ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
28.08.2025Справа № 910/10322/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі
За позовом ОСОБА_1
до 1) ОСОБА_2 ,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «АРАЛІЯ МВ»
про визнання протиправною та скасування державної реєстрації змін, визнання недійсним рішення загальних зборів
Представники: без виклику сторін.
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі-відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «АРАЛІЯ МВ» (далі-відповідач-1), в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу (реєстраційну дію) товариство з обмеженою відповідальністю «АРАЛІЯ МВ» - запис від 16 квітня 2025 року №1000681070010041358, яким державним реєстратором Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації Овчинніковою Вітою Ігорівною було виключено зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю «АРАЛІЯ МВ» Закрите акціонерне товариство «КРІОДУЙОС» і замість нього до складу учасників включено громадянку ОСОБА_2 ;
- визнати недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «АРАЛІЯ МВ» про звільнення з посади директора ОСОБА_3 та призначення на посаду директора ОСОБА_2 , а також про затвердження нової редакції статуту, що оформлені протоколом від 02 червня 2025 року №02/06-25, посвідченого приватним нотаріусом Воробйовою К.В.
- визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу (реєстраційну дію) товариство з обмеженою відповідальністю «АРАЛІЯ МВ» - запис від 04 червня 2025 року №1000681070011041358, яким державним реєстратором Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації Овчинніковою Вітою Ігорівною було змінено керівника ОСОБА_3 на громадянку ОСОБА_2 та зареєстровано нову редакцію статуту.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є міноритарним учасником ТОВ «АРАЛІЯ МВ», іншим учасником Товариства до 16 квітня 2025 року було Закрите акціонерне товариство «КРІОДУЙОС», яке було створено і функціонувало за законодавством Литовської Республіки. Частка Товариства належала учаснику АТ «КРІОДУЙОС» на підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав від 20.11.2015 року.
Проте, 16 квітня 2025 року державним реєстратором Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації Овчинніковою Вітою Ігорівною було проведено реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, зокрема виключено зі складу учасників ТОВ «АРАЛІЯ МВ» Закрите акціонерне товариство «КРІОДУЙОС» і замість нього до складу учасників включено ОСОБА_2 . Крім того, 04 червня 2025 року державним реєстратором Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації Овчинніковою В. І. було проведено ще одну реєстрацію змін, а саме змінено керівника ОСОБА_3 на ОСОБА_2 .
В подальшому позивачу стало відомо, що 15 квітня 2025 року ОСОБА_2 , діючи як керівник від імені ліквідованого АТ «КРІОДУЙОС», передала собі ж у власність належну АТ «КРІОДУЙОС» частку у статутному капіталі ТОВ «АРАЛІЯ МВ», що підтверджується актом приймання-передачі частки у статутному капіталі від 15.04.2025 року №427,428.
Однак, враховуючи що АТ «КРІОДУЙОС» було ліквідовано ще в 2023 році, відповідач-1 жодним чином в 2025 році не могла укласти від його імені будь-які правочини та отримати частку в статутному капіталі Товариства.
При цьому, як зазначає позивач, в акті приймання-передачі частки у статутному капіталі від 15.04.2025 року №427, 428 міститься посилання на договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 15.04.2025 року. Проте, такого договору в матеріалах реєстраційної справи немає і не може бути, оскільки він ніколи не укладався.
Тож, на думку позивача, відповідач-1 підробив документи та подав державному реєстратору заяву із завідомо неправдивими відомостями, що містить склад кримінальних правопорушень, передбачених ст. 205-1, 358 КК України.
Крім того, разом з позовною заявою ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд:
- накласти заборону відчуження і заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію права власності, скасування реєстрації прав власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесених до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо нежилих приміщень будівлі наукового та адміністративного призначення (групи приміщень № 1) (літера Д), за адресою м. Київ, вулиця Заболотного Академіка, будинок 154, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 703376480000;
- заборонити суб'єктам державної реєстрації, в тому числі, державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, іншим суб'єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації щодо юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти, проводити реєстраційні дії, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «АРАЛІЯ МВ», в тому числі вносити зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про зміну складу та часток засновників юридичної особи, зміну особи, що уповноважена вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи, зміну органів управління юридичної особи, місцезнаходження юридичної особи, розміру статутного капіталу юридичної особи, передачі реєстраційної справи юридичної особи;
- накласти арешт (заборону на видаткові операції) по рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «АРАЛІЯ МВ» за виключенням операцій зі сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), та виплат заробітної плати працівникам.
Заява обгрунтована тим, що на підставі внесених записів про юридичну особу ТОВ «АРАЛІЯ МВ» відповідач-1 призначив себе директором Товариства і подав відповідні відомості державному реєстратору для внесення змін в ЄДР.
Крім того, як вбачається з договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 09.10.2015 року №1061,1062, акту приймання-передачі нерухомого майна від 20.11.2015 року та інформаційної довідки з ДРРП від 17.08.2025 року - АТ «КРІОДУЙОС» передало в статутний капітал ТОВ «АРАЛІЯ МВ» нерухоме майно, а саме нежилі приміщення площею 2 533,9 кв.м., які розташовані за адресою місто Київ, Голосіївський район, вулиця Академіка Заболотного, будинок №154.
Позивач зазначає, що йому стало відомо, що після проведення оскаржуваних реєстраційних дій (що містять ознаки рейдерського захоплення), відповідач-1 виставив на продаж вказане вище належне Товариству нерухоме майно, оскільки на веб-ресурсі OLX було виставлено оголошення про продаж належних Товариству приміщень, які по суті є його основним активом і від здавання в оренду яких отримується прибуток.
У зв'язку з чим позивач зазначає, що має припущення подальшої недобросовісної поведінки відповідача-1 та враховуючи вже наявні активні дії по вчиненню неправомірних реєстраційних дій та по відчуженню майна, вважає за необхідне просити суд вжити заходи забезпечення позову.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд відзначає наступне.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Згідно зі ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 лютого 2018 у справі №911/2930/17.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
У цій справі позивач звернувся до суду з немайновими позовними вимогами, а саме про визнання протиправною та скасування державної реєстрації змін про юридичну особу, визнання недійсним рішення загальних зборів, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, відтак має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Аналогічний висновок викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.
У розумінні положень господарського процесуального законодавства обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018 по справі №910/361/18.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
З огляду на вказане, приймаючи до уваги предмет позову, щодо визнання протиправною та скасування державної реєстрації змін про юридичну особу, визнання недійсним рішення загальних зборів, суд дійшов висновку про те, що запропоновані позивачем засоби забезпечення позову не відповідають принципу пов'язаності із предметом спору.
Суд зазначає, що заборона вчинення дій є крайнім заходом для забезпечення позову і застосовується судом лише у випадках, коли існує реальна загроза неможливості поновлення порушених або оспорених прав заявника.
Також, суд вважає за необхідне зауважити, що застосування господарськими судами заходів забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам здійснювати реєстраційні дії, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", накладення заборони відчуження прав на нерухоме майно державним реєстраторам та накладення арешту на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «АРАЛІЯ МВ» не можуть вважатися співмірними із позовними вимогами заявленими у даній справі.
Суд зазначає, що заходи забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співрозмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Водночас, вимагаючи накладення заборони відчуження прав на нерухоме майно державним реєстраторам та накладення арешту на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «АРАЛІЯ МВ», заявником не було в установленому законом порядку доведено співрозмірності запропонованих ним заходів забезпечення позову із його позовними вимогами.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
За таких обставин, суд визнає подану заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України України, господарський суд міста Києва
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 28.08.2025.
Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Щербаков С.О.