вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,
e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699
2-а/381/107/25
381/3681/25
01 вересня 2025 року м. Фастів
Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючої судді Анапріюк С.П.,
з участю секретаря Куценко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
10 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якій просить скасувати постанову № 71/25 від 26.03.2025 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , а також закрити провадження у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 від 26.03.2025 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 гривень.
Позивач зазначає, що він оновив свої дані у ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем своєї реєстрації та фактичного проживання, має відстрочку на підставі п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до 19.02.2026, яка посвідчена керівником ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ОСОБА_3 ).
Вважає, що відсутні будь-які об'єктивні та допустимі докази того, що позивач дійсно проживає за адресою, вказаною відповідачем у постанові, а не за адресою свого місця реєстрації. В матеріалах справи немає жодного офіційного документу, який би підтверджував зміну місця адреси його реєстрації чи фактичного проживання.
Крім того, звертає увагу, що у постанові не конкретизовано, які саме обов'язки щодо оновлення облікових даних були порушені позивачем, зокрема: не зазначено, яку інформацію (про зміну реєстрації місця проживання, сімейного стану, освіти, місця роботи, контактного телефону тощо) він нібито не оновив, і коли саме мав це зробити. Відсутність будь-якого порушення з боку позивача, а також відсутність у постанові чітко сформульованого складу адміністративного правопорушення та належних доказів вини свідчать про безпідставність та протиправність прийнятого рішення
Позивач повідомляє, що оскаржувану постанову №71/25, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності йому не було вручено у встановленому законом порядку. Позивач не був присутній під час її винесення, копія постанови не надходила йому рекомендованим листом, не вручалась особисто.
Позивач дізнався про існування зазначеної постанови після накладення арешту на його банківські рахунки в межах виконавчого провадження ВП №78259178 на підставі постанови про арешт коштів боржника від 01 липня 2025 року. Про цю обставину позивач дізнався на підставі повідомлення банку та інформації у Єдиному реєстрі боржників.
За цих обставин вважає постанову від 26.03.2025, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності, протиправною та такою, що підлягає скасуванню судом із закриттям провадження у справі.
Ухвалою судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2025 року позивачу поновлено строк звернення до суду з цим позовом та відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 30 липня 2025 року.
30.07.2025 розгляд справи відкладено на 01.09.2025.
Учасникам справи надіслано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, якою відповідачу встановлено п'ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Згідно з довідкою про доставку електронного документа 16.07.2025, ухвалу суду про відкриття провадження доставлено до електронного кабінету відповідача.
Відповідно до інформації з веб-порталу Судова влада України, ухвала суду від 16.07.2025 про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду оприлюднена судом 16.07.2025.
Текст судової повістки, відповідно до довідки про доставку електронного документа, надіслано відповідачу 16.07.2025 до його електронного кабінету.
Відповідач не скористався правом подати відзив, пояснення або заперечення на позовну заяву.
Водночас, 30.07.2025 представник відповідача через систему «Електронний суд» подав до суду додаткові пояснення, згідно з якими вважає, що ОСОБА_1 правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності з огляду на те, що ОСОБА_1 про зміну свого місця проживання вчасно не повідомив та не став на облік за новим місцем проживання. Зважаючи на це, уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_5 після встановлення всіх обставин справи відповідно до статей 7, 235, 278 та 283 КУпАП стосовно ОСОБА_1 винесена постанова №71/25 від 26.03.2025 року. Постанова оголошена 26.03.2025 року. Копія постанови направлена поштовою кореспонденцією.
Просить відмовити у задоволенні позову.
Крім цього, ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16.07.2025 у відповідача витребувано належним чином засвідчену копію постанови про накладення адміністративного стягнення № 17/25 від 26.03.2025 стосовно ОСОБА_1 , а також належним чином засвідчені копії всіх матеріалів, на підставі яких була прийнята вказана постанова.
Витребувані докази зобов'язано подати до суду в строк до 28.07.2025.
