01 вересня 2025 року
Справа № 638/5373/25
Провадження № 2/642/1361/25
Іменем України
01.09.25 Холодногірський районний суд м.Харкова у складі:
головуючого - судді Грінчук О.П.,
за участю секретаря - Панової М.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін) в приміщенні суду в м.Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До Холодногірського районного суду м. Харкова із Шевченківського районного суду м. Харкова надійшла вказана позовна заява для розгляду за підсудністю, в якій представник позивача просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №101236373 від 17.04.2021 в розмірі 21 500 грн., з яких 5000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 16500 грн. - заборгованість за відсотками. Також представник позивача просив стягнути 2422.40 грн. сплаченого судового збору та 6000 грн. витрат на правову допомогу.
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 17.04.2021 ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №101236373, за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем. Відповідно до умов Кредитного договору, до укладення Договору відповідач отримала проект цього кредитного Договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомилася з усіма його умовами та Правилами, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід'ємною частиною цього Договору. Правила надання фінансових кредитів ТОВ «МІЛОАН» розміщені для ознайомлення на офіційному веб-сайті Кредитодавця. На підставі платіжного доручення віповідачу були перераховані кредитні кошти на її картковий рахунок в сумі 5000 грн. Відповідач не виконала належним чином кредитні зобов'язання перед банком. 29.07.2021 згідно умов Договору відступлення прав вимоги №05Т, ТОВ «МІЛОАН» відступлено право вимоги за Кредитним договором № 101236373 від 17.04.2021 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС». 24.01.2022 між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ ПОНГ» укладено Договір факторингу № 1/15, у відповідності до умов якого та згідно Додатку № 1 до Договору факторингу, останнє набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 101236373 від 17.04.2021. Оскільки всупереч умов кредитного договору відповідач не виконала свого зобов'язання, позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою суду від 24.06.2025 позов залишено без руху.
Ухвалою суду від 04.07.2025 справу прийнято до свого провадження та відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідачу надано строк на подання відзиву на позов.
Копію позову з додатками відправлено позивачем відповідачу на підставі аб. 2 ч.1 ст. 177 ЦПК України.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі направлено відповідачу рекомендованим повідомленням за її зареєстрованим місцем проживання, але відправлення повернуто до суду.
Відзиву на позов не надано.
Клопотання сторін про розгляд справи в судовому засіданні з їх повідомленням, у відповідності до ч.5 ст.279 ЦПК України, до суду не надходило.
Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Крім того, суд ухвалив вважати можливим провести заочний розгляд справи, згідно положень ст. 280 ЦПК України.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 17.04.2021 за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем ОСОБА_1 звернулась до ТОВ «Мілоан» із анкетою-заявою на кредит, за результатами розгляду якої між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №101236373.
Згідно з умовами кредитного договору №101236373 від 17.04.2021, кредитодавець зобов'язався надати позичальнику грошові кошти, визначені цим договором, а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію, проценти, в строк, визначений п. 1.4 договору. Сума кредиту становить 5000 грн., строк кредитування - 30 днів, з 17.04.2021 по 17.05.2021. Проценти за користування кредитом 1500 грн., які нараховуються за ставкою 1% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки фіксована, особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2, 2.3 цього Договору (п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5.2, 1.6, 1.7 договору)
Відповідно до платіжного доручення від 17.04.2021 № 26834671 ТОВ «МІЛОАН» перерахувало на картковий рахунок відповідача кошти в сумі 5000 грн. згідно з договором №101236373 від 17.04.2021.
Таким чином, ТОВ «МІЛОАН» у повному обсязі виконало свої зобов'язання за вказаним вище договором, здійснивши переказ коштів відповідачу на картковий рахунок.
29.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір відступлення прав вимоги №05Т, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступлено право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №101236373 від 17.04.2021 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС». Згідно з п. 6.2.3 цього договору, права вимоги переходять до кредитора з моменту підписання сторонами цього договору. 29.07.2021 сторонами підписано Акт приймання-передачі Реєстру боржників до Договору про відступлення прав вимоги №05Т від 29.07.2021, серед яких, в тому числі, ОСОБА_1 , кредитний договір №101236373 від 17.04.2021, сума боргу 21500 грн., з яких 5000 грн. борг за тілом кредиту, 16500 грн. борг за процентами.
24.01.2022 між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ ПОНГ», яке в подальшому змінило назву на ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС», укладено Договір факторингу № 1/15, у відповідності до умов якого та згідно Додатку № 1 до Договору факторингу, набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит №101236373 від 17.04.2021.
