16 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/680/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Кібенко О. Р., Бакуліна С.В., Баранець О.М. ухвалою від 16 липня 2025 року передав справу № 910/680/20 за касаційними скаргами Нішти Олексія Олександровича та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 01 травня 2024 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27 лютого 2025 року на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Корпоративної палати).
Зазначена справа № 910/680/20 була передана на розгляд Корпоративної палати з підстав необхідності відступу від висновків, які містяться у постанові Корпоративної палати від 05 лютого 2024 року у cправі № 910/4149/21 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 червня 2025 року у справі № 910/686/20 щодо початку перебігу позовної давності у справах за позовами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, поданими до припинення банку, про стягнення з пов'язаних з банком осіб (керівників банку) шкоди, заподіяної окремими діями (рішеннями щодо укладення кредитних договорів) таких осіб.
За висновком колегії суддів, викладеним у зазначені ухвалі від 16 липня 2025 року у справі № 910/680/20, Верховний Суд застосовує різні підходи щодо вирішення зазначеного питання, а саме: у справі № 910/4149/21 (постанова від 05 лютого 2024 року) Верховний Суд дійшов висновку про те, що позовна давність починає перебіг з дати затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора; у справі № 910/686/20 (постанова від 19 червня 2025 року) Верховний Суд вважав, що позовна давність починає перебіг з дня затвердження останнього з двох документів: реєстру акцептованих вимог кредиторів або акта формування ліквідаційної маси банку, а у справі № 910/12955/20 (постанова від 18 березня 2024 року) Верховний Суд застосував підхід, відповідно до якого датою, коли позивач (банк, від імені якого діє Фонд як ліквідатор) міг би визначити суму збитків і, відповідно, датою початку перебігу позовної давності, є дата вчинення правочину з продажу банком прав вимоги за кредитними договорами під час ліквідаційної процедури.
Колегія суддів дійшла висновку про те, що передача справи № 910/680/20 на розгляд Корпоративної палати є необхідною для забезпечення єдності судової практики у спорах про стягнення збитків з посадових та інших пов'язаних осіб банку, що є відносно новою категорією справ, по якій судова практика лише формується, а з урахуванням особливостей цієї категорії справ правильними є висновки щодо визначення позовної давності, які містяться саме у постанові Верховного Суду від 18 березня 2024 року у справі №910/12955/20.
Однак, я не погоджуюся з висновками моїх колег про існування різної практики Верховного Суду щодо визначення початку перебігу позовної давності у справах за позовами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення шкоди в порядку статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та про необхідність передачі справи № 910/680/20 на розгляд Корпоративної палати, тому відповідно до частини третьої статті 34 Господарського процесуального кодексу України викладаю свою окрему думку.
Відповідно до частини першої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.
Згідно з частиною четвертою статті 303 Господарського процесуального кодексу України про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.
Отже, умовами (підставами) для передачі справи на розгляд палати, до якої входить колегія, яка розглядає справу в касаційному порядку, як і підставою для здійснення розгляду справи палатою, є: (1) наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати; (2) такий висновок має бути зроблений у подібних правовідносинах.
Однак, з аналізу змісту постанови Верховного Суду у складі суддів Корпоративної палати від 05 лютого 2024 року у cправі № 910/4149/21 вбачається, що у цій постанові Верховний Суд не формував правових висновків щодо застосування положень Цивільного кодексу України про застосування загальної позовної давності та положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема частини сьомої статті 52 цього Закону, щодо застосування спеціальної позовної давності, і цей факт (відсутність зазначених висновків) також був встановлений Верховним Судом у пункті 234 постанови Корпоративної палати від 04 червня 2024 року у справі № 916/3724/21. Отже, постанова Верховного Суду у складі суддів Корпоративної палати від 05 лютого 2024 року у cправі № 910/4149/21 не містить висновків щодо початку перебігу позовної давності у справах за позовами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення шкоди в порядку статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що виключає необхідність передачі справи № 910/686/20 на розгляд Корпоративної палати з підстави необхідності відступу від висновку Верховного Суду щодо початку перебігу позовної давності, викладеного у постанові від 05 лютого 2024 року у cправі № 910/4149/21.
Як вбачається висновки Верховного Суду щодо питання визначення моменту, з якого починається перебіг позовної давності у спорах за позовами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення шкоди в порядку статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» були сформовані Корпоративною палатою та викладені у постанові від 04 червня 2024 року у справі № 916/3724/21. Корпоративна палата у зазначеній постанові, врахувавши постанову Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/11027/18, дійшла висновку про те, що перебіг позовної давності розпочинається з дня затвердження останнього з двох документів, а саме: із затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів або акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків. Зазначені висновки Верховного Суду, викладені у постанові Корпоративної палати від 04 червня 2024 року у справі № 916/3724/21, були застосовані Верховним Судом і у постанові від 19 червня 2025 року у справі № 910/686/20, правовідносини в якій за змістом та суб'єктним складом є аналогічним до правовідносин у цій справі № 910/680/20.
При цьому, в ухвалі Верховного Суду від 16 липня 2025 року у цій справі № 910/680/20 про передачу справи на розгляд Корпоративної палати, як на підставу для такої передачі зазначено про існування інших висновків Верховного Суду щодо визначення моменту початку перебігу строку позовної давності у подібних правовідносин, ніж ті, що були сформовані Верховним Судом у постановах від 04 червня 2024 року у справі № 916/3724/21 та від 19 червня 2025 року у справі № 910/686/20, а саме висновків: викладених у постанові Верховного Суду у збільшеному складі суддів від 18 березня 2024 року у справі № 910/12955/20.
Однак, посилання колегії суддів на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18 березня 2024 року у справі № 910/12955/20, вважаю безпідставними, оскільки, як зазначила об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19 квітня 2021 року у справі № 910/11131/19, в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об'єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.
У контексті наведеного вважаю, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04 червня 2024 року у справі № 916/3724/21, мають перевагу над висновками колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 18 березня 2024 року у справі № 910/12955/20.
Наведеним спростовуються висновки колегії суддів, викладені в ухвалі Верховного Суду від 16 липня 2025 року у цій справі № 910/680/20 про передачу справи на розгляд Корпоративної палати, про існування різної практики Верховного Суду щодо визначення початку перебігу позовної давності у справах за позовами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення шкоди в порядку статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Враховуючи наведене вважаю, що відсутні підстави для передачі справи № 910/680/20 на розгляд Корпоративної палати для відступу від висновків Верховного Суду щодо початку перебігу позовної давності, викладених у постанові Корпоративної палати від 05 лютого 2024 року у cправі № 910/4149/21 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 червня 2025 року у справі № 910/686/20.
Суддя О. Баранець