Справа № 712/11773/25 Провадження № 1кс/712/4203/25
29 серпня 2025 року Слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси винесене в кримінальному провадженні № 62024100140001045 від 18.11.2024 року, слідчим Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_6 та погоджене прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 , клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вишків Долинського району Івано-Франківської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовозобов'язаного, учасником бойових дій, інвалідом, депутатом, ліквідатором наслідків аварії ЧАЕС не являється, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
Слідчий Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_6 звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_9 , посилаючись на те, що Четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві за процесуального керівництва Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024100140001045 від 18.11.2024 року за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_9 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , проходячи військову службу за мобілізацією на посаді курсанта відділу підготовки молодших інспекторів центру підготовки молодших інспекторів вказаної військової частини, у військовому званні «солдат», діючи з прямим умислом, з мотивів тимчасово не виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово ухилитися від її проходження, у порушення вимог ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 20.09.2024 не пізніше 17 год., в умовах воєнного стану, не повернувся вчасно до розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_3 , після відвідування КНП «Черкаська обласна лікарня» Черкаської обласної ради, куди цього ж дня, був направлений для медичного обстеження, та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів до повернення у військову частину за наявності реальної можливості до цього, поки 28.08.2025 не був затриманим в порядку ст. 208 КПК України слідчим Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, за адресою: вул. Байди Вишневецького 17, м. Черкаси.
Під час досудового розслідування, 28.08.2025 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю Івано-Франківської обл., Долинського р-н., с. Вишків, українцю, громадянину України, курсанту відділу підготовки молодших інспекторів центру підготовки молодших інспекторів військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимому, повідомлено про підозру у нез'явленні військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні даного кримінального правопорушення підтверджуються зібраними доказами, а саме: матеріалами службового розслідування військової частини; показаннями очевидців; даними протоколу затримання; іншими матеріалами кримінального провадження.
Вказані матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. Згідно зі ст. 12 КК України даний злочин відноситься до категорії тяжких злочинів.
Слідчий в клопотанні посилається на те, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме вчиняти нові злочини. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Беручи до уваги те, що підозрюваний вчинив тяжкий злочини, за який передбачена міра покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, що є підставою вважати, що ОСОБА_9 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків по кримінальному провадженню, знищити, сховати або спотворити будь-яку інформацію про обставини вчинення кримінального правопорушення, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою. Крім того, ОСОБА_9 порушив Військову Присягу, не усвідомлює свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, діяв в порушення Дисциплінарного статуту ЗСУ, внаслідок чого, можна зробити висновок, що дії ОСОБА_9 в умовах правового режиму воєнного стану мають надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував та просив обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Підозрюваний в судовому засіданні, заперечував проти задоволення клопотання та просив застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, та як йому необхідна постійна медична допомога.
Слідчий суддя, заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання з додатками, приходить до наступного.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до практики ЄСПЛ, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Відповідно до практики ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», п.32, Series A, № 182).
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними доказами.
Враховуючи зібрані докази на даному етапі досудового розслідування, ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, який є тяжким злочином, та за який передбачена міра покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
Статтею 5 Конвенції про захист прав та основних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Так, Європейська Конвенція з прав людини в свою чергу передбачає можливість затримання чи взяття особи під варту у трьох випадках: 1) вчинення злочину; 2) наявність достатніх підстав вважати, що необхідно запобігти вчиненню злочину; 3) загроза втечі ймовірного злочинця, чи загроза вчинення цією особою нового злочину.
Крім того, приписами ч. 8 ст. 176 КПК України встановлено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
Тому з метою забезпечення належної поведінки підозрюваного ОСОБА_9 запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень, можливості перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати щодо останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам, передбачених КПК України.
Крім того, відповідно до частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Так, частиною 4 статті 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
Тобто визначення розміру застави особі, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 407 КК України, є правом слідчого судді (крім випадку обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором).
За змістом частини 4 статті 182 КПК України розмір застави має визначатися з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, та повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Таким чином, закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватися слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави.
В рішенні від 20.11.2010 р. у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Задовольняючи клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя з урахуванням усіх обставин кримінального правопорушення та даних про особу підозрюваного вважає за можливе визначити підозрюваному розмір застави.
Суд враховує особу підозрюваного, обставини вчинення кримінального правопорушення, а також з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, яке вчинено в умовах воєнного стану, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному заставу в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя також вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов'язки, визначені у частині 5 статті 194 КПК України.
Окрім цього, підозрюваний ОСОБА_9 в судовому засіданні вказав, що має скарги на стан здоров'я та потребує лікування.
Статтею 206 частиною 6 КПК України, перебачено, що якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов'язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та: 1) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; 2) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 КПК України, кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Положеннями статті 206 КПК України передбачені обов'язки щодо захисту прав людини лише слідчим суддею, однак, частина 6 статті 9 КПК України передбачає, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, відтак, суд вважає за необхідне вирішити питання щодо захисту прав обвинуваченого ОСОБА_10 .
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року. В силу вимог ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 жовтня 2015 року, яке набуло статусу остаточного 22 січня 2016 року з огляду на ненадання адміністрацією СІЗО оперативного та належного лікування заявнику, Судом констатовано, що має місце нелюдське та таке, що принижує гідність, поводження в порушення статті 3 Конвенції.
Питання неналежної медичної допомоги особам, які перебувають в установах тимчасового тримання та виконання покарань України, крім того розглядалось Судом у низці справ (див. рішення у справах «Кац та інші проти України» від 18 грудня 2008 року, «Похлєбін проти України» від 20 травня 2010 року, та «Салахов та Іслямова проти України» від 14 березня 2013 року).
Згідно статті 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення», статей 6, 39, 72 Основ законодавства України про охорону здоров'я, особи, узяті під варту, мають право на надання їм медичної допомоги. Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 18.03.2013р. №460/5, яким затверджено «Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України», передбачено надання медичного обслуговування ув'язненим особам в слідчих ізоляторах. Надання ув'язненим і засудженим невідкладної медичної допомоги, що не може бути надана у медичній частині СІЗО, здійснюється відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, взятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104.
Згідно до п. 2.3 вищевказаного Порядку, медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров'я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО. У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров'я.
Таким чином, з метою недопущення порушення прав ОСОБА_9 на отримання необхідної та достатньої медичної допомоги, суд вважає за необхідне відреагувати в порядку ст.206 КПК України.
Керуючись ст. ст. 131-132, 176-178, 183-184, 193 - 194, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб, тобто до 26 жовтня 2025 року, включно.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання, тобто з 28 серпня 2025 року.
Визначити ОСОБА_11 , розмір застави в 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят гривень) грн., яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) та у разі внесення якої, покласти зобов'язання на нього:
1) Прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;
2) Не відлучатися за межі населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора та суду.
3) Повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну місця свого проживання на іншу адресу та засобів зв'язку.
4) Утримуватися від спілкування по даному кримінальному провадженні з свідками експертами без присутності слідчого, прокурора чи адвоката.
5) Здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
Для утримання підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою, останній підлягає направленню до Слідчого ізолятора м. Черкаси.
На підставі ст.206 КПК України зобов'язати начальника Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор» та начальника медичної частини установи забезпечити негайне надання медичної допомоги підозрюваному ОСОБА_12 в умовах медичної частини установи відповідно до п.2.3 «Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, МОЗ України №239/5/104 від 10.02.2012 року.
Копія ухвали про застосування запобіжного заходу вручається підозрюваному ОСОБА_9 після її оголошення, слідчому для виконання та прокурору для відома.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_13
Повний текст ухвали проголошено 01 вересня 2025 року о 14.00 год.