи про розгляд справи та прибуття її у судове засідання, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, вважаю за можливе провести розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 .
Суддя, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходить до наступних висновків:
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами тощо.
У відповідності до рішення від 21 липня 2011 року по справі «Коробов протии України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
На підтвердження того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, суду надано: протокол про адміністративне правопорушення від 14.07.2025 серії ЕПР1 № 391583, складений стосовно ОСОБА_1 , схема місця ДТП.
Суддя, дотримуючись вимог ст. 252 КУпАП, оцінив докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, водночас керуючись законом і правосвідомістю.
Диспозиція ст. 124 КУпАП України передбачає певні наслідки як обов'язковий елемент об'єктивної сторони цього правопорушення: пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, що знаходиться у причинному зв'язку з порушенням правил дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року.
Відповідно до п. 10.1 ПДР України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Отримання особою посвідчення водія та, як наслідок, набуття статусу водія як учасника дорожнього руху та права керувати транспортними засобами, одночасно є передумовою для виникнення у нього, як водія, обов'язків, встановлених вимогами чинного законодавства, адже, діяльність пов'язана із використанням транспортних засобів, чинним законодавством України визначена джерелом підвищеної небезпеки та підлягає підвищеному контролю з боку держави. За таких обставин, отримавши статус водія, ОСОБА_1 одночасно прийняв на себе і обов'язок неухильно підкорятися вимогам нормативно-правових актів України, визначених для водіїв транспортних засобів.
Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України підтверджена матеріалами справи, а саме:
-протоколом про адміністративне правопорушення від 14.07.2025 серії ЕПР1 № 391583, з якого вбачається, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.10.1 ПДР України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП, під час керування транспортним засобом, в наслідок чого пошкодив транспортний засіб та заправний пістолет.
-схемою місця ДТП до протоколу;
З огляду на те, що у справі зібрано достатньо доказів, суд вважає підтвердженим те, що ОСОБА_1 вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, та є всі підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності і накладення на нього стягнення в межах санкції ст. 124 КУпАП.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.
При призначенні покарання ОСОБА_1 суд керується поняттям судової дискреції (судового розсуду), яка охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання.
Враховуючи особу правопорушника, конкретні обставини вчиненого ним правопорушення, а саме: систематичність вчинення правопорушень, керування транспортним засобом без посвідченняводія, ігнорування ним виклику до суду для розгляду справи, що певним чином характеризує його особу і свідчить про відсутність розкаяння та бажання уникнути адміністративної відповідальності, та відсутність обставин, що пом'якшують його відповідальність, з метою його виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, вважаю, що на ОСОБА_1 необхідно накласти адміністративне стягнення у виді позбавленням права керувати транспортними засобами.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі та керуючись ст.ст. 283, 284, 285 КУпАП, суд,-
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави, судовий збір, в розмірі 605 (шістсот п'ять гривень) грн. 60 (шістдесят) коп.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд міста Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.
Суддя