65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відмову у видачі судового наказу
"29" серпня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3447/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В., розглянувши матеріали заяви (вх.№ 3537/25 від 27.08.2025) Комунального підприємства «Одескомунтранс» (65031, м. Одеса, вул. Хімічна, № 3, код ЄДРПОУ 31185678) про видачу судового наказу до боржника Фізичної особи-підприємця Ладиженського Дмитра Олеговича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на суму 3060,00 грн.
Комунальне підприємство «Одескомунтранс» звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника Фізичної особи-підприємця Ладиженського Дмитра Олеговича заборгованості в сумі 3060,00 грн. за оплату житлово-комунальної послуги з управління побутовими відходами.
Заяву обґрунтовано неналежним виконанням боржником прийнятих на себе зобов'язань за договором про надання послуг з поводження з побутовими відходами №3538/1 від 01.04.2024 щодо повної та своєчасної оплати наданих стягувачем послуг.
Дослідивши матеріали заяви про видачу судового наказу про стягнення, суд зазначає таке:
Частиною 1 статті 12 ГПК України встановлено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).
У п. 16 ч. 1 ст. 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець.
Відповідно до ст.147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
Згідно з ч.1 ст.148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із вимогами п. 2, 4, 5 ч. 2, ч. 3 ст. 150 ГПК України, у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено, зокрема: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету; вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Ці приписи законодавства є спеціальними, які підлягають безумовному врахуванню як учасниками справи, так і судом, для цілей визначення порядку правового регулювання при здійсненні стягнення на підставі судового наказу.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено суб'єкта господарювання, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Таким чином, у разі втрати статусу фізичної особи - підприємця станом на день звернення із заявою про видачу судового наказу, фізична особа не може бути боржником у наказному провадженні. Обставини, на які посилається заявник, підлягають встановленню судом та можуть бути предметом дослідження під час розгляду справи у позовному провадженні.
Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичної особи, фізичної особи-підприємця та громадських формувань» фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається, що 11.06.2024 Фізичною особою - підприємцем Ладиженським Дмитром Олеговичем за власним рішенням було припинено підприємницьку діяльність, про що внесено запис №2005560060001157170.
Таким чином, у даному випадку заява про видачу судового наказу пред'явлена до суб'єкта господарювання (підприємця), який припинив свою господарську діяльність та державну реєстрацію такого припинення проведено у встановленому чинним законодавством України порядку.
У той же час, суд зауважує, що у даному випадку заявник звернувся з заявою, яка розглядається в наказному проваджені, а не у порядку позовного провадження.
Під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог по суті, а процесуальний механізм наказного провадження не передбачає встановлення обставин щодо правонаступництва та обсягу відповідальності фізичної особи, що виникає у зв'язку із втратою нею статусу підприємця.
Отже, звертаючись із заявою про видачу судового наказу в порядку наказного провадження, визначаючи в якості боржника фізичну особу, яка втратила статус фізичної особи-підприємця, заявником не прийнято до уваги, що процедура наказного провадження застосовується виключно щодо суб'єктів господарювання, а припинення статусу підприємця унеможливлює застосування до розглядуваних правовідносин процедури наказного провадження.
За таких обставин, враховуючи припинення Ладиженським Дмитром Олеговичем підприємницької діяльності, тобто припинення суб'єкта господарювання, суд доходить висновку що в даному випадку наявні всі визначені законом підстави для відмови заявнику у видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Ладиженського Дмитра Олеговича на користь Комунального підприємства «Одескомунтранс» 3060,00 грн. боргу.
Приписами ч. 2 ст. 152 ГПК України визначено, що про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
За змістом ч. 2 ст. 153 ГПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу заявника на наступне.
З 15.12.2017 господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем (Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17).
Разом з тим, суд звертає увагу заявника, що процедура наказного провадження застосовується виключно по відношенню до суб'єктів господарювання, та що наказне провадження має чіткі, формальні межі, які не дозволяють врахувати наведені вище обставини, а припинення статусу підприємця унеможливлює застосування до розглядуваних правовідносин процедури наказного провадження.
Суд зазначає, що визначаючись із подальшими заходами задля захисту своїх прав, заявнику варто врахувати викладену позицію Великої Палати Верховного Суду у взаємозв'язку із сутністю правовідносин, що існували, як під час здійснення боржником підприємницької діяльності, так і після припинення у боржника статусу підприємця, та звернутися до суду в межах відповідної форми позовного провадження.
Згідно ч.2 ст.151 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 147, 148, 152, 153, 175, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні заяви Комунального підприємства «Одескомунтранс» (вх. ГСОО № 3537/25 від 27.08.2025) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Ладиженського Дмитра Олеговича заборгованості за договором про надання послуг з поводження з побутовими відходами в сумі 3060,00 грн - відмовити.
Ухвала набирає законної сили 29.08.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Суддя О.В. Цісельський