Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/7689/25
Номер провадження 1-кс/711/1902/25
22 серпня 2025 року м.Черкаси
Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1
за участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
слідчого - ОСОБА_4
підозрюваного - ОСОБА_5
захисників - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження №12023250000000192 від 18.05.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 364-1 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, з повною вищою освітою, який не є особою з інвалідністю, одруженого, раніше несудимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України, -
Старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням, погодженим прокурором відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , поданим в рамках кримінального провадження №12023250000000192 від 18.05.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 364-1 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України.
На обґрунтування клопотання зазначено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Черкаській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023250000000192, відомості про яке внесені до ЄРДР 18.05.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 364-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , будучи головою Правління АТ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », в період часу з 01.02.2023 по 22.06.2023, зловживаючи своїми повноваженнями, всупереч інтересам юридичної особи, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, діючи в порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності на ринку природного газу та вимог діючого законодавства, умисно не уклав договір із постачальником природного газу, чим не здійснив закупівлю використаних АТ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » обсягів газу у розмірі 10 429 514,10 куб.м., безпідставно, без договірних відносин, несанкціоновано використовуючи EIC код точки обліку - 56ZO38A03A1B601T АТ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », створив умови для здійснення відбору природного газу з газотранспортної системи Оператор ГТС, в результаті чого державним інтересам в особі ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », було спричинено тяжких наслідків на загальну суму 251 173 956,84 грн.
15.08.2025 ОСОБА_5 вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України -зловживання повноваженнями, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для інших осіб використання всупереч інтересам юридичної особи приватного права службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.
Разом з тим, згідно повідомлення про підозру ОСОБА_5 встановлено, що його діями завдано збитків інтересам ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », на загальну суму 251 173 956,84 гривень.
Ініціатор клопотання вказує, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні вказаного кримінального правопорушення ОСОБА_5 підтверджується зібраними в матеріалах даного кримінального провадження доказами, а саме: тимчасовими доступами до документів в ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », АТ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ІНФОРМАЦІЯ_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ), проведеним обшуком за адресою знаходження АТ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », актами виїзних позапланових перевірок щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства та ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу АТ « ІНФОРМАЦІЯ_2 »№281 від 19.06.2023 та №154 від 03.04.2024 НКРЕКП, відповідями ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », ІНФОРМАЦІЯ_6 , висновком судово-економічної експертизи №375/24-23 від 18.10.2024, протоколами допитів свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , та іншими матеріалами кримінального провадження.
З огляду на кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, його особу та інші обставини, на думку органу досудового розслідуванняіснують ризики, які можуть настати, якщо підозрюваний буде залишатись на волі, а саме те, що він може:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на свідків, потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні;
- знищити, спотворити чи приховувати документи;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом і вказані ризики, як зазначає ініціатор клопотання, обумовлюють необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Так, обставинами, які дають стороні обвинувачення підстави зробити висновки про наявність вищевказаних ризиків є те, що кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 має високий ступінь суспільного резонансу, оскільки скоєно в умовах правового режиму воєнного стану, та безпосередньо порушує права споживачів комунальних послуг, пов'язане з чітким виконанням норм законодавства, а саме: Закону України «Про ринок природного газу», постанов ІНФОРМАЦІЯ_5 (далі ІНФОРМАЦІЯ_6 ), Кодексу газорозподільних систем, Кодексом газотранспортної системи Положення «Про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу». Вказане кримінальне правопорушення зумовлено тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу.
При цьому, як зазначає ініціатор клопотання, слід врахувати, що дії ОСОБА_5 були вчинені із використанням службового становища, в умовах воєнного стану з корисливих мотивів, що для нашого сьогодення (стану війни) є неприпустимим та аморальним.
За таких обставин, на думку сторони обвинувачення, підозрюваний, усвідомлюючи резонансність вказаної справи, настання можливої відповідальності, перебуваючи на волі, зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а його соціальні зв'язки, дозволяють переховуватись від суду.
