8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" вересня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2434/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Юрченко В.С.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (Україна, 61057, Харківська область, місто Харків, вулиця Гоголя, будинок 10, код ЄДРПОУ 42206328),
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південзахіденерготрейд" (Україна, 61002, Харківська область, місто Харків, вулиця Мельникова, будинок 2, код ЄДРПОУ 37575275),
про стягнення грошових коштів,-
Позивач, Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут", звернулось до Господарського суд Харківської області із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Південзахіденерготрейд", про стягнення заборгованість по нарахуванням 3% річних з 01.11.2024 по 30.04.2025 у сумі 8 198,31 грн. та інфляційні втрати з листопада 2024 по квітень 2025 у сумі 51 078,68 грн.
17.07.2025 ухвалою Господарського суду Харківської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2434/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Роз'яснено учасникам справи, що відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач може подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотання, в порядку частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, від учасників даної справи не надходило.
Відповідач правом на формування заперечень з приводу доводів, викладених у позовній заяві не скористався, про рух справи (зокрема, про відкриття провадження у справі) повідомлявся у відповідності до норм чинного господарського процесуального законодавства. В матеріалах справи міститься сформована Довідка про доставку 17.07.2025 о (об) 18:42 Товариству з обмеженою відповідальністю "Південзахіденерготрейд" в електронному вигляді ухвали Господарського суду Харківської області від 17.07.2025 по справі № 922/2434/25.
У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з частинами 1, 2 статті 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/2434/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує практику ЄСПЛ як джерело права, зокрема, у справі Осіпов проти України, де Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом на формування заперечень з приводу доводів викладених у позові не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи стислі процесуальні строки, встановлені для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як зазначає позивач в позовній заяві, 01.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Південзахіденерготрейд" (далі за текстом - Відповідач) сформувало та надало до Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (далі за текстом - Позивач) підписану заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах Комерційної пропозицій Постачальника № 8Ф-Р, що послугувало приєднанням Споживача до умов публічного Договору про постачання електричної енергії споживачу № 55444 від 01.12.2021.
01.01.2022 Комерційна пропозиція, на умовах якої відбулося приєднання Споживача до умов Договору № 55444, була змінена на Комерційну пропозицію № 8 Ф-П для споживачів що повертаються на постачання електричної енергії до Товариства.
За позицією Позивача, згідно з переданими даними від Акціонерного товариства “Харківобленерго» Відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено за спожиту (розподілену) електричну енергію наступні рахунки та акти приймання-передачі електричної енергії:
- за січень 2022 року в кількості 48 309 кВт*год. на суму разом з ПДВ - 244 743,90 грн.; Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за січень 2022 року було отримано на руки відповідальною особою Відповідача 09.02.2022, а відтак позивач рахує, що строк оплати рахунку до 23.02.2022.
28.01.2022, 18.08.2022 Споживачем було сплачено заборгованість за спожиту електричну енергію за січень 2022 року на загальну суму 19 516,18 грн.
- за лютий 2022 року в кількості 37 401 кВт*год. на суму разом з ПДВ 158 223,73 грн.; Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за лютий 2022 року направлено Споживачу засобами поштового зв'язку 21.02.2023, а відтак позивач рахує, що строк оплати рахунку до 07.03.2023.
- за березень 2022 року в кількості 37 616 кВт*год. на суму разом з ПДВ 165 917,80 грн.; Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за березень 2022 року направлено Споживачу засобами поштового зв'язку 21.02.2023, а відтак позивач рахує, що строк оплати рахунку до 07.03.2023.
- за квітень 2022 року в кількості 591 кВт*год. на суму разом з ПДВ 2 648,68 грн.; Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за квітень 2022 року направлено Споживачу засобами поштового зв'язку 21.02.2023, а відтак позивач рахує, що строк оплати рахунку до 07.03.2023.
- за травень 2022 року в кількості 13 889 кВт*год. на суму разом з ПДВ 64 773,04 грн.; Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за травень 2022 року направлено Споживачу засобами поштового зв'язку 21.02.2023, а відтак позивач рахує, що строк оплати рахунку до 07.03.2023.
- за червень 2022 року в кількості 3 773 кВт*год на суму разом з ПДВ 16 431,13 грн.; Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за лютий 2022 року направлено Споживачу засобами поштового зв'язку 21.02.2023, а відтак позивач рахує, що строк оплати рахунку до 07.03.2023.
При цьому, позивач звертає увагу, що предметом позову є виключно 3% річних за період з 11.11.2024 по 30.04.2025 у сумі 8 198 грн. 31 коп. та інфляційні втрати з листопада 2024 по квітень 2025 у сумі 51 078 грн. 68 коп., а вказані вище періоди заборгованості за електричну енергію з січня 2022 по червень 2022 року наведені для пояснення нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.
Крім того, звертає увагу, що заборгованість за спожиту електричну енергію за період з січня 2022 року по червень 2022 року визнана рішенням Господарського суду Харківської області від 20.06.2023 по справі № 922/1438/23, тому не є предметом даного спору.
