65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відмову у видачі судового наказу
"01" вересня 2025 р. Справа № 916/3407/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.,
розглянувши заяву Департаменту розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради про видачу судового наказу за вх. № 3495/25 від 25.08.2025
до боржника: Фізичної особи-підприємця Волотіна Євгена В'ячеславовича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 19 323, 54 грн
Департамент розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради звернувся із заявою, сформованою в системі “Електронний суд» 25.08.2025 (вх. № 3495/25 від 25.08.2025), про видачу судового наказу про стягнення з фізичної особи - підприємця Волотіна Євгена В'ячеславовича суми заборгованості з орендної плати у розмірі 19 323, 54 грн, нарахованої за договором № 2145 оренди комунального майна міської територіальної громади від 21.01.2020 (реєстровий № 54) та судового збору у розмірі 242, 24 грн.
До заяви про видачу судового наказу заявник додав: виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; вимогу № 01-20-236-вих. від 16.02.2024 щодо розірвання договору оренди комунального майна; відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; договір № 2145 оренди комунального майна міської територіальної громади від 21.01.2020; розрахунок плати за базовий місяць оренди комунального майна; висновок про вартість майна; акт прийняття-передачі об'єкта комунальної власності міської територіальної громади від балансоутримувача - суб'єкту підприємницької діяльності від 21.01.2020; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 21.01.2020; опис вкладення; відповідь № 13820104 про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС; розпорядження № 281/7 від 28.03.2025 «Про затвердження Положення про департамент розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради у новій редакції»; платіжну інструкцію № 159 від 15.08.2025; рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/2291/24 від 12.09.2024; рішення Херсонської міської ради № 73 від 26.02.2021 «Про затвердження структури виконавчих органів Херсонської міської ради, їхніх положень та загальної чисельності апарату міської ради та її виконавчих органів»; рішення Херсонської міської ради № 346 від 18.06.2021 «Про внесення змін до рішень міської ради від 26.02.2021 № 73, від 16.03.2021 № 144 та визнання такими, що втратили чинність, рішень міської ради»; розрахунок орендної плати за договором № 2145 від 21.01.2020.
Відповідно до ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
Згідно зі ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Ч. 2 ст. 12 ГПК України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Тобто, однією з основних умов задоволення заяви про видачу судового наказу у розумінні ст. 12 ГПК України є безспірність предмету заявлених вимог. У той самий час заявлення вимог конкретно неузгоджених сторонами ( у тому числі їх розміру) призводить до виникнення між ними відповідного спору.
При цьому, процесуальними нормами не передбачено стягнення з боржника у наказному провадженні сум, відмінних від неоспорюваної заборгованості.
Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні. Разом із тим лише той факт, що договірні зобов'язання не виконуються, без обґрунтування причин, не вважається наявністю спору про право.
Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів. Звертаючись із заявою про видачу судового наказу, заявник повинен, в тому числі, подати документи, що свідчать про безспірність його вимог.
Наведене зумовлено тим, що під час розгляду заяви про видачу судового наказу суд не розглядає справу по суті, не встановлює обставин справи та не здійснює оцінку доказів щодо їх змагальності та достовірності, адже наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до статті 74 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин.
В обґрунтування поданої заяви заявник вказує про те, що остання оплата за договором № 2145 на рахунок орендодавця надходила 25.03.2021 у сумі 3923, 02 грн за березень 2022 року, а відтак, орендарем порушено одну із істотних умов договору, а саме, допущено заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 19 323, 54 грн
У вимозі № 01-20-236-вих. від 16.02.2024, адресованій боржнику, заявник вказав, що станом на 14.04.2024 за договором оренди комунального майна від 21.01.2020 заборгованість по сплаті орендної плати становить 20 400, 44 грн, з них: за період до 24.02.2022 - 8312, 85 грн, за період з 01.01.2023 до 31.12.2023 - 9282, 84 грн, за січень 2024 - 790, 15 грн.
За результатом здійсненого перерахунку вказаних сум, судом встановлено, що розмір такої суми становить 18 385, 84 грн.
У розрахунку орендної плати за договором № 2145 від 21.01.2020 зазначено, що заборгованість станом на 01.01.2022 становить 6878, 18 грн. З січня 2022 по грудень 2023 нараховано 12 445, 36 грн; заборгованість станом на 12.06.2025 становить 19 323, 54 грн.
При цьому, період, за який здійснений розрахунок - з січня 2022 по грудень 2023.
Тобто, розрахунок не містить періоду нарахування заборгованості з січня 2024 по 12.06.2025, розміру зобов'язань, що унеможливлює здійснити його перевірку та встановити наявність сум боргу.
Встановлене, на переконання суду, може свідчити про наявність спору між сторонами щодо суми орендної плати.
А відтак вимоги за заявою про видачу судового наказу не мають ознак безспірності в розумінні ч. 1 ст. 12 ГПК України.
Отже, заявником не надано суду доказів існування в нього безумовного права на стягнення заборгованості за орендну плату саме в заявленому розмірі 19 323, 54 грн.
Зважаючи на принципи наказного провадження та встановлений порядок розгляду заяви про видачу судового наказу, наказне провадження у господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, наявність та розмір якої підтверджується доданими до заяви документами.
Згідно з ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 2-1) заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу; 4) наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 цієї частини; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Приймаючи до уваги вищевикладене, господарський суд доходить висновку, що заява про видачу судового наказу не відповідає вимогам ст. 148 ГПК України, що відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України є підставою для відмови у видачі судового наказу.
Відповідно до ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Керуючись ст. ст. 147, 148, 150-154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити Департаменту розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради у видачі судового наказу про стягнення з фізичної особи - підприємця Волотіна Євгена В'ячеславовича суми заборгованості з орендної плати у розмірі 19 323, 54 грн, нарахованої за договором № 2145 оренди комунального майна міської територіальної громади від 21.01.2020 (реєстровий № 54).
Ухвала набирає законної сили 01 вересня 2025 року у відповідності до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів відповідно до ст. ст. 255 - 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.О. Мусієнко