ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.08.2025Справа № 910/5081/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С.,
за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.
розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи
За позовом Відокремленого підрозділу Хелп-Хільфе цур Зельбстхільфе е. Ф. в Україні
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄПДМ-ЛТД"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні
відповідача Благодійна організація "Благодійний фонд "Безпечне небо"
про стягнення 2 707 445,45 грн.,
Представники учасників справи:
від позивача: Благодир К.А. (у порядку самопредставництва);
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився.
Відокремлений підрозділ Хелп-Хільфе цур Зельбстхільфе е. Ф. в Україні (далі - позивач, Підрозділ) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄПДМ-ЛТД" (далі - відповідач, Товариство) грошових коштів у загальному розмірі 2 707 445,45 грн., з яких: 1 933 889,61 грн. - основний борг, 773 555,84 грн. - штраф.
В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору на виконання робіт від 30.08.2024 року № PUKR-UKR011-22-23-RTO2/24 (далі - Договір), у зв'язку з чим Підрозділ розірвав вказаний правочин в односторонньому порядку. Оскільки відповідач добровільно не повернув сплачені позивачем на виконання Договору грошові кошти, за Товариством утворилася заборгованість у розмірі 1 933 889,61 грн., а також виникли правові підстави для нарахування відповідачу штрафу в сумі 773 555,84 грн. на підставі пункту 11.2.2 Договору.
Ухвалою від 28.04.2025 року господарський суд міста Києва залишив означену позову заяву без руху з одночасним встановленням Підрозділу строку та способу усунення її недоліків.
29.04.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла заява Підрозділу від 29.04.2025 року про усунення недоліків позовної заяви.
Враховуючи наведені обставини, ухвалою від 30.04.2025 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/5081/25, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 21.05.2025 року. Крім того, цією ухвалою суд залучив Благодійну організацію "Благодійний фонд "Безпечне небо" (далі - Фонд) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
16.05.2025 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив Товариства від 15.05.2025 року на позовну заяву, в якому останнє заперечило проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що Договір не визнавався недійсним та не розривався, а матеріали справи не містять доказів розірвання сторонами цього правочин в порядку, обумовленому в Договорі. Претензія позивача про повернення сплачених Товариству на виконання умов Договору коштів, на яку посилається Підрозділ та яку відповідач не отримував, не містить відмови від Договору. Крім того, відповідач заперечив проти стягнення з нього нарахованої суми штрафу та зазначив, що погоджений сторонами у пункті 11.2.1 Договору штраф за своєю правовою природою (враховуючи спосіб його обчислення за кожен день прострочення) підпадає під визначення пені.
20.05.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь позивача від 20.05.2025 року на відзив на позовну заяву, в якій останній вказав, що помилка у тексті претензії в даті Договору є опискою та не змінює суті вимог і не перешкоджає їх виконанню Товариством. Більше того, відповідач взагалі не надав будь-якої відповіді на претензію та не виклав змісту його незгоди з вимогою про розірвання Договору і повернення коштів, а також проігнорував усі звернення позивача. Таким чином, застосовуючи у відзиві надмірний формалізм, Товариство фактично намагається уникнути відповідальності за порушення умов Договору та продовжує ігнорувати обов'язок повернути кошти сплаченого авансового платежу, який утримує без достатньої правової підстави. Крім того, підписуючи Договір, відповідач усвідомлював усі наслідки невиконання або неналежного виконання ним умов Договору та погодився з визначеними цим правочином штрафними санкціями.
У підготовчому засіданні 21.05.2025 року суд встановив відповідачу процесуальний строк на подання заперечень до 02.06.2025 року, а також постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 11.06.2025 року.
03.06.2025 року через систему "Електронний суд" надійшли сформовані у цій системі 02.06.2025 року заперечення відповідача, в яких останній навів додаткові мотиви на спростування обґрунтованості пред'явлених Підрозділом вимог у даній справі.
У підготовчому засіданні 11.06.2025 року суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/5081/25 на 30 днів.
Ухвалою від 11.06.2025 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження у справі № 910/5081/25 та призначив її до судового розгляду по суті на 16.07.2025 року.
У судовому засіданні 16.07.2025 року оголошувалася перерва до 20.08.2025 року.
У судовому засіданні 20.08.2025 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.
Відповідач та третя особа про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином та у встановленому законом порядку, проте явку своїх уповноважених представників у призначені судові засідання не забезпечили.
У судовому засіданні 20.08.2025 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
30.08.2024 року між Товариством (виконавець), Підрозділом (платник) та Фондом (замовник) був укладений Договір, за умовами якого виконавець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, за завданням замовника, що погоджено з платником, власними та/або залученими силами на свій ризик виконати комплекс наступних робіт: виконання будівельних робіт по зведенню 5 будинків для місцевих жителів у с. Іванівка (далі - роботи), точний перелік яких визначається в додатках до цього Договору, які є його невід'ємною частиною, на об'єкті замовника (далі - об'єкт), відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації; замовник зобов'язався прийняти належним чином, якісно і у строк виконані роботи, а платник - своєчасно здійснити оплату прийнятих замовником та погоджених платником робіт.
Означений правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений відбитками печаток цих суб'єктів господарювання.
Згідно з пунктом 2.1 Договору строк виконання робіт визначається відповідно до Графіка виконання робіт, що є невід'ємною частиною цього Договору.
У додатку № 4 до Договору його сторони визначили календарний план-графік виконання робіт.
Загальна вартість Договору складається з суми вартості всіх виконаних виконавцем та сплачених платником робіт за всіма додатками до Договору протягом його дії (пункт 3.1 Договору).
У пункті 4.1 наведеного правочину його сторони погодили порядок фінансування робіт за Договором.
Відповідно до пункту 5.1.7 Договору замовник та платник (разом та кожен з них окремо) мають право відмовитись від даного Договору, письмово попередивши про це виконавця за 10 (десять) днів, та вимагати відшкодування збитків у повному обсязі у випадках, якщо виконавець своєчасно не розпочав роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений даним Договором, стає неможливим та/або порушує умови цього Договору.
В силу пункту 5.4.1 Договору виконавець зобов'язаний виконати на власний ризик з використанням власних чи залучених ресурсів та матеріалів у кількості та кваліфікації, що відповідає даному виду робіт та ДБН, ПВР та технологічних карт, а також у встановлені строки роботи відповідно до умов Договору належним чином і якісно.
У пункті 5.4.8 Договору узгоджено, що у випадку отримання виконавцем авансових платежів за цим Договором, виконавець зобов'язаний використовувати їх виключно для виконання цього Договору та повернути їх у повному обсязі протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання відповідного повідомлення про розірвання Договору.
За змістом пункту 11.2.1 Договору у випадку прострочення виконання робіт більше ніж на 30 календарних днів, виконавець сплачує штраф у розмірі 20 % Договірної ціни, зазначеної у відповідному додатку до даного Договору.
З матеріалів справи вбачається, що листом від 04.09.2024 року Товариство направило позивачу перелік робіт за Договором на період 30 робочих днів.
06.09.2024 року відповідач виставив Підрозділу рахунок від 06.09.2024 року № 60 на оплату авансового платежу за Договором згідно з додатком 3 "Фінансова пропозиція" та листом з переліком робіт в с. Іванівка на період 30 робочих днів від 04.09.2024 року в загальній сумі 1 933 889,61 грн.
Судом встановлено, що 10.09.2024 року позивач на виконання умов Договору за платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 10.09.2024 року № 3340 авансував відповідачу 1 933 889,61 грн. за будівельні роботи за Договором згідно з рахунком на оплату від 06.09.2024 року № 60.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача (а також Фонду) претензій та повідомлень про порушення Підрозділом своїх зобов'язань за цією угодою.
Разом із тим, у пред'явленому позові позивач вказував, що відповідач не розпочав виконання передбачених Договором робіт у погоджений сторонами строк та не передав їх результат замовнику.
У пункті 12.3.1 Договору його сторони погодили, що якщо виконавець своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник та/або платник мають право відмовитись від Договору та вимагати відшкодування збитків.
Листом від 14.11.2024 року № 13/11-2 Підрозділ звернувся до відповідача з повідомленням про розірвання Договору на підставі положень частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України та пунктів 12.3.1-12.3.4, 12.6, 12.7, 12.8 Договору, в якому також вимагав у Товариства повернути позивачу сплачені ним грошові кошти у розмірі 1 933 889,61 грн.
Оскільки відповідач не виконав погоджені сторонами за Договором роботи та у добровільному порядку не повернув позивачу кошти в сумі 1 933 889,61 грн., Підрозділ звернувся до господарського суду міста Києва з означеним позовом. Крім того, з урахуванням порушення Товариством строків виконання робіт більше ніж на 30 календарних днів, позивач на підставі пункту 11.2.1 Договору також просив суд стягнути з відповідача 773 555,84 грн. штрафу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Дослідивши умови укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою означений правочин є договором підряду.
Частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до частини 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України унормовано, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Як було зазначено вище, за умовами пункту 4.1 Договору фінансування робіт відбувається наступним шляхом:
- виконавець відправляє платнику офіційного листа із переліком робіт, які він планує виконати протягом 30 календарних днів, із вказанням їх вартості та бажаної дати початку виконання цих робіт;
- інженерна служба Help перевіряє та підтверджує наданий перелік або надає рекомендації щодо його коригування;
- у разі підтвердження запланованого переліку робіт платник здійснює передплату 50 % від повної вартості зазначених робіт;
- по закінченню 30 календарних днів з дня початку виконання робіт, або по завершенню робіт, якщо це сталося раніше встановленого строку, виконавець надає замовнику та платнику акти приймання-передачі виконаних робіт;
- інженерна служба платника та замовника проводить перевірку об'єму та якості виконаних робіт, що вказані у наданих актах, та підтверджує їх шляхом підпису наданих актів;
- платник сплачує залишок у розмірі 50 % від загальної суми виконаних робіт вказаних у підписаних актах.
Листом від 04.09.2024 року Товариство направило позивачу перелік робіт за Договором на період 30 робочих днів, а також 06.09.2024 року виставило Підрозділу рахунок від 06.09.2024 року № 60 на оплату авансового платежу за Договором згідно з додатком 3 "Фінансова пропозиція" та наведеним листом від 04.09.2024 року на суму 1 933 889,61 грн.
Суд встановив, що 10.09.2024 року позивач на виконання умов Договору за платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 10.09.2024 року № 3340 авансував відповідачу 1 933 889,61 грн. за будівельні роботи за Договором згідно з рахунком на оплату від 06.09.2024 року № 60.
Беручи до уваги умови пункту 4.1 Договору, а також погодження та авансування позивачем запропонованого до виконання Товариством у листі переліку робіт, останній мав виконати вказані роботи протягом 30 робочих днів.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Проте, у матеріалах справи відсутні будь-які докази виконання Товариством у погоджений сторонами строк передбачених Договором робіт та передання їх результатів платнику та/або замовнику.
Слід зауважити, що факт невиконання робіт за Договором не заперечувався самим відповідачем у поданих суду заявах по суті справи.
З огляду на викладене, суд зазначає, що права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 Цивільного кодексу України, відповідно до якої: замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина 1); якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина 2); якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина 3); замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина 4).
Юридичний аналіз статей 837, 849 Цивільного кодексу України дозволяє зробити висновок про те, що договір підряду є одним з цивільно-правових договорів, який має власне правове регулювання умов його укладення та визначає особливості захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.
Тобто, у статті 849 Цивільного кодексу України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2); очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3); відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4).
Відповідно, правові наслідки відмови замовника від договору підряду на підставі статті 849 Цивільного кодексу України є різними.
Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін.
Суд звертає увагу на те, що частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України законодавчо закріплено право замовника на односторонню відмову від договору в разі, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим.
Аналогічне право Підрозділу закріплене також у пункті 12.3.1 Договору.
Керуючись означеним положенням Договору та беручи до уваги тривале невиконання Товариством погоджених та авансованих позивачем робіт, Підрозділ звернувся до відповідача з листом від 14.11.2024 року № 13/11-2 про розірвання Договору, в якому також вимагав у Товариства повернути позивачу грошові кошти у розмірі 1 933 889,61 грн.
За приписами статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з частиною 7 статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, за загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо у договорі та можуть бути узалежнені від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
При цьому, у випадку наявності права, одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.
Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.09.2023 року в справі № 911/1518/22, від 28.02.2023 року в справі № 909/899/21, від 06.07.2022 року в справі № 904/8118/21, від 09.02.2022 року в справі № 922/1372/21, від 27.10.2021 року в справі № 910/16684/19 та інших.
З матеріалів справи вбачається, що повідомлення від 14.11.2024 року № 13/11-2 було вручене відповідачу 15.11.2024 року, що підтверджується, зокрема, копією відповідної поштової накладної від 14.11.2024 року № 0103300114222 та витягу із сервісу відстеження поштових відправлень Укрпошти за трек-номером 0103300114222.
У пункті 12.3.4 Договору його сторони погодили, що розірвання замовником та/або платником Договору здійснюється шляхом направлення відповідного письмового повідомлення на адресу виконавця за п'ять днів до такого розірвання. При цьому, датою початку спливу строку розірвання Договору сторони вважають дату, визначену відповідно до пункту 14.4 даного Договору.
Зі змісту пункту 14.4 Договору вбачається, що кореспонденція вважатиметься одержаною адресатом, зокрема, у дату вручення кореспонденції, зазначеної як така в повідомленні про вручення поштового відправлення чи іншому аналогічному документі.
При цьому, суд критично оцінює наведені у відзиві від 15.05.2025 року посилання Товариства на чинність Договору, оскільки позивач у листі від 14.11.2024 року № 13/11-2 зазначив неправильну дату розірвання Договору - "18го травня 2024 року".
