1 вересня 2025 року
м. Київ
Справа № 638/16162/19
Провадження № 61-4245ск25
Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного судуГудими Д. А. ознайомився із касаційною скаргоюОСОБА_1 (далі - кінцевий набувач), інтереси якого представляє адвокат Марченко Сергій Олегович (далі - адвокат),
на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 5 липня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 березня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_2 (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс проперті групп» (далі - первісний набувач), приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Чижової Наталії Анатоліївни (далі - приватний нотаріус), кінцевого набувача за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_3 (далі - позичальниця), Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі - банк), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) - про визнання неправомірним і скасування рішення, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності та
1. 2 квітня 2025 року первісний набувач сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 10377/0/220-25 від 3 квітня 2025 року), у якій просив скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.
1.1. 5 червня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив без руху касаційну скаргу первісного набувача та встановив для усунення недоліків тієї скарги десятиденний строк із дня вручення тієї ухвали. Первісний набувач мав: доплатити судовий збір (сплатив лише 3 549,44 грн), виходячи з дійсної вартості квартири, і надати документ, який підтверджує таку її вартість, або сплатити цей збір у максимальному розмірі (16 597,44 грн/); пояснити, чому не виконав вимоги процесуального закону та не надіслав копії касаційної скарги з додатками до електронних кабінетів банку та приватного нотаріуса, як того вимагає положення абзацу другого частини сьомої статті 43 ЦПК України.
1.2. 11 липня 2025 року первісний набувач сформував у системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків (вх. № 21709/0/220-25 від 14 липня 2025 року). До заяви додав: описи вкладення у цінні листи, які надіслав позивачу, кінцевому набувачу, приватному нотаріусу, банку, позичальниці, на підтвердження надсилання заяви про усунення недоліків з додатками разом із накладними від 10 липня 2025 року; квитанції № 3971814, 3971815, 3971816, 3971817 про доставку документів (заяви про усунення недоліків із додатками) до електронних кабінетів адвоката кінцевого набувача, первісного набувача, Фонду, адвоката позивача; платіжну інструкцію № 203 від 10 липня 2025 року про сплату 13 048,00 грн судового збору (різниці між максимальною ставкою судового збору та попередньо сплаченою сумою); відповідь № 12619861 про відсутність у банку зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС.
2. 11 квітня 2025 року адвокат кінцевого набувача сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 11524/0/220-25 від 14 квітня 2025 року), у якій просить скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.
2.1. 23 липня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив без руху касаційну скаргу кінцевого набувача та встановив для усунення недоліків цієї скарги десятиденний строк із дня вручення ухвали. Кінцевий набувач мав: доплатити судовий збір (оскільки сплатив лише 3 549,44 грн) та надати копію документа, який підтверджує дійсну вартість спірної квартири; пояснити, чому не виконав вимоги процесуального закону та не надіслав копії касаційної скарги з додатками до електронних кабінетів банку та приватного нотаріуса, як того вимагає положення абзацу другого частини сьомої статті 43 ЦПК України.
2.2. 5 серпня 2025 року адвокат кінцевого набувача сформував у системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків (вх. № 24559/0/220-25 від 5 серпня 2025 року) такого змісту: банк не має зареєстрованого електронного кабінету, що підтверджує відповідь № 13240345 про відсутність у банку зареєстрованого електронного суду в ЄСІТС; приватний нотаріус не опублікувала в загальнодоступних джерелах інформації про її РНОКПП, тому пошук відомостей про наявність чи відсутність у неї електронного кабінету є неможливим; кінцевий набувач надіслав банку та приватному нотаріусу копії касаційної скарги з додатками засобами поштового зв'язку, а відповідні докази долучив до касаційної скарги; згідно з оцінкою майна, яку позивач додав до позовної заяви, вартість квартири становить 145 000,00 грн.
