65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"25" серпня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1661/25
За позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815)
До відповідача: Квартирно експлуатаційного відділу міста Одеса (65058, м. Одеса, вул. Незалежності, буд.18, код ЄДРПОУ 08038284)
про стягнення
Суддя Рога Н.В.
Секретар с/з Коротков С.О.
Представники сторін:
Від позивача: Павлова І.В. - згідно ордеру серії ВН №1506603 від 21.05.2025р. ; Лунгул Л.А. - на підставі ордеру серії ВН №1165483 від 14.08.2025р.
Від відповідача: Корчевський М.Ю.- в порядку самопредставництва; Чеповський О.В. - в порядку самопредставництва.
В засіданні брали участь:
Від позивача: Павлова І.В. - згідно ордеру серії ВН №1506603 від 21.05.2025р. ;
Від відповідача: не з'явився;
Суть спору: Позивач - Акціонерне товариство ( далі- АТ) "Українська залізниця», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Квартирно експлуатаційного відділу міста Одеса (далі- КЕВ м.Одеса) про стягнення заборгованості за Договором №36/36 (реєстровий номер 82-/БМЕС-2-23/Ю від 05.07.2023р. у розмірі 526 684 грн 39 коп.
Ухвалою суду від 05.05.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін, судове засідання призначено на 29.05.2025р. Протокольною ухвалою від 29.05.2025р. відкладено розгляд справи на 10.07.2025р. Ухвалою суду від 10.07.2025р. відкладено судове засідання на 29.07.2025р. Ухвалою суду від 29.07.2025р. відкладено розгляд справи на 14.08.2025р. Ухвалою суду від 14.08.2025р. судом оголошено перерву до 25.08.2025р.
Суд вважає за необхідне також зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).
Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов'язків.
У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.
При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».
Враховуючи введення в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнного стану у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та продовження строку його дії, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.
Представник позивача позовні вимоги підтримує, наполягає на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 09.05.2025р.
Як зазначає позивач у справі, 05.07.2023р. між АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця», Одеським квартирно-експлуатаційним управлінням (далі -Одеське КЕУ) та Військовою частиною (далі-В/ч) НОМЕР_1 було укладено Договір з тимчасового розміщення в нежитлових приміщеннях будівель, які обліковувались на балансі виробничого структурного підрозділу «Одеська дирекція» філії «Центр будівельно- монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця», № 36/36, зареєстрований за № 82-/БМЕС-2-23/Ю.
Відповідно до умов Договору позивач надає В/ч НОМЕР_1 можливість на безоплатне користування нерухомим майном - комплексом будівель АТ «Українська залізниця» загальною площею 254,1 кв.м. за адресою, визначеною у Договорі.
Всі відшкодування за отримані комунальні послуги В/ч НОМЕР_1 за цим Договором сплачуються Одеським КЕУ, але виключно за погодженням з нею (п. 3.3 Договору).
Одеське КЕУ за умовами Договору зобов'язується відшкодувати АТ «Українська залізниця» вартість комунальних послуг, що спожиті В/ч НОМЕР_1 в процесі виконання цього Договору (п. 8.2 Договору).
Відповідно до п. 3.4 Договору підставою для відшкодування Одеським КЕУ за В/ч НОМЕР_1 комунальних послуг є виставлені рахунки постачальними організаціями, які надають комунальні послуги АТ «Українська залізниця». З метою відшкодування комунальних послуг АТ «Українська залізниця» зобов'язана виставити рахунки Одеському КЕУ та надати копії рахунків, що виставлені АТ «Українська залізниця» і постачальними організаціями, які надають комунальні послуги.
Як зазначає позивач, сторонами були укладені додаткові угоди №1-2 до Договору.
Так, відповідно до додаткової угоди № 26/36/36 (№2) від 19.02.2025р. сторони дійшли згоди про внесення наступних змін до договору, а саме: у зв'язку з переформуванням Одеського КЕУ в Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеса, змінити у всіх відмінках в тексті Договору та додатках до нього найменування Одеське квартирно- експлуатаційне управління на Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеса.
