Справа № 752/13389/25
Провадження №: 2/752/7303/25
Іменем України
01.09.2025 м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Кирильчук І. А.
при секретарі судового засідання - Сінчук І. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у залі судового засідання в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - ТОВ «Таліон Плюс») через систему «Електронний суд» звернулося до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 65 091,78 грн, судові витрати в розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19 липня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») уклали з ОСОБА_1 кредитний договір №377754846 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язання відповідно до договору виконало у повному обсязі, надало позичальнику грошові кошти у розмірі 41 910,00 грн, шляхом переказу на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 . Відповідач взятих на себе зобов'язань за кредитним договором не виконала.
15 жовтня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/4, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) відступило ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) право вимоги за переліком в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов'язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором, в тому числі право вимоги за кредитним договором від 19 липня 2024 року № 377754846 до ОСОБА_1 в розмірі 65 091,78 грн.
Просить, позовні вимоги задовольнити.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд головуючому судді Кирильчук І. А.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 12 червня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито позовне провадження у вказаній справі з призначенням розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасникам процесу роз'яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.
Копія позову з додатками була направлена відповідачу позивачем при зверненні до суду в системі «Електронний суд» у порядку виконання вимог абзацу 2 частини першоїстатті 177 ЦПК України.
09 липня 2025 року за допомогою системи «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву (поштовий примірник якого надійшов до суду 23 липня 2025 року вх. № 46930), в якому остання визнала позовні вимоги частково в частині тіла кредиту в розмірі 21 366,00 грн та відсотків в розмірі 10 000 грн. Відзив мотивувала тим, що згідно з кредитним договором № 377754846 від 19 липня 2024 року та додатковими угодами до нього їй було надано кредитні транші на загальну суму 41 910,00 грн, відповідач здійснила погашення боргу на суму 20 544,00 грн, таким чином фактична сума заборгованості за тілом кредиту на сьогодні становить не більше 21 366,00 грн. Крім того, вважає, що нараховані проценти в розмірі 38 091,80 грн є непропорційними та такими, що не відповідають принципам справедливості, добросовісності та розумності, а тому підлягають зменшенню до справедливого рівня не більше 10 000,00 грн.
16 липня 2025 року за допомогою системи «Електронний суд» представник позивача - адвокат Дорошенко О. В. направила до суду відповідь на відзив, в яких зазначає, що заперечуючи проти позову відповідач частково визнає позов, тому факт укладення договору доведенню не підлягає. Представник пояснив, що в ході користування кредитними коштами відповідач здійснила часткову оплату боргу декількома платежами на загальну суму 20 544,00 грн, вважаючи, що вона здійснила оплату в рахунок заборгованості по тілу кредиту, однак відповідно до умов договору, а саме, пункту 7.4, під час дисконтного періоду проценти за договором сплачуються в першу чергу, тому часткова оплата відповідача зараховувалась не в погашення тіла кредиту, а на погашення процентів за користування кредитними коштами, інша частина враховувалась в погашення тіла кредиту. Відповідач добровільно та з розумінням настання прав та обов'язків, підписуючи договір на сайті первісного кредитора, ознайомилась із текстом договору, а тому мала змогу ознайомитись із Правилами та паспортом споживчого кредиту та інформацією, передбаченою частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Окрім того, позивачем після дострокового розірвання договору з 10 січня 2025 року зупинено нарахування відсотків, що відображено у доданих до позову розрахунках заборгованості.
18 липня 2025 року за допомогою системи «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_1 надійшли заперечення на відповідь на відзив (поштовий примірник яких надійшов до суду 23 липня 2025 року вх. № 46931), у яких відповідач, посилаючись на постанову НБУ №18 від 24 лютого 2022 року та пункт 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», вважає нарахування позивачем відсотків, неустойки та штрафів в період після 24 лютого 2022 року протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Крім того, вважає, що позивач не довів пропорційності своїх вимог. Також сума заявленої вимоги є непомірними та дискримінаційними для відповідача, оскільки її дохід складає 13 679,05 грн. Водночас відповідач є матір'ю одиначкою та утримує неповнолітню дитину, що також впливає на її платоспроможність. Просила врахувати її фінансовий стан, наявність на утриманні дитини та звільнити або зменшити розмір судових витрат.
Клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін до суду не надходило.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом установлено, що 19 липня 2024 року ОСОБА_1 було залишено заявку на отримання кредитних коштів в сумі 27 000 грн, строком на 19 днів, на підставі якої 19 липня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено договір кредитної лінії №377754846.
Відповідно до п.2.1 договору кредитної лінії №377754846 кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит на суму 27 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачувати проценти.
Згідно п.2.3. договору кредитної лінії №377754846 від 19 липня 2024 року кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 16 100 грн 19 липня 2024 року.
Відповідно до п.3.1. договору кредитної лінії №377754846 від 19 липня 2024 року позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 19 (дев'ятнадцять) днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. договору. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії та строк дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.
Пунктом 4.1. договору кредитної лінії №377754846 від 19 липня 2024 року передбачено, що з метою укладення цього договору позичальник, ознайомившись з правилами, заповнив заявку, вказавши всі дані, визначені в заявці як обов'язкові. При подачі заявки позичальник вказав суму грошових коштів, яку він бажає отримати одразу після укладення договору (перший транш) та строк оплати обов'язково платежу по процентам за користування кредитом. Протягом обраного строку застосуються спеціальні умови користування кредитом - дисконтний період. Максимально доступна сума кредиту, яка доступна позичальнику і яку позичальник може отримати шляхом ініціювання другого та наступних траншів, вказана в п. 2.1. договору як сума кредитного ліміту, та визначається кредитодавцем в залежності від кредитного рейтингу позичальника.
Згідно п.4.2. договору кредитної лінії №377754846 від 19 липня 2024 року позичальник підтверджує, що вказав в заявці повні, точні та достовірні особисті дані, які необхідні кредитодавцю для прийняття рішення про надання чи ненадання кредиту, а також бажаний спосіб отримання кредиту. Позичальник зобов'язується оновлювати ці дані в особистому кабінеті не пізніше ніж протягом 3-х календарних днів з дня виникнення змін в таких даних.
Як вбачається з п.4.5. договору кредитної лінії №377754846 від 19 липня 2024 року за результатами заповнення заявки позичальник вказує реквізити платіжної картки, яка випущена для управління відкритого на його ім'я рахунком, на який він бажає отримати кредит. Для зручності позичальника після введення повних реквізитів платіжної карти створюється токен (електронний ключ доступу) карти, що додається до облікових даних позичальника та в подальшому відображається в його особистому кабінеті в розділі «Мої карти». В подальшому позичальник може здійснювати платежі за цим договором без повторного введення повних реквізитів доданих платіжних карток. При подачі заявки на отримання другого та наступних кредитів позичальник обирає платіжну карту на яку бажає отримати кредит із переліку тих, що додані до його особистого кабінету.
Згідно п.4.6. договору кредитної лінії №377754846 від 19 липня 2024 року на підставі даних, зазначених у первинній заявці, інформаційно-комунікаційна система кредитодавця здійснила ідентифікацію позичальника та формувала його особистий кабінет. Особистий кабінет створюється під час подачі заявки на перший кредит. У разі якщо позичальник укладає другий чи наступні кредитні договори з кредитодавцем, то останнім обробляються актуальні дані внесені до особистого кабінету позичальником.
Відповідно до п.4.10.6. договору кредитної лінії №377754846 від 19 липня 2024 року позичальник ознайомився з інформацію наведеною в паспорті кредиту, який надано кредитодавцем позичальнику у вигляді електронного документа, підписаного створення кваліфікованого електронного підпису директора кредитодавця, шляхом відправки оферти електронним листом на адресу електронної пошти позичальника та шляхом відображення оферти в особистому кабінеті. На підтвердження ознайомлення з паспортом кредиту позичальник вводить одноразовий ідентифікатор направлений кредитодавцем у спеціальному полі під офертою в особистому кабінеті.