Як вказано вище, відповідач не скористався своїм правом на формування відзиву.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Предметом доказування у справі, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд самостійно оцінює докази, надані сторонами у справі, у їх сукупності, керуючись принципом вірогідності, передбаченим статтею 79 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з цією статтею, наявність обставин, на які посилається сторона, вважається доведеною, якщо докази, надані на їх підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування. Питання про вірогідність доказів суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, враховуючи всі обставини справи.
Предметом судового розгляду у справі є вимога Позивача про стягнення з Відповідача 3% річних з 01.11.2024 по 30.04.2025 у сумі 8 198,31 грн. та інфляційні втрати з листопада 2024 по квітень 2025 у сумі 51 078,68 грн. за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.12.2021 № 55444, а предметом доказування у справі, відповідно, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище, урегульовані Законом України "Про ринок електричної енергії".
На виконання пункту 13 розділу ХVІІ Закону України "Про ринок електричної енергії" під час здійснення заходів з відокремлення було створено електропостачальника - Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут", а Акціонерна компанія "Харківобленерго" виконує функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області та є оператором системи розподілу.
Договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником (пункт 3.1.7. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 за № 312 тут і далі в редакції на момент виникнення правовідносин).
Частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Пунктом 3.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 за № 312 передбачено, що електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного договору на основі примірного чи типового договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах.
Публічний договір та Комерційні пропозиції до нього розміщені на офіційному сайті Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" за посиланням - zbutenergo.kharkov.ua.
Договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником (пункт 3.1.7. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 за № 312 тут і далі в редакції на момент виникнення правовідносин).
Як свідчать матеріали справи, 01.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Південзахіденерготрейд" (далі за текстом - Відповідач/Споживач) погодилась із умовами публічного Договору про постачання електричної енергії споживачу, шляхом підписання заяви - приєднання (а. с. 25-26, том 1) на умовах Комерційної пропозиції № 8Ф-Р, яка слугує Додатком № 1 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.12.2021 № 55444. Додатком до заяви - приєднання слугує Інформація щодо об'єктів споживача (а. с. 26, розворот сторінки, том 1), у відповідності до якої зафіксовано адреси об'єктів, по яких надходить електрична енергія для споживача.
Абзацом 5 пункту 13 розділу XVII Законом України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
З урахуванням вище вказаного, суд доходить до висновку, що з 01.12.2021 договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.12.2021 № 55444 є укладеним, та Товариство з обмеженою відповідальністю "Південзахіденерготрейд" є споживачем електричної енергії, яку постачає Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (далі за текстом - Позивач) на умовах Комерційної пропозиції № 8Ф-Р для споживачів, що повертаються на постачання електричної енергії до Товариства.
При цьому, як свідчать матеріали справи, 01.01.2022 було змінено Комерційну пропозицію № 8Ф-Р на Комерційну пропозицію № 8Ф-П для споживачів що повертаються на постачання електричної енергії до Товариства (а. с. 51-55, том 1).
Згідно пунктом 2.1 договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Договір постачання електричної енергії споживачу від 01.12.2021 № 55444 у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним. Таким чином укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Як свідчать матеріали справи, згідно з переданими даними від АТ “Харківобленерго» Відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено наступні рахунки та акти приймання - передачі електричної енергії за спожиту (розподілену) електричну енергію:
- за січень 2022 року в кількості 48 309 кВт*год. на суму разом з ПДВ - 244 743,90 грн.; Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за січень 2022 року було отримано на руки відповідальною особою Відповідача 09.02.2022, а відтак позивач рахує, що строк оплати рахунку до 23.02.2022.
28.01.2022, 18.08.2022 Споживачем було сплачено заборгованість за спожиту електричну енергію за січень 2022 року на загальну суму 19 516,18 грн.
- за лютий 2022 року в кількості 37 401 кВт*год. на суму разом з ПДВ 158 223,73 грн.; Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за лютий 2022 року направлено Споживачу засобами поштового зв'язку 21.02.2023, а відтак позивач рахує, що строк оплати рахунку до 07.03.2023.
- за березень 2022 року в кількості 37 616 кВт*год. на суму разом з ПДВ 165 917,80 грн.; Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за березень 2022 року направлено Споживачу засобами поштового зв'язку 21.02.2023, а відтак позивач рахує, що строк оплати рахунку до 07.03.2023.
- за квітень 2022 року в кількості 591 кВт*год. на суму разом з ПДВ 2 648,68 грн.; Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за квітень 2022 року направлено Споживачу засобами поштового зв'язку 21.02.2023, а відтак позивач рахує, що строк оплати рахунку до 07.03.2023.
- за травень 2022 року в кількості 13 889 кВт*год. на суму разом з ПДВ 64 773,04 грн.; Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за травень 2022 року направлено Споживачу засобами поштового зв'язку 21.02.2023, а відтак позивач рахує, що строк оплати рахунку до 07.03.2023.