Позивач зазначив, що листом від 11.12.2024р. за № НБС-04/141 відповідно до умов Договору він надіслав на адресу КЕВ м.Одеса рахунки щодо спожитих В/ч НОМЕР_1 комунальних послуг, обсяг яких підтверджений відповідними актами наданих комунальних послуг, підписаними В/ч НОМЕР_1 , за 9 місяців 2024 року.
Листом від 16.01.2025р. за № НБС-04/6 позивач надіслав на адресу КЕВ м.Одеса рахунки щодо відшкодування спожитих В/ч НОМЕР_1 комунальних послуг, обсяг яких підтверджений відповідними актами наданих комунальних послуг, підписаних В/ч НОМЕР_1 , та актами наданих послуг і рахунками теплопостачальної організації за вересень - грудень 2024 року.
Позивач звертає увагу, що будь - яких зауважень або заперечень щодо наданих документів на його адресу не надходило.
Також, позивач зазначив, що на підтвердження надання послуг відповідно до умов Договору сторонами АТ «Укрзалізниця» та В/ч НОМЕР_1 були підписані акти виконаних робіт: від 09.10.2024р. № 1 за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії за період з 01.01.2024р. по 30.09.2024р. на суму 237 361 грн 62 коп.; від 09.10.2024р. №2 за надані послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.05.2024р. по 30.09.2024р. на суму 84 317 грн 98 коп., від 09.01.2025р. №4 за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії за період з 01.10.2024р. по 31.12.2024р. на суму 110 145 грн 79 коп.; від 09.01.2025р. № 5 за надані комунальні послуги (постачання теплової енергії ) за період з 22.11.2024р. по 31.12.2024р. на суму 18 509 грн 55 коп., від 09.01.2025р. №3 за надані комунальні послуги за надані послуги водопостачання та водовідведення на суму 76 349 грн 45 коп.
На адресу відповідача для оплати були направлені рахунки №№ 1/01-09/379, 2/05-09/379, 3/09 12/379, 4/10-12/379, 5/11-12/379, які оплачені не були.
За розрахунком позивача, станом на дату звернення до суду заборгованість КЕВ м.Одеса становить 526 684 грн 39 коп. з ПДВ, у тому числі за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення на суму 160 667 грн 43 коп. з ПДВ, за спожиту електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії на суму 347 507грн 41 коп. з ПДВ, за спожиту теплову енергію на суму 18 509 грн 55 грн.
Фок несплати відповідачем заборгованості позивач вважає порушенням своїх прав та охоронюваних законом інтересів, у зв'язку із чим був вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.
Позивач зазначив, що факт отримання послуг від постачальних організацій, які надають комунальні послуги на об'єктах АТ «Укрзалізниця», в тому числі на об'єктах, зазначених у Договорі, підтверджується Актом наданих послуг від 29.11.2024р. за постачання теплової енергії у листопаді 2024 року; Актом наданих послуг від 31.12.2024р. за постачання теплової енергії у грудні 2024 року; Актом приймання -надання послуг № 1160451 від 31.05.2024р. ; Актом приймання -надання послуг № 1166211 від 30.06.2024р.; Актом приймання -надання послуг № 1171976 від 31.07.2024р. ; Актом приймання -надання послуг № 1179754 від 31.08.2024р.; Актом приймання -надання послуг № 1186709 від 31.09.2024р. ; Актом приймання -надання послуг № 1194431 від 31.10.2024р. ; Актом приймання -надання послуг № 1203805 від 31.11.2024р. ; Актом приймання -надання послуг № 1210791 від 31.12.2024р.
З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу КЕВ м.Одеса претензію від 29.01.2025р. № НЮ-16/04 з вимогою щодо перерахування наявної суми заборгованості за відшкодування комунальних послуг, спожитих В/ч НОМЕР_1 , яка залишена без відповіді.
У якості нормативного обгрунтування позову позивач послався на положення ст.ст. 509, 525, 530, 629 Цивільного кодексу України.
Враховуючи все викладене, позивач просить суд стягнути з КЕВ м.Одеса заборгованість у розмірі 526 684 грн 39 коп.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що КЕВ м.Одеса є військовою державною структурою (установою), призначеною для квартирно-експлуатаційного забезпечення діяльності військових формувань Збройних Сил України.
