29 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 494/336/23
провадження № 61-10318ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Червинської М. Є. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Березівського районного суду Одеської області від 05 грудня 2024 року на постанову Одеського апеляційного суду від 24 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, в особі Служби безпеки України в Одеській області про стягнення компенсації моральної шкоди,
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив стягнути за рахунок Держави кошти в сумі 760 000 грн в якості компенсації за завдану шкоду.
Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 05 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду
від 24 червня 2025 року, позов залишено без задоволення.
09 серпня 2025 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Березівського районного суду Одеської області від 05 грудня 2024 року на постанову Одеського апеляційного суду від 24 червня 2025 року.
Вказана касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що повний текст постанови Одеського апеляційного суду від 24 червня 2025 року складено
24 червня 2025 року, тобто останнім днем касаційного оскарження даної постанови, з урахуванням частини третьої статті 124 ЦПК України, є 24 липня 2025 року.
Заявник звернувся до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» з касаційною скаргою 08 серпня 2025 року, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 390 ЦПК України.
В касаційній скарзі заявник зазначає, що вперше касаційну скаргу на оскаржувані судові рішення було подано 28 червня 2025 року, проте ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2025 року касаційну скаргу було повернуто заявнику.
Однак, із заявою чи з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження заявник не звертався. Можливість вирішення цього питання при відсутності його заяви про поновлення строку, за власною ініціативою суду, законом не передбачено.
Відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи викладене, заявник має право надіслати на адресу суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження на рішення Березівського районного суду Одеської області від 05 грудня 2024 року на постанову Одеського апеляційного суду від 24 червня 2025 року із зазначенням підстав для поновлення такого строку та надати належні докази на підтвердження поважності причин пропуску цього строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Крім того, пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинна бути зазначена підстава (підстави), передбачена (передбачені) статтею 389 ЦПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судових рішень пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України касаційна скарга має містити посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено висновок щодо застосування норми права, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржених судових рішень сформованій практиці у подібних правовідносинах.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 4 статті 389 ЦПК України з посиланням на частину 1 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 1 статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 3 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 3 статті 411 ЦПК України, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 посилається на пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, а саме те, що суди не дослідили зібрані у справі докази.
Частиною першою статті 411 ЦПК України передбачено обов'язкові підстави скасування судових рішень.
У частині третій статті 411 ЦПК України зазначені підстави для скасування судового рішення у зв'язку з порушенням норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України такою підставою є, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Тобто, підстава для скасування судових рішень, передбачена пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, застосовується за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Отже, у разі зазначення підстав для скасування судових рішень, передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі одночасно має бути зазначена та обґрунтована хоча б одна з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
В касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що зазначення заявником підстав касаційного оскарження є обов'язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для розгляду касаційної скарги.
З огляду на викладене, заявник має право надіслати на адресу суду касаційну скаргу у новій редакції, оформлену відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, в якій уточнити підстави касаційного оскарження та чітко зазначити конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга, з обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав) та надати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Ураховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Березівського районного суду Одеської області від 05 грудня 2024 року на постанову Одеського апеляційного суду від 24 червня 2025 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк - десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в частині наведення поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження заявниці буде відмовлено у відкритті касаційного провадження, а в разі невиконання вимог іншої частини даної ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М. Є. Червинська