Справа № 634/670/25
Провадження № 2-а/634/20/25
Категорія 140
28.08.2025 року
Сахновщинський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Єрьоміної О.В.,
при секретарі Литвиненко Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Сахновщина Харківської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Харківській області, третя особа: інспектор ВП № 1 Красноградського РВП ГУ НП у Харківській області Шилини Владислава Григоровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,-
встановив:
Позивач звернувся до суду вказаним позовом, в якому просив скасувати постанову серія ЕНА № 4564879 від 23.04.2025 року в справі про адміністративне правопорушення, яка винесена відносно ОСОБА_1 інспектором ВП № 1 Красноградського РВП ГУ НП у Харківській області капітаном поліції Шилиною В.Г., та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення.
Свої вимоги мотивує тим, що згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 23.04.2025 року 13.22 год по пров. Полтавська в сел. Сахновщина Харківської області керував транспортним засобом ГАЗ 2705 д.н.з. НОМЕР_1 з непристебнутим паском безпеки та при цьому, будучи позбавленим права керування транспортним засобом строком на 1 рік постановою Сахновщинського районного суду Харківської області, чим порушив п.2.1 а ПДР України.
ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400,00 грн.
Із вказаною постановою позивач не згоден, вважає її незаконною та винесеною з порушенням норм діючого законодавства, так позивач за обставин, вказаних в оскаржуваній постанові, транспортним засобом не керував та відповідно правил дорожнього руху не порушував.
Відповідачем також усупереч чинного законодавства України не роз'яснено позивачу його права та обов'язки, розгляд справи було проведено за відсутності захисника.
У судове засідання позивач не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача ГУНП у Харківській області у судове засідання не з'явився, просив розгляд справи проводити за їх відсутності, у встановлений законом строк надав відзив, з якого вбачається, що винесення оскаржуваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача відповідало вимогам закону та посадовим інструкціям поліцейського і було спрямовано на дотримання безпеки дорожнього руху, що підтверджується відеозаписами з портативного відеореєстратора поліцейського та службового транспортного засобу. Заперечення водія щодо не керування транспортним засобом за подій, вказаних в оскаржуваній постанові, спростовуються матеріалами справи. Зокрема відеозаписом, що містить об'єктивні дані, що не викликають сумнівів у їх достовірності та допустимості.
Третя особа інспектор ВП № 1 Красноградського РВП ГУ НП у Харківській області Шилина В.Г. у судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про час, дату та місце розгляду справи. Про причини неявки суду не повідомив. Клопотань та заяв з приводу розгляду справи не надав.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого висновку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначених Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Як вбачається із постанови серія ЕНА № 4564879 від 23.04.2025 року, винесеної інспектором ВП № 1 Красноградського РВП ГУ НП у Харківській області капітаном поліції Шилиною В.Г., Свинаренко О.А. 23.04.2025 року 13.22 год по пров. Полтавська в сел. Сахновщина Харківської області керував транспортним засобом ГАЗ 2705 д.н.з. НОМЕР_1 з непристебнутим паском безпеки та при цьому, будучи позбавленим права керування транспортним засобом строком на 1 рік, постановою Сахновщинського районного суду Харківської області, чим порушив п.2.1 а ПДР України.
ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400,00 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху (далі - ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року.
У пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з п. 1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.1 а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про дорожній рух», забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Оглянувши, наданий відповідачем відеозапис портативного відеореєстратора, суд приходить до чіткого переконання, що позивачем було допущено порушення п.2.1.а Правил дорожнього руху України, а саме керування транспортним засобом без посвідчення водія, оскільки він був позбавлений права керування.
Так, відеозаписом зафіксовано рух транспортного засобу та його зупинку, після якої з салону автомобіля з водійського сидіння виходить позивач. Інших осіб на місці події, які б вказували на факт керування ними цим транспортним засобом, не було виявлено.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б безеперечно, поза розумним сумнівом вказувала на факт керування 23.04.2025 року о 13.22 год. по вул. Полтавській в сел. Сахновщина Берестинського району Харківської області транспортним засобом ГАЗ 2705 д.н.з. НОМЕР_1 не ним, а іншою особою.
Також позивачу було роз'яснено його права та обов'язки, передбачені чинним законодавством, заяв про участь захисника заявлено не було, що підтверджується оглянутим у судовому засіданні відеозаписом.
Як вбачається із матеріалів справи, постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4564879 від 23.04.2025 року винесена уповноваженою на те посадовою особою, а також за формою і змістом відповідає вимогам ст. ст. 255,256,283 КУпАП.
Стаття 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП вбачається, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, що викладені в оскаржуваній постанові, тому доводи позивача щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП є необґрунтованими.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, ту обставину, що відповідачем було надано до суду докази в підтвердження наявності вини позивача у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, суд приходить до висновку про те, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності була винесена правомірно, є законною та скасуванню не підлягає.
Враховуючи вищевказане суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 243 - 245, 286 КАС України, суд, -
ухвалив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Харківській області, третя особа: інспектор ВП № 1 Красноградського РВП ГУ НП у Харківській області Шилини Владислава Григоровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повне судове рішення складено 01.09.2025 року.
Суддя: