ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.09.2025Справа № 910/6378/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС"
про стягнення 160 000 грн.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" з вимогою про відшкодування шкоди у сумі 160 000, 00 грн, у зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП) 05.12.2024 року.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 28.05.2025 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановив строк учасникам справи для реалізації процесуальних прав.
09.06.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на проведення технічного огляду пошкодженого автомобіля без участі його представника.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
22.07.2024 між ОСОБА_1 (страхувальником) та позивачем (страховиком) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 29603Га4кш, предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням застрахованим на умовах цього договору транспортного засобу "Mazda", державний номер НОМЕР_1 .
05.12.2024 у місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Mazda", державний номер НОМЕР_1 та автомобіля "Skoda", державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Відповідно до постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 23.01.2025 у справі № 760/33085/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Матеріалами справи встановлено, що позивач на підставі заяви про виплату страхового відшкодування від 05.12.2024, страхового акту № ARX4346048 від 13.12.2024, за платіжним дорученням № 1104561 від 16.12.2024 сплатив на користь ДП «Авто Інтернешнл» страхове відшкодування на суму 196 760,02 грн.
Доводи відповідача щодо проведення технічного огляду автомобіля без участі його представника є необґрунтованими, оскільки відповідно до п. 5.2 "Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів" затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 142/5/2092 від 24 листопада 2003 р. у разі потреби, виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця, та часу проведення огляду КТЗ здійснюється замовником дослідження.
Враховуючи наведене, залучення заінтересованих осіб для огляду є правом, а не обов'язком замовника дослідження.
За наявності достатнього рівня фіксації процесу здійснення технічного огляду пошкодженого у ДТП автомобіля підстави для сумніву в об'єктивності такого дослідження відсутні. Тому доводи відповідача з цього приводу є необгрунтованими.
Цивільно-правова відповідальність винної в ДТП особи - ОСОБА_2 щодо експлуатації транспортного засобу "Skoda", державний номер НОМЕР_2 була застрахована у відповідача згідно полісу № ЕР 221843188.
Матеріалами справи встановлено, що позивач звертався до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування № 0017415/Х/ІНС від 24.02.2024.
Відповіді відповідача на вказану заяву матеріали справи не містять.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. При цьому, страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору, і не може перевищувати розміру реальних збитків (втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права). Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Такими законами, зокрема, є норми статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що до страховика за договором майнового страхування (позивача у справі) після виплати страхового відшкодування потерпілій особі у межах фактичних витрат, які не можуть перевищувати розміру реальних збитків, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.
За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 Цивільного кодексу України). Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
У Законі України "Про страхування" встановлено види обов'язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (пункт 9 частини 1 статті 7 Закону).
Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За змістом цього Закону (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Отже, страховик (відповідач) за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Зокрема, правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно пункту 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Всупереч ст. 74 ГПК України доказів сплати відповідачем на користь позивача заявлених 160 000 грн. (ліміт згідно полісу) страхового відшкодування суду не подано.
За відсутності доказів здійснення оплати, у тому числі станом на час розгляду справи по суті спору, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог про стягнення з відповідача 160 000 грн. страхового відшкодування.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС" (01033, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок, 69, код 19350062) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок, 8, код 20474912) 160 000 (сто шістдесят тисяч) грн. страхового відшкодування, 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, передбачені розділом IV ГПК України.
Суддя О.М.Ярмак