ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.08.2025Справа № 910/5579/25
За позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі"
про стягнення 2031291,22 грн
Суддя Сташків Р.Б.
Секретар судового засідання Гарашко Т.В.
Представники сторін:
від позивача - Халимон С.В.
від відповідачів - Яковченко Р.Г.
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (далі- відповідач) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - позивач) 1212507,94 грн 3% річних, 818783,28 грн інфляційних втрат за порушення відповідачем строків оплати за надані послуги відповідно до умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) до якого відповідач приєднався шляхом подачі заяви-приєднання від 03.11.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 09.06.2025.
03.06.2025 відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому він заперечив проти вимог позову. Відповідач вважає, що представник позивача не мав права складати розрахунок 3% річних та інфляційних втрат. Відповідач заперечує щодо правових підстав нарахування інфляційних втрат за березень 2024 року, нарахованих за період з 29.022024 по 13.03.2024.
У судовому засіданні 09.06.2025 було оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 30.06.2025.
Протокольною ухвалою від 30.06.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 18.08.2025.
18.08.2025 відповідачем подано заяву про відстрочення виконання рішення суду на дванадцять календарних місяців.
У судовому засіданні 18.08.2025 з розгляду справи по суті було оголошено перерву до 27.08.2025.
27.08.2025 позивач подав заперечення проти заяви відповідача про відстрочення виконання рішення.
У судовому засіданні 27.08.2025 представник позивача підтримав вимоги позову, представник відповідача заперечив проти задоволення позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Приватне акціонерне товариство "НЕК "Укренерго" є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100% акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 №73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 року №829-р "Про погодження перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у приватне акціонерне товариство".
ПАТ "НЕК "Укренерго" є правонаступником майна, всіх прав та обов'язків Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до статті 108 Цивільного кодексу України, пункту 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 року №802, пункту 3.2 статуту НЕК "Укренерго".
ПАТ НЕК "Укренерго" виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1, ст. 33, абз. 2 п. 8 розділу XVII Закону України "Про ринок електричної енергії").
Згідно з п. 10. ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі.
Відповідно до ч. 4 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі надає послуги, зокрема, з передачі електричної енергії учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії. Типовий договір про надання послуг з передачі електричної енергії затверджується Регулятором.
Порядок укладання таких договорів визначається Кодексом системи передачі.
Регулятором на ринку електричної енергії є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), правовий статус якої визначений у ст. 1, 2 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".
Кодекс системи передачі затверджений постановою НКРЕКП від 14.03.2018, зі змінами (далі - Кодекс СП).
Згідно з абз. 14 п. 5.3 Кодексу СП, між ОСП та Користувачем, який є (або планує стати) учасником ринку електричної енергії, укладається один договір про надання послуг з передачі електричної енергії, який є додатком 6 до цього Кодексу, сукупно за всіма видами діяльності цього Користувача на ринку електричної енергії.
Договір про надання послуг з передачі електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається на підставі типової форми договору, який затверджується Регулятором та є додатком 6 до Кодексу СП (п. 5.5 Кодексу СП).
Згідно з ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Наказом НЕК "Укренерго" від 03.10.2023 № 549 було затверджено умови договору про надання послуг з передачі електричної енергії, в п. 1 якого визначено, що умови договору набувають чинності з 01.01.2024.
Відповідач подав позивачу заяву-приєднання від 03.11.2023 до договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, у якій надано письмову згоду на приєднання до умов договору
Листом від 09.11.2023 № 01/60218 позивач підтвердив приєднання відповідача до умов договору з 01.01.2024, таким чином, між позивачем і відповідачем укладено договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління з датою акцептування 01.01.2024 та ідентифікатором № 0539-03041-ПД (далі - Договір).
Згідно з п. 9.7, 9.8 Договору цей договір може бути змінений ОСП (позивачем) в односторонньому порядку у разі внесення змін або скасування нормативно-правових актів, що регулюють відносини, пов'язані з наданням послуги. Договір зі змінами оприлюднюється на вебсайті ОСП.
Наказами НЕК «Укренерго» (ОСП) від 22.12.2023 № 742, від 07.06.2024 № 343 внесено зміни - затверджено умови договору в новій редакції.
