Справа № 697/1875/25
Провадження № 2/697/935/2025
01 вересня 2025 року м. Канів
Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі головуючого судді Сивухіна Г.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін матеріали цивільної справи за позовом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЙКОНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЙКОНС» (далі - ТОВ «ФК «АЙКОНС») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 16.06.2020 між відповідачем та ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» було укладено кредитний договір № 3338113165/522657, згідно умов якого відповідач отримала кредит в розмірі 2000 грн, строком на 30 днів, з процентною ставкою 2,50% в день.
20.08.2021 між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ТОВ «ФК Сіті Фінанс Груп» укладено договір факторингу № 1-20/08/2021 про відступлення прав вимоги до боржників.
25.08.2021 між ТОВ «ФК Сіті Фінанс Груп» та ТОВ «ФК Айконс» укладено договір факторингу № 1-25/08/2021 про відступлення прав вимоги до боржників, в тому числі до відповідача.
Первісний кредитор виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши кредит відповідно до умов укладеного договору, а відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним договором, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 8500,00 грн., яка складається з:
- 2000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту;
- 6500,00 грн. - заборгованість за відсотками, яку просить стягнути на користь позивача, а також понесені судові витрати.
Ухвалою судді від 29.07.2025 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб, які беруть участь у справі.
Відповідач належним чином повідомлена про розгляд справи, нею отримано позовну заяву з додатками, ухвалу про відкриття провадження, що підтверджується довідкою про отримання електронного документу. Відзив на позов не надходив.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, 16.06.2020 між відповідачем та ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» було укладено кредитний договір № 3338113165/522657 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Згідно умов даного договору відповідач отримала кредит в розмірі 2000 грн, строком на 30 днів, з процентною ставкою 2,50% в день (а.с.17-20).
Згідно з довідкою про ідентифікацію клієнт ОСОБА_1 ідентифікована ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора R18639): здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі www.eurogroshi.com.ua (а.с. 12).
20.08.2021 між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ТОВ «ФК Сіті Фінанс Груп» укладено договір факторингу № 1-20/08/2021 про відступлення прав вимоги до боржників.
25.08.2021 між ТОВ «ФК Сіті Фінанс Груп» та ТОВ «ФК Айконс» укладено договір факторингу № 1-25/08/2021 про відступлення прав вимоги до боржників, в тому числі до відповідача.
Відповідно до витягу з реєстру боржників та виписки з особового рахунку відповідача за договором сума заборгованості ОСОБА_1 за вказаним договором, станом на 28.03.2025 становить 8500,00 грн, з яких: 2000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту, 6500,00 грн - прострочена заборгованість за процентами (а.с.11).
31.03.2025 відповідачу було надіслано вимогу про виконання зобов'язання за договором, але остання вказану вимогу не виконала, борг не сплатила (а.с.9).
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторін.
Згідно ст.ст.1054, 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі, за яким за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронного правочину є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.
Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Таким чином, позивач як новий кредитор набув права вимоги за вказаним договором на підставі договорів про відступлення права вимоги.
Матеріали справи свідчать про те, що позикодавець свої зобов'язання перед позичальником за кредитним договором виконав, надавши відповідачу кредитні кошти, однак останній не здійснював погашення заборгованості.
Разом з тим, щодо розміру заборгованості за відсотками, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до витягу з реєстру боржників та виписки з особового рахунку відповідача за договором сума заборгованості ОСОБА_1 за вказаним договором, станом на 28.03.2025 становить 8500,00 грн, з яких:
-2000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту,
-6500,00 грн - прострочена заборгованість за процентами (а.с.11).
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154 цс 18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому суд зазначив, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.
За умов договору про надання фінансового кредиту, які були погоджені сторонами, кредитор має право нараховувати відсотки за кредитним договором лише у межах строку позики у розмірі 915,5% річних (або 2,5% за 1 день користування грошовими коштами) (п. 1.3 договору).
Строк надання кредиту - 30 днів (п.1.2 договору).
Відповідно до п.4.3 договору, у разі якщо клієнт не повернув кредит у строк, зазначений п. 1.2 цього договору, проценти передбачені в п. 1.3 цього договору продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів, починаючи з дня укладення Договору.
Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредиту та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.
Оскільки боржник свої зобов'язання за даним кредитним договором не виконала, то розмір заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами відповідно складає 4500,00 грн. (2000х2,5%х90).
Зважаючи на викладене, нарахування процентів відповідачу у строк понад 90 днів є протиправним.
Таким чином, стягненню підлягають проценти за користування кредитом за період 90 днів у розмірі 4500,00 гривень.
Після закінчення строку, на який укладався договір, у первісного кредитора виникло право на отримання коштів у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не процентів, передбачених договором, як плату за понадстрокове користування позикою, однак вимог про стягнення в порядку ст. 625 ЦК України позивачем не заявлялося.
Відповідно до ст. 12 ч. 3, 4, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Доказів, які б спростовували висновки суду про чинність договору, отримання коштів, відповідачем суду не надано.
За вказаних обставин суд приходить до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими та підтверджені належними та допустимим доказами, а тому з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість 6500,00 грн, яка складається з:
- 2000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту;
- 4500,00 грн. - заборгованість за відсотками.
Що стосується судових витрат, то суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що під час розгляду справи в суді позивачем понесені витрати у вигляді судового збору за подання позову до суду в сумі 2422,40 грн. (а.с.1.) та витрати на правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн (а.с.44-46).
Оскільки вимоги позивача задоволено частково, а саме на 76,47%, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 76,47% від сплаченої суми судового збору, що становить 1852,41 грн. та 8029,35 грн. витрат на правничу допомогу.
Разом з тим, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат, їхню пропорційність до предмета спору, а також виходить з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно положень ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витратна адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 3, ч. 5 та ч. 9 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна позиція відображена в п. 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.
Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердження таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність. Вказаний висновок узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, в частині стягнення витрат на правову допомогу, суд виходячи з критеріїв співмірності, справедливості, розумності їхнього розміру і конкретних обставин справи, з урахуванням її складності та реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) вважає за можливе зменшити розмір правової допомоги, яка підлягає до стягнення з відповідача до 4000,00 грн.
Керуючись ст.ст.13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЙКОНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЙКОНС» заборгованість за кредитним договором № 3338113165/522657 від 16.06.2020 у розмірі 6500,00 грн, яка складається з:
- 2000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту;
- 4500,00 грн. - заборгованість за відсотками.
У решті вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЙКОНС» судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 1852,41 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення суду складено 01.09.2025.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс» (ЄДРПОУ 44334170, місцезнаходження: вул. Саперне Поле, 12, інше нежитлове приміщення 1008, м. Київ, 01042).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресом: АДРЕСА_1 .
Суддя Г . С . Сивухін