ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/14318/24
провадження № 1-кп/753/1794/24
"10" вересня 2024 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого-судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , проводячи підготовче судове засідання у кримінальному провадженні № 12024100020003169 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України,
В провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України.
Прокурор просив продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому, оскільки існують ризики, передбачені ст.177 КПК України. Так як обставини, які слугували підставою для обрання зазначеного запобіжного заходу на даний час не відпали та продовжують існувати.
Захисник, думку якої підтримав обвинувачений, просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, оскільки прокурор не довів існування ризиків.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Суд не вбачає підстав для скасування, зміни запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який, оскільки обставини, які враховувались раніше судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінилися, ризики не зменшились.
В судовому засіданні, на думку суду, встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України.
При цьому суд враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак відповідно до вимог ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображеній у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про можливе вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 інкримінованого злочину, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, репутацію, майновий стан, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
Крім того, суд враховує наявність об'єктивних обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою, та те, що заявлені раніше ризики не зменшилися та виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, який згідно ст.12 КК України відноситься до категорій тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до десяти років.
Вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпека злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , конкретні обставини справи, на думку суду, дають підстави для висновку, що з боку обвинуваченого існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме, можливість переховування від суду, незаконно впливати на свідків та вчиняти інші злочини.
Так, про наявність ризику переховуватись від суду, відповідно до п. 1 ч.1 ст.177 КПК України, свідчить той факт, що ОСОБА_4 знає про тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у даному злочині, обізнаний в мірі покарання та усвідомлює, що за даний злочин передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком до десяти років, не має офіційного джерела доходу та стійких соціальних зав'язків.
Не продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрання більш м'якого запобіжного заходу, непов'язаного із позбавленням волі може привести до того, що перебування на волі обвинувачений, який усвідомлюючи невідворотність, тяжкість та реальність покарання за вчинений злочин, наддасть можливість йому уникнути кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, неявки на виклики суду та використати ситуацію, яка склалась в країні, на власну користь, а саме те, що на даний час військова агресія російської федерації проти України суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях.
Крім того, прокурором доведено наявність ризику незаконного впливу на свідків в даному кримінальному провадженні, враховуючи те, що свідки у цьому кримінальному провадженні судом безпосередньо не допитані.
Існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо можливості вчинити інше кримінальне правопорушення, підтверджується зокрема тим, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходів, підозрюються у вчинені злочинів проти власності з корисливих мотивів, раніше засуджений за злочин проти власності.
Наявність обґрунтованої підозри та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, надають підстави для продовження дії запобіжного заходу відносно такого обвинуваченого, оскільки існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, адже судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
При цьому суд враховує те, що відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Ураховуючи санкцію кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, до ОСОБА_4 може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підстави, які б свідчили про неможливість утримання обвинуваченого в установах попереднього ув'язнення за станом здоров'я, відсутні.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що заявлені ризики існують, менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити їх уникнення та забезпечення покладених на обвинуваченого обов'язків, а тому клопотання прокурора слід задовольнити.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 2 ч.5 ст. 182 КПК України).
Керуючись п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, з урахуванням особи обвинуваченого, його майнового стану та процесуальної поведінки, суд вважає за можливе раніше визначений ОСОБА_4 розмір застави зменшити до 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 гривень, з покладенням обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 182, 331, 376 КПК України, суд,
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України в Державній установі «Київський слідчий ізолятор», строком на 60 діб, тобто до 08.11.2024 року включно.
Раніше визначений ОСОБА_4 розмір застави зменшити до 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень.
У разі внесення застави на спеціальний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві та надання документа, що це підтверджує, ОСОБА_4 підлягає звільненню з-під варти.
З моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави ОСОБА_4 зобов'язаний виконувати такі обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися з міста, у якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом 5 діб з дня її оголошення до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва.