130/1297/25
3/125/318/2025
26.08.2025 м. Бар Вінницької області
Суддя Барського районного суду Вінницької області Питель О.В., розглянувши матеріали, що надійшли від Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, генеральний директор ТОВ "Агродар-Бар", за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП,
Відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення № 508 від 17.04.2025, генеральний директор ТОВ "Агродар-Бар" ОСОБА_1 порушив порядок ведення податкового обліку, що призвело до заниження нарахування податку на прибуток на загальну суму 15032762 грн, у тому числі: за 2023 рік у сумі 6425885 грн, за три квартала 2024 року у сумі 8606877 грн та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за три квартала 2024 року у сумі 177936472 грн, чим порушено п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 36.1 ст. 36, п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 140.5.4, п.п. 140.5.10, п.п. 140.5.11, п.п. 140.5.15 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями); не повідомлено податковий орган про усі об'єкти оподаткування і об'єкти пов'язані з оподаткуванням, чим порушено п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями). Таким чином, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 163-1 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Подав до суду письмові заперечення, у яких просив закрити провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП, та на підставі ст. 252 у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, приходжу висновку, що провадження у даній справі слід закрити, з таких підстав.
Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення, які визначені ст. 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення (ст. 280 КУпАП).
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
За змістом ч. 1 ст. 163-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає в разі відсутності податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, в тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
Протокол про адміністративне правопорушення № 508 від 17.04.2025 складений відносно ОСОБА_1 у зв'язку з порушенням порядку ведення податкового обліку на підставі акту про результати документальної планової виїзної перевірки № 10064/02-32-07-10/35599189 від 16.04.2025.
Будь-які інші докази, окрім акта перевірки та протоколу про адміністративне правопорушення, що складені інспектором ДПС, у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до правової позиції, яка зазначена у постанові КАС ВС від 08.09.2020 у справі № П/811/2893/14, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків. Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань, що приймаються на підставі такого акта, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акта перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.
На підставі зазначеного вище акту перевірки, ГУ ДПС у Вінницькій області 08.05.2023 складено протокол про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України, у випадку якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку.
Пунктом 58.1. статті 58 ПК України визначено, що у випадку, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Статтями 55-56 Податкового кодексу України передбачене право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання.
Під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган. Обов'язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом (п. 56.4 ст. 56 Податкового кодексу України).
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України).
Із аналізу вказаних норм слідує, що якщо за результатами податкової перевірки складено акт, який містить висновки про встановлення факту завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V Податкового кодексу України, контролюючим органом приймається повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов'язання, яке платник податків має право оскаржити.
У матеріалах справи відсутні відомості про винесення контролюючим органом повідомлення-рішення на підставі акта документальної планової виїзної перевірки № 10064/02-32-07-10/35599189 від 16.04.2025.
Акт перевірки не може слугувати єдиним належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 163-1 КУпАП, оскільки у силу норм Податкового кодексу України акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.
Отже, правовою підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 163-1 КУпАП є наявність на момент складення такого узгодженого грошового зобов'язання згідно з податковим повідомленням-рішенням, а не актом перевірки.
Не прийняття податкового повідомлення-рішення із визначенням контролюючим органом суми бюджетного відшкодування, позбавляє платника податків права на оскарження такого рішення контролюючого органу, а за відсутності відомостей про узгоджену суму відшкодування немає підстав для притягнення платника податків за порушення порядку податкового обліку.
Складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-1 КУпАП, на підставі самого тільки акта документальної планової виїзної перевірки, є передчасним.
Відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
З огляду на викладене, суд приходить висновку, що наявні у матеріалах справи докази не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 245, п. 1 ч. 1 ст. 247, 256, 278 КУпАП, суддя
Провадження у справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя