65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"01" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1943/25
Господарський суд Одеської області у складі Пінтеліної Т.Г. розглянувши справу № 916/1943/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ШПІЦ ТРАК" (01135, м.Київ, вул.Чорновола Вячеслава, буд.20, приміщення 149, код ЄДРПОУ 44962667)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛЕВЕР ТІМ" (65014, м.Одеса, вул. Маразліївська, 1/20, оф. 41, код ЄДРПОУ 38296824)
про стягнення 68 238,00 грн.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ШПІЦ ТРАК" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛЕВЕР ТІМ" про стягнення 68 238,00 грн.
Ухвалою від 26.05.2025р. судом, у порядку ст.174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ШПІЦ ТРАК" було залишено без руху з підстав того, що позовна заява не відповідала вимогам п.8 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України та не містила розрахунку витрат на правничу допомогу (перелік послуг, їх складові розрахунок тощо).
30.05.2025р. до Господарського суду надійшла заява (вх.№ 17322/25) від Товариства з обмеженою відповідальністю "ШПІЦ ТРАК" про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 02.06.2025р. суд прийняв позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ШПІЦ ТРАК" до розгляду та відкрив провадження у справі № 916/1943/25 за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).
Ухвала від 02.06.2025 р. доставлена до електронних кабінетів обох учасників справи.
18.06.2025 р. до господарського суду надійшла заява (вх. № 17322/25) від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛЕВЕР ТІМ" про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (внесення РНОКПП / коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи).
15.08.2025 р. від Відповідача надійшли письмові пояснення по справі (вх. № 17322/25), в яких Відповідач просить відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ШПІЦ ТРАК" у задоволені позовних вимог.
Згідно ч.1 ст.248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Суд зазначає, що згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012 року).
Європейський суд, щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків.
Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
З огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, суд ухвалює про розгляд справи поза межами строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, впродовж розумного строку.
Керуючись ст.ст.2, 13, 120, .202, 216, 234,248, 252 Господарського процесуального кодексу України, Суд ухвалив з урахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, розглянути справу у розумні строки.
Враховуючи, що пояснення Відповідача із запереченнями по суті позовних вимог надійшли до суду та елетронного кабінету Позивача 15.08.2025р., суд вважає, що у Позивача було достатньо строку для надання своїх пояснень, заперечень тощо проти пояснень Відповідача.
Разом з тим. станом на 01.09.2025р. будь-яких заяв, клопотань, заперечень від Позивача не надходило, тому Судом 01.09.2025р. в порядку ст. 240 ГПК України, прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи суд встановив.
27.12.2023 р. між ТОВ «Клевер Тім» (Клієнт) та ТОВ «ШПІЦ ТРАК» (Експедитор) було укладено Договір № 27122023 транспортного експедирування у внутрішньому та міжнародному сполученні (далі, Договір № 27122023), предметом якого є взаємовідносини Сторін, що виникають при виконанні або організації виконання визначених умовами цього Договору послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів у міжнародному та/або внутрішньому автомобільному сполученні, згідно відповідних заявок (п.п. 1.1. Договору № 27122023).
Згідно п.1.2. Договору № 27122023, істотні умови Договору, необумовлені цим Договором, встановлюються в письмовій Заявці, яка є його невід'ємною частиною. В Заявці Сторони погоджують, зокрема, види та обсяг послуг експедитора, вид та найменування вантажу, розмір плати Експедитору, пункти відправлення та призначення вантажу, дату та точну адресу місця завантаження та адресу розвантаження вантажу із зазначенням контактних телефонів, властивості вантажу та особливості його перевезення.
Відповідно до п.2.3.1 Договору № 27122023 транспортного експедирування, Експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські та інші додаткові послуги в порядку та обсязі, встановленому цим Договором та додатками до нього, зокрема Заявками.
Відповідно до п.3.1. Договору № 27122023 транспортного експедирування, розрахунки здійснюються протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів на підставі виставлених Експедитором рахунків шляхом банківського переказу з поточного рахунку Клієнта на поточний рахунок Експедитора.
Пунктом 3.6. Договору № 27122023 транспортного експедирування встановлено, що вартість послуг Експедитора узгоджується Сторонами в Заявках, додатках (за наявності), які є невід'ємною частиною Договору.
24.09.2024р. Сторонами було складено та двостороннє підписано Угоду № 23162 згідно Договору, відповідно до якої ТОВ «ШПІЦ ТРАК» зобов'язалося організувати за рахунок ТОВ «Клевер Тім» транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО) та перевезення вантажу термопласт автомат S3193 в контейнері TCNU2746777 в міжнародному сполучені і по території України (порт Гданськ - Краківець - Корчова - м. Пустомити) на умовах зазначених у такій заявці, номер транспортного засобу: НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .
24 вересня 2024 року ТОВ «ШПІЦ ТРАК» виставлено ТОВ «Клевер Тім» рахунок на оплату № 1770 у розмірі 68 238 грн. 00 коп., за міжнародні транспортні послуги перевезення вантажу термопласт автомат S3193 в контейнері TCNU2746777 за межами території України на суму 44 703 грн., міжнародні транспортні послуги на території України на суму 21 535 грн., транспортно-експедиторське обслуговування на території України на суму 500 грн. та винагороду експедитора на території України на суму 1500 грн.
26 вересня 2024 року при виїзді із завантаження ТОВ «ШПІЦ ТРАК» було пошкоджено вантаж ТОВ «Клевер Тім» (термопласт автомат S3193) та контейнер TCNU2746777 в якому він перевозився, внаслідок різкого екстреного гальмування автомобіля НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , що підтверджується актом фіксації пошкодження майна № 1 від 08.10.2024 р. та виставленими претензіями.
Позивачем через програму M.E.DOC. IS., з накладанням електронного цифрового підписано та надіслано Відповідачу Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1770 від 07.10.2024р.
06 жовтня 2024р. ТОВ «Клевер Тім» залучено іншого експедитора / перевізника ФОП Харіну М.М. і перевантажено вантаж термопласт автомат S3193 для його подальшого перевезення до місця призначення, на підставі угоди № 00023162/3 від 06.10.2024р. згідно Договору № 2603/2024/1302 від 26 березня 2024р.
07 жовтня 2024 року експедитором / перевізником ФОП Харіною М.М. виставлено ТОВ «Клевер Тім» рахунок № 314 від 07.10.2024р. на оплату 40 000 грн. за надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу термопласт автомат S3193 за маршрутом м.Перемишль (Польща) - п/п Краківець-Корчова (Україна) а/м НОМЕР_3 ТА / НОМЕР_4 та транспортно-експедиційних послуг по маршруту п/п Краківець-Корчова (Україна) - м. Пустомити, Львівська обл. (Україна) а/м НОМЕР_3 ТА / НОМЕР_4 , які було сплачено ТОВ «Клевер Тім» згідно до платіжної інструкції № 12787 від 25.10.2024 на суму 40 000 грн.
08 жовтня 2024 року між ФОП Харіна М.М. та ТОВ «Клевер Тім» складено та підписано акт наданих послуг № 284 від 08.10.2024р. за надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу термопласт автомат S3193 по маршруту від м.Перемишль (Польща) до п/п Краківець-Корчова (Україна) а/м НОМЕР_3 ТА / НОМЕР_4 та транспортно-експедиційних послуг по маршруту від п/п Краківець-Корчова (Україна) до м.Пустомити Львівська обл. (Україна) а/м НОМЕР_3 ТА / НОМЕР_4 .
08 жовтня 2024 року пошкоджений вантаж одержано вантажоодержувачем ТОВ «РЕПЛАСТ» (код ЄДРПОУ 37656175), про що свідчить відмітка про отримання вантажу в графі 24 CMR, наданій до суду Відповідачем.
03 грудня 2024 року Відповідач виставив претензію № 03122024/1 та № 03122024/2 від 03.12.2024р. за договором № 27122023 транспортного експедирування у внутрішньому та міжнародному сполученні від 27.12.2023р. до Позивача щодо компенсації завданих збитків у зв'язку із пошкодженням вантажу, контейнеру, необхідністю його перевантаження та залучення до перевезення іншого суб'єкта господарювання.
01 квітня 2025 року Позивачем направлено претензію № 01042025-2А до Відповідача, з вимогою сплатити заборгованість за договором № 27122023 транспортного експедирування у внутрішньому та міжнародному сполученні, а також підписати Акти здачі - приймання робіт (надання послуг).
Отже, посилаючись на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Клевер Тім» договірних зобов'язань Товариство з обмеженою відповідальністю «ШПІЦ ТРАК» звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 ст.14 Цивільного кодексу (ЦК) України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Нормами ст.ст.525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін.
Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати
послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Відповідно до частини 1 ст.929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Частиною 1 статті 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі - Конвенція) передбачено, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
Відповідно до статті 4 Конвенції, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної.
Частина 1 стаття 6 Конвенції передбачає, що вантажна накладна містить такі дані:
a) дата і місце складання вантажної накладної;
b) ім'я та адреса відправника;
c) ім'я та адреса перевізника;
d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки;
e) ім'я та адреса одержувача;
f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення;
g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць;
h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу;
i) платежі, пов'язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу);
j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей;
к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.
Згідно ч.1 ст.9 Конвенції, вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
Відповідно до ч.1 ст.13 Конвенції, після прибуття вантажу на місце, передбачене для його доставки, одержувач має право вимагати від перевізника передачі йому другого примірника вантажної накладної і вантажу в обмін на розписку. Якщо встановлена втрата вантажу чи якщо вантаж не прибув після закінчення терміну, передбаченого в статті 19, одержувач може від свого імені пред'явити перевізнику вимоги, основані на праві, що витікає з договору перевезення.
Згідно з ч.1 ст.20 Конвенції, той факт, що вантаж не був доставлений протягом тридцяти днів після закінчення узгодженого терміну або, за відсутності узгодженого терміну, протягом шістдесяти днів із дня прийняття вантажу перевізником, є безперечним доказом втрати вантажу і особа, яка має право пред'явити претензію, може на цій підставі вважати його загубленим.
Відповідно до чинного законодавства права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції оформлюються первинними документами відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
За змістом статті 1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Згідно зі статтею 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
За змістом пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 (надалі - Положення), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Підпунктом 2.5 пункту 2 Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Щодо зазначення ТОВ «ШПІЦ ТРАК» в своєму позові про факт належного виконання ним послуг та доставки ввіреного Позивачу вантажу до місця призначення за Угодою № 23162 від 24.09.2024р., що підтверджується CMR № 6777, суд вважає хибним та таким, що не підтверджується матеріалами справи, з огляду на наступне.
Суд зазначає, що товарно-транспортна накладна при наданні послуг з перевезення вантажу є первинним документом у розумінні статті 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
Для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ у суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами.
Тобто, для надання товарно-транспортній накладній доказової сили в даній справі, вона має містити відмітку вантажоодержувача про отримання вантажу (графа 24), що свідчить про перевізником виконання своїх зобов'язань перед клієнтом.
Як вбачається з наданої, у якості доказу належного виконання перевезення ТОВ «ШПІЦ ТРАК» міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 6777: транспортний засіб ВС 3417 ТА / НОМЕР_5 , вантаж не доставлено за місцем розвантаження, відсутня відмітка про отримання вантажу у графі 24 CMR № 6777, також відсутні штампи митного органу «Під митним контролем», що підтверджують перетин транспортним засобом державного кордону. Докази доставки та отримання вантажу по CMR 6777 вантажоотримувачем на території України та по адресі розвантаження, Позивачем не надано.
З виставленого позивачем рахунку на оплату № 1770 від 24.09.2024р. у розмірі 68 238 грн. 00 коп та складеного акту здачі - приймання робіт (надання послуг) № 1770 від 07.10.2024р. вбачається, окрім перевезення за межами території України, також і надання послуг з перевезення на території України на суму 21 535 грн., транспортно-експедиторське обслуговування на території України на суму 500 грн. та винагороду експедитора на території України на суму 1500 грн.
Проте, позивачем до позову не надається жодного доказу здійснення перевезення та транспортно-експедиторського обслуговування на/по території України.
Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України 14.10.97р. № 363 (далі, - Правила перевезень) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною (п. 11.1).
Згідно до п.8.25. Правил перевезень, час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється у пункті вантаження з моменту проставляння в товарно-транспортній накладній відмітки про фактичний час прибуття автомобіля для завантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.
Згідно до п.8.26. Правил перевезень, вантаження і розвантаження вважаються закінченими після надання водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, оформлених у паперовій та/або електронній формі, на навантажений або вивантажений вантаж.
Проте, жодний з надних ТОВ «ШПІЦ ТРАК» доказ, не свідчить про виконання ТОВ «ШПІЦ ТРАК» перевезення по угоді з ТОВ «КЛЕВЕР ТІМ» № 23162 від 24.09.2024р., CMR № 6777 та доставку вантажу вантажоотртимувачу і за визначеною адресою на території України.
Отже, суд доходить висновку, що факт належного виконання послуг Позивачем за Договором № 27122023 транспортного експедирування у внутрішньому та міжнародному сполученні від 27.12.2023р. та доставки ввіреного йому вантажу до місця призначення за Угодою № 23162 від 24.09.2024р. не знайшов свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Щодо одностороннє складених ТОВ «ШПІЦ ТРАК» актів виконаних робіт (наданих послуг) як таких, що засвідчують надання послуг Позивачем, суд критично оцінює такі доводи як належні докази надання послуг з перевезення та зазначає таке.
Суд доходить висновку, що виходячи зі змісту вищеозначених положень статей 509, 901, 903, 929 ЦК України, обов'язок оплатити послуги виникає з факту їх надання, а не з факту оформлення передачі послуг актом приймання-передачі виконаних робіт.
Аналогічна правова позиція відображена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.08.2023 року у справі № 910/14570/21.
Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов'язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності та фактичної можливості. Разом з тим сам лише факт складання та підписання сторонами таких актів не є безумовним свідченням реальності господарських операцій за договором, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації, зазначеної у цих документах (аналогічний висновок викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18 зі спору про стягнення вартості послуг).
Водночас у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 01.03.2023 у справі № 910/6210/20 зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, наведено висновок про те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального надання таких послуг за договором.
Таким чином, враховуючи умови договору № 27122023, положення чинного законодавства та зазначені правові висновки Верховного Суду, надання послуги має підтверджуватися її реальним характером, тоді як зі змісту наданого Позивачем одностороннє підписаного акту неможливо встановити фактичного виконання Позивачем послуг щодо організації перевезення / перевезення вантажу для Відповідача за межами та на території України.
Окремо, суд звертає увагу на те, що з наданих до матеріалів справи доказів відповідачем, а саме, договору перевезення вантажу автомобільним транспортом № 2603/2024/1302 від 26.03.2024 між ТОВ Клевер Тім» (замовник) та ФОП Харіна М.М. (виконавець), договору № 01.10-2024-725 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом від 01.10.2024 між ФОП Харіна М.М. (експедитор) та ФОП Мочерад О.Г. (перевізник), двох екземплярів міжнародної товарно-транспортної накладної CMR з відмітками митниці, перевізників, вантажоотримувача, вбачається надання послуг з перевезення за межами та по території України вантажу термопласт автомат S3193 іншим суб'єктом господарювання, ніж позивач, а саме, ФОП Харіна М.М. та її перевізником ФОП «Мочерад О.Г., послуги яких сплачено ТОВ «КЛЕВЕР ТІМ» згідно платіжної інструкції № 12787 від 25.10.2024 на суму 40 000 грн.
Тому, судом встановлено, що підстав у ТОВ «ШПІЦ ТРАК» у зв'язку з цим стверджувати про виконання своїх зобов'язань та доставки ввіреного йому вантажу до місця призначення - відсутні.
Отже, в рамках судового розгляду Позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами факту надання Відповідачу послуг з організації перевезення / перевезення вантажу ТОВ «КЛЕВЕР ТІМ» за договором № 27122023 транспортного експедирування у внутрішньому та міжнародному сполученні від 27.12.2023 р.
За таких підстав, суд приходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуванної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Згідно частини третьої ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі "Роуз Торія проти Іспанії", параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії", параграф 32).
Зазначені тези знаходять своє підтвердження і у Постанові Верховного суду від 28 березня 2017 року по справі № 800/527/16.
У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов'язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави.
Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматись принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.
Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Суд вважає за можливе у виниклих правовідносинах за суттю спору застосувати принцип справедливості визначений на законодавчому рівні у межах ч. 1 ст. 2 ГПК України.
На єдність права і справедливості неодноразово вказував і Конституційний Суд України.
Зокрема, у рішенні від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 зазначено: "із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі". "Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права" (Рішення КСУ від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004).
Окрім того, принцип справедливості поглинається напевно найбільшим за своєю "питомою вагою" принципом верховенства права, який також чітко зафіксований у новітніх кодексах. Лише додержання вимог справедливості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як правосуддя. Цю думку можна, зокрема, простежити і в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003: "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах"
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ШПІЦ ТРАК" (01135, м.Київ, вул.Чорновола Вячеслава, буд.20, приміщення 149, код ЄДРПОУ 44962667) не підлягають задоволенню, суд доходить висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на Позивача відповідно до приписів ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст.129,232,233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ШПІЦ ТРАК" (01135, м.Київ, вул.Чорновола Вячеслава, буд.20, приміщення 149, код ЄДРПОУ 44962667) до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛЕВЕР ТІМ" (65014, м.Одеса, вул.Маразліївська, 1/20, оф. 41, код ЄДРПОУ 38296824) про стягнення 68 238,00 грн. - відмовити повністю..
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 ГПК України).
Повний текст рішення складено 01 вересня 2025 р.
Суддя Т.Г. Пінтеліна