Крім того слідчим зазначено, що місцем реєстрації підозрюваного є АДРЕСА_1 , а фактично підозрюваний проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що також вказує на існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Злочин, який вчинений ОСОБА_5 , вчинений у сфері службової діяльності, і являється тяжким злочином, за яке передбачене основне покарання у вигляді позбавлення волі від трьох до шести років, тому ОСОБА_5 , усвідомлюючи настання можливої відповідальності, може знищити, приховати або спотворити документі, які в подальшому будуть використані як докази у зазначеному кримінальному провадженні, оскільки на даний час органом досудового розслідування, не вилучено всіх документів, які підтверджують чи спростовують розгляд на засіданнях Правління та Наглядової ради АТ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » питання, щодо несанкціонованого відбору природного газу із газотранспортної труби Оператора ГТС України, та можливості укладення договорів із постачальником природного газу.
Так, 04.08.2023 та 25.10.2024 було проведено тимчасові доступи до оригіналів документів, що перебувають у володінні АТ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », в ході яких, зазначені в ухвалах суду про тимчасовий доступ до речей і документів, документи в повному обсязі АТ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » видано не було, посилаючись на їх викрадення.
Всі наявні документи, в яких повинні знаходитися ці документи та інформація, є володінні АТ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а тому існуватиме реальна загроза їхньої заміни та/чи знищення, передачі іншим особам, сповіщення осіб, зокрема осіб, які мають відношення до вказаних документів, а також вжиття ними заходів щодо їх приховування, у зв'язку з чим, на думку сторони обвинувачення, існує нагальна потреба у ізоляції ОСОБА_5 від суспільства, із застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Викладені обставини вказують про наявність ризику, передбаченого
п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Також ініціатор клопотання зазначає про існування ризику незаконного впливу на осіб у цьому ж кримінальному провадженні, яких було допитано у якості свідків: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , та представника потерпілого ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСОБА_12 , та в цілому на службових осіб ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », у зв'язку з тим, що на даний час є реальні підстави вважати, що останній перебуваючи на волі, може на них незаконно впливати, як самостійно так і через інших осіб, шляхом підкупу, вмовлянням та/або застосуванням погроз, що перешкоджатиме об'єктивному розслідуванню кримінального провадження.
Таким чином, у разі перебування на волі ОСОБА_5 може незаконно впливати як самостійно так і через інших осіб, шляхом підкупу, вмовлянням та/або застосуванням погроз на свідків та потерпілого, що перешкоджатиме об'єктивному розслідуванню кримінального провадження.
Викладені обставини, на думку сторони обвинувачення, вказують про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків, потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні.
Також, ініціатор клопотання зазначає, що перебуваючи на волі, підозрюваний ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема через голову Наглядової ради АТ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_13 , який являється фактичним власником даного акціонерного товариства, використовуючи його широке коло зв'язків, здатність різними способами впливати на людей шляхом переконання та схиляння до своєї точки зору чи позиції, задля отримання необхідного результату від взаємодії з ними, вплинути на службових осіб ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 ,з метою переконання їх у відмові від обвинувачень, щодо вчинення службовими особами АТ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » злочинних дій, що полягали в несанкціонованому відборі природного газу у період часу з 01.02.2023 по 30.11.2023, та таким чином нівелює сам факт вчиненого кримінального правопорушення.
Саме такі дії підозрюваного можуть призвести до перешкоджання здійснення об'єктивного досудового розслідування, а викладені обставини вказують про наявність ризику,передбаченого, п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Інші запобіжні заходи, окрім тримання під вартою, у даному випадку не спроможні забезпечити належну поведінку підозрюваного, оскільки, така особа завжди матиме змогу ухилитися від слідства та суду, перешкодити встановленню істини у справі та продовжувати займатися злочинною діяльністю, з урахування вище викладених обставин.
У зв'язку з вищевикладеним та недопущення повторення вчинення кримінального правопорушення, слідство приходить до висновку, про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Встановлено, що дружина підозрюваного ОСОБА_14 має у власності наступне нерухоме та рухоме майно, а саме:
квартира АДРЕСА_3 ;
автомобіль марки автомобіль марки Toyota C-HR, д.н.з. НОМЕР_1 , 2021 року випуску, VIN НОМЕР_2 ;
автомобіль марки BMW X5, д.н.з. НОМЕР_3 , 2022 року випуску, VIN № НОМЕР_4 .
