Справа № 953/8825/25
н/п 2/953/3638/25
"29" серпня 2025 р. м. Харків
Суддя Київського районного суду м. Харкова Дяченко О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азово-Чорноморська адміністративна компанія» про визнання припиненими трудові відносини, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення повного розрахунку при звільненні та середнього заробітку за затримку видачі наказу про звільнення і затримку розрахунку при звільнені, -
Позивачка звернулась до суду через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азово-Чорноморська адміністративна компанія» (далі - ТОВ «Азово-Чорноморська адміністративна компанія»), в якому просить:
- визнати припиненими трудові відносини юрисконсульта юридичного відділу ОСОБА_1 з ТОВ «Азово-Чорноморська адміністративна компанія», у зв'язку зі звільненням із займаної посади ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України з 04.06.2025;
- зобов'язати ТОВ «Азово-Чорноморська адміністративна компанія»: належним чином оформити звільнення з посади юрисконсульта юридичного відділу Товариства ОСОБА_1 відповідним наказом згідно з письмовою заявою ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням у відповідності до вимог ч. 1 ст. 38 КЗпП України; внести в трудову книжку ОСОБА_1 запис про звільнення з посади юрисконсульта юридичного відділу Товариства за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України з 04.06.2025, видати ОСОБА_1 копію наказу про звільнення з посади юрисконсульта юридичного відділу Товариства за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України з 04.06.2025;
- стягнути з ТОВ «Азово-Чорноморська адміністративна компанія» на користь ОСОБА_1 : всі суми, що належать їй від підприємства, установи, організації, та мають бути виплачені при звільненні на підставі ст. 47, 116 КЗпП, ( у тому числі основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, грошову компенсацію за дні невикористаної відпустки за період роботи з 07.12.2021 по 04.06.2025, інші виплати при звільненні); грошову компенсацію у розмірі середнього заробітку за затримку видачі копії наказу про звільнення, за затримку розрахунку при звільненні з роботи, починаючи з 04.06.2025 по день фактичного розрахунку; усі судові витрати покласти на відповідача.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями в справу передано для розгляду судді Дяченку О.М.
Після надходження позовної заяви суд вирішує питання щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження, або відкриває провадження у справі.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суд прийшов до висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху з наступних підстав.
Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України. Подання позовної заяви має відбуватись з дотриманням певних умов.
Згідно статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Однак, позивачка у позові не вказала про наявність або відсутність електронного кабінету у відповідача.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Тобто у прохальній частині позову має бути чітко сформульовано вимогу до відповідача (зміст, розмір, порядок тощо).
При цьому з прохальної частини позовної заяви не вбачається можливим встановити, яка сума при звільнені та яка сума середнього заробітку за затримку видачі наказу про звільнення і за затримку розрахунку при звільнені позивачка просить стягнути з відповідача, оскільки не визначено конкретну суму таких виплат.
Тобто позивачка, заявляючи вимогу про стягнення невиплачених сум має визначити відповідний розмір, оскільки суд здійснює розгляд справи в межах заявлених позовних вимог і не може самостійно визначати такі.
Крім того, згідно з п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити значення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Стягнення сум у певних розмірах підлягає грошовій оцінці, відповідно позивачка при подачі позову повинна була зазначити ціну позову в залежності від сум, які вона просить стягнути з відповідача та надати обґрунтований розрахунок сум, що стягуються.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У позовній заяві позивачка посилається на п. 1 ч. 1 ст. 5 Закон України «Про судовий збір», як на підставу звільнення від сплати судового збору.
За правилом п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
З аналізу вказаної норми вбачається, що позивачі у справах, що стосуються трудових відносин звільняються у двох випадках: щодо заявлення позовних вимог про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.
Відповідно до змісту позовної заяви позивачка звернулась до суду із вимогами про: визнання припиненими трудових відносин; зобов'язання вчинити певні дії; стягнення всіх сум, що належать позивачу при звільненні; стягнення середнього заробітку за затримку видачі наказу про звільнення, за затримку розрахунку при звільнені з роботи.