Судом враховано, що у тексті вказаного листа міститься посилання на підписаний між сторонами 30.08.2024 року Договір, тоді як у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження укладення сторонами інших правочинів до цієї дати, що в сукупності з положеннями пункту 12.3.4 Договору, які передбачають направлення на адресу виконавця письмового повідомлення про розірвання Договору за п'ять днів до такого розірвання, дає підстави для висновку про допущення позивачем технічної описки в даті розірвання Договору, яка не може бути правовою підставою для продовження дії наведеного правочину незважаючи на безпосереднє волевиявлення Підрозділу на припинення договірних відносин, а також і для неоднозначного тлумачення змісту листа позивача від 14.11.2024 року № 13/11-2.
Отже, з урахуванням положень пункту 12.3.4 Договору, датою розірвання Договору внаслідок односторонньої відмови позивача від нього у даному випадку слід вважати 20.11.2024 року.
Разом із тим, судом встановлено, що після направлення вищевказаного повідомлення про односторонню відмову та дострокове розірвання Договору відповідач у добровільному порядку не повернув позивачу сплачені останнім кошти в сумі 1 933 889,61 грн. Докази, які свідчать про повернення позивачу цієї суми грошових коштів станом на час розгляду судом даного спору, як і докази належного виконання Товариством робіт за Договором у передбачений строк, у матеріалах справи відсутні.
За змістом статті 570 Цивільного кодексу України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року в справі № 918/631/19, постанова об'єднаної палати Верховного Суду від 16.09.2022 року в справі № 913/703/20, постанова Верховного Суду від 21.02.2018 року в справі № 910/12382/17).
Верховний Суд у постанові від 04.10.2022 року в справі № 910/13391/20 зробив висновок про те, що з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави, а тому наявні підстави для застосування положень статті 849 Цивільного кодексу України в сукупності із приписами статті 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.09.2023 року в справі № 910/4725/22, від 06.02.2020 року в справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 року в справі № 910/3395/19 та від 01.04.2019 року в справі № 904/2444/18.
Як свідчать матеріали справи, позивач скористався власним правом, передбаченим частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України та прямо встановленим у Договорі щодо розірвання цього правочину в односторонньому порядку, звернувшись у подальшому до суду з позовними вимогами про повернення здійсненої ним передплати.
З огляду на вищенаведене, суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин положення статті 849 Цивільного кодексу України в сукупності з приписами статті 1212 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим зазначає про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь Підрозділу отриманих Товариством коштів у сумі 1 933 889,61 грн.
Близьких за змістом правових висновків щодо застосування положень статті 849 Цивільного кодексу України та можливість стягнення з підрядника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 24.11.2021 року в справі № 910/17235/20, від 25.02.2021 року в справі № 904/7804/16, від 16.03.2021 року в справі № 910/10233/20.
Враховуючи розірвання Договору, беручи до уваги те, що загальна сума боргу (попередньої оплати) відповідача, яка складає 1 933 889,61 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Товариством на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем (повернення означеної попередньої оплати), а також не надало доказів належного виконання ним обумовлених між сторонами робіт в установлені Договором строки, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Підрозділу до Товариства про стягнення вказаної суми грошових коштів, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 773 555,84 грн., нарахованого на підставі пункту 11.2.1 Договору, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Положеннями статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з положеннями пункту 11.2.1 Договору у випадку прострочення виконання робіт більше ніж на 30 календарних днів виконавець сплачує штраф у розмірі 20 % Договірної ціни, зазначеної у відповідному додатку до даного Договору.
Оскільки розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням Договору, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Підрозділу про стягнення з відповідача 773 555,84 грн. штрафу.
При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 08.02.2017 року в справі № 910/29752/15, які знайшли своє відображення у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 року в справі № 904/3315/18 (пункт 112 постанови), для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді штрафної санкції - забезпечення належного виконання зобов'язання. Наведеними обставинами спростовуються заперечення відповідача проти позову, які зводяться до того, що передбачена пунктом 11.2.1 Договору штрафна санкція за своєю правовою природою підпадає під визначення пені.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження вчасного виконання робіт за Договором чи повернення Підрозділу спірної суми передоплати.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки за Договором, позовні вимоги підлягають задоволенню, з урахуванням наведеного.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, у зв'язку із задоволенням позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄПДМ-ЛТД» (03151, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 72; код ЄДРПОУ 38854880) на користь Відокремленого підрозділу Хелп-Хільфе цур Зельбстхільфе е. Ф. в Україні (01024, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 44, офіс 4; код ЄДРПОУ 26635782) 1 933 889 (один мільйон дев'ятсот тридцять три тисячі вісімсот вісімдесят дев'ять) грн. 61 коп. попередньої оплати, 773 555 (сімсот сімдесят три тисячі п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 84 коп. штрафу та 32 489 (тридцять дві тисячі чотириста вісімдесят дев'ять) грн. 34 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 29.08.2025 року.
Суддя В.С. Ломака