26 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 454/2459/17
провадження № 51-4812км24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
представника потерпілої ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_8 , яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_10 , на вирок Сокальського районного суду Львівської області від 4 серпня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року у кримінальному провадженні №12015140150001862, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК,
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 140, ч. 1 ст. 366 КК,
ОСОБА_11 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Полонне Хмельницької області, жителя АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 140, ч. 1 ст. 366 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 140 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців. На підставі п. 5 ст. 74, ст. 49 КК звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного судом покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
Цим же вироком ОСОБА_10 засуджено до покарання у виді обмеження волі: -за ч. 1 ст.140 КК на строк 1 рік 6 місяців; -за ч. 1 ст. 366 КК на строк 1 рік з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК остаточно призначено ОСОБА_10 покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань у виді обмеження волі на строк 1 рік 8 місяців з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк два роки. На підставі п. 5 ст. 74, ст. 49 КК звільнено ОСОБА_10 від відбування призначеного судом покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
Також цим вироком ОСОБА_11 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 140 КК та ч. 1 ст. 366 КК та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК за недоведеністю наявності у його діянні складу вказаних кримінальних правопорушень, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржуються.
За вироком суду ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , кожного, визнано винуватими та засуджено за ч. 1 ст. 140 КК (неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворого), а ОСОБА_10 також визнано винним та засуджено за ч. 1 ст. 366 КК (внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей), за обставин, детально викладених у вироку.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_10 та прокурора. Частково задовольнив апеляційну скаргу цивільного відповідача КП «ЦМЛ Червоноградської МР», змінив вирок Сокальського районного суду Львівської області від 4 серпня 2023 року в частині відшкодування цивільного позову та стягнув з комунального підприємства «Центральна міська лікарня Червоноградської міської ради» на користь ОСОБА_12 600 000 грн., як відшкодування моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням. У решті вирок залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В касаційних скаргах засуджений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_8 , яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_10 , доводи яких є аналогічними, посилаючись на істотні порушення вимог КПК та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять скасувати рішення судів попередніх інстанцій і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначають, що судом першої інстанції не встановлено, яких саме обов'язків ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , кожен, як лікарі-гінекологи пологового відділення не виконали або неналежно виконали і того, що саме вони перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із смертю плоду, як і не зазначено доказів на підтвердження цих фактів. Вказують, що у вироку лише перераховано та частково відображено зміст пояснень потерпілої, обвинувачених та деяких свідків, а також частково (вибірково) відображено зміст висновків комісійних судово-медичних експертиз №123 та №275, проте жодним чином не проаналізовано та не надано їм оцінки в контексті того, чи підтверджують ці докази і як саме винуватість засуджених, кожного, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК. Зазначають про діаметрально протилежне відображення у вироку позиції місцевого суду щодо оцінки одних і тих самих доказів стосовно різних обвинувачених у цьому кримінальному провадженні. Окремо захисник ОСОБА_8 також вказує на те, що місцевим судом також не встановлено та необґрунтовано наявності у ОСОБА_10 статусу службової особи. Касатори зазначають, що апеляційний суд, в порушення вимог ст. 419 КПК, вказаних доводів апеляційних скарг сторони захисту не перевірив, не надав будь-яких мотивів їх неврахування, обмежившись лише формальною констатацією про те, що апеляційні вимоги обвинувачених про необхідність скасування вироку суду та виправдання ОСОБА_6 та ОСОБА_10 в повному обсязі не знайшли свого підтвердження.
В запереченнях на касаційні скарги представник потерпілої-цивільного позивача просить залишити їх без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій-без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_6 та захисники підтримали касаційні скарги та просили їх задовольнити. Прокурор частково підтримала касаційні скарги в частині порушення апеляційним судом вимог ст. 419 КПК та просила скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Представник потерпілої заперечував проти їх задоволення.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено ч. 1 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Загальні вимоги до змісту вироку суду визначено у ст. 374 КПК. Зокрема, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК встановлено, що у разі визнання особи винуватою в мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, мотивів, способу вчинення й наслідків кримінального правопорушення, а також форми вини; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Таким чином, у мотивувальній частині вироку суд повинен чітко викласти весь обсяг обвинувачення, визнаного судом доведеним, навести докази, на яких ґрунтуються висновки суду щодо цього обвинувачення тощо.
Однак суд першої інстанції цих вимог кримінального процесуального закону недотримався.
В порушення вищенаведених вимог кримінального процесуального закону, місцевий суд при формулюванні обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_10 виклав його таким чином, що обставини, які підлягають обов'язковому доказуванню, встановлені органом слідства згідно з обвинувальним актом, а не судом, як вимагає процесуальний закон, тобто суд першої інстанції не виклав формулювання обвинувачення, яке визнав доведеним, а лише продублював формулювання обвинувачення, зазначене в обвинувальному акті, згідно якого ОСОБА_10 та ОСОБА_6 ґрунтовно підозрюються у вчинення інкримінованих їм кримінальних правопорушень.
Також, згідно з п. 2 ч. 3 ст. 274 КПК у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою зазначаються, зокрема, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Всупереч наведеному, в мотивувальній частині вироку місцевий суд в обґрунтування винуватості ОСОБА_6 та ОСОБА_10 та невинуватості ОСОБА_11 поклав одні і ті ж докази, при цьому жодним чином не проаналізовано та не надано їм оцінки в контексті того, чи підтверджують ці докази і як саме винуватість засуджених, кожного, у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень.
Вказані порушення згідно з ч. 1 ст. 412 КПК є істотним, і перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, на що суд апеляційної інстанції не звернув уваги.
Таким чином вирок Сокальського районного суду Львівської області від 4 серпня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року не можуть вважатися законними, обґрунтованими та вмотивованими, оскільки постановлені з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що є підставою для їх скасування, а тому касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_8 , яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_10 слід задовольнити частково, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Під час нового розгляду суд, дотримуючись вимог кримінального процесуального закону, має повно та об'єктивно дослідити всі обставини кримінального провадження, оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку й ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_8 , яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_10 задовольнити частково.
Вирок Сокальського районного суду Львівської області від 4 серпня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року в частині засудження ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 140, ч. 1 ст. 366 КК та ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 140 КК скасувати і призначити в цій частині новий розгляд в суді першої інстанції.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_13 ОСОБА_3