ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.08.2025Справа № 910/7465/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-Лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноремонтне підприємство "Парус"
про стягнення 554 647,92 грн.,
Без виклику (повідомлення) представників сторін.
Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-Лоцман" (далі - позивач, Адміністрація) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноремонтне підприємство "Парус" (далі - відповідач, Товариство) збитків у розмірі 554 647,92 грн.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач, у порушення приписів статті 201 Податкового кодексу України, за наслідками здійснених між сторонами господарських операцій з надання позивачу послуг не оформив податкові накладні та не зареєстрував їх у Єдиному реєстрі податкових накладних, позбавивши позивача права на віднесення сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту в сумі 554 647,92 грн. та завдавши таким чином Адміністрації збитки у вказаному розмірі.
Ухвалою від 16.06.2025 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/7465/25 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
За умовами частини 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, зважаючи на відсутність у Товариства електронного кабінету та на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 16.06.2025 року про відкриття провадження у справі № 910/7465/25 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04073, місто Київ, вулиця Сирецька, будинок 35. Проте, вказане відправлення № 0610261718610 підприємством поштового зв'язку вручене відповідачу не було та повернулося на адресу суду.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв'язку, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.
Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Отже, суд належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
28.01.2022 року між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) було укладено договір надання послуг № 20-В-ФДЛ-22/06/2021-10 (далі - Договір), за умовами якого замовник доручив, а виконавець (підрядник) зобов'язався виконати доковий ремонт лоцманського катера "Гард" (далі - послуги) з використанням матеріалів, запасних частин, комплектуючих, обладнання, агрегатів, вузлів, лакофарбових, замінюваних та витратних матеріалів, мастил, олив та інших технічних рідин тощо виконавця в порядку, в строки та на умовах, визначних цим Договором, відповідно до Попередньої ремонтної відомості докового ремонту лоцманського катера "Гард", яка є невід'ємною частиною цього Договору.
Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений відбитками печаток цих суб'єктів господарювання.
Відповідно до пункту 3.1 Договору його ціна становить 3 146 999,04 грн. без ПДВ, крім того сума ПДВ 629 399,81 грн., всього ціна Договору - 3 776 398,85 грн. з ПДВ.
Судом встановлено, що згідно з актами здачі-приймання наданих послуг від 02.08.2022 року № 1 на суму 2 242 375,49 грн. (у тому числі ПДВ - 373 729,25 грн.) та від 30.12.2022 року № 5 на суму 1 085 512,04 грн. (у тому числі ПДВ - 180 918,67 грн.) Товариство надало позивачу погоджені у Договорі послуги на загальну суму 3 327 887,53 грн. (у тому числі ПДВ - 554 647,92 грн.).
На виконання умов наведеного правочину позивач, з урахуванням виставлених йому рахунків від 02.08.2022 року № 1 та від 30.12.2022 року № 5, на підставі платіжних доручень від 10.11.2022 року № 3246 на суму 2 242 375,49 грн. (у тому числі ПДВ - 373 729,25 грн.) та від 07.04.2023 року № 1091 на суму 1 085 512,04 грн. (у тому числі ПДВ - 180 918,67 грн.) сплатив на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти за надані Товариством послуги на загальну суму 3 327 887,53 грн. (у тому числі ПДВ - 554 647,92 грн.).
Про виконання позивачем своїх грошових зобов'язань з оплати вартості послуг у загальному розмірі 3 327 887,53 грн. (у тому числі 554 647,92 грн. ПДВ) та виконання відповідачем зобов'язань з надання відповідних послуг на загальну суму 3 327 887,53 грн. (у тому числі ПДВ - 554 647,92 грн.) свідчить також відсутність з боку контрагентів взаємних претензій та повідомлень про порушення ними цих зобов'язань за Договором.
Однак, за твердженням позивача, у порушення приписів статті 201 Податкового кодексу України відповідач не зареєстрував у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за вищевказаними господарськими операціями, позбавивши позивача права на віднесення сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту в сумі 554 647,92 грн. та завдавши таким чином замовнику збитки у зазначеному розмірі.
З урахуванням вищевикладеного, позивач вирішив звернутися до суду із даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Підпунктом "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За умовами пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За змістом підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно з приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За змістом пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Нормами Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 6.3.12 Договору на виконавця, крім іншого, покладено зобов'язання скласти відповідно до вимог Податкового кодексу України та своєчасно зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну/розрахунок коригування до податкової накладної.
Судом встановлено, що згідно з наявними у матеріалах справи квитанціями про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників, реєстрація податкових накладних за вищенаведеними господарськими операціями з надання послуг з виконання докового ремонту лоцманського катера "Гард" за укладеним між сторонами Договором була зупинена, у зв'язку з тим, що платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК від 02.08.2022 року № 2 (на загальну суму 2 242 375,49 грн. з ПДВ) в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає пункту 8 "Критеріїв ризиковості здійснення операцій", а податкова накладна від 30.12.2022 року № 1 (на загальну суму 1 085 512,04 грн. з ПДВ) також складена та подана платником податку, який відповідає пункту 8 "Критеріїв ризиковості здійснення операцій".