Згідно п.4.10.7. договору кредитної лінії №377754846 від 19 липня 2024 року позичальник ознайомившись з усіма істотними умовами оферти надав згоду (акцепт) на укладення договору шляхом направлення повідомлення кредитодавцю, яке підписано відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: шляхом введення у спеціальному полі під офертою, яка містить усі істотні умови договору, одноразового ідентифікатора, який відповідає вимогам пункту 3 частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», та натиснення іконки «відправити/підписати». Вказана іконка стає активною лише після отримання та введення одноразового ідентифікатора для підписання договору та одноразового ідентифікатора для підписання паспорту кредиту. Після підпису електронного повідомлення позичальником, зазначене повідомлення надійшло в інформаційно-комунікаційну систему кредитодавця, відповідно з цього моменту кредитодавець повідомлений про те, що позичальник надав згоду (акцептував) на пропозицію (оферту) кредитодавця щодо укладання договору. Моментом підписання цього договору є використання його сторонами електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Підписанням договору зі сторони кредитодавця є формування та надання на ознайомлення позичальнику оферти, а також генерація та направлення позичальнику одноразового ідентифікатора. Підписанням договору зі сторони позичальника є направлення позичальником повідомлення, що містить одноразовий ідентифікатор отриманий від кредитодавця, через особистий кабінет.
Пунктом 4.10.8. договору кредитної лінії №377754846 від 19 липня 2024 року передбачено, що після створення сторонами електронних підписів одноразовими ідентифікаторами, текст оферти, реквізити підписів, які дають змогу встановити дату та час вчинення кожною з сторін дій спрямованих на ознайомлення з паспортом кредиту та підписання цього договору, та реквізити сертифікату кваліфікованого електронного підпису директора кредитодавця, зберігаються в файлі формату, що унеможливлює зміну чи видалення інформації;
Згідно п.4.10.9. договору кредитної лінії №377754846 від 19 липня 2024 року після формування фінального файлу з цим договором, ІКС створює з цим файлом кваліфікований електронний підпис директора кредитодавця. Файл договору та файл з даними кваліфікованого електронного підпису, що містить кваліфіковану мітку часу, одразу (до надання особистому кабінеті позичальника, кредиту) відправлено на електронну пошту позичальника та стали доступними для скачування в особистому кабінеті позичальника.
Відповідно до п.4.11. після виконання всього переліченого в п. 4.10. договору кредитодавець ініціює надання кредиту, способом вказаним позичальником в цьому договорі.
Пунктом 5.1. договору кредитної лінії №377754846 від 19 липня 2024 року передбачено, що кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки НОМЕР_1, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором.
Відповідно до п.7.1.,7.3. договору кредитної лінії №377754846 від 19 липня 2024 року рекомендована (не обов'язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 07 червня 2024 року, а саме протягом 19 (дев'ятнадцяти) днів від дати отримання першого траншу позичальником. У разі пролонгації чи поновлення дисконтного періоду рекомендована (не обов'язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту змішується на відповідну дату закінчення дисконтного періоду, визначену за правилами цього договору. Кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 18 серпня 2029 року.
Згідно п.7.4. договору кредитної лінії №377754846 від 19 липня 2024 року проценти за договором сплачуються в наступному порядку: 7.4.1. протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування. У разі продовження позичальником дисконтного періоду кредитування чи поновлення дисконтного періоду, позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього договору; 7.4.2. після закінчення дисконтного періоду кредитування, позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно.
Як вбачається з п.8.1. договору кредитної лінії №377754846 від 19 липня 2024 року за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом. Інших витрат позичальника договором не передбачено.
Пунктом 8.3. договору кредитної лінії №377754846 від 19 липня 2024 року передбачено, що на момент укладення цього договору та отримання першого траншу за цим договором базова процентна ставка складає 1,50 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 547,50 відсотків річних. У разі отримання додаткових траншів за цим договором після 21.08.2024 базова процентна ставка, яка використовується нарахування процентів за користування цими додатковим траншами, обмежується та розраховується від максимального розміру денної процентної ставки зазначеної в частині 5 статті 8 Закону, що складає 1% за день користування таким траншем.
Згідно п.8.4. договору кредитної лінії №377754846 від 19 липня 2024 року для суми кредиту, отриманого за першим траншем, що вказано в п. 2.3. договору, за перші 30 днів дисконтного періоду та без повного дострокового повернення всієї суми кредиту протягом дисконтного періоду, орієнтовна загальна вартість кредиту складе 20 688,50 грн та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом.