Окрім цього встановлено, що ОСОБА_14 являється одним із засновників ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (код ЄДРПОУ № НОМЕР_5 ), що зареєстроване за адресою: АДРЕСА_4 , із часткою у Статутному фонді 25%, наявне нерухоме майно:
нежитлові приміщення площею 281 кв. м. та 281,8 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 ;
нежитлові приміщення хімсклад площею 835,1 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_5 ;
земельна ділянка за кадастровим номером 3220681800:01:001:0077, площею 3,1256 га;
земельна ділянка за кадастровим номером 2125381000:02:001:0017, площею 0,4481 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ;
земельна ділянка за кадастровим номером 2125381000:02:001:0014, площею 0,4481 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ;
нежитлова будівля корівника №1 площею 3348,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ;
нежитлова будівля площею 514,4 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 ;
земельна ділянка за кадастровим номером 2125381000:02:001:0006, площею 0,2852 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ;
нежитлова будівля площею 276,8 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ;
земельна ділянка за кадастровим номером 2125381000:02:001:0005, площею 0,4127 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 ;
земельна ділянка за кадастровим номером 2125381000:02:001:0004, площею 0,1624 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 ;
цех забою птиці 2А, ганок, навіс, площею 1191,7 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_6 ;
земельна ділянка за кадастровим номером 3220681800:05:001:0001, площею 2 га, що розташована за адресою: Київська область Богуславський район, с/р Іванівська;
земельна ділянка за кадастровим номером 3220681800:05:001:0028, площею 1,9978 га, що розташована за адресою: Київська область Богуславський район, с/р Іванівська;
земельна ділянка за кадастровим номером 3220681800:05:001:0002, площею 2 га, що розташована за адресою: Київська область Богуславський район, с/р Іванівська.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у членів сім'ї ОСОБА_5 , а саме його дочки ОСОБА_15 наявне наступне нерухоме майно:
земельна ділянка за кадастровим номером 3220883201:01:019:0123, площею 0.105 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
житловий будинок площею 296.4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Досудовим розслідуванням встановлено, що у членів сім'ї ОСОБА_5 , а саме його матері ОСОБА_16 наявне наступне нерухоме майно:
земельна ділянка за кадастровим номером 3223385001:01:010:0009, площею 0.1467 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 ;
квартира АДРЕСА_8 .
Разом з тим, при виконанні судом вимог ч. 4 ст. 183 КПК України щодо визначення розміру застави, з урахуванням обставин вчиненого кримінального правопорушення, ініціатор клопотання вважав за доцільне врахувати що кримінальне правопорушення, яке інкримінується вчинено з корисливих мотивів в умовах воєнного стану, стосується прав споживачів комунальних послуг, а також те, що сім'я ОСОБА_5 , має у власності рухоме та нерухоме майно, у зв'язку з чим просив визначити підозрюваному ОСОБА_5 заставу в розмірі заподіяної матеріальної шкоди 251 173 956,84 гривень.