Згідно з п. 2.1, 2.2 Договору ОСП безперервно надає послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (далі - Послуга), а користувач зобов'язується здійснювати оплату за Послугу відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до п. 3.5 Договору користувач здійснює поетапну оплату планової вартості Послуги за кожну декаду розрахункового періоду (календарного місяця, з урахуванням п. 3.1 Договору) згідно із зазначеною системою платежів і розрахунків:
1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості Послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;
2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості Послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;
3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості Послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.
Згідно з п. 3.7 Договору Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання Послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.
Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти надання Послуги направляються Користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.
Оплату вартості Послуги після коригування обсягів та вартості Послуг Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання Послуги (включно) або Акт надання Послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).
Акти надання Послуги та акти коригування до актів надання Послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірники Акта надання Послуги та/або акта коригування до актів надання Послуги в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі свого боку.
Відповідно до п. 3.8 Договору Користувач здійснює підписання актів надання Послуги та актів коригування до актів надання Послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання Користувачем.
Як вбачається з матеріалів справи, у період з січня 2024 року по лютий 2025 року позивач надавав відповідачу послуги з передачі електричної енергії, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти надання послуги: №ДУА-0004544 від 31.01.2024, (акт коригування №ДУА_К-0001797 від 30.05.2024), №ДУА-0005262 від 29.02.2024, (акт коригування №ДУА_К-0001974 від 13.06.2024), №ДУА-0006053 від 31.03.2024, (акт коригування №ДУА_К-0002233 від 25.06.2024), №ДУА-0006833 від 30.04.2024, (акт коригування №ДУА_К-0002457 від 04.07.2024), №ДУА-0007571 від 31.05.2024, (акт коригування №ДУА_К-0002609 від 09.07.2024), №ДУА-0008339 від 30.06.2024, (акт коригування №ДУА-0003653 від 19.03.2025), №ДУА-0009108 від 31.07.2024, №ДУА-0009869 від 31.08.2024, №ДУА-0010642 від 30.09.2024, (акт коригування №ДУА_К-0002950 від 05.12.2024), №ДУА-0011405 від 31.10.2024, №ДУА-0012180 від 30.11.2024, №ДУА-0012972 від 31.12.2024, №ДУА-0013755 від 31.01.2025, №ДУА-0014535 від 28.02.2025 підписані з боку ОСП та користувача за допомогою електронних цифрових підписів.
Позивачем також були виставлені та направлені відповідачу відповідні рахунки-фактури.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором в частині надання визначеної Договором послуги у спірний період свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення ним умов договору.
Втім, як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, відповідач свій обов'язок з оплати вартості послуги виконував несвоєчасно, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення 1212507,94 грн 3% річних, 818783,28 грн інфляційних втрат.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
При цьому, зобов'язання в силу вимог статті 525 та частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з частиною 1 статті 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто, а замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Положенням статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Умовами п. 3.5 та 3.7 Договору визначено умови розрахунку відповідачем з позивачем за фактичний обсяг послуги.
Згідно з пп. 4.3.2 п. 4.3 Договору, ОСП (позивач) має право своєчасно та в повному обсязі отримувати своєчасну плату за надану послугу. У свою чергу, відповідно до пп. 4.2.1 п. 4.2 Договору Користувач (відповідач) зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за цим Договором.
Тоді як, відповідач оплату за отримані послуги здійснював несвоєчасно.
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019 та у постанові Верховного Суду України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).
Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано 1212507,94 грн 3% річних, 818783,28 грн інфляційних втрат.
Судом перевірено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат та встановлено, що позивачем за певні періоди (які стосуються січня 2024 року, лютого 2024 року, січня 2025 року, лютого 2025 року) позивач брав у розрахунок день оплати відповідачем послуг.
Так, у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16 містится правовий висновок про те, що «день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних».
Суд зазначає, що розрахунок інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання відображається, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не нараховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, від 11.07.2024 у справі № 910/5349/22.
Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню 412389,68 грн інфляційних втрат та 1182760 грн 71 коп. 3% річних, у стягненні решти заявлених сум суд відмовляє.
Що ж стосується заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду на дванадцять календарних місяців, то суд зазначає наступне.