Відповідно до п.12.4. договору кредитної лінії №377754846 від 19 липня 2024 року сторони погодили, що за користування грошовими коштами після закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання позичальник зобов'язаний сплачувати на користь кредитодавця проценти за користування чужими грошовими коштами за ставкою 547,50 % річних. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.
Пунктом 14.1. договору кредитної лінії №377754846 від 19 липня 2024 року передбачено, що невід'ємною частиною цього договору є правила та паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua.
Згідно п.14.2. договору кредитної лінії №377754846 від 19 липня 2024 року сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем з приводу укладення цього договору в якості підписів сторін використовується електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. Під час виконання цього договору, для цілей ініціювання отримання нових траншів, пролонгацій чи поновлення дисконтного періоду, що не є зміною істотних умов цього договору, позичальник здійснює авторизацію в особистому кабінеті та ініціює отримання нових траншів, пролонгації чи поновлень дисконтного періоду в ІКС.
Як вбачається з п.14.8.-14.9. договору кредитної лінії №377754846 від 19 липня 2024 року позичальник засвідчує, що умови цього договору є розумними, справедливими, добросовісними та не містять дисбалансу прав та обов'язків кредитодавця та позичальника. Сторони засвідчують, що укладення цього договору відповідає вільному волевиявленню сторін, жодна із сторін не знаходиться під впливом тяжких обставин, не помиляється стосовно обставин, що мають суттєве значення (природа договору, права та обов'язки cторін, інші умови договору), та умови договору є взаємовигідними для кожної із сторін.
Зазначений договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором КВКJ відправленим 19 липня 2024 року 22:27:14 на номер телефону відповідача та введений 19 липня 2024 року 22:29:46.
Крім того, відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 6886 відправленим 19 липня 2024 року 22:27:14 на номер телефону відповідача НОМЕР_3 та введений 19 липня 2024 року 22:29:46 підписано паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» до договору №377754846 від 19 липня 2024 року, у якому зазначені умови кредитування.
30 липня 2024 року між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду до договору №377754846 від 19 липня 2024 року, за умовами якої сторони дійшли згоди про надання відповідачу траншу в сумі 10 900,00 грн.
21 серпня 2024 року між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду до договору №377754846 від 19 липня 2024 року, за умовами якої сторони дійшли згоди про надання відповідачу траншу в сумі 8 511,00 грн.
27 серпня 2024 року між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду до договору №377754846 від 19 липня 2024 року, за умовами якої сторони дійшли згоди про надання відповідачу траншу в сумі 2 140 грн.
30 серпня 2024 року між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду до договору №377754846 від 19 липня 2024 року, за умовами якої сторони дійшли згоди про надання відповідачу траншу в сумі 4 259,00 грн.
До матеріалів справи також долучено Правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в редакції з 29 березня 2024 року.
З платіжних доручень (заяв) на переказ та зарахування грошових коштів на банківську карту отримувача АТ КБ «ПриватБанк» встановлено, що 19 липня 2024 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перераховано грошові кошти в сумі 16 100,00 грн, 30 серпня 2024 року в сумі 4 259,00 грн, 21 серпня 2024 року в сумі 8 511,00 грн ОСОБА_1 на картковий рахунок НОМЕР_1 , згідно кредитного договору №37754846 від 19 липня 2024 року.
Відповідно до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід» 27 серпня 2024 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перераховано грошові кошти в сумі 2 140,00 грн, 30 липня 2024 року в сумі 10 900,00 грн ОСОБА_1 на картковий рахунок НОМЕР_1 , згідно кредитного договору №37754846 від 19 липня 2024 року.
На підтвердження дій позичальника, позивачем долучено до матеріалів позовної заяви довідки, з яких вбачається, що 19 липня 2024 року, 30 липня 2024 року, 21 серпня 2024 року, 27 серпня 2024 року та 30 серпня 2024 року ОСОБА_1 було ініційовано платіжну операцію.
Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 15 жовтня 2024 року укладено договір факторингу №МВ-ТП/4, предметом якого є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги (а.с.15-18).
Відповідно до п.2.1. договору факторингу №МВ-ТП/4 від 15 жовтня 2024 року в порядку та на умовах цього договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги за переліком в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Згідно п.3.1. договору факторингу №МВ-ТП/4 від 15 жовтня 2024 року розмір (сума) фінансування, що підлягає сплаті фактором клієнту, встановлюється у реєстрі прав вимоги.
