01 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 917/2141/24(917/630/25)
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Пєскова В. Г.
перевіривши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства «Агро-В» (вх. № 6437/2025)
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.07.2025
у складі колегії суддів: Хачатрян В.С.- головуючого, Россолов В.В., Склярук О.І.
та на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.05.2025
у складі судді Паламарчук В. В.
у справі № 917/2141/24 (917/630/25)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська облспоживспілка»
до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельська оптово-торгова база»
2. Приватного підприємства «Агро-В»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельська оптово-торгова база» - розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельська оптово-торгова база» - арбітражний керуючий Таборовць Андрій Петрович
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Приватний нотаріус Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Кушнерук Альона Юріївна
про визнання недійсним договору
в межах справи № 917/2141/24
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська облспоживспілка»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельська оптово-торгова база»
про банкрутство,-
30.05.2025 рішенням Господарського суду Полтавської області у справі №917/2141/24 (917/630/25) позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 17.05.2023, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ковельська оптово-торгова база» та Приватним підприємством «Агро-В», посвідчений приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Кушнерук А. Ю. та зареєстрований в реєстрі за №850.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельська оптово-торгова база» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська облспоживспілка» суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Стягнуто з Приватного підприємства «Агро-В» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська облспоживспілка» суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
31.07.2025 постановою Східного апеляційного господарського суду (повний текст постанови складено 01.08.2025) апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агро-В» залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Полтавської області від 30.05.2025 у справі № 917/2141/24 (917/630/25) -залишено без змін.
18.08.2025 (через підсистему «Електронний суд») Приватним підприємством «Агро-В» подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.07.2025 і рішення Господарського суду Полтавської області від 30.05.2025 у справі № 917/2141/24 (917/630/25) та закрити провадження у даній справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.
19.08.2025 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В. Г. (суддя-доповідач), суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.
Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, підставою касаційного оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 31.07.2025 і рішення Господарського суду Полтавської області від 30.05.2025 у справі № 917/2141/24 (917/630/25) Приватне підприємство «Агро-В» зазначило пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У цьому випадку необхідно чітко вказати:
- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;
- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
При цьому слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
Як вбачається зі змісту касаційної скарги, Приватне підприємство «Агро-В» зазначає, що у постановах Верховного Суду від 08.11.2022 у справі №902/1023/19 (902/508/20), від 23.11.2022 у справі № 918/1174/20 (918/559/21) викладена правова позиція про те, що у разі невстановлення судом недобросовісної поведінки сторін оскаржуваного договору, недоведення, що його укладено в період настання у боржника зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого він перестав бути платоспроможним, підстав вважати оскаржуваний правочин фраудаторним та таким, що укладений на шкоду кредитору, немає.
Однак, скаржник не зазначив норм права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), які суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваній постанові всупереч наведеній ним правовій позиції Верховного Суду; не обґрунтував подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справах, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
За оцінкою Суду, наведені Приватним підприємством «Агро-В» доводи не є належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
При цьому Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу касаційного оскарження, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципів диспозитивності, рівності та змагальності в господарському судочинстві.
Отже, касаційна скарга Приватного підприємства «Агро-В» не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.
Частиною другою статті 292 ГПК України визначено, що у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, касаційна скарга Приватного підприємства «Агро-В» підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: належним чином обґрунтувати визначену ним підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
При цьому Верховний Суд зазначає, що уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно надіслати учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Агро-В» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.07.2025 та рішення Господарського суду Полтавської області від 30.05.2025 у справі № 917/2141/24 (917/630/25) - залишити без руху.
2. Надати Приватному підприємству «Агро-В» строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
3. Роз'яснити Приватному підприємству «Агро-В», що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду В. Пєсков