Як вбачається з Додатку № 1 до Договору факторингу сума боргу перед ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» становить 21500 грн., з яких 5000 грн. борг за тілом кредиту, 16500 грн. борг за процентами.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Враховуючи викладене, а також досліджені судом докази, надані позивачем, суд вважає, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №101236373 від 17.04.2021 в електронній формі, що прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).
Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» такі правочини вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.
Таким чином, відповідач була ознайомлена як з умовами кредитування, так і з розміром кредиту, процентами за користування кредитом та порядком повернення отриманих коштів.
Будь-яких доказів від відповідача на спростування зазначених обставин до суду не надано.
Відповідно до положень статей 512, 513 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною 1 статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
На підставі наведених положень, а також враховуючи досліджені судом докази на підтвердження відступлення права вимоги, суд зазначає, що відступлення права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит №101236373 від 17.04.2021 та набуття такого права ТОВ « ФК «Солвентіс» відбулося відповідно до норм чинного законодавства та договірних умов.
Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором.
Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Наявні у справі докази вказують на те, що первісний кредитор виконав свої зобов'язання у відношенні відповідача за Договором про споживчий кредит №101236373 від 17.04.2021, надавши в користування кредитні кошти, в той час, відповідач, всупереч умовам кредитного договору, не виконала свого обов'язку з повернення отриманих коштів та сплати процентів.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, на підставі частини другої статті 530 ЦК України кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Вказана позиція цілком узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду України, викладеної у постанові від 03.07.2019 р. (провадження 14-131цс19).
Таким чином, наявні законні підстави для стягнення з відповідача заборгованості з тіла кредиту.
Крім того, вимоги про стягнення процентів є, на думку суду, обгрунтованими, оскільки такі умови прямо передбачені Договором про споживчий кредит №101236373 від 17.04.2021, з якими ОСОБА_1 була обізнана та, підписавши договір, погодилася на них, а тому наявні підстави для стягнення суми процентів за користування кредитними коштами.
Розрахунок заборгованості з тіла кредиту та процентів сумніву у суду не викликає. Відповідачем, в свою чергу, до суду не надано власного розрахунку заборгованості на спростування доводів і розрахунку позивача або об'єктивних доказів про погашення заборгованості та її відсутності.
Враховуючи, що позивачем надано докази, які підтверджують укладання кредитного договору з відповідачем, а також надання кредитних коштів клієнту, отримання і використання таких коштів клієнтом, нарахування процентів, а відповідачем, в свою чергу, не виконано договірні зобов'язання, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 2422.40 грн. а також 6000 грн. витрат на правову допомогу.
У зв'язку з повним задоволенням позову, враховуючи положення ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений останнім судовий збір у розмірі 2422.40 гривень.
Відповідно до частини 1, 2 статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до положень статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Частинами 1, 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Постанова ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 визначає, що витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Відповідно до положень ч.6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Верховний суд в постанові №275/150/22 від 13.03.2025 зробив висновок, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.
Матеріали справи свідчать, що 01.11.2024 між ТОВ «ФК «Пінг Понг» та адвокатом Білецьким Б.М. укладено Договір №43657029 про надання правової допомоги, а також 03.03.2025 укладено Додаткову угоду №101236373 до Договору №43657029 про надання правової допомоги, якою сторони конкретизували предмет договору - щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 .
03.03.2025 адвокатом виконано детальний опис робіт, наданих ТОВ «ФК «Пінг Понг» з приводу стягнення заборгованості із ОСОБА_1 , серед яких 2250 грн. правовий аналіз спірних правовідносин та надання правових рекомендацій; 3000 грн. - складання позовної заяви; 700 грн. - формування додатків до позовної заяви, всього вартість послуг складає 6000 грн.
03.03.2025 адвокатом Білецьким Б.М. та ТОВ «ФК «Пінг Понг» підписано акт №101236373 про підтвердження факту надання правової допомоги.
Заперечень проти суми витрат на правову допомогу від відповідача не надходило.
Таким чином, враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо суми витрат позивача на правову допомогу, крім того, беручи до уваги повне задоволення позову, а також враховуючи доведеність позивачем понесення таких витрат, суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 6, 207, 525, 530, 610, 612, 626-628, 634, 638, 639, 1048, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 77-78, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273, 279, 280,354 ЦПК України, суд, -
ухвалив :
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість за Договором про споживчий кредит №101236373 від 17.04.2021 в розмірі 21 500 (двадцять одна тисяча п'ятсот) грн., з яких: 5000 (п'ять тисяч) грн. - заборгованість за тілом кредиту; 16500 (шістнадцять тисяч п'ятсот) грн. - заборгованість за процентами.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Холодногірський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 01.09.2025.
Відомості про сторін:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», код ЄДРПОУ 43657029, адреса місцезнаходження: Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1;
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий: