вул. Димитрія Ростовського, 35, смт Макарів, Бучанський район, Київська область, 08001,
тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua
"28" серпня 2025 р. Справа №370/3446/24
Провадження № 2/370/1392/24
Макарівський районний суд Київської області у складі головуючої судді
Сініциної О.С., розглянувши у приміщенні суду у селищі Макарові Київської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою
До Макарівського районного суду Київської області від представника позивача ОСОБА_2 у листопаді 2024 року надійшла позовна заява до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою у розмірі 52 200грн, а також стягнення судового збору у розмірі 3 028 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 29 липня 2016 року в місті Києві на Кільцевій дорозі біля будинку 12В сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Тоуоta Land Cruiser Prado 120» номерний знак НОМЕР_1 під керування водія ОСОБА_1 та автомобіля «ГАЗ», номерний знак НОМЕР_2 з напівпричепом «ПГМФ, номерний знак НОМЕР_3 , яким керував водій ОСОБА_3 (власник автомобіля ОСОБА_4 ).
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобіля «ГАЗ», номерний знак НОМЕР_2 та пасажир отримали тяжкі тілесні травми та були госпіталізовані до лікарні, де водій ОСОБА_3 помер від отриманих травм.
Святошинський районний суд міста Києва від 03 липня 2017 року визнав винним водія автомобіля «Toyota» номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 не була застрахована.
За заявою потерпілого ОСОБА_5 , позивач здійснив регламенту виплату із відшкодування шкоди у зв'язку із втратою годувальника у розмірі 52 200 грн.
Оскільки на підставі частини першої статті 1191 Цивільного кодексу України позивач має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, з метою досудового врегулювання спору позивач 06 листопада 2018 року звернувся до відповідача із претензією, однак відповідач не вчинив жодних дій для виплати відшкодування.
Суд ухвалою від 10 грудня 2024 року прийняв позов до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи постановив проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Відповідачу встановив п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву відповідно до статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
На адресу суду 06 січня 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки Макарівський районний суд Київської області рішенням від 23 жовтня 2019 року у цивільній справі № 760/8669/19 вже вирішив питання про стягнення з нього відшкодування на користь позивача у розмірі 52 200 грн. Крім того, просив застосувати наслідки пропуску строків позовної давності з відповідними вимогами позивача.
Зі свого боку, 14 січня 2025 року позивач через систему «Електронний суд» подав до суду відповідь на відзиву на позовну заяву, в якій звернув увагу суду, що у рішенні Макарівського районного суду Київської області у справі № 760/8669/19 вирішувались вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 відшкодування регламентної виплати у розмірі 52 200 грн, яка була виплачена за заявою потерпілої особи, яка мала право на відшкодування шкоди (травмована) ОСОБА_6 згідно із статтею 26 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на підставі регламентної виплати з постійної втрати працездатності (платіжне доручення від 17.04.2018 № 903812).
Позовні вимоги у цій справі стосуються відшкодування регламентної виплати з втрати годувальника за заявою про виплату страхового відшкодування ОСОБА_5 (платіжне доручення від 01.02.2018 № 901508).
Щодо позовної давності позивач зазначив, що строк загальної позовної давності тривалістю три роки не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, що визначено статтею 268 Цивільного кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, врахувавши позиції сторін, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Святошинський районний суд міста Києва вироком від 03 липня 2017 року, залишений без змін Апеляційним судом міста Києва на підставі ухвали від 12 вересня
2017 року в частині визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину за частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України та призначення покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строком на 3 (три) роки.
Так, ОСОБА_1 визнаний винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 29 липня 2016 року в місті Києві на Кільцевій дорозі біля будинку 12В за участю автомобіля «Тоуоta Land Cruiser Prado 120» номерний знак НОМЕР_1 під керування водія
ОСОБА_1 та автомобіля «ГАЗ», номерний знак НОМЕР_2 з напівпричепом «ПГМФ, номерний знак НОМЕР_3 , яким керував водій ОСОБА_3 із пасажиром у салоні
ОСОБА_6 .
Внаслідок цієї дорожньо-транспортної події водій та пасажир автомобіля «ГАЗ-3102» номерний знак НОМЕР_2 отримали тяжкі тілесні ушкодження, з якими госпіталізовані до Київської міської клінічної лікарні № 17, де ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди не була застрахована, Моторне (транспортне) страхове бюро України за заявою ОСОБА_5 від 10.01.2018, відповідно до наказу «Про відшкодування шкоди з фонду потерпілих» від 31.01.2018 № 1089 виплатило ОСОБА_5 відшкодування у зв'язку із втратою годувальника у розмірі 52 200 грн, що підтверджується копією платіжного доручення від 01.02.2018 № 901508.
У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач добровільно сплатив у порядку регресу позивачеві сплачене ним відшкодування потерпілому.
Згідно із статтею 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 1188 Цивільного кодексу України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Частиною першою статті 1191 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
За приписами статті 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно із пунктом 39.1, підпунктом 39.2.2 пункту 39.2 статті 39 Закону України Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року№ 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV), Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Основними завданнями МТСБУ є: здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.
Відповідно до підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Пунктом 38.2.1 статті 38 Закону № 1961-IV визначено, що Моторне (транспортне) страхове бюро України після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, та який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Також суд встановив, що Макарівський районний суд Київської області рішенням
від 23 жовтня 2019 року у цивільній справі № 760/8669/19 стягнув із ОСОБА_1 на користь МТСБУ відшкодування у розмірі 52 200 грн у порядку регресу на підставі наказу
від 13.04.2018 № 3466 за заявою ОСОБА_6 , яка звернулась з заявою про відшкодування оціненої шкоди заподіяною в результаті ДТП, що сталася 29.07.2016 року з вини ОСОБА_1 . Сплачений розмір відшкодування шкоди розрахований відповідно до
статті 26 Закону № 1961-IV, яка встановлює розміри відшкодування шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності потерпілим. Рішення суду набрало законної сили.
Тож суд критично сприймає твердження відповідача ОСОБА_1 щодо повторного звернення позивача до нього із однією і тією ж вимогою, оскільки позовна вимога у цьому випадку стосується відшкодування іншої регламентної виплати за заявою ОСОБА_5 у зв'язку із втратою годувальника, яка регулюється статтею 23 Закону № 1961-IV.
Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
Частинами четвертою, п'ятою статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
За загальним правилом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (частина перша статті 256 Цивільного кодексу України).
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, яким було доповнено Цивільний кодекс України відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 карантин було встановлено з 12 березня 2020 року до 22 травня
2020 року на всій території України.
Постановою Кабінету Міністрів України "'«Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 № 1236 «з метою запобігання поширенню на України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-, з 19 грудня 2020 року до 28 лютого 2021 року на території країни діяв карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом» та наступними постановами КМУ з цього ж питання.
В подальшому Кабінет Міністрів України постановою № 1336 від 15.12.2021 продовжив дію адаптивного карантину на території України до 31 березня 2022 року продовжено внесення змін до постанови № 1236 від 9 грудня 2020 року, постановою від 09.12.2020 № 1236 продовжено дію до 30.04.2023. Постановою від 27.04.2023 № 383 продовжено дію до 30.06.2023 року. Отже Карантин в Україні безперервно встановлено з 12.03.2020 до 30.06.2023.
Законом від 15.03.2022 № 2120-ІХ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»
від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 212--ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду
від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 наголошував на тому, що перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов'язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Перебіг позовної давності пов'язується з моментом, коли право позивача порушено і таке порушення не усувається.
Строки позовної давності були призупинені на період карантину, який діяв з 12.03.2020 до 30.06.2023. Крім того перебіг позовної давності, визначений Цивільним кодексу України, зупиняється на строк дії воєнного стану.
Як суд встановив, страхове відшкодування за регламентною виплатою у зв'язку із втратою годувальника позивач сплатив ОСОБА_5 01 лютого 2018 року. Закон України від 30.03.2020 № 540-ІХ набрав чинності 02 квітня 2020 року, тобто з 01 лютого 2018 року по 02 квітня 2020 року пройшло 2 роки 2 місяці. Позивач звернувся до суду із позовною заявою за захистом своїх порушених прав 26 листопада 2024 року на момент дії воєнного стану, на період якого дія перебігу позовної давності зупинена, а тому позивач не пропустив позовну давність, визначену Цивільним кодексом України.
Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із статтею 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною другою статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
З огляду на викладене, з урахуванням зазначених норм матеріального права, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити, оскільки встановлено, що позивач відшкодував шкоду, завдану з вини ОСОБА_1 , а тому має право вимоги (регресу) до нього у розмірі виплаченого відшкодування.
Згідно із статтею 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача стягуються на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028 грн.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 258, 263-265, 273, 274, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Задовольнити позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131) відшкодування в порядку регресу у розмірі 52 200 (п'ятдесят дві тисячі двісті) грн та судовий збір у розмірі 3 028 (три тисяч двадцять вісім) грн.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося з дати складання повного його тексту.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація сторін:
- Моторне (транспортне) страхове бюро України, адреса розташування: Русанівський бульвар, будинок 8, м. Київ, 02002, код ЄДРПОУ 21647131;
- ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя О. С. Сініцина