"01" вересня 2025 р. Справа № 363/4862/25
01 вересня 2025 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Лукач О.П., вирішуючи питання про прийняття заяви та відкриття провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу,
20.08.2025 до Вишгородського районного суду Київської області, через систему «Електронний суд» (зареєстровано судом 21.08.2025), представником заявника -адвокатом Лопатюк Ю.Л. подано вказану вище заяву, у якій просить встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зник безвісти 01 вересня 2024 року поблизу міста Торецьк, Бахмутського району Донецької області, проживали однією сім'єю як жінка та чоловік без шлюбу в період з 1994 року по день зникнення безвісти.
Вказану заяву подано до суду у порядку окремого позовного провадження, передбаченому статтями 293, 315-318 ЦПК України.
Перевіривши заяву та додані до неї документи, суд вважає необхідним залишити заяву без руху з таких підстав.
Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а згідно із пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Згідно із частиною третьою статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Отже, заяви у справах окремого провадження повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим статтями 175, 177 ЦПК України, так і спеціальним нормам процесуального законодавства - статтями 315-319 ЦПК України, що врегульовують порядок вирішення судом порушеного питання, зокрема у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Пунктом 2 частини третьої статті 175 ЦПК встановлено, що позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Частиною третьою статті 42 ЦПК України встановлено, що у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи, а згідно із частиною четвертою статті 294 ЦПК України - справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
До заінтересованих осіб належать особи, які беруть участь у справі та мають у ній юридичну заінтересованість. Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв'язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права та обов'язки. Участь у справі цих осіб зумовлюється тим, що із установленням окремих обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь і заінтересовані особи. Для цих осіб характерним є те, що їхні суб'єктивні права та обов'язки мають юридичний зв'язок із суб'єктивними правами і обов'язками заявників.
Верховний Суд України у своєму листі від 01.01.2012 вказує на те, що сторонами у справах окремого провадження є заявники, заінтересовані особи, які є спеціальними суб'єктами цього виду провадження. При визначенні кола заінтересованих осіб у встановленні факту слід враховувати їх юридичний інтерес, а саме: тоді, коли факти, що підлягають встановленню, можуть вплинути на їх права та обов'язки; якщо це організації та установи, в яких заявник буде реалізовувати рішення про встановлення факту.
Представник заявника ОСОБА_1 , звертаючись до суду вказала, що вставлення даного факту спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу необхідне заявнику для отримання грошового забезпечення зниклого безвісти чоловіка - ОСОБА_2 відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтегрованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджених Постановою КМУ від 30.11.2016 №884.
Щодо зазначеної заявником мети встановлення юридичного факту, слід зазначити, що відповідно до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення. Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України (далі - Порядок).
Так, згідно пункту 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15.04.2025 № 449) (далі - Порядок), цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки, розвідувального органу Міноборони, розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби, Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти (далі - військовослужбовці), особі (особам), визначеній (визначеним) військовослужбовцем в особистому розпорядженні, складеному на випадок захоплення в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, про виплату грошового забезпечення особі (особам) за його вибором із зазначенням розмірів часток таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону), та особам, зазначеним в абзацах четвертому і п'ятому пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - визначені особи).
Пунктом 4 Порядку передбачено, що від виплати грошового забезпечення можуть відмовитися визначені особи, зазначені:
в абзаці четвертому пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», - на користь інших визначених осіб, зазначених в такому абзаці;
в абзаці п'ятому пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», - на користь інших визначених осіб, зазначених в такому абзаці.
Так, у четвертому та п'ятому абзацах пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зазначено, що:
уразі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань;
уразі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
Згідно із пунктом 6 Порядку виплата грошового забезпечення здійснюється:
особам, визначеним в особистому розпорядженні на випадок полону, відповідно до зазначеного розміру частки у відсотках після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності в особистому розпорядженні на випадок полону стовідсоткового розподілу грошового забезпечення нерозподілена частка грошового забезпечення зберігається за військовослужбовцями;
у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені);
у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту, - рівними частками, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань), - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці.
Отже, з урахуванням положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку, сім'ям військовослужбовцям, які пропали безвісти в період проходження військової служби, щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» визначено, що близькі родичі та члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Незважаючи на зазначене вище, ОСОБА_1 , в особі її представника, звертаючись до суду із заявою про встановлення факту її проживання однією сім'ю без реєстрації шлюбу із військовослужбовцем, який є безвісно відсутнім з 01.04.2024, не зазначено інформації щодо наявності у військовослужбовця родичів, які також можуть мати право на отримання соціальних виплат та пільг у порядку, передбаченому законодавством України та є заінтересованими особами, в тому числі син, про якого згадується у тексті заяви.
Заінтересовані особи беруть участь у справах цієї категорії з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави. Заінтересованими особами у справах про встановлення юридичного факту, залежно від мети встановлення цього факту, можуть бути й інші особи, які мають право, у цьому випадку, на отримання соціальних виплат та пільг для членів сім'ї військовослужбовців, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації, а у даному випадку військовослужбовця, який пропав безвісти.
Відсутність такої інформації та документального підтвердження позбавляє суд можливості переконатися у відсутності в межах даної справи спору про право та відкрити провадження у порядку окремого провадження.
Крім цього, як убачається із змісту заяви, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому між собою шлюбі у період з 07.12.2000 до 07.03.2020, при цьому заявлено вимогу, про встановлення факту, що вони проживали однією сім'єю як жінка та чоловік без шлюбу в період з 1994 року по день зникнення безвісти, тобто включаючи період перебування у шлюбі.
Тому для усунення недоліків, заявнику (представнику) потрібно надати всі відомі відомості з відповідним офіційним документальним підтвердженням щодо наявності чи відсутності у ОСОБА_2 , інших членів родини, визначившись з колом заінтересованих осіб, вказавши відомості, встановлені пунктом 2 частини третьої статті 175 ЦПК України.
Відповідно до статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду заяви постановляє ухвалу про залишення її без руху.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне залишити заяву ОСОБА_1 без руху та надати їй (представнику) строк для усунення недоліків, зазначених у цій ухвалі шляхом подання до суду заяви у новій редакції, усунувши недоліки, викладені у цьому судовому рішенні, з урахуванням положень частини першої статті 177 ЦПК України.
Залишення заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема, в рішеннях від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Крім того необхідно врахувати позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.
Керуючись статтями 175, 177, 185, 293, 294, 295-300 ЦПК України, суд
заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, - залишити без руху та надати заявнику (представнику) строк для усунення недоліків заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали.
Роз'яснити заявнику (представнику), що у разі не усунення недоліків у встановлений строк, заява буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.П. Лукач