Саме такий розмір застави, на думку органу досудового розслідування, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у підозрюваного ОСОБА_5 бажання будь-яким чином перешкоджати досудовому розслідуванню у кримінальному провадженні та вчиняти інші кримінальні правопорушення. Застава у меншому розмірі не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на нього обов'язків. Разом з тим, у разі внесення застави, сторона обвинувачення просила покласти на ОСОБА_5 обов'язки, передбачені п.п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;утримуватися від спілкування, у будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв'язку чи через мережу Інтернет) із свідками: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , представником потерпілого ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСОБА_12 ;здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_17 клопотання підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на доводи викладені в ньому та додані до нього докази. Крім того зауважив, що враховуючи тяжкість покарання, яка загрожує підозрюваному в разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, існують реальні та достатньо обґрунтовані ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які вказані в клопотанні. Прокурор додатково зазначив, що підозра ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є обґрунтованою, зважаючи на докази, зібрані на даному етапі досудового розслідування. Також, підставою для обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є існування ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,4 ч.1 ст. 177 КПК України. Тобто, підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду з огляду на тяжкість покарання, яке може бути застосовано до нього у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Також, перебуваючи на волі, ОСОБА_5 зможе знищити, спотворити чи приховати документи, які ще не було вилучено органом досудового розслідування, та які мають значення для кримінального провадження. Крім того, перебуваючи на волі останній може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженню та на представника потерпілого. Вказаний ризик, прокурор обґрунтовував тим, що перебуваючи на волі ОСОБА_5 зможе вільно спілкуватись з даними особами та особисто чи через третіх осіб шляхом вмовлянь чи іншими способами змусить до зміни показів чи відмови від дачі показів, з метою уникнення покарання, що йому загрожує у разі визнання винним. На думку сторони обвинувачення жодний інший запобіжний захід не зможе знизити ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому до ОСОБА_5 слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави в розмірі спричиненої майнової шкоди у сумі 251173956,84 гривень, яка, на його думку, не буде непомірною для підозрюваного з урахуванням відомостей про наявність у членів його сім'ї та близьких родичів рухомого та нерухомого майна.
Захисники підозрюваного, адвокати ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання з огляду на необґрунтованість підозри та недоведеність вказаних стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, захисники, наголошуючи на необґрунтованості підозри інкримінованого в провину їх підзахисному злочину, посилалися на існування виключно господарських відносин, які можуть бути врегульовані у господарському судочинстві, а не заходами кримінального впливу, про що свідчить рішення господарського суду про стягнення з АТ ІНФОРМАЦІЯ_2 за позовом ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » заборгованості за договором транспортування щодо несанкціонованого відбору в газу, в тому числі і за період, що на даний час інкримінується в провину ОСОБА_5 . В діях останнього відсутній склад кримінального правопорушення, і тим паче корисливий мотив, який також не зрозуміло у чому полягав, хто і яку вигоду за це отримав. Підозра є необґрунтованою та незаконною. Мова взагалі не може йти про будь-яке кримінальне правопорушення, а сторона обвинувачення, штучно маніпулюючи, надає господарським операціям кримінальні ознаки. Цей газ не був звернений на користь інших осіб чи на користь підозрюваного, його не було оплачено з інших причин. Зазначені слідчим у клопотанні та прокурором в судовому засіданні ризики не доведені, є надуманими та носять формальний характер. Наявність ризику переховування повністю спростовується тим, що останній, будучи достеменно обізнаним про проведення досудового розслідування даного кримінального провадження неодноразово виїздив за межі України та повертався. Щодо ризику передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України стороною обвинувачення не доведено, які саме документи відшукує орган досудового розслідування та які, на їх думку може знищити чи спотворити підозрюваний, з урахуванням того, що досудове розслідування вказаного кримінального провадження триває більше двох років. Хто заважав спершу вилучити необхідні документи, а лише після цього повідомляти особі про підозру. Свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_19 вже допитані слідчим, вони є працівниками ІНФОРМАЦІЯ_9 , і жодних причин впливати на цих осіб, в тому числі і на представника потерпілого, не має. Ризик перешкоджати іншим чином є надуманим та формальним. Підстави для застосування до підозрюваного будь-якого запобіжного заходу відсутні. Просили відмовити у задоволенні клопотання в повному обсязі, однак у разі, якщо суд прийде до висновку про наявність підстав для застосування запобіжного заходу, просили обрати найбільш м'який - особисте зобов'язання.
Підозрюваний підтримав позицію своїх захисників, заперечуючи у своїх діях ознаки кримінально - протиправних діянь. Також зазначив про те, що він був обізнаний про дане кримінальне провадження, проте жодних дій на перешкоджання слідству не вчиняв. З АТ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » він звільнився восени 2024 року і жодних документів, які на думку сторони обвинувачення він може спотворити чи знищити він не має, а зі свідками у даному кримінальному провадженні він не знайомий.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши копії матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання та документи надані стороною захисту, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
В судовому засіданні встановлено, що подане клопотання відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України, а вручення письмового повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення та копії клопотання і матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, здійснено з дотриманням строків, передбачених ч. 2 ст. 278 КПК України та ч. 2 ст. 184 КПК України відповідно.
Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Також, п.4 ч.2 ст.183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.
Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а застосування таких заходів завжди пов'язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Судом встановлено, що СУ ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023250000000192 від 18.05.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 364-1 КК України.
Органом досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України, яке, згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого санкцією статті передбачено покарання у виді штрафу від чотирьох тисяч до шести тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк від трьох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
15.08.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України, а саме у зловживанні повноваженнями, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для інших осіб використання всупереч інтересам юридичної особи приватного права службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.
Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення підтверджується доданими до клопотання та дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: результатами проведених тимчасових доступів до документів в ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », АТ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ІНФОРМАЦІЯ_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ), обшуку за адресою знаходження АТ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », актами виїзних позапланових перевірок щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства та ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу АТ « ІНФОРМАЦІЯ_2 »№281 від 19.06.2023 та №154 від 03.04.2024 НКРЕКП, відповідями ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », НКРЕКП, висновком судово-економічної експертизи №375/24-23 від 18.10.2024, протоколами допитів свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , та іншими матеріалами кримінального провадження, доданими до клопотання.
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини в сукупності та додані до нього матеріали кримінального провадження, якими обґрунтовані доводи клопотання, дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-2 КК України є обґрунтованою. При цьому слідчий суддя враховує усталену практику ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86), згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).
Разом з тим, слід наголосити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
Крім того, правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину, про що наголошувалось стороною захисту в судовому засіданні, вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.
З положень п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України вбачається, що при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Закон не вимагає, щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у застосуванні того чи іншого запобіжного заходу.
Також слідчий суддя враховує, що за визначенням Європейського суду з прав людини "обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин".
Крім того у п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" N 35615/06 від 13 листопада 2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".
Отже, на думку слідчого судді, висновок органу досудового розслідування щодо можливої причетності ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, не є явно необґрунтованим чи очевидно недопустимим, тому слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати обрання заходу забезпечення кримінального провадження.
Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_5 вини у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину.
Стосовно позиції сторони захисту щодо необґрунтованості підозри, то фактично адвокати та підозрюваний дають оцінку доказам, зібраним стороною обвинувачення на даному етапі розслідування, що є на цей час передчасним.
Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилалася сторона обвинувачення у клопотанні, та позицію захисту щодо їх недоведеності, слідчий суддя зазначає наступне.
В обґрунтування необхідності застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою сторона обвинувачення у поданому клопотанні та в судовому засіданні посилалася на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового слідства та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та представника потерпілого у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Ризик переховування від органів досудового розслідування та суду слідчий суддя оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження та особистих обставин підозрюваного ОСОБА_5 (фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування).
Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України. Характер інкримінованого правопорушення за обставин, викладених у повідомленні про підозру, пов'язаний з корисливою спрямованістю та використанням особою службового становища. Санкція відповідної частини статті відносить інкриміноване кримінальне правопорушення до тяжкого злочину і передбачає покарання у виді штрафу від чотирьох тисяч до шести тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк від трьох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. При цьому, відповідно до приписів ст. 45 КК України, інкримінований в провину підозрюваного злочин є корупційним, що фактично виключає можливість застосування при призначення покарання приписів ст. ст.69 та 75 КК України.
Отже, очікування можливого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування. Разом з тим, самої лише тяжкості інкримінованого злочину недостатньо для висновку про можливі спроби підозрюваного переховуватися, тому він оцінюється у світлі таких факторів, мова про які йшла вище, а також враховуються будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення ЄСПЛ у справі Becciev v. Moldova, п. 58). Отже, слідчий суддя, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_5 , у сукупності з іншими обставинами, якими в цьому випадку є законодавчі приписи щодо неможливості застосування «пільгових» інститутів кримінального права у відповідній категорії справ.
Встановлені у ході досудового розслідування обставини, зокрема наявність паспорту громадянина України для виїзду за кордон, історія безперешкодного перетину державного кордону України вказують на можливість втечі та переховування за межами України, на території іноземних країн, а також про фактичну відсутність у органу досудового розслідування дієвих механізмів попередження такої втечі та подальшого розшуку підозрюваного.
Оцінюючи питання стійкості соціальних зв'язків підозрюваного, слідчий суддя зазначає, що сімейний стан підозрюваного, стан здоров'я членів його сім'ї, зокрема брата, враховується під час їх оцінки. Чим більш міцними є соціальні зв'язки, тим більше вони будуть відігравати стримуючу роль для підозрюваного, стимулюватимуть належне виконання ним своїх процесуальних обов'язків. Наявність дружини та брата, який є особою з інвалідністю без сумніву, свідчить про те, що підозрюваний має соціальні зв'язки належного рівня. Однак, незважаючи на їх наявність, слідчий суддя, враховуючи професійний досвід підозрюваного, коло його спілкування, вважає що вказані характеризуючи дані, не можуть бути вирішальними та такими, що могли б знизити ризик переховування до маловірогідного чи до його виключення.
Відтак, слідчий суддя погоджується з прокурором, що зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
При встановленні наявності ризику впливу на свідківОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які мають значення для доведення обставин, які підлягають доказуванню в цьому кримінальному провадженні, слідчий суддя враховує встановлену кримінальним процесуальним законодавством процедуру отримання показань на стадії судового розгляду, відповідно до яких, свідки допитуються безпосередньо в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
Отже зазначений ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідка та дослідження їх судом. Таким чином, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризику, незаконно впливати на свідків в даному кримінальному провадженні.
Проте, слідчий суддя вважає, що прокурором не було доведено існування ризиків:
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
Так, ризик знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, сторона обвинувачення обґрунтовувала триваючим досудовим розслідуванням, в ході якого 04.08.2023 та 25.10.2024 було проведено тимчасові доступи до оригіналів документів, що перебувають у володінні АТ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », в ході яких, не всі зазначені в ухвалах суду документи АТ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » було видано, з посиланням на їх викрадення. Крім того, всі наявні документи знаходяться у володінні АТ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а тому, у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що підозрюваним можуть вживатись заходи щодо їх знищення, приховування або спотворення, у зв'язку з чим існує нагальна потреба у ізоляції ОСОБА_5 від суспільства.
Однак, із доведенням стороною обвинувачення даного ризику, слідчий суддя не погоджується з огляду на таке.
Так, у своєму клопотанні, слідчий зазначив про існування ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Поняття «документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення» є досить абстрактним та таким, що визначається особою, з урахуванням своїх особистих та суб'єктивних критеріїв оцінювання.
Насамперед, слідчому судді потрібно встановити перелік документів (хоча б орієнтовних), щодо яких у підозрюваного виник умисел знищення, приховання, пошкодження, тощо, аби дати оцінку тому, чи має взагалі така особа доступ до документів.
Варто зазначити, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється більше двох років, весь цей час стороною обвинувачення здійснюються слідчі (розшукові) дії, процесуальні дії, про які підозрюваному вже відомо. Останній з восени 2024 року не має будь-яких робочих відносин з АТ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », з огляду на що й не має доступу до приміщень та права надавати вказівки та розпорядження працівникам цього підприємства.
В обґрунтування ризику вчинення підозрюваним таких дій сторона обвинувачення посилається на часткове виконання ухвал слідчого судді про тимчасовий доступ до документів які перебували у володінні АТ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у 2023 та 2024 роках. На думку слідчого судді, такі відомості не є достатніми для підтвердження наявності ризику, про який зазначає сторона обвинувачення, та не вказують на можливе вчинення дій, спрямованих на знищення, приховування документів, які мають значення для досудового розслідування.
Іншими доказами та відомостями вчинення підозрюваним ОСОБА_5 дій, направлених на приховування, знищення, спотворення речей та документів, сторона обвинувачення не володіє.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що під час розгляду поданого клопотання, стороною обвинувачення не було доведено, що підозрюваний ОСОБА_5 вчинятиме спроби знищення / приховання / спотворення таких речей і документів, у зв'язку з тим, що доказів на підтвердження існування такого ризику не було надано.
