Справа № 539/4034/25
Провадження № 3/539/1033/2025
26 серпня 2025 року м.Лубни
Суддя Лубенського міськрайонного суду Полтавської області Просіна Я.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянку України, працює швеєю, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
установила:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №396078 від 22.07.2025 року, громадянка ОСОБА_1 22.07.2025 року близько 14 год 15 хв ухилилася від виконання передбачених законодавством батьківських обов'язків, щодо виховання свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В результаті чого останній вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.173 КУпАП, а саме: за попередньою змовою групою малолітніх осіб, перебуваючи за адресою с.Солониця (залізничні колії), намагався шляхом накладання каміння на рейки припинити рух потяга, що могло завдати матеріальної та моральної шкоди громадянам, пасажирам «Укрзалізниці», а також порушив громадський спокій, проте не досягнув віку з якого настає відповідальність. Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судовому засіданні провину не визнала, зазначила, що працівники поліції чинили тиск на її сина. Вказаних в протоколі дій її син ОСОБА_2 не вчиняв, але у зв'язку тиском поліції написав пояснення в яких зазначив, що він з друзями клали каміння на залізничні колії.
Інспектор СЮП ВП Лубенського РВП Петренко О.В. в судовому засіданні пояснила, що працівники поліції приїхали на виклик стосовно накладання сторонніх предметів на колії. Свідків, що це саме ОСОБА_2 з іншими хлопцями накладали каміння на колії немає, проте за описом вони підходили, тому і було складено адміністративні протоколи.
Для всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи суд повинен дослідити та оцінити за своїм внутрішнім переконанням усі обставини та докази по справі в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, відповідно до вимог ст. 252 КУпАП.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення серед інших є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до положень ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, а саме: дані протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №396078 від 22.07.2025 року (а.с.2); копію рапорта ст.інспектора-чергового Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області Боляк В.В. про надходження повідомлення зі служби 102 про виявлення накладання сторонніх предметів на коліях (а.с.4); копією протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 22.07.2025 року від ОСОБА_3 (а.с.5); письмові поясненнями ОСОБА_3 від 22.07.2025 року (а.с.6-7); письмові пояснення малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 від 22.07.2025 року відповідно до яких вони підтверджують факт вчинення правопорушення (а.с.8-10); копію свідоцтва про народження малолітнього ОСОБА_2 , де в графі «батьки» матір'ю вказано ОСОБА_1 , батьком ОСОБА_6 (а.с.11); копію паспорта ОСОБА_1 (а.с.12-13), прийшов до наступного.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, розглядаючи таку справу, орган повинен забезпечити законність при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 62 Конституції України, яка гарантує дотримання державою принципу презумпції невинуватості особи, передбачено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) поширює на провадження у справах про адміністративні правопорушення стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, тобто норми кримінального процесуального законодавства.
У справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 року, заява №16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 51 КпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн, ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням».
Відповідно до ст.278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
За диспозицією ч. 1 ст. 184 КУпАП адміністративна відповідальність настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює норму ст. 184 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння, а тому при складанні протоколу про адміністративне правопорушення за цією статтею обов'язковим є посилання на спеціальні норми законодавства, зокрема ст. 150 СК України, Закон України «Про охорону дитинства» та у конкретному випадку Закон України №317-VII «Про засудження комуністичних і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Отже, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків що стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей; незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов тощо.
Неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей полягає у бездіяльності, внаслідок якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно і у неповному обсязі. Таке ухилення від виконання батьківських обов'язків може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки диспозиція ст. 184 КУпАП передбачає саме ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Отже, диспозиція даної статті посилається на певне законодавство, яке передбачає виконання обов'язків. Тому, для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суд повинен з'ясувати, які саме обов'язки не були нею виконані, яким саме чином остання не виконувала свої батьківські обов'язки, в чому саме проявилося таке неналежне їх виконання і чим конкретно це підтверджено.
Так, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 22.07.2025 року близько 14 год 15 хв ухилилася від виконання передбачених законодавством батьківських обов'язків, щодо виховання свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в результаті чого останній вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.173 КУпАП, а саме: за попередньою змовою групою малолітніх осіб, перебуваючи за адресою с.Солониця (залізничні колії), намагався шляхом накладання каміння на рейки припинити рух потяга, що могло завдати матеріальної та моральної шкоди громадянам, пасажирам «Укрзалізниці», а також порушив громадський спокій, проте не досягнув віку з якого настає відповідальність.
Матеріали про адміністративне правопорушення містять копію рапорта ст. інспектора-чергового Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області Боляк В.В. про надходження повідомлення зі служби 102 про виявлення накладання сторонніх предметів на коліях, копією протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 22.07.2025 року від ОСОБА_3 , письмові поясненнями ОСОБА_3 від 22.07.2025 року (а.с.6) де він зазначає, що він не знає хто міг положити на колонії каміння, письмові поясненнями ОСОБА_3 від 22.07.2025 року (а.с.7) де він зазначає, що вже троє підлітків повторно наклали каміння та гілля на залізничні колії та їх було затримано, письмові пояснення малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 від 22.07.2025 року відповідно до яких вони підтверджують факт вчинення правопорушення.
Водночас матеріали справи, на переконання суду, не містять доказів, які об'єктивно підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, а сам матеріал зібраний з істотними протиріччями та недоліками, оскільки окрім пояснень зі слів малолітніх дітей не містять жодного доказу.
Крім того, у протоколі не визначено, які неправомірні діяння з боку ОСОБА_1 відповідно до ч. 1 ст. 184 КУпАП, з урахуванням ст. 150 СК України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», вказують саме на її ухилення від батьківських обов'язків, у чому конкретно полягає ухилення останньої від виконання нею батьківських обов'язків.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
З урахуванням положень ч.1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («MalafeyevaуRussia»,рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelinу.Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має: права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа мас захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.
Отже, суд позбавлений можливості змінити фабулу адміністративного правопорушення та не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
Слід визнати, що належних та допустимих доказів, які б об'єктивно та поза межами розумного сумніву доводили той факт, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП, матеріали справи не містять.
З урахуванням викладеного, суддя дійшов висновку про недоведеність в діях ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Частиною 2 ст. 284 КУпАП передбачено, що постанова про закриття виноситься при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 247 ч. 1 п. 1, 283, 284 КУпАП, суддя
постановила:
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184КУпАП, стосовно ОСОБА_1 відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у десятиденний строк з дня її проголошення.
Суддя Я.В.Просіна