Справа № 646/8252/23
№ провадження 1-кп/646/226/2025
01 вересня 2025 року м. Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22022220000003010 від 29.07.2022 з обвинувальним актом щодо ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 Кримінального кодексу України,
за участю сторін кримінального провадження :
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 з метою забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Клопотання прокурора обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у пособництві, тобто реалізації рішень держави-агресора, збройних формувань та окупаційної адміністрації держави-агресора, у зв'язку з чим може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Можливість настання вказаних ризиків обумовлена такими обставинами.
- обвинувачений є категорично негативно налаштованим проти військовослужбовців Збройних сил України та співробітників правоохоронних органів, які для забезпечення національної безпеки України, відновлення і підтримання правопорядку на всій території держави здійснюють комплекс активних заходів з використанням зброї та військової техніки, спрямованих на подолання збройної агресії Російської Федерації, яка має наслідком руйнування об'єктів інфраструктури, в тому числі критичної, численні жертви серед мирного населення, грубі порушення норм міжнародного гуманітарного права, підтримує та виправдовує збройну агресію рф, а також тимчасову окупацію територій України, а від так може вчинити інші кримінальні правопорушення, направлені на допомогу державі- агресору - рф;
- обвинувачений здійснював вищевказані злочинні дії протягом тривалого часу в умовах дії військового стану, що вказує на стійкий, тривалий та повторюваний характер протиправної діяльності;
- обвинувачений має стійкі зв'язки з представниками іноземної держави РФ, які можуть надати необхідні засоби та забезпечити переховування останнього від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності;
- обвинувачений підозрюваний має стійкі зв'язки з представниками іноземної держави РФ, які можуть надати необхідні засоби та забезпечити вплив на свідків у вказаному провадженні та знищення доказів.
З огляду на отримані в межах даного провадження докази, ідеологічні мотиви здійснення протиправної діяльності за вищевказаних обставин, а також вчинення злочину в умовах військового стану, прокурор дійшов висновку щодо наявності у ОСОБА_3 негативної репутації в ОСОБА_3 .
Крім того, вказує, що обвинуваченому інкримінується злочин, покарання за який передбачено у вигляді позбавлення волі строком від десяти до дванадцяти років позбавлення волі, а тому усвідомлюючи тяжкість, реальність та невідворотність покарання є підстави вважати, що в разі застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою ОСОБА_3 може виїхати за межі території України та переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.На підставі абз. 8 ч. 4 ст.183 КПК України прокурор просить не визначати розмір застави.
Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання прокурора.
Захисник обвинуваченого заперечував проти клопотання прокурора, посилаючись на недоведеність зазначених прокурором ризиків, зокрема в частині посилання на нібито негативне налаштування ОСОБА_3 проти військовослужбовців Збройних сил України та співробітників правоохоронних органів, наявність стійких зв'язків з представниками держави-агресора. Посилаючись на наявність міцних соціальних зв'язків - сім'ї, постійного місця проживання, просив визначити запобіжний захід у виді застави.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, з урахуванням обставин справи, тяжкості пред'явленого обвинувачення, особи обвинуваченого, суд дійшов такого висновку.
Судом при вирішенні питання про необхідність продовження застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою встановлена наявність ризику, визначеного п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: реальна можливість переховування обвинуваченого від суду. Обґрунтованих доводів того, що цей ризик на теперішній час зменшився чи перестав існувати, у судовому засіданні при розгляді цього клопотання стороною захисту не надано.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні.
За положеннями статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень може вдатися до відповідних дій. При цьому, слід урахувати, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, внаслідок чого, даний ризик є актуальним.
Враховуючи характер обставин та спосіб вчинення кримінальних правопорушень, а саме те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні ним особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, що, з урахуванням введення в Україні воєнного стану та можливого строку покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, яке йому може бути призначене, в разі визнання винуватості, може свідчити про те, що обвинувачений може переховуватись від суду. При цьому, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не залишивши особу під варту.
Суд не приймає до уваги посилання прокурора на категоричне негативне налаштування ОСОБА_3 проти військовослужбовців ЗСУ та правоохоронців, а також наявність стійких зв'язків з представниками держави-агресора, оскільки зазначений ризик не є фактом та має бути доведений в судовому засіданні.
Ризик впливу на свідків втратив свою актуальність, оскільки всі свідки сторони обвинувачення допитані, отже вплив на них неможливий.
При цьому, суд зазначає, що остаточна кваліфікація дій та доведеність вини обвинуваченого у вчиненні злочину, що йому інкримінується, підлягають з'ясуванню в процесі судового розгляду, разом з доводами щодо непричетності до окремих дій, що становлять об'єктивну сторону кримінального правопорушення, та їх оцінка у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні буде надана судом з урахуванням достатності та взаємозв'язку під час ухвалення вироку.
Вказане вище свідчить про достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, запобігання яким шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим та не ефективним.
Суд враховує, твердження сторони захисту та аргументи щодо наявності у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, постійного місця проживання, однак вони не мінімізують наявність вказаних ризиків та не спростовують можливість переховуватися від суду. Крім того, ці обставини існували на час вчинення інкримінованого обвинуваченому злочину, і не стали стримуючим фактором для обвинуваченого від противоправних дій.
Враховуючи, що будь-які інші переконливі застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою в матеріалах справи відсутні та не доведені стороною захисту під час розгляду цього клопотання, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора.
За положеннями ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-1142 Кримінального кодексу України/
Суд звертає увагу, що внаслідок повномасштабного військового вторгнення російської федерації в Україні введено військовий стан, а ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні пособництва державі-агресору, що є злочином проти основ національної безпеки України, що поза розумним сумнівом свідчить про існування суспільного інтересу у цьому кримінальному провадженні.
Отже, законодавець наділив суд дискреційними повноваженнями щодо можливості не визначати розмір застави, а враховуючи наведені обставини цього кримінального провадження, суд, ретельно перевіривши доводи прокурора та пояснення сторони захисту, дійшов висновку про відсутність підстав у цьому кримінальному провадженні для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Керуючись ст. ст. 176, 177, 197, 331, 350, 369-372 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити.
Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання його під вартою на 60 днів, тобто до 30.10.2025 включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Основ'янський районний суд міста Харкова протягом п'яти днів з дня її оголошення, а ОСОБА_3 - у той же строк з моменту вручення йому копії цього судового рішення.
Головуючий ОСОБА_1