Також, на переконання слідчого судді, наведеної у клопотанні слідчим інформації недостатньо для того, аби зробити висновок, що підозрюваний буде або може іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню. Такі висловлювання є загальними та не ґрунтуються на конкретних обставинах та фактах, а зазначена підстава є висловленням припущень, які носять лише формальний характер.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого (стаття 178 КПК України).
Фактично, слідчий суддя повинен встановити, чи є запобіжний захід пропорційним для запобігання ризику або ризикам, на які вказує сторона обвинувачення, з метою захисту прав підозрюваного та дотримання принципу верховенства права. Тому, слідчий суддя повинен всебічно оцінити обставини, на які посилаються сторона обвинувачення та сторона захисту.
Оскільки в ході розгляду клопотання встановлено ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду та ризик впливу на свідків, слідчий суддя вважає, що стосовно підозрюваного ОСОБА_5 необхідно встановити запобіжний захід на час проведення розслідування, який дозволить забезпечити виконання ним своїх процесуальних обов'язків у цьому провадженні.
Вирішуючи питання про доцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 слідчий суддя повинен встановити, чи є запобіжний захід пропорційним для запобігання ризику або ризикам, на які вказує сторона обвинувачення, з метою захисту прав підозрюваного та дотримання принципу верховенства права.
Зі змісту ч. 1 ст. 183 КПК України слідує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення Європейського Суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
З наведеного вбачається, що метою застосування запобіжного заходу є не каральна, а забезпечувальна функція, тобто, до особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, наявність яких підтверджено в судовому засіданні, а також, відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність (п. п. "а" п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
При цьому, слідчий суддя враховує відомості про особу ОСОБА_5 , який вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки.
Також, як було встановлено в судовому засіданні, після повідомлення 15.08.2025 року про підозру ОСОБА_5 з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою сторона обвинувачення звернулась до суду 20.08.2025, при цьому, як вбачається з наданого стороною захисту копії клопотання, слідчим 15.08.2025 року підозрюваному було вручено клопотання про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, з яким сторона обвинувачення до суду не зверталась. Після чого 18.08.2025 року слідчим було вручено клопотання, яке є предметом цього розгляду.
З урахуванням вищенаденого сторона обвинувачення не навела також обставин, які б свідчили, що підозрюваний, після отримання підозри, вручення клопотання про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту, а в подальшому - у виді тримання під вартою, вчиняв дії, спрямовані на ухилення від слідства та суду чи на перешкоджання досудовому розслідуванню.
Зважаючи на викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного і виконання ним процесуальних обов'язків, у зв'язку з чим клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволенню не підлягає.
В той же час слідчим суддею встановлено ризики, передбачені п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому слідчий суддя вважає, що стосовно підозрюваного ОСОБА_5 необхідно встановити запобіжний захід на час проведення розслідування, який дозволить забезпечити виконання ним своїх процесуальних обов'язків у цьому провадженні.
У кримінальному провадженні можуть бути застосовані такі запобіжні заходи (ч. 1 ст. 176 КПК): 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Обираючи один із запобіжних заходів, слід зважати, що їх види наведено у порядку зростання ступеня суворості. Відповідно найбільш суворим запобіжним заходом є тримання під вартою, а найбільш м'яким - особисте зобов'язання.
Так, враховуючи особливості обставин даної справи та події кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 45 КК України є корупційним злочином вбачається, що особисте зобов'язання не забезпечить достатніх гарантій належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Запобіжний захід у вигляді особистої поруки не може бути застосований до підозрюваного, оскільки до слідчого судді не надійшло звернень від осіб, які заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування, чи в суд на першу про те вимогу.
В той же час, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків (ч. 1 ст. 182 КПК України).
Враховуючи наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, обставини кримінального правопорушення, тяжкість інкримінованого в провину ОСОБА_5 злочину, слідчий суддя дійшов висновку про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж застава.
Саме такий запобіжний захід, на думку слідчого судді, буде достатнім, необхідним та доцільним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та виконання покладених на нього відповідних процесуальних обов'язків.
