Київський районний суд м. Полтави
Справа № 552/886/25
Провадження №2/552/1078/25
26.08.2025 Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого - судді Самсонової О.А.,
секретар судового засідання - Хрипунова Т.В.,
учасники справи та їх представники:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
відповідач - Полтавська міська рада,
представник відповідача - Приведьон Марія Євгеніївна,
розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Полтавської міської ради, про визнання права власності на земельну ділянку, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання права власності на земельну ділянку.
В позовній заяві вимог посилався на те, що йому на праві власності належить житловий будинок загальною площею 70,2 кв.м. з господарським будівлями, розташований на земельній ділянці загальною площею 0,549 га кадастровий номер 5310136400:14:003:0113 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, адреса: АДРЕСА_1 .
Право власності на будинок набуто ним на підставі Договору купівлі-продажу від 20.06.2003 року, Договору дарування від 05.12.2014 року та Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.04.2021 року.
Земельна ділянка під будинком була приватизована 26.04.2005 року та згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 180945 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Таким чином, станом на день укладення Договору дарування (2014 рік) та відкриття спадщини (2021 рік), ОСОБА_2 (дарувальник 1/3 частини будинку) та ОСОБА_3 (спадкодавець 1/3 частини будинку) були співвласниками згаданої вище земельної ділянки на якій розташований житловий будинок.
Питання переходу до нього права власності на земельну ділянку ані договором дарування, ані свідоцтвом про право на спадщину не врегульоване.
На даний час ОСОБА_2 ухиляється від вчинення дій щодо переоформлення та передачі йому у власність земельної ділянки.
Не зважаючи на це, наразі земельна ділянка перебуває у володінні позивача, однак він не має можливості належним чином оформити право власності.
Відповідно до ст. 377 ЦК України (у редакції станом на день укладення Договору дарування) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни їй цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, с істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти.
Також станом на день укладення Договору дарування від 05.12.2014 року, діяла у наступній редакції ст. 120 ЗК України: у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Тому позивач просив суд визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину земельної ділянки загальною площею 0,549 га кадастровий номер 5310136400:14:003:0113 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з набуттям права власності на 1/3 частину будинку на підставі договору дарування від 05.12.2014 року.
Також просив визнати за ним у порядку спадкування право власності на 1/3 частину земельної ділянки загальною площею 0,549 га кадастровий номер 5310136400:14:003:0113 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з набуттям права власності на 1/3 частину будинку на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.04.2021 року.
Ухвалою судді Київського районного суду м.Полтави від 25 лютого 2025 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати в загальному позовному провадженні.
Ухвалою суду від 09 червня 2025 року у приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Оканенко Тетяни Євгеніївни витребувано докази, а саме копію спадкової справи, відкритої до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а.с. 97).
Відповідач ОСОБА_2 відзиву на позов не надала.
Відповідач Полтавська міська рада надала відзив на позов, у якому проти позову заперечила (а.с.67-70).
У відзиві зазначила, що жодними доказами, долученими до справи, не підтверджується, що Полтавська міська рада якимось чином порушила, не визнала, або оспорила право позивача.
Тому просила відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Полтавської міської ради.
Інші заяви по суті справи або клопотання від сторін суду не надходили.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, уповноваживши адвоката Петренка Віталія Петровича представляти його інтереси в суді.
Представник позивача Петренко В.П. в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі. При цьому посилався на обставини, викладені в позовній заяві. Просив позовні вимоги задовольнити.
Після оголошеної перерви звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача Полтавської територіальної громади в судове засідання повторно не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання також не з'явилась повторно, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи. Звернулась до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, оскільки в засідання вона не може з'явитися за станом здоров'я.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Таким чином повторна неявка в судове засідання відповідача, незалежно від причин неявки, не перешкоджає розгляду справи.
На підставі викладеного суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в судове засідання не з'явились.
Заслухавши представника позивача, дослідивши докази у справі, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 20 червня 2003 року ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 купили житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці розміром 515 кв.м. (а.с. 14-15).
01 липня 2003 року на підставі даного договору купівлі-продажу Полтавським бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказаний будинок.
05 грудня 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Оканенко Т.Є., відповідно до якого ОСОБА_2 подарувала своєму онуку ОСОБА_1 1/3 частину житлового будинку з частиною господарських споруд, що знаходиться в АДРЕСА_2 ), розташований на земельній ділянці розміром 0,549 га, наданій для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Кадастровий номер 5310136400:14:003:0113 (а.с. 18-19).
05 грудня 2014 року на підставі вказаного договору дарування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 1/3 частину будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 20-21).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 16 квітня 2018 року Київським районним у м. Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (а.с. 110).
Після її смерті відкрилася спадщина.
Як підтверджується даними спадкової справи №25/2018, заведеної нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_4 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , спадкування відбувалось за заповітом, посвідченим 13 березня 2018 року приватним нотаріусом Оканенко Т.Є., за яким ОСОБА_3 все належне їй майно заповідала синові, ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 спадщину після матері прийняв.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченим 15 квітня 2021 року приватним нотаріусом Оканенко Т.Є., спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син - ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з 1/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на приватизованій земельній ділянці розміром 0,549 га,наданий для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5310136400:14:003:0113 (а.с. 16).
15 квітня 2021 року на підставі вказаного свідоцтва про право на спадщину за заповітом у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 1/3 частину будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17).
Таким чином житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 повністю:
1/3 - на підставі договору купівлі-продажу від 20 червня 2003 року,
1/3 - на підставі договору дарування від 05 грудня 2014 року,
1/3 - на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15 квітня 2021 року.
Рішенням Полтавської міської ради від 19 травня 2023 року вулиця Кошового перейменована на вул. Володимира Мономаха.
Таким чином позивачу належить на праві власності жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Також судом встановлено, що на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 180945 земельна ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5310136400:14:003:0113, площею 549 кв.м. на праві спільної сумісної власності належала ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності (а.с. 22).
Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Відповідно до ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
За нормами ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно зі ст. 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).
Згідно з ч. 5 ст. 89 ЗК України при визначенні розміру часток у спільній сумісній власності слід виходити з того, що вони є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
Розмір часток співвласників у праві спільної власності на земельну ділянку визначений не був, у зв'язку з чим позивач позбавлений можливості позасудовим порядком оформити свої спадкові права.
ОСОБА_1 спадщину після смерті матері, ОСОБА_3 , прийняв.
Спадкування відбувається за заповітом, за яким єдиним спадкоємцем є ОСОБА_1 .
Інші спадкоємці, які мали право на спадкування обов'язкової частки, а саме чоловік спадкодавця - ОСОБА_6 , та мати спадкодавця - ОСОБА_2 від прийняття спадщини відмовились, що підтверджується матеріалами спадкової справи.
У зв'язку з цим належним відповідачем за позовною вимогою про визнання права власності на частку земельної ділянки, що перебувала у власності ОСОБА_3 , є Полтавська міська рада.
Тому суд відхиляє доводи відповідача, наведені у відзиві, що Полтавська міська рада є неналежним відповідачем у справі.
Тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на 1/3 частину земельної ділянку в порядку спадкування підлягає до задоволення.
Вирішуючи позовні вимоги про визнання права власності на 1/3 частину земельної ділянки, що належала ОСОБА_2 , суд встановив наступне.
Як передбачено ч. 1 ст. 377 ЦК України в редакції, що була чинна на час укладення договору дарування від 05 грудня 2014 року, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Згідно ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України в редакції, що була чинна на час укладення договору дарування від 05 грудня 2014 року, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Таким чином, набувши на підставі договору дарування від 05 грудня 2014 року права власності на 1/3 частину зазначеного будинку з господарськими спорудами, в силу приписів ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України позивач набув право власності на 1/3 частину земельної ділянки, на якій розташована ця 1/3 житлового будинку.
Зазначений висновок суду відповідає правовій позиції, сформульованій Великою Палатою Верховного Суду.
Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 грудня 2018 у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18, пункти 8.3 - 8.5) наголосила на тому, що:
- правові норми, які визначали долю земельної ділянки, наданої у власність чи користування, у разі відчуження розташованих на ній будівель чи споруд неодноразово змінювалися. Так, при відчуженні об'єктів нерухомого майна під час дії статті 30 ЗК України в редакції 1992 року закон передбачав автоматичний перехід права власності на земельну ділянку до набувача з необхідністю подальшого оформлення набувачем цього права. За приписами статті 120 ЗК України в редакції від 25 жовтня 2001 року (у період з 01 січня 2002 року до 20 червня 2007 року) при відчуженні об'єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, до набувача могло переходити право на цю земельну ділянку. Водночас автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди передбачала стаття 377 ЦК України;
- стаття 120 ЗК України (в редакції Закону України № 997-V від 27 квітня 2007 року) знову закріпила автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди. Поточна редакція статті 120 ЗК України (зі змінами, внесеними Законом України № 1702-VI від 5 листопада 2009 року) також передбачає автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди, і ці норми мають імперативний характер.
Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18).
Також суд звертає увагу, що договір дарування від 05 грудня 2014 року містить кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно, право на яке набув позивач - 5310136500:14:003:0113, та відомості щодо її площі - 549 кв.м.
Таким чином судом встановлено, що набувши право власності на 1/3 частину житлового будинку на підставі договір дарування, укладеного ним з ОСОБА_2 , позивач також набув право власності на відповідну частину житлового будинку, на якій вона розташована.
Тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Полтавської міської ради, про визнання права власності на земельну ділянку задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину земельної ділянки загальною площею 549 кв.м., кадастровий номер 5310136400:14:003:0113 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з набуттям права власності на 1/3 частину будинку на підставі договору дарування від 05.12.2014 року.
Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері, ОСОБА_3 , право власності на 1/3 частину земельної ділянки загальною площею 549 кв.м., кадастровий номер 5310136400:14:003:0113 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , проживаючий: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ,
відповідач - ОСОБА_2 , проживаюча: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ,
відповідач - Полтавська міська рада, місцезнаходження: м.Полтава, вул. Соборності, 36, код ЄДРПОУ 05384689.
Повне судове рішення виготовлено 26.08.2025 року.
Головуючий О.А.Самсонова