Конституційний Суд України у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 зазначив, що поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Отже, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/4518/16 зробила висновок, що розміщення норм статей 116, 117 Кодексу законів про працю України в розділі VII "Оплата праці" є логічно вмотивованим, оскільки ними встановлено відповідальність роботодавців за затримку виплат коштів винагороди за виконану працівниками роботу, які повинні бути виплачені при їх звільненні. Проте таке розташування зазначених норм права не свідчить про належність середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до структури заробітної плати.
З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Тобто п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не передбачає пільг у трудовому спорі щодо вимог про стягнення середнього заробітку за затримку видачі наказу про звільнення, за затримку розрахунку при звільнені з роботи. Також не передбачено пільг щодо визнання припиненими трудових відносин та зобов'язання вчинити певні дії.
Отже, позивачі звільнені від сплати судового збору на всіх стадіях судового розгляду справи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» виключно щодо вимог про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Водночас за подання позову із іншими ніж ті, що зазначені позовними вимогами, позивач повинен здійснити сплату судового збору.
Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Дана позовна заява містить чотири вимоги як майнового, так і немайнового характеру, а саме: визнати припиненими трудові відносини - вимога немайнового характеру; зобов'язати вчинити певні дії - вимога немайнового характеру; стягнути суми, що належать позивачу при звільнені - вимога майнового характеру (при цьому позивачка звільнена від сплати судового збору за вказану вимогу, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»); стягнути середній заробіток за затримку видачі копії наказу про звільнення та за затримку розрахунку при звільненні - вимога майнового характеру.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі: 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тобто за подання позовної заяви (майнова вимога) позивачці необхідно сплати окремо судовий збір у розмірі 1 % від суми стягнення середнього заробітку за час затримки видачі копії наказу про звільнення та за затримку розрахунку при звільненні (за одну вимогу), але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Для цього позивачці необхідно визначитись з розміром такої вимоги та, в залежності від цього, сплатити судовий збір у розмірі 1 % від такої суми, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі: 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи вказану норму та ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» позивачці необхідно сплати окремо судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожну вимогу немайнового характеру.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 рік складає 3 028,00 грн.
Тобто за подання позовної заяви щодо визнання припиненими трудових відносин та зобов'язання вчинити певні вимоги позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 2 422,40 грн ( 3 028 грн Х 0,4 х 2 вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За змістом ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Отже, оскільки позовна заява не відповідає вимогам статті 177 ЦПК України, то позивачці необхідно: вказати про наявність або відсутність електронного кабінету у відповідача; зазначити ціну позову в залежності від сум, які вона просить стягнути з відповідача та надати обґрунтований розрахунок сум, що стягуються; зазначити суму стягнення виплат при звільнені; зазначити суму стягнення середнього заробітку за весь час затримки видачі копії наказу про звільнення та затримку розрахунку при звільнені та надати докази (оригінал квитанції про сплату судового збору) про сплату судового збору в розмірі, передбаченому законом (1 % від суми стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати розрахунку при звільненні (за одну вимогу), але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб), в залежності від визначеного розміру суми середнього заробітку за весь час затримки видачі копії наказу про звільнення та затримку розрахунку при звільнені; надати докази (оригінал квитанції про сплату судового збору) про сплату судового збору в розмірі 2 422,40 грн (за дві вимоги: визнання припиненими трудових відносин та зобов'язання вчинити певні).
Позовну заяву потрібно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання вимог ухвали у встановлений строк, тобто якщо вказані недоліки не будуть усунуті, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Керуючись ст. 2, 177, 185, 259 - 261, 353 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азово-Чорноморська адміністративна компанія» про визнання припиненими трудові відносини, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення повного розрахунку при звільненні та середнього заробітку за затримку видачі наказу про звільнення і затримку розрахунку при звільнені- залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Повний текст ухвали складено 29.08.2025.
Суддя О.М. Дяченко