Враховуючи наведене, відповідачу було запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Пунктом 201.16 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 10 та підпунктом 3 пункту 11 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року № 1165, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації; у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначається пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів відповідно до Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Пунктами 4-5 вказаного Порядку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 року № 520 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 року за № 1245/34216, далі - Порядок № 520), встановлено, що платник податку, який склав податкову накладну, реєстрацію якої зупинено, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної може подати письмові пояснення та документи, які підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній, реєстрацію якої зупинено.
За умовами пунктів 6, 9, 12 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою складання податкової накладної. За результатами розгляду поданих письмових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, або приймає рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, або надсилає повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, або приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, яке може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку
З матеріалів справи вбачається, що після зупинення реєстрації податкової накладної від 02.08.2022 року № 2 (на загальну суму 2 242 375,49 грн. з ПДВ) відповідач надав контролюючому органу повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо цієї податкової накладної, за результатами розгляду якого Комісія прийняла рішення від 10.11.2022 року № 7607027/44233861 про відмову в реєстрації податкової накладної від 02.08.2022 року № 2 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Наведені обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи копією відповідної квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 11.11.2022 року. Докази, які свідчать про оскарження Товариством рішення від 10.11.2022 року № 7607027/44233861 про відмову в реєстрації податкової накладної від 02.08.2022 року № 2 у судовому порядку в матеріалах справи відсутні.
Разом із тим, після зупинення реєстрації податкової накладної від 30.12.2022 року № 1 відповідач протягом 365 днів з дати складання цієї податкової накладної взагалі не надав письмових пояснень та копій документів, необхідних для прийняття рішення про її реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних. Докази, які свідчать про протилежне , у матеріалах справи відсутні.
Суд наголошує, що нормами Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Однак, за наявними у матеріалах справи доказами податкові накладні № 1 на суму 1 085 512,04 грн. (у тому числі ПДВ - 180 918,67 грн.) та № 2 на суму 2 242 375,49 грн. (у тому числі ПДВ - 373 729,25 грн.) в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідачем зареєстровані не були, що підтверджується, зокрема, витягом з Єдиного реєстру податкових накладних на запит від 23.04.2025 року № 405, а також відомостями з відповідного електронного кабінету позивача.
З матеріалів справи вбачається, що листами від 08.11.2022 року № 1217/29-01-02/Вих, від 19.06.2023 року № 659/29-01-02/Вих та від 01.02.2024 року № 166/29-01-02/Вих позивач звертався до Товариства з претензіями про сплату завданих збитків у розмірі 554 647,92 грн. Проте, означені претензії відповідачем у добровільному порядку задоволені не були.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 року в справі № 908/1568/18 та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 року в справі № 917/877/17, при порушенні контрагентом (продавця) за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність не настає.
Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім і невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тобто мають бути прямими.
Отже, при пред'явленні вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов'язань, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв'язку між ними. У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.
Судом встановлено, що спір у даній справі виник внаслідок того, що відповідач не виконав обов'язку щодо реєстрації податкових накладних по факту здійснення господарських операцій з надання послуг за актами здачі-приймання наданих послуг від 02.08.2022 року № 1 на суму 2 242 375,49 грн. (у тому числі ПДВ - 373 729,25 грн.) та від 30.12.2022 року № 5 на суму 1 085 512,04 грн. (у тому числі ПДВ - 180 918,67 грн.), що позбавило позивача можливості отримати податковий кредит на відповідну суму ПДВ у загальному розмірі 554 647,92 грн. (373 729,25 грн. + 180 918,67 грн.). Доказів на спростування означених обставин відповідачем надано суду не було.
За встановленими судом обставинами, бездіяльність відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати відповідні податкові накладні становить прямий причинно-наслідковий зв'язок із неможливістю включення позивачем суми ПДВ у розмірі 554 647,92 грн. до податкового кредиту та зменшення податкового зобов'язання на означену суму, яка фактично є збитками позивача. Отже, у даному випадку наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
Оскільки нарахована позивачем сума збитків у розмірі 554 647,92 грн. відповідає приписам чинного законодавства та положенням Договору, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Адміністрації про стягнення з відповідача цієї суми грошових коштів.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення процесуальних прав.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони).
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження факту реєстрації в установлений законом термін податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних та відшкодування завданих позивачу збитків.
За таких обставин, позовні вимоги Адміністрації підлягають задоволенню.
За умовами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, у зв'язку із задоволенням позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноремонтне підприємство "Парус" (04073, місто Київ, вулиця Сирецька, будинок 35; код ЄДРПОУ 44233861) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, місто Київ, проспект Берестейський, будинок 14; код ЄДРПОУ 38727770) в особі філії "Дельта-Лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (54017, Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Героїв Рятувальників (Лягіна), будинок 27; код ЄДРПОУ ВП 38728507) 554 647 (п'ятсот п'ятдесят чотири тисячі шістсот сорок сім) грн. 92 коп. збитків, а також 6 655 (шість тисяч шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 78 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 29.08.2025 року.
Суддя В.С. Ломака