Згідно з довідкою про доставку електронного документа, 16.07.2025 ухвала суду про витребування доказів доставлена до електронного кабінету відповідача.
Відповідно до витягу з розносної книги Фастівського міськрайонного суду Київської області, копію ухвали суду від 16.07.2025 року про витребування доказів отримано уповноваженою особою відповідача 17.07.2025 року.
Однак, станом на день розгляду справи судом (01.09.2025 року) вимоги вказаної ухвали суду відповідач не виконав та витребувані докази до суду не надав.
Відповідно до ч. 9 ст. 80 КАС України, у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, зокрема, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
Позивач у судове засідання не з'явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлений належним чином причини неявки суду не повідомив, заяву про відкладення розгляду справи до суду не подав. Неявка позивача не перешкоджає розгляду справи.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення тексту повістки до його електронного кабінету, про що свідчать відомості довідки про доставку електронного листа; а також підпис уповноваженої особи відповідача на розписці про вручення повістки, підпис уповноваженої особи відповідача в розносній книзі суду також засвідчує цю обставину. Крім цього, про його належне повідомлення свідчать відомості веб-порталу судової влади України про оприлюднення судом 16.07.2025 ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подав.
Особливості повідомлення учасників справи у цій категорії справ визначено статтею 268 КАС України.
Відповідно до ч. 1 цієї статті, учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Згідно із ч. 3 вказаної статті, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
З огляду на вказане суд вважає можливим здійснити розгляд справи за відсутності учасників справи, які не з'явилися.
З'ясувавши обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив таке.
Відповідно до відомостей паспорта громадянина України, вданого на ім'я ОСОБА_1 , з 05.02.2010 він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, підтверджених витягом із системи «Резерв+» від 25.03.2025, позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ОСОБА_3 ), дата уточнення даних - 25.03.2025.
Відповідно до військово-облікового документу № 250320259315306700004, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , має відстрочку від призову (направлення) на військову службу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до 19.02.2026 року.
26.03.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 полковник ОСОБА_5 прийняв постанову № 71/25, за змістом якої ОСОБА_1 не оновив дані військового обліку, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , своїми діями порушив ч. 10 ст. 1, ч. 11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів Додаток №2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, Постанову Кабінету Міністрів України №560 від 16.06.2024. Вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Враховуючи, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, цією постановою його визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Постановою від 01.07.2025, прийнятою заступником начальника відділу Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кузнєцової К.М. у виконавчому провадженні ВП №78259178 накладено арешт на всі рахунки ОСОБА_1 як боржника на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_7 №71/25 від 26.03.2025.
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон №3543-XII), Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі ? Порядок №560).
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У ст. 245 КУпАП закріплено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Згідно із ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ст. 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває і станом на день розгляду справи судом.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року № 2105-IX затверджено Указ Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває і досі.
Згідно із ч.1 ст. 22 Закону №3543-XII громадяни зобов'язані:
з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Згідно із ч. 10 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки .
Висновки суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому та кожному доказу окремо, суд встановив наступні обставини та дійшов до таких висновків.
У межах розгляду цієї справи суду належить здійснити перевірку постанови відповідача як рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності на предмет його відповідності вимогам законності, верховенства права, правам, свободам та законним інтересам осіб, вимогам розумності, добросовісності, безсторонності (неупередженості).
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях чи бездіяльності відповідного складу правопорушення.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.09.2019 у справі №285/1535/15, який на підставі ч. 5 ст. 242 КАС України, враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Статтею 284 КУпАП регламентовано, що одним з можливих наслідків розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення є притягнення особи до адміністративної відповідальності шляхом винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.
При цьому суд звертає увагу, що винесення постанови про накладення адміністративного стягнення є одним з найсуворіших наслідків вирішення справи про адміністративне правопорушення, оскільки внаслідок накладення стягнення особа зазнає негативних наслідків особистого, майнового чи організаційного характеру, що безумовно призводить до втручання у сферу її особистих прав, свобод та законних інтересів. Внаслідок цього рішення суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності має бути достатнім чином обґрунтованим для забезпечення правомірності та пропорційності втручання у сферу особистих прав особи, якого вона зазнає внаслідок накладення на неї стягнення.
З огляду на це притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути правомірним результатом розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення, якщо орган, який ухвалює відповідне рішення, у встановленому законодавством порядку шляхом дослідження належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів встановить факт вчинення діяння, яке, відповідно до чинного законодавства, містить ознаки складу адміністративного правопорушення, а також вину особи у вчиненні такого діяння.
Враховуючи те, що починаючи з 24.02.2022 та станом на день розгляду справи судом триває введений та продовжений відповідними Указами Президента України воєнний стан в Україні та згідно з Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-IX триває оголошене проведення загальної мобілізації, тому суд констатує, що спірні правовідносини відбулись під час дії особливого періоду.
Перевіряючи доводи позовної заяви, суд зазначає про таке.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначено в Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (далі ? Закон № 3543-XII).
Згідно зі статтею 1 Закону № 3543-XII, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Частиною 2 статті 4 Закону № 3543-XII передбачено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до частин 5 та 6 статті 4 Закону № 3543-XII, вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації.
Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан.
Отже, з цієї дати діє воєнний стан, а тому порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період є підставою для притягнення до відповідальності саме за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Відповідно до абзацу 5 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Частиною 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, Додатком 2 вказаного порядку визначено також Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Правила).
Відповідно до п. 1 Правил, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні, зокрема:
перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання ? у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ ? у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі ? органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад; за місцем роботи (навчання) ? в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності;
у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану: у разі залишення свого місця проживання стати в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов'язані та резервісти СБУ ? в Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, а військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів ? у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідним підрозділам розвідувальних органів); мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.
Відповідно до пп. 10 та абзацу 3 пп. 10-1 п. 1 Правил військового обліку, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: звіряти не рідше одного разу на п'ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів; мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.
Згідно з ч. 1 ст. 210 КУпАП, порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 3 статті 210 КУпАП передбачено, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Із матеріалів справи суд встановив, що 26.03.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 полковник ОСОБА_5 розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 та прийняв постанову № 71/25, за змістом якої до ОСОБА_1 застосовано стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Указаною постановою встановлено, що ОСОБА_1 не оновив дані військового обліку, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , своїми діями порушив ч. 10 ст. 1, ч. 11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів Додаток №2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, Постанову Кабінету Міністрів України №560 від 16.06.2024. Вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Отже, склад вчиненого позивачем правопорушення визначено відповідачем як не оновлення позивачем даних військового обліку.
Водночас, надані позивачем докази, а саме: відомості наданого позивачем витягу з реєстру Оберіг - Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, сформованого у системи «Резерв+», свідчать про те, що позивач здійснив уточнення даних військового обліку 25.03.2025. В цей же день стосовно нього прийнята постанова ВЛК про придатність до військової служби.
Отже, суд встановив, що позивач уточнив персональні дані/військово-облікові дані через електронний додаток «Резерв+» 25.03.2025.
Крім цього, відомості наявного у матеріалах справи військово-облікового документа позивача свідчать про те, що цей документ виданий останньому лише 26.03.2025 на підставі довідки ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ) від 25.03.2025 №61/1113 гр.ІІ ст.
З огляду на це суд, надаючи оцінку обставинам щодо своєчасності (в строк установлений Законом) здійснення такого оновлення позивачем, констатує, що вказаний обов'язок виконано позивачем поза межами встановленого Законом строку.
За вказаних обставин суд дійшов висновку про те, що наявні у матеріалах справи докази свідчать про те, що позивач, в порушення вимог Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, під час дії особливого періоду, не прибув із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік та не отримав відповідний військово-обліковий документ.
Також суд бере до уваги те, що згідно з чинним законодавством України, яке регулює спірні правовідносини, призовникам, військовозобов'язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ.
Військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа».
Військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): в електронній формі ? засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації); у паперовій формі.?
Наданий позивачем до позову військово обліковий документ містить відповідну відмітку про його видачу ОСОБА_1 26.03.2025.
Цей документ не містить відомостей про те, що він виданий повторно.
Позивач не надав суду доказів перебування його на обліку станом до 26.03.2025 чи наявність у нього раніше виданого військово-облікового документа, який засвідчує факт перебування його на обліку до вказаної дати.
Отже, військово-обліковий документ в умовах дії в державі військового стану позивач отримав лише 26.03.2025.
Крім цього, відповідно до відомостей цього документа та відомостей витягу з реєстру Оберіг - Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, сформованого у системи «Резерв+», позивач здійснив уточнення даних військового обліку 25.03.2025. В цей же день стосовно нього прийнята постанова ВЛК про придатність до військової служби.
Отже, відомості про статус позивача щодо виконання військового обов'язку (зокрема та не виключно щодо проходження ВЛК) оновлено останнім лише 25.03.2025.
Також суд бере до уваги, що, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», у позивача був наявний обов'язок пройти ВЛК до 04.02.2025, а отже і оновити відповідні облікові дані щодо вказаної інформації.
З огляду на це суд вважає необґрунтованими твердження позивача про помилковість висновку відповідача про неоновлення ним даних військового обліку, оскільки наявні у матеріалах справи та подані позивачем докази свідчать про вчинення останнім дій щодо оновлення даних лише 26.03.2025 року, відомості про перебування його на обліку станом на час вчинення спірного правопорушення та притягнення до адміністративної відповідальності оспорюваною постановою позивача у матеріалах справи відсутні.
Водночас матеріали справи містять докази, які підтверджують протилежне.
За правилами ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З огляду на встановлені судом обставини у цій справі суд вважає безпідставними покликання позивача про те, що відповідач порушив процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно нього.
Попри наведене, суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що, виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Фундаментальне порушення ? це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Відтак, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.
Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі ? ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з'ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий». При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.
Отже, за принципами, що декларує ЄСПЛ, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
На думку суду, напрацьовані ЄСПЛ положення щодо правових наслідків допущених судами порушень при розгляді справ та критерії його застосування можуть бути вжиті за аналогією й до аналізу оскаржуваного у цій справі адміністративного акту відповідача.
Зокрема, не може бути скасоване правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму.
Рішення може бути скасоване лише для виправлення істотної помилки. Процесуальні норми є вторинними порівняно з матеріальними, оскільки призначення перших полягає в забезпеченні реалізації других.
Тобто характер, зміст і призначення процесуальних норм підпорядковані вимогам матеріальних норм і тому зумовлені ними та є похідними від них.
Водночас під час розгляду цієї справи суд не встановив порушень процедури, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
З урахуванням наведеного, за наслідками розгляду цієї справи суд не встановив доказів на спростування факту відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення. Натомість матеріали справи містять докази, які свідчать про його беззаперечну наявність.
Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Аналізуючи всі доводи позовної заяви, суд також бере до уваги висновок ЄСПЛ, викладений у рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.
Згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Підсумовуючи усе викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання спірної постанови протиправною, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення вимог позову про її скасування із закриттям справи як похідної позовної вимоги.
Отже, позов у цій справі не підлягає задоволенню.
Вирішуючи цю справу, суд враховує практику суду апеляційної інстанції щодо оцінки доказів у справі (постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2025 у справі № 712/9190/24). Хоча рішення апеляційного суду не є обов'язковими для суду першої інстанції, суд бере до уваги, що забезпечення єдності судової практики та однакове застосування закону є завданням всіх судів.
Зважаючи на результат вирішення справи, відсутні підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат.
Керуючись ст. 241-247, 250, 286 КАС України, суд
Відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Залишити без змін постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 № 71/25 від 26.03.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повне судове рішення складене та проголошене 01.09.2025 року.
Головуюча суддя Сніжана АНАПРІЮК
Реквізити учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місце знаходження: АДРЕСА_3 .