Справа № 953/5856/25
н/п 2/953/2672/25
26 серпня 2025 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
судді Єфіменко Н.В.,
за участі секретаря Лущан В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочену сплату аліментів,
встановив:
16 червня 2025 року до суду надійшла направлена 13.06.2025 через систему «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 (далі: позивач) до ОСОБА_2 (далі: відповідач) з позовом про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 37 530 грн.
Обґрунтовуючи заявлену позовну вимогу позивач посилається на несплату відповідачем аліментів, стягнутих на підставі рішення суду, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість сумі 37 530 грн.
16.07.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що 16.06.2025 відповідачем погашена заборгованість за аліментами. Також відповідач просив суд надати сторонам строк для укладення мирової угоди та витребувати у позивача реквізити для сплати нарахованої суми штрафних санкцій.
До судового засідання учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, не з'явились. Представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначив, що позивач не бажає укласти з відповідачем мирову угоду, а реквізити для оплати штрафних санкцій відповідач міг взяти у ВДВС. Відповідач причину неявки суду не сповістив.
Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Підстави передбачені ст.223 ЦПК України для відкладення справи, судом не встановлені.
Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.
Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи, суд розглядає справу за відсутності сторін.
Суд зазначає, що за не бажання позивача укласти мирову угоду, не надання відповідачем доказів неможливості самостійно отримати реквізити позивача для сплати нарахованої суми штрафних санкцій, клопотання про надання сторонам часу для укладення мирової угоди, витребування у позивача реквізитів для сплати штрафних санкцій, задоволенню не підлягають.
Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини:
Сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 26.05.2017.
17.12.2024 між позивачем та відповідачем розірваний рішенням Київського районного суду м. Харкова.
11.10.2024 постановою державного виконавця Київського відділу Державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Засько Т.А. відкрите виконавче провадження № 76174683 з виконання, виконавчого №953/5881/24, виданого 25.09.2024 Київським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 01.07.2024 по і до досягнення дитиною повноліття.
Станом на 01.05.2025 відповідач має заборгованість зі сплати аліментів в сумі 37 530 грн., що підтверджується розрахунком державного виконавця від 23.05.2025.
16.06.2025 відповідач сплатив заборгованість за аліментами у розмірі 41 700 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №0.0.4414273272.1.
Встановивши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд висновує:
Відповідно до ст.51 Конституції України та ст.180 СК України батьки зобов'язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Тобто в разі несплати аліментів у поточному місяці з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, наслідком чого є відповідальність у вигляді неустойки.
Згідно з ч.1, ч.2 ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Отже, відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч.1 ст.196 СК України. Обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2019 у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02.11.2016 у справі № 6-1554цс16, від 16.03.2016 у справі № 6-2589цс15, від 03.02.2016 у справі № 6-1477цс15 та від 16.03.2016 у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.
Тлумачення ст.196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства, що передбачено ч.9 ст.7 СК України.
Згідно зі ст.8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
Відповідно до ч.1 ст.9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Тлумачення ст.8 СК України та ч.1 ст.9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення Цивільного кодексу України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання, про що зазначено у ч.1, ч.2 ст.614 ЦК України.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абз.1 ч.1 ст.196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
У Сімейним кодексом України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Відповідний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.12.2020 у справі № 661/905/19, провадження № 61-16670сво19.
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з ч.1 ст.189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
Судом встановлено, що з вини відповідача, який зобов'язаний, згідно виконавчого листа сплачувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданої державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) Засько Т.А. станом на 01.05.2025 утворилася заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 37 530 грн.
За розрахунками позивача пеня за несплачені аліменти складає 37 530 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 37 530 грн., суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає положенням чинного законодавства.
Відповідач, у свою чергу, наведений позивачем розрахунок не спростував, контррозрахунок не надав.
При цьому суд враховує, що відповідачем не оспорюється визначений виконавчою службою розмір заборгованості.
Доказів на підтвердження неможливості сплачувати аліменти у повному розмірі, або доказів, що заборгованість по аліментам виникла з незалежних від нього причин, відповідач відповідно до вимог ст. 12,81 ЦПК України суду не надав.
З огляду на вищевикладене, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.
Добровільна сплата 16.06.2025 відповідачем заборгованості за аліментами, висновку суду не змінює.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, враховуючи, що позивач на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 211,20 грн.
Керуючись ст.76, 81, 141, 264, 265 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочену сплату аліментів, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів у сумі 37 530 (тридцять сім тисяч п'ятсот тридцять) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Держави витрати по сплаті судового збору в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складений 01.09.2025.
Суддя Н.В. Єфіменко