Згідно ст. 19 Закону України «Про Збройні Сили України» фінансування бройних Сил України здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, зокрема, Одеське КЕУ фінансується виключно з державного бюджету України.
Згідно наказу Міністра оборони України від 03.07.2013р. № 448 «Про затвердження Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України» та «Положення про Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеса» КЕВ м.Одеса здійснює безпосереднє квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин (формувань) у зоні відповідальності. Зокрема, згідно даного Положення до повноважень КЕВ м.Одеса належить організація забезпечення та оплата за комунальні послуги та енергоносії.
Відповідач не заперечує, що між Одеським КЕУ (на теперішній час - КЕВ м. Одеса), АТ «Українська залізниця» та Вч НОМЕР_1 укладено Договір №36/36м від 05.07.2023р., відповідно до п. 1.1. якого на підставі спільного наказу голови (начальника) Одеської обласної державної (військової) адміністрації та командувача ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (командира Вч НОМЕР_2 ) від 14.12.2022р. №36 «Про встановлення військово-квартирної повинності» та окремого доручення ІНФОРМАЦІЯ_2 №370/2/1685 від 30.03.2022р., АТ «Українська залізниця» надає Вч НОМЕР_1 можливість на безоплатне користування нерухомим майном-комплексом будівель АТ «Українська залізниця»: нежитлові приміщення загальною площею 254,1кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .
Користування майном здійснюється на безоплатній основі (п. 3.1. Договору).
Відповідач зазначив, що за умовами п.3.2 Договору Вч частина НОМЕР_1 зобов'язана відшкодовувати АТ «Українська залізниця» всі витрати за комунальні послуги за договором відшкодування комунальних послуг, які були отримані військовою частиною НОМЕР_1 за час дії цього Договору.
Відповідно до п. 3.3. Договору №36/36м всі відшкодування за отримані комунальні послуги Вч НОМЕР_1 за цим договором сплачуються Одеським КЕУ, але виключно за погодженням із ним.
За умовами п.3.4 Договору підставою для відшкодування Одеським КЕУ за Вч НОМЕР_1 комунальних послуг є виставлені рахунки постачальними організаціями, які надають комунальні послуги АТ «Українська залізниця». З метою відшкодування комунальних послуг АТ «Українська залізниця» зобов'язана виставити рахунки Одеському КЕУ та надати копії рахунків, що виставлені АТ «Українська залізниця» і постачальними організаціями, які надають комунальні послуги.
Враховуючи вищезазначене, відповідач вважає, що підставою для відшкодування КЕВ м. Одеса спожитих комунальних послуг за Вч НОМЕР_1 є виставлені рахунки АТ «Українська залізниця» і копії рахунків, що виставлені постачальними організаціями, які надають комунальні послуги.
Як зазначає відповідач, АТ «Українська залізниця» не було виставлено Одеському КЕУ рахунки для оплати за спожиті комунальні послуги.
Позивачем надіслано листи на адресу Одеського КЕУ разом з актами та рахунками щодо оплати компенсації за отримані комунальні послуги, але, як зазначає відповідач, до листів додано лише акти та рахунки, які надавалась постачальними організаціями, окрім, листа від 16.01.2025р. до якого було додано рахунки на відшкодування комунальних послуг з водопостачання та водовідведення. Рахунки, виставлені АТ «Українська залізниця» до Одеського КЕУ щодо відшкодування комунальних послуг спожитих Вч НОМЕР_1 не надано.
Відповідач зазначив, що перевіркою журналів реєстрації вхідної кореспонденції за 2023-2025 роки встановлено, що на адресу Одеського КЕУ не надходили від АТ «Українська залізниця» документи на оплату спожитих комунальних послуг за Договором №36/36м.
Відповідач зауважив, що Договір не передбачає способу листування та обміну сторонами документами та інформацією. Відтак документи могли відправлятись будь-яким оператором поштового зв'язку. Проте у матеріалах справи відсутні будь-які, в розумінні ст.76 ГПК України, докази відправлення рахунків на оплату комунальних послуг на адресу Одеського КЕУ.