Відповідач мотивує заяву про відстрочення тим, що об'єктивною підставою, яка унеможливить виконання рішення господарського суду міста Києва своєчасно та в повному обсязі є запровадження воєнного стану на території України, об'єкти ПРАТ «ДТЕК Київські електромережі» як оператора системи розподілу також зазнають значних пошкоджень та підлягають відновленню, що потребує значних фінансових витрат.
Відповідач зауважує, що першочерговим завданням ПРАТ «ДТЕК Київські електромережі» є забезпечення безперебійного електрозабезпечення міста Києва, тому відновлення енергетичної інфраструктури є пріоритетом серед інших зобов'язань відповідача.
На думку відповідача, негайне виконання рішення матиме наслідком арешт рахунків відповідача, що в свою чергу може створити загрозу настання негативних невідворотних наслідків для енергозабезпечення столиці України та Київського регіону, зокрема:
- неможливості оперативного відновлення пошкоджених мереж через відсутність обігових коштів для закупівлі обладнання для заміни і ремонту пошкодженого електрообладнання;
- перебоїв з виїздом аварійних бригад, для відновлення пошкоджених, в т.ч. ракетними обстрілами мереж та об'єктів енергетики;
- зрив діяльності компанії по плановому та аварійному ремонтах трансформаторних підстанцій, кабельних ліній електропередач;
- нестабільне електрозабезпечення, або повна його відсутність, найголовніших органів державної влади та управління усіх ланок та рівнів, через триваючу військову агресію російської федерації та постійні обстріли.
Також відповідач зауважує, що як вбачається з публікацій на офіційному сайті НЕК «УКРЕНЕРГО», позивач як державна компанія за підтримки уряду України отримує грантові та кредитні грошові кошти від країн Європейського Союзу, які надаються на відновлення пошкодженої енергетичної інфраструктури, що не заперечується позивачем. Натомість відповідач, будучи приватним підприємством, не забезпечений фінансовою підтримкою міжнародної спільноти та може розпоряджається виключно грошовими коштами, отриманими від господарської діяльності.
Позивач заперечив проти відстрочення виконання рішення, оскільки відповідачем не доведено існування обставин, які, згідно зі статтею 331 Господарського процесуального кодексу України є підставою для відстрочення виконання рішення.
Відповідно до частин першої, четвертої, п'ятої та сьомої статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки / розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, оцінки доводів боржника та заперечень кредитора, зокрема, й щодо його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Подібна за своїм змістом правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19 та від 03.09.2020 у справі №905/30/16.
Особа, яка подала заяву про відстрочку/розстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі, а також повідомити суд, що така обставина зникне за час на який здійснена відстрочка виконання рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" входить до групи ДТЕК (DTEK Group) - диверсифікованого енергетичного холдингу - найбільшого приватного національного інвестора та інтегрованої європейської енергетичної компанії.
Підприємства групи ДТЕК виробляють електроенергію на сонячних, вітрових та теплових електростанціях, добувають вугілля та природний газ, здійснюють трейдинг енергоресурсами на українському та міжнародному ринках, розподіляють електроенергію та управляють інфраструктурою електромереж, постачають електроенергію споживачам та пропонують рішення з енергоефективності і розвивають мережу швидких зарядних станцій для електромобілів.
Загальновідомість фактів військової агресії проти України, критичне погіршення ситуації в енергосистемі України з жовтня 2022 року, ракетні обстріли об'єктів критичної інфраструктури є загальновідомими обставинами, що в силу приписів ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказуванню.
Як і не потребують доказуванню обставини встановлення державою Україна специфічного регулювання в енергетичній галузі України через військову агресію проти України з метою забезпечення споживачів доступною електроенергією, зокрема встановлення мораторію на застосування штрафних та оперативно-господарських (відключення / обмеження споживання електричної енергії) санкцій до споживачів за порушення ними своїх грошових зобов'язань перед постачальниками комунальних послуг (електроенергії) і покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" обов'язків постачальника універсальних послуг.
Таким чином, держава Україна фактично поклала на групу ДТЕК вцілому та Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" зокрема додаткові обов'язки, виконання яких є необхідним для забезпечення населення електроенергією, обороноздатності нашої країни, підтримання нормального функціонування економіки нашої держави в умовах війни.