Відповідно до п.4.1. договору факторингу №МВ-ТП/4 від 15 жовтня 2024 року наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання реєстру прав вимоги. Майбутнє право вимоги вважається переданим з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує.
Згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 14 листопада 2024 року ТОВ «Таліон Плюс» сплачено ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» грошові кошти в сумі 3 914 586,08 грн, що є платою за відступлення права вимоги, згідно договору факторингу №МВ-ТП/4 від 15 жовтня 2024 року.
Відповідно до реєстру прав вимоги від 15 жовтня 2024 року на виконання умов договору факторингу №МВ-ТП/4 від 15 жовтня 2024 року ТОВ «Таліон Плюс» отримало від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» право вимоги до ОСОБА_1 (пункт 161 Реєстру прав вимог) на загальну суму 55 371,77 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 26 999,98 грн та заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 14 871,80 грн, заборгованістю за іншими нарахуваннями у розмірі 13 499,99 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 надсилалось повідомлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» про відступлення прав вимоги за кредитним договором №377754846 від 19 липня 2024 року ТОВ «Таліон Плюс».
Повідомленням №ТП/377754846 від 10 січня 2025 року відповідача доведено до відома про дострокове розірвання з 10 січня 2025 року кредитного договору №377754846 від 19 липня 2024 року.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частиною другою статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (статті 1055 ЦК України).
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»»; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму ( стаття 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Також слід зазначити, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10.06.2021 у справі №234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 прийняла Умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання їх електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора KBKJ який був надісланий на номер телефону відповідача, зазначеним нею у заявці на отримання грошових коштів в кредит від 19 липня 2024 року.
В кредитному договорі зазначено адресу ОСОБА_1 , її паспортні дані, ідентифікаційний код, телефон та електронну пошту, котрі належать останній, що є підтвердженням здійснення нею процедури ідентифікації в розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію» та підписання Договору кредитної лінії №377754846 від 19 липня 2024 року в редакції чинній станом час його підписання.
У статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Так, 15 жовтня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) укладено договір факторингу № МВ-ТП/4, за яким Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до п.4.1. Договору факторингу №МВ-ТП/4 від 15 жовтня 2024 року наявне право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання Реєстру прав вимоги. Майбутнє Право вимоги вважається переданим з моменту виникнення такого права вимоги до Боржника та додаткового оформлення не потребує.
Згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 14 листопада 2024 року ТОВ «Таліон Плюс» сплачено ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» грошові кошти в сумі 3 914 586,08 грн, що є платою за відступлення права вимоги, згідно договору факторингу №МВ-ТП/4 від 15 жовтня 2024 року.
Відповідно до реєстру прав вимоги від 15 жовтня 2024 року на виконання умов договору факторингу №МВ-ТП/4 від 15 жовтня 2024 року ТОВ «Таліон Плюс» отримало від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» право вимоги до ОСОБА_1 (пункт 161 Реєстру прав вимог) на загальну суму 55 371,77 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 26 999,98 грн та заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 14 871,80 грн, заборгованістю за іншими нарахуваннями у розмірі 13 499,99 грн.
Враховуючи наведене ТОВ «Таліон Плюс» у встановленому законом порядку набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії №377754846 від 19 липня 2024 року.
За умовами вищезазначеного кредитного договору відповідач отримала кредитні кошти в загальному розмірі 41 910,00 грн та користувалася ними, що власне відповідач і не заперечувала у відзиві на позовну заяву.
Згідно наданого позивачем розрахунку відповідач сплатила 20 544,00 грн, які з урахуванням пункту 7.4, 7.7 кредитного договору зараховувалися в першу чергу на погашення процентів за договором, а не тіла кредиту.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість за тілом кредиту становить 26 999,98 грн.
Належних та допустимих доказів на підтвердження повернення суми отриманих в кредит коштів за Договором кредитної лінії №377754846 від 19 липня 2024 року відповідач не надала, відтак заборгованість за тілом кредиту в сумі 26 999,98 грн на підставі вказаного договору підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс», а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо стягнення заборгованості за нараховані відсотки слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.
Позивач, пред'являючи вимоги про погашення позики, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримала в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками в розмірі 38 091,80 грн.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Як встановлено судом, 15 жовтня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу №МВ-ТП/4, за яким до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача за Договором кредитної лінії №377754846 від 19 липня 2024 року на загальну суму 78 591,77 грн.
Відповідач електронний кредитний договір не оспорювала, договір в судовому порядку недійсним не визнавався, відтак, такий (відповідно до статті 204 ЦК України) є правомірним, а тому підлягає до виконання.
У постанові об'єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19, Верховний Суд зазначив, що суд має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частинами першою-третьою статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Пунктом 8.3. Ддоговору кредитної лінії №377754846 від 19 липня 2024 року передбачено, що на момент укладення цього договору та отримання першого траншу за цим договором базова процентна ставка складає 1,50 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 547,50 відсотків річних. У разі отримання додаткових траншів за цим договором після 21 серпня 2024 року базова процентна ставка, яка використовується нарахування процентів за 1 користування цими додатковим траншами, обмежується та розраховується від максимального розміру денної процентної ставки зазначеної в частині 5 статті 8 Закону, що складає що складає 1% за день користування таким траншем.
Згідно п.п.7.2.-7.3 Договору в обов'язковому порядку сума Кредиту має бути повернена Позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: 7.2.1. закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору; 7.2.2. дострокового припинення дії Договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. Договору. Кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 18 серпня 2029 року.
З п. 9.1.1.7. Договору встановлено, що у разі затримання Позичальником сплати процентів за користування Кредитом щонайменше на один місяць Кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, дострокове припинення Договору.
Відповідно до п.12.4. Договору кредитної лінії №377754846 від 19 липня 2024 року сторони погодили, що за користування грошовими коштами після закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання Позичальник зобов'язаний сплачувати на користь Кредитодавця проценти за користування чужими грошовими коштами за ставкою 547,50 % річних. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку ді цього Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні частини другої статті 625 ЦК України.
Так, 10 січня 2025 року позивач ТОВ «Таліон Плюс» направив відповідачу ОСОБА_1 повідомлення про дострокове розірвання договору відповідно до п. 9.1.1.7. договору.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Таліон Плюс» за процентами за користування кредитом нарахована станом на 10 січня 2025 року та становить 38 091,80 грн.
Водночас, відповідачем не було надано ніяких доказів виконання зобов'язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості.
Доводи відповідача про те, що нарахована позивачем сума заявленої вимоги в частині стягнення процентів у сумі 38 091,80 грн є непомірною та дискримінаційною для відповідача, оскільки не відповідає її фінансовому та соціальному статусу суд відхиляє, оскільки зазначені відповідачем обставини не є підставою для звільнення від виконання нею зобов'язань та не передбачені у договору як форс-мажорні обставини, за наявності яких сума нарахованих відсотків підлягає зменшенню.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Щодо доводів відповідача про те, що згідно постанови НБУ №18 від 24 лютого 2022 року та пункт 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» нарахування позивачем відсотків, неустойки та штрафів в період після 24 лютого 2022 року є протиправними, суд відхиляє, оскільки відповідач не правильно тлумачить положення п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, який передбачає можливість, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, тобто звільнення від заходів цивільно-правової відповідальності застосованих внаслідок прострочення виконання зобов'язання (інфляційні втрати, 3% річних, неустойка).
У той же час, сума заборгованості, яка є предметом даного позову, не включає нарахування ні неустойки, ні штрафів, а нараховані відсотки за користування кредитом не є заходами цивільно-правової відповідальності застосованих внаслідок прострочення виконання зобов'язання.
Таким чином, оскільки відповідач належним чином не виконав свого зобов'язання за Договором кредитної лінії №377754846 від 19 липня 2024 року, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за Договором кредитної лінії №377754846 від 19 липня 2024 року в розмірі 65 091,78 грн.
Щодо стягнення судових витрат та заявленого відповідачем клопотання по їх зменшення, враховуючи її фінансовий стан та соціальний статус одинокої матері.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.
