Єдиний унікальний номер 725/4509/25
Номер провадження 2/725/1416/25
21.08.2025 року м. Чернівці
Чернівецький районний суд м. Чернівців у складі:
головуючої судді Федіної А.В.,
за участю секретаря судового засідання Попової Р.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У травні 2025 року позивач звернувся до суду з вище вказаним позовом в обґрунтування якого посилався на те, що 02.04.2024 року між ТзОВ «Стар файненс груп» до ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №02332-09/2024 та додаток до нього. Відповідно до умов вказаного договору ТзОВ «Стар файненс груп» надало відповідачу фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Вказував на те, що 23.12.2024 року ТзОВ «Стар файненс груп» та позивач уклали договір факторингу №23122024 відповідно до якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТзОВ «Стар файненс груп» включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №02332-09/2024 від 02.09.2024 року.
Зазначав, що станом на дату звернення до суду з позовною заявою заборгованість відповідача перед позивачем становить 22425 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 6500 грн.; заборгованість за відсотками - 7345 грн.; заборгованість за неустойкою - 8580 грн.
З урахуванням вище наведеного, посилаючись на норми матеріального права, просив стягнути з відповідача на користь позивача вище вказану заборгованість та судові витрати.
В судове засідання представник позивача не з'явився, направив до суду заяву в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, не заперечував проти винесення заочного рішення у справі.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Справа слухалась у відсутності відповідача, який не з'явився в судове засідання незважаючи на те, що вважається належним чином повідомленим судом про час та місце розгляду справи за останньою відомою адресою місця проживання, а також шляхом розміщення на офіційному веб-сайті судової влади України http://ptr.cv.court.gov.ua/sud2408/. Про причини своєї неявки суд не повідомив і не подав відповідної мотивованої заяви про відкладення розгляду справи.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Крім того, у встановлений строк відповідачем не було подано відзиву.
Згідно ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Оскільки відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив та не направив відзиву, а представник позивача не заперечував проти розгляду даної цивільної справи за відсутності відповідача, в судовому засіданні постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Додатково слід зазначити, що про обізнаність відповідача щодо наявності в провадженні суду даного спору свідчить заява громадянина ОСОБА_2 , подана в рамках даного спору, про те, що відповідач у зв'язку із призовом за мобілізацією не може з'явитись в судове засідання.
В контексті зазначеного суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 13 березня 2025 року по справі 904/4027/22 зазначив про недостатність формального перебування у ЗСУ для зупинення провадження у справі - необхідно встановити, що військова частина, де проходить службу особа, переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій.
Будь-яких доказів які б поза розумним сумнівом давали суду підстави для зупинення провадження у справі відповідно до вимог ст. 251 ЦПК України матеріали справи не містять.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або тож кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Так, судом встановлено, що 02.09.2025 року між ТзОВ «Стар файненс груп» до ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №02332-09/2024 було укладено кредитний договір відповідно до умов якого вказане товариство надало відповідачу кредит в сумі 6500 грн. строком на 120 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом на умовах передбачених договором (а/с 13-19).
Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у кредит, розміщених в мережі Інтернет.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Таким чином, між позивачем та відповідачем виникли кредитно-договірні відносини.
Так, ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, тощо.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до умов укладеного між сторонами договору кредитора надав позичальнику кредит в сумі 6500 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача (а/с 22).
Пунктом першим ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За змістом ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ст. ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
З матеріалів справи вбачається, що право вимоги за вказаним вище договором було переуступлено первісним кредитором позивачу відповідно до договору факторингу № №23122024 від 23.12.2024 року (а/с 25 зворот).
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач належним чином своїх зобов'язань за договором не виконав та за ним рахується заборгованість в сумі 22425 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 6500 грн.; заборгованість за відсотками - 7345 грн.; заборгованість за неустойкою - 8580 грн. (а/с 22).
З моменту відступлення права вимоги відповідач вказану заборгованість не погасив, що зумовило необхідність звернення до суду з даним позовом.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягнення понесенні останнім судові витрати, оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
У відповідності до вимог ч. 2-6 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
ЄСПЛ у рішенні від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим, а у рішенні від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» звернув увагу на те, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Дослідивши матеріали справи в сукупності із наданими представником позивача доказами, а саме: копіями договору про надання правової (правничої) допомоги № 0103 від 01.03.2024 року; замовлення до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0103 від 01.03.2024 року; детальним описом наданих послуг від 09.05.2025 року за договором про надання правової (правничої) допомоги від 01.03.2024 року; рахунком на оплату від 25.04.2025 року, суд приходить до висновку, що позивач дійсно поніс витрати на правову допомогу в сумі 7000 грн., у зв'язку з чим відповідне клопотання підлягає задоволенню.
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 536, 549, 550, 625, 1048, 1049 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 1, 12, 76-89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) заборгованість за кредитним договором №02332-09/2024 від 02.09.2024 року в розмірі 22425 грн. (двадцять дві тис. чотириста двадцять п'ять грн.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_2 , банк отримувача - АТ «Креді Агріколь Банк»), а також судовий збір у сумі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 7 000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Чернівецького апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Чернівецького районного
суду міста Чернівців Федіна А. В.