ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.09.2025Справа № 910/7568/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Трейдгруп Скорта» (вул. Олевська, 13/50, м. Київ, 03146; ідентифікаційний код 37001392)
2) Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (пр-т. Берестейський, 97, м. Київ, 03115; ідентифікаційний код 37395418)
про визнання трудових відносин припиненими та виключення запису про керівника з реєстру,
Представники сторін: не викликались
1. Стислий виклад позиції Позивача
До Господарського суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі за текстом - ОСОБА_1 , Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Трейдгруп Скорта» (далі за текстом - ТОВ «Компанія «Трейдгруп Скорта», Відповідач-1, Товариство), Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (далі за текстом - Святошинська РДА в м. Києві, Відповідач-2), в якому Позивач просить суд:
- визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та ТОВ «Компанія «Трейдгруп Скорта» у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «Компанія «Трейдгруп Скорта» за власним бажанням на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України;
- зобов'язати Святошинську РДА в м. Києві виключити запис про ОСОБА_1 з відомостей про керівника ТОВ «Компанія «Трейдгруп Скорта», а також відомостей про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, в тому числі підписувати договори, тощо, у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «Компанія «Трейдгруп Скорта».
В обґрунтування заявленого позову Позивач вказує, що у зв'язку із небажанням перебувати на посаді керівника ТОВ «Компанія «Трейдгруп Скорта» нею прийнято рішення звільнитися за власним бажанням, про що повідомлялися засновники (учасники) останнього.
Однак, учасники Відповідача-1 у місце, дату та час проведення загальних зборів для вирішення питання звільнення Позивача не з'явилися, що унеможливило вирішення питання щодо звільнення та призвело до необхідності звернення до суду з даним позовом, оскільки відсутня можливість врегулювання в позасудовому порядку питання припинення трудових відносин у встановленому законом порядку.
2. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, Позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду копії документа, що посвідчує її особу.
25.06.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Позивача про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд зазначає, що Відповідач - 1 повідомлявся про відкриття провадження у справі поштовим повідомленням № 0610265643046, однак конверт повернувся на адресу суду неврученим із зазначенням причин: «за закінченням терміну зберігання».
Приписами статті 10 України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» закріплено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Приписами пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) закріплено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За приписами частини 8 статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі № 910/7568/25 встановлено Відповідачу п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву, однак станом на дату ухвалення даного рішення суду відзив на позовну заяву не надійшов.
Таким чином, приймаючи до уваги, що сторони належним чином повідомлялися про відкриття провадження у справі, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Згідно інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ТОВ «Компанія «Трейдгруп Скорта» з 01.09.2016 є: Позивач ( ОСОБА_1 ), а засновниками (учасниками) такого товариства є:
- ТОВ «Бізнес сервіс консалтинг» (код ЄДРПОУ 39078776, 04112, місто Київ, вул. Жамбила Жабаєва, буд. 7-Д, Розмір частки засновника (учасника): 250000 грн);
- ТОВ «Управляюча компанія «Гранд Груп» (код ЄДРПОУ 38202893, 01032, місто Київ, вул. Жилянська, буд. 118, Розмір частки засновника (учасника): 250000 грн).
У зв'язку із небажанням Позивача перебувати на посаді керівника Товариства нею прийнято рішення звільнитися за власним бажанням.
Так, Позивачем 25.04.2025 направлено на юридичну адресу Товариства та засновників заяву про звільнення з повідомленням про скликання Загальних зборів учасників Товариства з переліком питань порядку денного.
Суд зазначає, що належні докази направлення (описи вкладення та поштові накладні № 0305800041622, № 0305800041614, № 0305800041606) наявні в матеріалах справи.
Скликані на 10.06.2025 Загальні збори учасників Товариства не відбулися у зв'язку із відсутність його учасників, що підтверджується свідоцтвом від 10.06.2025, виданим приватним нотаріусом Бузницькою Ю.О.
Звертаючись до суду із цим позовом, Позивач посилається на те, що питання про звільнення його з посади директора товариства може бути вирішено Загальними Зборами Товариства, тоді як неприбуття його учасників для вирішення питань порядку денного та неможливість прийняття Загальними Зборами відповідного рішення порушує її трудові права, що і стало підставою для звернення до суду з позовом.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За умовами статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси.
Згідно зі статтею 38 Кодексу законів про працю України (далі за текстом - КЗпП України) працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Відповідно до положень статті 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.
Відповідно до частини 1 статті 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників є вищим органом товариства.
Частиною 1 та пунктом 6 частини 2 статті 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» закріплено, що загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства.
До компетенції загальних зборів учасників належать обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.
Загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також з ініціативи виконавчого органу товариства (частина 1 статті 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).
Відповідно до частини 1-3 статті 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників.
Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства.
Виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.
Так, суд вказує, що чинним законодавством визначено право директора як одноосібного виконавчого органу скликати загальні збору товариства шляхом надсилання повідомлення про це учаснику товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.
Пунктом 10.1 Статуту Товариства визначено, що вищим органом Товариства є Загальні Збори Учасників, а згідно пункту 11.1 Статуту виконавчим органом останнього є директор, питання обрання якого належить до виключної компетенції Загальних зборів учасників Товариства (підпункт 3 пункту 10.2.1 розділу 10 Статуту).
Пунктом 10.3 розділу 10 Статуту закріплено, що Збори учасників скликаються зокрема у випадку, якщо цього потребують інтереси Товариства, зокрема виконавчим органом (пункт 10.4 розділу 10 Статуту).
Пункт 10.4 розділу 10 Статуту також закріплено, що про проведення Загальних зборів учасників інформуються шляхом направлення їм (поштою або за допомогою факсимільного зв'язку чи електронної пошти або нарочним) письмового повідомлення із зазначенням часу і місця проведення зборів і порядку денного.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.
Згідно із положеннями частин 1-3 статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. Разом із тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.
Як зазначено вище, питання щодо звільнення директора вирішується тільки за рішенням Загальних Зборів учасників, тому Позивач як керівник Товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питань про своє звільнення з посади директора.
У постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 911/719/21 викладено висновок, що передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи директора передбачає попередження ним про це власника або уповноваженого органу письмово за два тижні та ініціювання скликання загальних зборів учасників. У випадку вчинення директором відповідних дій, на учасників товариства покладено обов'язок розглянути заяву директора про звільнення та прийняти відповідне рішення про таке звільнення. При цьому на особу, яка ініціює питання проведення загальних зборів, покладено обов'язок належного повідомлення інших учасників товариства про скликання зборів у порядку, встановленому чинним законодавством та статутом підприємства.
З огляду на встановлені судом вище обставини, суд дійшов висновку, що Позивачем як керівником (директором) Товариства, дотримано порядок скликання Загальних зборів учасників Відповідача-1 та належним чином повідомлено про мету (порядок денний) таких зборів.
Суд вказує, що надані Позивачем докази направлення заяви про звільнення та повідомлення про скликання загальних зборів є належними та допустимими, що відповідно свідчить про вчинення Позивачем всіх залежних від нього дій задля припинення трудових відносин з Товариством в порядку, визначеному чинним законодавством, при цьому Позивачем дотримано приписи законодавства щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства, що передбачено статтею 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та Статутом, а також порядку звільнення з посади за власним бажанням, що передбачений статтею 38 КЗпП України.
Як встановлено судом вище, Загальні Збори учасників Товариства не відбулися, питання звільнення Позивача не вирішено, а доказів зворотного суду не надано.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначив, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.
Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов'язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.
З огляду на те, що Загальні збори учасників Товариства для розгляду питання щодо звільнення Позивача не відбулися, що відповідно є прямим порушенням гарантованого йому Конституцією України права на працю та на припинення трудових відносин.
У даному випадку положення закону щодо письмового попередження учасників (засновників) про бажання звільнитися за власним бажанням з боку засновників фактично нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника (директора) чинне законодавство не передбачає, у той час як статтею 43 Конституції України використання примусової праці забороняється.
Водночас, у випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.
З огляду на надані до суду докази, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження розгляду по суті уповноваженим на звільнення директора органом Товариства заяви Позивача про звільнення з посади за власним бажанням на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України, а також фактичного звільнення Позивача з посади директора Товариства на підставі рішення Загальних зборів учасників Товариства у передбачений чинним законодавством України строк і внесення змін до відомостей про наведену юридичну особу про зміну її керівника.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Відтак, обраний Позивачем спосіб захисту його порушеного права як припинення трудових відносин з Відповідачем-1 є правомірним, оскільки Позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині припинення трудових відносин між Позивачем та Відповідачем-1 є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню, а такі відносини можуть бути припинені з дати набрання даного рішення законної сили.
Щодо вимоги про зобов'язання Відповідача-2 провести реєстраційну дію щодо відомостей про керівника Відповідача-1, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Згідно із пункту 2 частини 1 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі щодо зобов'язання вчинення реєстраційних дій.
За змістом пункту 3 частини 5 статті 25 «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» суб'єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).
Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19.
У постанові Верховного Суду у складі Колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2020 у справі № 914/393/19 зроблено висновок, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
При цьому, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
За приписами частини 2 статті 5 ГПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (пункт 8.5 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі N 910/6642/18).
Отже, виходячи із вище викладеного, можна дійти висновку, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись виключенням директора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі №758/1861/18 зазначив, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов'язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ.
Враховуючи зазначене, у зв'язку із прийняттям судом рішення щодо припиненими трудових відносин Позивача з Відповідачем-1, суд дійшов висновку також і про задоволення вимоги Позивача в частині зобов'язання Відповідача-2 провести реєстраційну дію з виключення запису відомостей про керівника Товариства, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Підсумовуючи викладене вище, з огляду на встановлені судом обставини за сукупність наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених Позивачем вимог та наявність підстав для задоволення позову.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача-1.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
2. Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Трейдгруп Скорта» (код ЄДРПОУ 37001392) у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Трейдгруп Скорта» за власним бажанням на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України.
3. Зобов'язати Святошинську РДА в м. Києві виключити запис про ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з відомостей про керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Трейдгруп Скорта» (код ЄДРПОУ 37001392), а також відомостей про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, в тому числі підписувати договори, тощо, у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Трейдгруп Скорта».
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Трейдгруп Скорта» (вул. Олевська, 13/50, м. Київ, 03146; ідентифікаційний код 37001392) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано: 01.09.2025
Суддя Антон ПУКАС