Відповідно до положень статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може відстрочити та розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від його сплати з підстав, передбачених у частині першій цієї статті, зокрема, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
У постанові Верховного Суду від 12 березня 2021 року по справі №912/1061/20 наведено висновок про застосування норм права про те, що відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а також звільнення від його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Отже, суд наділений повноваженнями зменшити тягар судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція частин першої-другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» дає підстави для висновку, що зменшення тягаря судових витрат, якого зазнає сторона, є не обов'язком суду, а знаходиться у межах суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.
До того ж стосовно сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря тих судових витрат, яких зазнає сторона.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати (аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 20.02.2020 у справі №420/1582/19, від 17.09.2020 у справі №460/3138/19 тощо).
Як зазначено у постановах Верховного Суду від 21.10.2022 у справі №905/1059/21, від 30.11.2022 у справі №905/1060/21, від 02.02.2023 у справі №320/2083/21, оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах: «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland») від 26 липня 2005 року; «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland») від 26 липня 2005 року).
Ураховуючи правові висновки Верховного Суду, які викладені в постановах наведених вище, заявник при зверненні з клопотанням/заявою про звільнення від сплати судового збору повинен документально довести факт незадовільного майнового стану, а суд на свій розсуд оцінює факт неспроможності заявника та наявність підстав для звільнення останнього від вчинення процесуальної дії сплатити судовий збір.
Скрутне матеріальне становище - це умови існування фізичної особи, які проявляються перш за все при відсутності грошових коштів та інших майнових засобів, що необхідні для задоволення потреб фізичної особи та придбання речей першої необхідності продуктів харчування, медичних ліків, житла, одягу тощо).
Таким чином, єдиною підставою для вчинення судом у зазначених вище нормах дій є врахування ним майнового стану сторони в цілому. При цьому обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону, тобто в даному випадку на заявника.
Суд наголошує, що наведені відповідачем обставини про незадовільний майновий стан (відсутність грошових коштів), які остання підтверджує зокрема довідкою про отримані доходи з ТОВ «Крюківщинський ліцей», де відповідач працює адміністратором, суперечить очевидній можливості фізичного існування особи без життєво необхідних витрат для підтримки біологічного існування, а також інших витрат, пов'язаних із необхідністю задоволення соціально-побутових потреб. Клопотання не містить будь-яких даних, які б дозволили суду оцінити рівень вказаних витрат відповідача протягом зазначеного періоду часу, а також даних про банківські рахунки та залишки коштів на них.
Також відсутні належні докази, які б підтверджували наявність у відповідача статусу малозабезпеченої особи.
Долучений витяг з «Дії» актового запису про народження дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не підтверджує статус відповідача як одинокої матері чи малозабезпеченої особи.
З урахуванням наведеного та враховуючи, що позов задоволено в повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Щодо відшкодування витрат на правову допомогу
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Доказами в цивільному у судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Звертаючись до суду, позивач згідно вимог статті 134 ЦПК України, в позовній заяві зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що складається з витрат на професійну правничу допомогу та становить 5000,00 грн.
02 грудня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та Адвокатським об'єднанням «ЛІГА ЮРИДИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ІННОВАЦІЙ» укладено Договір про надання правової допомоги №5.
Згідно умов договору клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати професійну правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором. Сторони погодили, що за цим договором Клієнту може надаватись правова допомога в фіксованому об'ємі на постійній щомісячній основі так і разова правової допомоги на виконання певної кількості завдань. Об'єм правової допомоги і періодичність її надання фіксується Сторонами в окремих додатках до цього договору (Додатки та/або Додаткові угоди та/або Реєстри).
Згідно п.4.1. Договору про надання правової допомоги №5 від 02 грудня 2024 року правова допомога, що надається Адвокатським об'єднанням, Клієнтом оплачується в розмірі та обсязі погодженому в додатках до цього договору (Додаткових угодах та/або Реєстрах), в гривнях шляхом переказу коштів на рахунок Адвокатського об'єднання та може бути здійснена в будь-який час за надані послуги та в тому числі авансом за надані послуги у майбутньому.
Відповідно до п.4.2.-4.4. Договору про надання правової допомоги №5 від 02 грудня 2024 року за результатами надання правової допомоги складається акт приймання- передачі наданих послуг (далі - Акт), що підписується представниками кожної зі Сторін. В Акті вказується обсяг наданої Адвокатським об'єднанням правової допомоги і її вартість. Акт вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання Клієнтом, останній не надав Адвокатському об"єднанню письмові аргументовані заперечення на Акт. В акті, сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість правової допомоги в залежності від обставин та подій. В цьому випадку сторони керуються умовами Акту.
