Справа № 953/5002/24
н/п 2/953/240/25
18 серпня 2025 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Зуба Г.А.
за участю секретаря - Кулікової Т.В.,
за участю представника позивача Бачіашвілі М.О.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео-конференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , в особі представника - адвоката Бачіашвілі Марини Омарівни до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини,-
05.06.2024 до Київського районного суду м. Харкова через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_3 , в особі представника - адвоката Бачіашвілі М.О., до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, в якій представник позивача просить визначити місцем проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем реєстрації та проживання його матері ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 06.09.2021 року, мають малолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 03 вересня 2021 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 09 листопада 2022 року шлюб між сторонами розірвано, рішення набрало законної сили 12.12.2022 року. Судовим наказом від 26.12.2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу), але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення від дня пред'явлення заяви до суду, тобто з 22.12.2023 і до досягнення дитиною повноліття. Судовий наказ від 26.12.2023 року пред'явлено до виконання. З 18.08.2021 року ОСОБА_3 зареєстрована як фізична-особа підприємець, надає послуги у сфері бухгалтерського обліку й аудиту, має постійний дохід, що підтверджується річною декларацією за 2023 рік. З 27.12.2022 року внаслідок агресії російської федерації ОСОБА_3 з ОСОБА_5 були змушені виїхати з міста Харків та зареєструвалися як переселенці у м. Чернівці, в 2024 році вони повернулися до міста Харкова. Згідно витягу з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 01.04.2024 року ОСОБА_3 зареєстрована в квартирі номер АДРЕСА_2 . Дана квартира належить ОСОБА_3 (прізвище до шлюбу ОСОБА_6 ) на праві спільної сумісної власності з її матр'ю та сестрою. ОСОБА_3 проживає в квартирі разом зі своїм неповнолітнім сином ОСОБА_7 , але не може його зареєструвати без письмової згоди батька, бо під час шлюбу це питання сторонами не було вирішено. ОСОБА_1 уникає спілкування з ОСОБА_3 і за таких обставин немає можливості отримати письмову згоду батька на реєстрацію місця проживання дитини. ОСОБА_1 жодним чином не бере участь у вихованні сина, не цікавиться його життям, не пране скористатися своїм правом на особисте спілкування з ним. Викладене вище, стало підставою звернення до суду.
05.06.2024 до суду надійшла вказана позовна заява, та розподілена судді Зуб Г.А.
06.06.2025 до суду надійшла довідка з Реєстру територіальної громади м. Харкова щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичних осіб - відповідача у справі.
Ухвалою судді від 10.06.2025 прийнято до розгляду вказану позовну заяву, та відкрито провадження в ній за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 05.06.2025 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги, викладені у позові підтримала, просила їх задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позову не заперечував.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про слухання справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримав.
Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 06.09.2021 року.
Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 03 вересня 2021 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09.11.2022 шлюб між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований 06.08.2021 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 3066 - розірвано. Рішення набрало законної сили 12.12.2022 року.
Судовим наказом Київського районного суду м. Харкова від 26.12.2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу), але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення від дня пред'явлення заяви до суду, тобто з 22.12.2023 і до досягнення дитиною повноліття. Судовий наказ від 26.12.2023 року пред'явлено до виконання.
Згідно витягу з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 01.04.2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована в квартирі номер АДРЕСА_2 .
Квартира номер АДРЕСА_2 належить ОСОБА_3 (прізвище до шлюбу ОСОБА_6 ) на праві спільної сумісної власності з її матр'ю та сестрою, на підставі договору купівлі-продажу від 12.11.2002, посвідченому приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Грішаковою О.В.
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 18.08.2021 року ОСОБА_3 зареєстрована як фізична-особа підприємець, надає послуги у сфері бухгалтерського обліку й аудиту, має постійний дохід, що підтверджується річною декларацією за 2023 рік.
16.06.2025 до суду надано ВИСНОВОК Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради щодо доцільності визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір?ю, ОСОБА_3 .
Так, у ВИСНОВКУ зазначено, що Департаментом служб у справах дітей Харківської міської ради розглянуто питання щодо доцільності визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір?ю, ОСОБА_3 . Мати дитини - ОСОБА_3 . Батько дитини - ОСОБА_1 . Шлюб між батьками дитини розірвано 09.11.2022. Малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає разом із матір?ю, ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , де для дитини створені належні умови для проживання (акт обстеження умов проживання від 21.05.2025). ОСОБА_3 матеріально забезпечена, зареєстрована фізичною особою-підприємцем, ознак психічних та наркологічних захворювань на момент огляду не виявлено (довідка про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин № 464 від 14.05.2025). Згідно з інформацією адміністрації МЦ комплексної реабілітації для дітей «НОВЕ ДИХАННЯ», який малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідував у період з 07.12.2021 по 24.12.2024, протягом усього періоду реабілітації ОСОБА_7 відвідував заняття та консультації у супроводі матері, ОСОБА_3 . Дитина займалась з фахівцями різного профілю: поведінковим терапевтом, фізичним терапевтом, а також консультація з дитячим неврологом і дитячим психіатром. ОСОБА_1 запрошувався на співбесіду до Департаменту служб але не з?явився, письмові пояснення не надавав. Питання щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір?ю, ОСОБА_3 , було розглянуто на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради. Враховуючи рекомендації Комісії, надані документи, думку дитини зі спірного питання, керуючись ст.ст. 19, 160, 161, 171 СК України, Департамент служо, як представник органу опіки та піклування, вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір?ю, ОСОБА_3 .
Згідно із частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини другої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) викладено висновок про те, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону № 1906-IV, а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв'язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов'язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом з тим, положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов'язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей».
Враховуючи, що після розірвання шлюбу між сторонами, малолітня дитина залишилася проживати разом з позивачкою, беручи до уваги інтереси малолітньої дитини, відсутність заперечень з боку відповідача, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог та вважає за доцільне визначити місце проживання дитини разом з матір'ю.
Питання про стягнення судових витрат вирішується судом відповідно до статтей 141-142 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 247, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд-
Позовну заяву ОСОБА_2 , в особі представника - адвоката Бачіашвілі Марини Омарівни до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місцеперебування за адресою: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місцеперебування за адресою: АДРЕСА_3 ;
Третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, місцезнаходження за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, 55.
Повний текст рішення складено 01.09.2025
СУДДЯ: Г.А. Зуб