Посилаючись на Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03. 2009 р. № 270, відповідач зазначив, що належними доказами відправлення вказаних документів можуть бути оригінали опису вкладення в поштовий конверт, в якому зазначений поіменний перелік документів, що надсилається адресату та документу, що підтверджує надання поштових послуг, в якому зазначається адресат, номер поштового відправлення, що одночасно вказується у відповідному описі вкладення у цінний лист, та є доказом направлення переліку документів згідно з цим описом.
Також, відповідач звернув увагу суду на те, що з реквізитів рахунків, які додано до позовної заяви, неможливо встановити той факт, що споживання комунальних послуг здійснювалося саме за адресою: АДРЕСА_1 , що вказана в Договорі №36/36м.
Крім того, відповідач вважає, що Договір №36/36м не встановлює для КЕВ м. Одеса прямого обов'язку здійснювати відшкодування вартості спожитих Вч НОМЕР_1 комунальних послуг, оскільки для цього є необхідним укладення відповідного трьохстороннього договору між безпосереднім споживачем, власником або користувачем майна та квартирно-експлуатаційним управлінням, про що зазначено в Методичних рекомендаціях з питань розміщення військових формувань Одеської області на фондах усіх форм власності, затверджених наказом начальника Одеської обласної військової адміністрації та Командувача ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 26.04.2022р. №6.
КЕВ м. Одеса зазначає, що не було фактичним споживачем комунальних послуг, адже, послуги надавались безпосередньо Вч НОМЕР_1 , що підтверджується актами фіксації актами наданих комунальних послуг, підписаними між АТ «Українська залізниця» та військовою частиною НОМЕР_1 .
При цьому, відповідач зазначив, що позивач не зазначає на якій конкретній підставі, окрім Договору №36/36м, у відповідача виник обов'язок відшкодовувати вартість спожитих третьою особою комунальних послуг, адже, КЕВ м. Одеса, будучи бюджетною державною установою, не може відповідати за тими зобов'язаннями, які не були взяті на себе у встановленому порядку.
Також, відповідач вважає безпідставними посилання позивача на норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України щодо надання ним послуг, оскільки вони не регулюють подібні правовідносини, а саме щодо відшкодування вартості спожитих послуг Вч НОМЕР_1 іншою особою - КЕВ м. Одеса
Так, відповідно до вимог ст. 511 Цивільного кодексу України, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Відповідач вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували обов'язок КЕВ м. Одеса здійснити оплату комунальних послуг на користь АТ «Українська залізниця» на загальну суму 526 684 грн 29 коп. з огляду на те, що таке зобов'язання відсутнє в КЕВ м. Одеса.
Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, судом встановлено, що 05.07.2023р. між АТ «Українська залізниця», Одеським квартирно-експлуатаційним управлінням (на даний час КЕВ м.Одеса) та Військовою частиною (В/ч) НОМЕР_1 було укладено Договір № 36/36м (реєстровий № 82-/БМЕС-2-23/Ю від 18.07.2023р.), відповідно до п.1.1 якого на підставі спільного наказу голови (начальника) Одеської обласної державної (військової) адміністрації та командувача ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (командира Вч НОМЕР_2 ) від 14.12.2022р. №36 «Про встановлення військово-квартирної повинності» та окремого доручення ІНФОРМАЦІЯ_2 №370/2/1685 від 30.03.2022р., АТ «Українська залізниця» надає Вч НОМЕР_1 можливість на безоплатне користування нерухомим майном-комплексом будівель АТ «Українська залізниця»: нежитлові приміщення загальною площею 254,1кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно п.1.3 Договору АТ «Українська залізниця» надає Вч НОМЕР_1 можливість користуватися своїм майном для власних потреб.
Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту припинення чи скасування воєнного стану включно, встановленого Законом України від 24.02.2022р. №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», і відповідно до п.3 ст.631 Цивільного кодексу України сторони домовилися, що відносини між ними, визначені цим Договором, встановилися з 01.01.2023р.
У п.11.3 та 11.4 Договору сторони погодилися, що умовим даного Договору не є договором найму або договором оренди. Сторони дійшли згоди про те, що цей Договір є змішаним у розумінні ст.ст.6,626,627, 628 Цивільного кодексу України в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
24 січня 2023р. АТ «Українська залізниця» та Вч НОМЕР_1 склали Акт приймання-передачі, згідно якого АТ «Українська залізниця» передала, а Вч НОМЕР_1 прийняла у безоплатне користування майно - нежитлові приміщення будівель майстерень і гаражів, площею 254,1 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та зображені на схемі, яка є додатком до Договору.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається з умов Договору Вч НОМЕР_1 вступає у користування майном у термін, указаний в Договорі та акті приймання-передачі майна ( п.2.1 Договору); користування майном не тягне виникнення у Вч НОМЕР_1 будь-якого права на майно, крім права тимчасового користування майном на умовах та праві, що передбачено цим Договором (п.2.2 Договору).
За умовами п.3.1 Договору користування майном здійснюється на безоплатній основі.
Згідно п.3.2 Договору Вч НОМЕР_1 зобов'язана відшкодувати АТ «Українська залізниця» всі витрати за комунальні послуги, які були отримані Вч НОМЕР_1 за час дії цього Договору.
У п.3.3 Договору сторони домовилися. що всі відшкодування за отримані комунальні послуги Вч НОМЕР_1 за цим Договором сплачуються Одеським КЕУ, але виключно за погодженням з ним.
Підставою для відшкодування Одеським КЕУ за Вч НОМЕР_1 комунальних послуг є виставлені рахунки постачальними організаціями, які надають комунальні послуги АТ «Українська залізниця». З метою відшкодування комунальних послуг АТ «Українська залізниця» зобов'язано виставити рахунки Одеському КЕУ та надати копії рахунків, що виставлені АТ «Українська залізниця» постачальними організаціями, які надають комунальні послуги ( п.3.4 Договору).
Крім того, у п.4.6 Договору сторони домовилися, що Вч НОМЕР_1 зобов'язується здійснювати витрати, пов'язані використанням майна, у тому числі комунальні платежі.
При цьому, Одеське КЕУ зобов'язалося відшкодувати АТ «Українська залізниця» вартість комунальних послуг, що спожиті Вч НОМЕР_1 у процесі виконання цього Договору ( п.8.2).
В ході розгляду справи судом встановлено, що листом від 11.12.2024р. АТ «Українська залізниця» на адресу Одеського КЕУ надіслано акт №1 наданих комунальних послуг (спожита електроенергія та розподіл електроенергії) від 09.10.2024р. на суму 237 361 грн 62 коп. та рахунок на відшкодування комунальних послуг з електропостачання №1/01-09/379, акт №2 наданих комунальних послуг (водопостачання та водовідведення) від 09.10.2024р. на суму 84 317 грн 98 коп. та рахунок на відшкодування комунальних послуг з водопостачання та водовідведення №2/05-09/379.
У даному листі також було зазначено, що служба експлуатації будівель та споруд балансоутримувача майна отримує вищезазначені комунальні послуги від інших підрозділів АТ «Українська залізниця», розрахунки за споживання яких здійснюються за внутрішньогосподарськими розрахунками шляхом повідомлення (авізо) відповідно до Облікової політики АТ «Українська залізниця», у зв'язку із чим відповідні рахунки постачальних організацій відсутні. Фактичне споживання комунальних послуг підтверджене актами наданих комунальних послуг, підписаними АТ «Українська залізниця» та Вч НОМЕР_1 .
Факт надсилання підтверджується накладною Укрпошти №6507808686332 від 13.12.2024р. та описом вкладення (а.с. 12,13).
Листом від 16.01.2025р. АТ «Українська залізниця» на адресу Одеського КЕУ надіслано акт №3 наданих комунальних послуг (водопостачання та водовідведення) від 09.01.2025р. на суму 76 349 грн 45 коп. та рахунок на відшкодування комунальних послуг з водопостачання та водовідведення №3/09-12/379; акт №4 наданих комунальних послуг (спожита електроенергія та розподіл електроенергії) від 09.01.2025р. на суму 110 145 грн 79 коп. та рахунок на відшкодування комунальних послуг з електропостачання №4/10-12/379; акт №5 наданих комунальних послуг (постачання теплової енергії) від 09.01.2025р. на суму 18 509 грн 55 коп. та рахунок на відшкодування комунальних послуг з теплопостачання №5/11-12/379, а також копії актів наданих послуг та рахунків КП «Теплопостачання Одеси».