Як вбачається з п.7.1. Договору про надання правової допомоги №5 від 02 грудня 2024 року даний договір укладений на строк до 31 грудня 2026 року.
Відповідно до додаткової угоди №685 від 30 грудня 2024 року до Договору про надання правової допомоги №5 від 02 грудня 2024 року укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та Адвокатським об'єднанням «ЛІГА ЮРИДИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ІННОВАЦІЙ» зазначена Додаткова угода (Додаток) визначає порядок оплати Послуг Адвокатського об'єднання за надання правової допомоги у справі Клієнта до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 377754846 від19 липня 2024 року, далі «Справа», згідно Договору. Сторони погодили, що вартість Послуг Адвокатського об'єднання по супроводженню Справи становить: 5000,00 грн., що включає в себе: аналіз кредитної справи та формування юридичного висновку - 1000 грн.; підготовка та направлення повідомлення Відповідачу про оплату заборгованості (досудова вимога) - 500 грн.; збір доказів, перевірка, друк та належне засвідчення копій письмових та електронних доказів у даній справі Адвокатським об'єднанням та підготовка позовної заяви та направлення копії доданих до неї документів до суду - 3500 грн.
Оплата Послуг згідно Додатку здійснюється Клієнтом протягом 3 (трьох) банківських днів з дня отримання рахунку на оплату Послуг від Адвокатського об'єднання шляхом перерахуванням Клієнтом грошових коштів на поточний рахунок Адвокатського об'єднання, що зазначений у реквізитах Договору.
Адвокатське об'єднання надає Клієнту акт приймання-передачі наданих Послуг, в якому зазначається зміст Послуг, вартість Послуг, яка підлягає сплаті відповідно до умов Договору та цього Додатку, додаткові витрати, які були понесені Адвокатським об'єднанням понад узгоджену вартість Послуг.
30 грудня 2024 року між Адвокатським об'єднанням «ЛІГА ЮРИДИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ІННОВАЦІЙ» та ТОВ «Таліон Плюс» підписано Акт приймання-передачі наданих послуг відповідно до Договору про надання правової допомоги №5 від 02 грудня 2024 року, згідно якого сторони погодилися, що Адвокатське об'єднання виконало свої зобов'язання у межах Договору про надання правової допомоги № 5 від «02» грудня 2024 року та Додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги у повному обсязі, по Справі, а саме: підготовка до розгляду справи: аналіз фактичних обставин справи, формування доказів; аналіз судової практики; надання юридичних консультацій тривалістю 4 години, вартістю 1000,00 грн.; підготовка та направлення повідомлення про оплату заборгованості (досудова вимога) тривалістю 2 години, вартістю 500,00 грн.; підготовка позовної заяви, що включає збір доказів, перевірка, друк та належне засвідчення копій письмових та електронних доказів у справі та направлення копії та доданих до неї документів до суду тривалістю 10 годин, вартістю 3 500,00 грн. Всього 5000,00 грн.
Згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 30 грудня 2024 року ТОВ «Таліон Плюс» сплачено АО «ЛЮТІ» за надання правової допомоги згідно Договору про надання правової допомоги №5 від 02 грудня 2024 року та додаткової угоди №685 від 30 грудня 2024 року у справі про стягнення заборгованості у розмірі 5000,00 грн.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв. Тобто саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Принцип змагальності сторін має свої втілення, зокрема, у наведених положеннях частин п'ятої статті 141 ЦПК України, виходячи з яких зменшення внаслідок неспівмірності суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримано вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.
Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та те, що публічний інтерес до справи відсутній; справа належить до категорії незначної складності; правові позиції у цій категорії справ усталені; враховуючи критерій оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд дійшов висновку про зменшення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до 2 000 грн.
Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354 - 355 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за кредитним договором №377754846 від 19 липня 2024 року у розмірі 65 091 (шістдесят п'ять тисяч дев'яносто одну) грн 78 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», місцезнаходження: 14017, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13, код ЄДРПОУ 39700642.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повне рішення суду виготовлено 01 вересня 2025 року.
Суддя І. А. Кирильчук