До заяви додав: квитанцію ID 3188-7233-5591-7249 від 5 серпня 2025 року про сплату 2 320,00 грн судового збору; описи вкладення у цінні листи, які надіслав позивачеві, приватному нотаріусу, банку, позичальниці, із заявою про усунення недоліків з додатками разом із накладними від 5 серпня 2025 року; квитанції № 4158599, 4158600, 4158601 про доставку документів (заяви про усунення недоліків з додатками) до зареєстрованих електронних кабінетів Фонду, первісного набувача та його адвоката.
3. Верховний Суд в ухвалі від 23 липня 2025 року вказав кінцевому набувачеві на те, що останній має самостійно розрахувати розмір судового збору за подання ним касаційної скарги на підставі документів, які можуть підтвердити дійсну вартість квартири (пункт 6.8 вказаної ухвали). У такому разі скаржник повинен був надати суду не тільки квитанцію про сплату судового збору у розмірі, визначеному за законом, але й копію документа, який підтверджує дійсну вартість квартири (пункт 6.9 тієї ухвали). За відсутності у кінцевого набувача такого документа слід було сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у максимальному розмірі з відрахуванням уже сплаченої суми (16 597,44 грн - 3 549,44 грн = 13 048,00 грн).
4. Скаржник до заяви про усунення недоліків касаційної скарги не надав документ, який підтверджує дійсну вартість квартири. Зазначив лише, що позивач до свого позову додав оцінку майна, згідно з якою вартість квартири становила (невідомо, станом на який час) 145 000,00 грн. Тому кінцевий набувач вважав, що розмір судового збору за подання ним касаційної скарги становив 5 869,44 грн.
5. Верховний Суд звертає увагу на те, що кінцевий набувач не міг не мати у розпорядженні документ, який підтверджує дійсну вартість квартири, оскільки 15 жовтня 2019 року придбав останню у первісного набувача. Проте з невідомих причин кінцевий набувач не виявив бажання надати суду копію відповідного договору та розрахувати судовий збір згідно з вартістю квартири, зафіксованою у цьому договорі (первісний набувач на виконання ухвали від 5 червня 2025 року теж не надав копію вказаного договору, але сплатив судовий збір згідно з максимальною ставкою). Замість того кінцевий набувач згадав, що позивач із позовною заявою подав документ про оцінку квартири. Але копію навіть цього документа (з невідомою для суду датою складання), який нібито є у матеріалах справи, кінцевий набувач не надав. Про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги, зокрема для копіювання матеріалів справи, не просив. Крім того, не звернув увагу, що суд визначає судовий збір згідно з вимогами закону, а не відповідно до розрахунку, який, подаючи позовну заяву, зробив позивач.
6. Таким чином, для правильного розрахунку судового збору за подання касаційної скарги кінцевий набувач на виконання вимог ухвали від 23 липня 2025 року мав надати Верховному Суду документ, що підтверджує дійсну вартість квартири, а не вказати вартість, яку в позовній заяві зазначив позивач. Зокрема, оскільки справа стосується витребування квартири з володіння кінцевого набувача, дійсну вартість цього майна він міг підтвердити, наприклад, копією договору купівлі-продажу від 15 жовтня 2019 року, згідно з яким саме кінцевий набувач придбав квартиру.
7. З огляду на викладене скаржник не виконав вимоги ухвали від 23 липня 2025 року. Він самостійно розрахував судовий збір у меншому розмірі, ніж визначений в тій ухвалі, не надавши всупереч визначеному в ухвалі обов'язку копію документа, який підтверджує дійсну вартість квартири. За відсутності у кінцевого набувача з будь-яких причин відповідного документа він мав доплатити суму судового збору, яку вказав суд (пункти 6.8-6.9 тієї ухвали).
8. За змістом частини другої статті 393 ЦПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
9. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (речення друге частини третьої статті 185 ЦПК України).
10. Оскільки кінцевий набувач не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, цю скаргу слід визнати неподаною та повернути. Повернення не перешкоджає повторному зверненню з касаційною скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 260, 261, 393 ЦПК України,
повернути ОСОБА_1 касаційну скаргу на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 5 липня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс проперті групп», приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Чижової Наталії Анатоліївни, ОСОБА_1 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - про визнання неправомірним і скасування рішення, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді Д. А. Гудима