Направлення підтверджується списком « 17.01» згрупованих відправлень, накладною Укрпошти 0505237446636 та описом вкладення.
Суд вважає за необхідне також зауважити, що матеріали справи містять акт наданих послуг від 31.12.2024р. на постачання теплової енергії у грудні 2024р. на об'єкті по вул.Середньофонтанська, 14 на суму 61 989 грн 70 коп., підписаний АТ «Українська залізниця» та КП «Теплопостачання міста Одеси» та рахунок -фактуру №29641 від 31.12.2024р. за постачання теплової енергії у грудні 2024р. по об'єкту вул.Середньофонтанська, 14 на суму 61 989 грн 70 коп.; акт наданих послуг від 29 11.2024р. на постачання теплової енергії у листопаді 2024р. на об'єкті по вул.Середньофонтанська, 14 на суму 22 198 грн 91 коп., підписаний АТ «Українська залізниця» та КП «Теплопостачання міста Одеси» та рахунок -фактуру №29641 від 29.11.2024р. за постачання теплової енергії у листопаді 2024р. по об'єкту вул.Середньофонтанська, 14 на суму 22 198 грн 91 коп.; акти приймання-надання послуг, складені ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» та АТ «Українська залізниця» щодо послуг водопостачання, водовідведення та абонентського обслуговування у травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2024р. та рахунки, виставлені ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» АТ «Українська залізниця».
Таким чином, враховуючи матеріали справи, суд дійшов висновку про отримання Вч НОМЕР_1 комунальних послуг та виникнення у Одеського КЕУ зобов'язання щодо оплати цих послуг згідно умов п.3.3, п.8.2 Договору №36/36м від 05.07.2023р.
Відповідно до ч.1 ст.629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 526 Цивільного кодексу України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що відповідачем виконано не було.
За приписами ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Суд звертає увагу, що умовами Договору №36/36м від 05.07.2023р. не визначено строку (терміну) у який Одеське КЕУ має відшкодувати на користь АТ «Українська залізниця» вартість спожитих Вч НОМЕР_1 комунальних послуг.
При цьому, у листі від 11.12.2024р. позивач просив відповідача належним чином виконати прийняті на себе зобов'язання та в 7-денний строк з моменту отримання цього листа та рахунків, що додаються, в повному обсязі відшкодувати вартість комунальних послуг спожитих Вч НОМЕР_1 за 9 місяців 2024р..
У листі від 16.01.2025р. позивач також просив відповідача належним чином виконати прийняті на себе зобов'язання та в 7-денний строк з моменту отримання цього листа та рахунків, що додаються, в повному обсязі відшкодувати вартість комунальних послуг, спожитих Вч НОМЕР_1 за вересень-грудень 2024р..
Крім того, у претензії від 29.01.2025р., що була направлена на адресу відповідача 31.01.2025р. (список «31.01» згрупованих відправлень Укрпошта та опис вкладення а.с.18), АТ «Українська залізниця» просила відповідача негайно, не пізніше семи днів після отримання претензії погасити заборгованість у розмірі 526 684 грн 39 коп.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та представник відповідача у судовому засіданні факту отримання зазначених вище листів та претензії не заперечував.
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Суд також звертає увагу на те, що
Враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування спожитих Вч НОМЕР_1 комунальних послуг у розмірі 526 684 грн 39 коп.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.3-4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч.4 зазначеної статті Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача у відповідності до положень ст.129 ГПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовну заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця» до Квартирно експлуатаційного відділу міста Одеса про стягнення заборгованості у розмірі 526 684 грн 39 коп.- задовольнити повністю.
2. Стягнути з Квартирно експлуатаційного відділу міста Одеса (65058, м. Одеса, вул. Незалежності, буд.18, код ЄДРПОУ 08038284) на користь Акціонерного товариства "Українська задизниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) заборгованість у розмірі 526 684 грн 39 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 320 грн 22 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 01 вересня 2025 р.
Суддя Н.В. Рога