- за червень 2022 року в кількості 3 773 кВт*год на суму разом з ПДВ 16 431,13 грн.; Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за лютий 2022 року направлено Споживачу засобами поштового зв'язку 21.02.2023, а відтак позивач рахує, що строк оплати рахунку до 07.03.2023.
Двосторонній характер договору на постачання електроенергії зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник універсальних послуг бере на себе обов'язок забезпечити постачання електричної енергії, в свою чергу споживач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором, про що визначено у змісті публічного договору із деталізацією порядку розрахунку у комерційній пропозиції № 8 Ф-П (яка охоплює період нарахування похідних вимог).
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 5.5 Договору розрахунковий період за цим Договором зазначений у комерційній пропозиції та, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за Договором Споживача з оператором системи розподілу/передачі.
Пунктом 5.6 та пунктом 5.10 Договору передбачено, що оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії або через постачальника, або безпосередньо оператору системи. Спосіб оплати за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком до цього Договору.
За умовами пункту 4 Комерційної пропозиції № 8 Ф-П, розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії та послуги з розподілу електричної енергії здійснюється споживачем один раз за фактичний обсяг спожитої електричної енергії, визначений за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом) , на підставі виставленого рахунку Споживачу, у якому зазначаються суми до сплати за спожиту електричну енергію.
Заборгованість за спожиту електричну енергію за період з січня 2022 року по червень 2022 року визнана рішенням Господарського суду Харківської області від 20.06.2023 по справі № 922/1438/23, яке є чинним та набрало законної сили.
У відповідності до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи тотожний склад сторін у даній справі та справі № 922/1438/23, обставини, встановлені рішенням Господарського суду Харківської області від 20.06.2023, що набрало законної сили, є преюдиційними для даної справи, встановленими та доказуванню не підлягають.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Суд зауважує, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" №28342/95).
Частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов'язковість врахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Приймаючи до уваги встановлені судом обставини у справі № 922/1438/23 щодо порушення з боку Відповідача в період з січня 2022 по червень 2022 умов Договору в частині повної та своєчасної оплати, суд вважає, що ці обставини для суду є преюдиційними та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають доведенню при розгляді цієї справи.
Отже, враховуючи в сукупності зазначене вище, суд доходить до висновку, що Відповідач, зобов'язавшись своєчасно і в повному обсязі сплачувати Позивачу грошові кошти за спожиту (розподілену) електричну енергію, повинен був виконувати своє зобов'язання належним чином. Однак, в порушення умов договору Відповідачем не здійснювалась сплата у встановлені договором строки.
Як-то окреслено позивачем в якості обґрунтування позовних вимог, предметом позову є лише 3% річних з 01.11.2024 по 30.04.2025 у сумі 8 198,31 грн. та інфляційні втрати з листопада 2024 по квітень 2025 у сумі 51 078,68 грн., в рамках вказаних вище періодів заборгованості за електричну енергію.
До статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством (пункт 9.1 договору).
Пунктом 8 Комерційної пропозиції № 8 Ф-П передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії, Постачальник має право провести нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, законодавством передбачено наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, у цьому разі, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17).
Вимагати сплати суми боргу, з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
До того ж визначене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг). (Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 921/94/21).
Перевіривши розрахунок Позивача, період нарахування останнім сум 3% річних та інфляційних витрат, суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 3% річних з 01.11.2024 по 30.04.2025 у сумі 8 198,31 грн. та інфляційні втрати з листопада 2024 по квітень 2025 у сумі 51 078,68 грн. за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.12.2021 № 55444, є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.
Одночасно суд зазначає, що за рішенням Господарського суду Харківської області у справі № 922/255/25 від 31.03.2025, між тим ж сторонами, що і у цій справі, було стягнуто з Відповідача 3% річних за період з 01.12.2023 по 31.10.2024 у сумі 17 485, 44 грн та інфляційних втрат за період з грудня 2023 року по жовтень 2024 року у сумі 47 491,69 грн.
У даній же справі № 922/2434/25, що розглядається, предметом розгляду є стягнення похідних вимог за період з листопада 2024 року по квітень 2025 року, який не охоплюється періодом за яким вже ухвалено рішення Господарського суду Харківської області від 31.03.2025 у справі № 922/255/25.
Згідно вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про повне задоволення позову.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 128, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Південзахіденерготрейд" (Україна, 61002, Харківська область, місто Харків, вулиця Мельникова, будинок 2, код ЄДРПОУ 37575275) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (Україна, 61057, Харківська область, місто Харків, вулиця Гоголя, будинок 10, код ЄДРПОУ 42206328) 3% річних з 01.11.2024 по 30.04.2025 у сумі 8 198,31 грн. та інфляційні втрати з листопада 2024 по квітень 2025 у сумі 51 078,68 грн., а також судові витрати (сплачений судовий збір) в сумі 2 422,40 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "01" вересня 2025 р.
Суддя В.С. Юрченко