В свою чергу, як вбачається із офіційного сайту групи ДТЕК, з початку повномасштабного російського вторгнення група ДТЕК виділила близько 800 млн гривень на підтримку Збройних Сил України та гуманітарну допомогу. Компанія безкоштовно забезпечила електроенергією військових, лікарні та об'єкти критичної інфраструктури в Києві, Дніпропетровській та Донецькій областях на майже 350 млн гривень; відновила електропостачання для 7,2 мільйонів споживачів у регіонах, постраждалих від бойових дій країни-агресора.
Загальновідомим є факт докладання компаніями групи ДТЕК неймовірних зусиль для відновлення енергозабезпечення населення після ракетних обстрілів та направленість ударів на енергетичні об'єкти.
При цьому суд також розуміє ключову роль і Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" для забезпечення країни електроенергією. Проте Національна енергетична компанія "Укренерго" - приватне акціонерне товариство зі 100% акцій у власності держави, що належить до сфери управління Міністерства енергетики України. Статус Національної енергетичної компанії "Укренерго" дозволяє компанії залучати грантові кошти від Євросоюзу (Євросоюз виділив "Укренерго" 100 млн євро грантових коштів на відновлення та захист), від урядів інших країни ("Укренерго" залучило через KfW 15 млн євро грантових коштів Європейського Союзу для реконструкції підстанцій після масованих російських атак по енергетиці України; "Укренерго" залучило 30,4 млн євро від уряду Німеччини для підвищення надійності роботи української енергетичної інфраструктури тощо).
Натомість група ДТЕК (DTEK Group) - найбільший приватний національний інвестор, якому складніше отримувати підтримку як від нашої держави, так і від інших країн.
Разом з тим, суд враховує, що запровадження на території України воєнного стану не може бути безумовною підставою для відстрочення виконання судового рішення, при цьому, збройна агресія Російської Федерації мала негативний вплив як на відповідача, так і на позивача, майно якого також піддається постійним ворожим обстрілам та наслідки російської агресії тягнуть за собою завдання великих розмірів збитків обом сторонам у справі.
Однак, за переконанням суду, ненадання відстрочки виконання рішення у даній справі може призвести до загрози настання негативних наслідків для кінцевих споживачів, оскільки наразі першочерговим є спрямування коштів на відновлення енергетичної інфраструктури та забезпечення нормальної життєдіяльності населення.
Суд враховує обставини повного погашення відповідачем суми основного боргу, в той час як спір між сторонами стосується лише наслідків несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, які у випадку їх належного та вчасного виконання могли і не настати. При цьому, відповідною заявою про відстрочення виконання рішення суду відповідач лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, забезпечити у майбутньому повне виконання рішення та погашення заборгованості перед стягувачем.
У той же час, суд враховує, що за практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).
З огляду на викладене вище, задля забезпечення балансу інтересів обох сторін, суд вважає за можливе надати відповідачу відстрочку для виконання цього рішення строком до 01.12.2025.
Суд зазначає, що строк відстрочення виконання даного рішення на цей строк, у тому числі зважаючи на необхідність таких дій задля забезпечення балансу інтересів всіх учасників відносин у сфері енергетики, жодним чином не зумовить порушення гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції позивачу права на суд.
При цьому суд звертає увагу, що передбачена процесуальним законом можливість відстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов'язань та виконання безспірних вимог стягувача, проте надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін, а саме: для боржника - загроза неможливості подальшого виконання своїх зобов'язань та припинення своєї господарської діяльності, а для стягувача - загроза можливості неотримання одразу протягом тривалого часу присудженої до стягнення суми коштів внаслідок переходу боржника у стан неплатоспроможності.
Відтак, суд частково задовольняє заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" про відстрочення виконання рішення суду, на строк до 01.12.2025 року.
Відповідно до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частини третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд зауважує, що за приписами статей 77, 78, 87 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи; на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтиніська, буд. 20; ідентифікаційний код 41946011) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; ідентифікаційний код 00100227) 412389 (чотириста дванадцять тисяч триста вісімдесят дев'ять) грн 68 коп. інфляційних втрат, 1182760 (один мільйон сто вісімдесят дві тисячі сімсот шістдесят) грн 71 коп. 3% річних, а також 19141 (дев'ятнадцять тисяч сто сорок одну) грн 80 коп. судового збору.
У решті позову відмовити.
Відстрочити виконання рішення до 01.12.2025.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 29.08.2025.
Суддя Р.Б. Сташків