Щодо визначення розміру застави, то слід зазначити, що її розмір визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину (п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).
При цьому, необхідно враховувати майновий стан підозрюваного, обвинуваченого та не допускати встановлення такого розміру застави, що є заздалегідь непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.
Таким чином, саме розмір застави визначає ступінь суворості даного запобіжного заходу, а при його визначенні враховуються об'єктивні й суб'єктивні критерії.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при обранні застави необхідно враховувати не лише розмір шкоди, а й інші обставини, в тому числі можливість особи внести заставу, її особисту ситуацію. Основною метою застави є гарантування виконання особою своїх процесуальних обов'язків.
Так, в контексті справи «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Таким чином, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Під час судового розгляду встановлено майновий стан підозрюваного та членів його родини, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_5 одружений із ОСОБА_14 , яка має у власності квартиру та два автомобіля та являється одним із засновників ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » із часткою у статутному фонді 25%, також підозрюваний має на утриманні рідного брата ОСОБА_20 , який є особою з інвалідністю третьої групи у зв'язку з онкологічним захворюванням.
Відомостей щодо наявності джерел доходу підозрюваного ОСОБА_5 , рухомого і нерухомого майна, слідчому судді не надано.
При обрахунку розміру застави слідчий суддя враховує частину 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII якою встановлено, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Таким чином, при визначенні розміру прожиткового мінімуму, як розрахункової величини для визначення застави, слід застосовувати розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб встановлений Законом "Про бюджет на 2024 рік" на 1 січня поточного року, тобто - 3028 грн.
За таких обставин, враховуючи обставини інкримінованого в провину підозрюваному ОСОБА_5 викладені в письмовому повідомленні про підозру, майновий та сімейний стан, а також встановлені ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5 визначити максимальний розмір застави, передбачений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень.
Саме такий розмір застави, суд вважає таким, що забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання покладених на нього обов'язків.
На думку слідчого судді, запропонований стороною обвинувачення розмір застави - у сумі 251 173 956, 84 грн. є необґрунтованим, занадто завищеним та непомірним для підозрюваного.
Також слідчий суддя вбачає доцільним покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язки, передбачені частиною 5 статті 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом; не відлучатися за межі Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання/перебування; утримуватися від спілкування, у будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв'язку чи через мережу Інтернет) зі свідками ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , представником потерпілого ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » - ОСОБА_12 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, оскільки це необхідно з метою забезпечення дієвості запобіжного заходу, запобігання ризиків, які були обґрунтовані раніше та ефективності здійснення кримінального провадження, визначивши строк дії цих обов'язків, в межах строку досудового розслідування, тобто до 15 жовтня 2025 року включно.
Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 182, 183, 186, 193, 194, 196, 369-372, 376 КПК України, -
У задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погодженого прокурором відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , поданого в рамках кримінального провадження №12023250000000192 від 18.05.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 364-1 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України - відмовити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України, запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
Зобов'язати ОСОБА_5 не пізніше п'яти днів з дня застосування запобіжного заходу у виді застави, внести у грошовій одиниці України кошти у розмірі 242 240 гривень, на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ: рахунок отримувача - НОМЕР_6 ; Код банку отримувача (МФО) - НОМЕР_7 ; банк отримувача - ДКСУ, м. Київ; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - НОМЕР_8 , або забезпечити їх внесення заставодавцем, та надати слідчому, прокурору, суду документ з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України зобов'язати підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;
- не відлучатися за межі Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання/перебування;
- утримуватися від спілкування, у будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв'язку чи через мережу Інтернет) зі свідками ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , представником потерпілого ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » - ОСОБА_12 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З моменту застосування запобіжного заходу у вигляді застави, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
Визначити строк дії обов'язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_5 , даною ухвалою слідчого судді, в межах строку досудового розслідування, тобто до 15 жовтня 2025 року включно.
Підозрюваному роз'яснюється положення ч.ч. 8, 10 ст. 182 КПК України, згідно з якими у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.
Копію ухвали негайно вручити підозрюваному, його захисникам, слідчому, прокурору.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1