65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відмову у видачі судового наказу
"01" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3442/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.,
розглянувши заяву Комунального підприємства «Одескомунтранс» про видачу судового наказу за вх. № 3532/25 від 27.08.2025
до боржника: Фізичної особи-підприємця Лорек Ілони Юріївни ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 1750, 00 грн
Комунальне підприємство «Одескомунтранс» звернувся із заявою від 27.08.2025 (вх. № 3532/25 від 27.08.2025) про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Лорек Ілони Юріївни заборгованості за оплату житлово-комунальної послуги з управління побутовими відходами в розмірі 1750, 00 грн та судового збору.
Заявлені вимоги обґрунтовано неналежним виконанням боржником умов договору № 3771 від 01.03.2024 про надання послуг з поводження з побутовими відходами в частині оплати.
Частиною 1 статті 12 ГПК України встановлено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).
У п. 16 ч. 1 ст. 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець.
Відповідно до ст.147 ГПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
Згідно з ч.1 ст.148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із вимогами п. 2, 4, 5 ч. 2, ч. 3 ст. 150 ГПК України, у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено, зокрема: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету; вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Ці приписи законодавства є спеціальними, які підлягають безумовному врахуванню як учасниками справи, так і судом, для цілей визначення порядку правового регулювання при здійсненні стягнення на підставі судового наказу.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено суб'єкта господарювання, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Таким чином, у разі втрати статусу фізичної особи - підприємця станом на день звернення із заявою про видачу судового наказу, фізична особа не може бути боржником у наказному провадженні. Обставини, на які посилається заявник, підлягають встановленню судом та можуть бути предметом дослідження під час розгляду справи у позовному провадженні.
Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичної особи, фізичної особи-підприємця та громадських формувань» фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається, що 29.01.2025 Фізичною особою - підприємцем Лорек Ілоною Юріївною за власним рішенням було припинено підприємницьку діяльність, про що внесено запис № 2010350060001470844.
Таким чином, у даному випадку заява про видачу судового наказу пред'явлена до суб'єкта господарювання (підприємця), який припинив свою господарську діяльність та державну реєстрацію такого припинення проведено у встановленому чинним законодавством України порядку.
У той же час, суд зауважує, що у даному випадку заявник звернувся з заявою, яка розглядається в наказному проваджені, а не у порядку позовного провадження.
Під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог по суті, а процесуальний механізм наказного провадження не передбачає встановлення обставин щодо правонаступництва та обсягу відповідальності фізичної особи, що виникає у зв'язку із втратою нею статусу підприємця.
Отже, звертаючись із заявою про видачу судового наказу в порядку наказного провадження, визначаючи в якості боржника фізичну особу, яка втратила статус фізичної особи-підприємця, заявником не прийнято до уваги, що процедура наказного провадження застосовується виключно щодо суб'єктів господарювання, а припинення статусу підприємця унеможливлює застосування до зазначених правовідносин процедури наказного провадження.
За таких обставин, враховуючи припинення Лорек Ілоною Юріївною підприємницької діяльності, тобто припинення суб'єкта господарювання, суд доходить висновку що в даному випадку наявні всі визначені законом підстави для відмови заявнику у видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Лорек Ілоною Юріївною на користь Комунального підприємства «Одескомунтранс» 1750, 00 грн. боргу.
Приписами ч. 2 ст. 152 ГПК України визначено, що про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
За змістом ч. 2 ст. 153 ГПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу заявника на наступне.
З 15.12.2017 господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем (Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).
Разом з тим, суд звертає увагу заявника, що процедура наказного провадження застосовується виключно по відношенню до суб'єктів господарювання, та що наказне провадження має чіткі, формальні межі, які не дозволяють врахувати наведені вище обставини, а припинення статусу підприємця унеможливлює застосування до вказаних правовідносин процедури наказного провадження.
Суд зазначає, що визначаючись із подальшими заходами задля захисту своїх прав, заявнику варто врахувати викладену позицію Великої Палати Верховного Суду у взаємозв'язку із сутністю правовідносин, що існували, як під час здійснення боржником підприємницької діяльності, так і після припинення у боржника статусу підприємця, та звернутися до суду в межах відповідної форми позовного провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 151 ГПК України, у разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 147, 148, 152, 153, 175, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити Комунальному підприємству «Одескомунтранс» у видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Лорек Ілони Юріївни заборгованості за оплату житлово-комунальної послуги з управління побутовими відходами в розмірі 1750, 00 грн
Ухвала набирає законної сили 01 вересня 2025 року у відповідності до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів відповідно до ст. ст. 255 - 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.О. Мусієнко