справа № 361/8843/24
провадження № 1-кп/361/1132/24
14.08.2025
14 серпня 2025 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
представника потерпілої ОСОБА_4 -адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Бровари Київської області клопотання прокурора у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111130000702 від 10.03.2024 за ч. 2 ст. 152, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 345, ч. 2 ст. 125, ст. 126-1 КК України, прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту,
09 вересня 2024 року до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 152, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 345, ч. 2 ст. 125, ст. 126-1 КК України.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 09.09.2024 призначено підготовче судове засідання у цьому кримінальному провадженні.
10.02.2025 ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області призначено судовий розгляд обвинувального акта в кримінальному провадженні.
14.08.2025 прокурор у залі судового засідання заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Клопотання обґрунтовано тим, що ризики, передбачені п.п. 1, 3 та 5 ч.1 ст.177 КПК України, які існували станом на момент обрання запобіжного заходу залишились актуальними. Прокурор зауважила про наявність ризиків, зокрема можливості обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; відсутністю у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, зокрема офіційно не працевлаштований; незаконно впливати на потерпілу та малолітніх свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення. Прокурор зазначила, що застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу не зможе в повній мірі запобігти вказаним вище ризикам та забезпечити його належну процесуальну поведінку. З перелічених підстав прокурор у підготовчому судовому засіданні підтримала вказане вище клопотання та просила його задовольнити.
Представник потерпілої просила задовольнити клопотання прокурора. Представник потерпілої підтвердила існування ризиків, передбачених п.п.1, 3 та 5 ч.1 ст.177 КПК України, які наразі не зменшилися, оскільки після продовження судом запобіжного заходу жоден свідок обвинувачення не був допитаний, а також можливий повторний допит потерпілої ОСОБА_8 . Вважає, що лише запобіжний захід у вигляді цілодобового домашього арешту може запобігти наведеним прокурором ризикам, зокрема, унеможливить незаконний вплив обвинуваченого на свідків та потерпілу з метою змусити її відмовитися від давання показань або змінити їх.
Потерпіла ОСОБА_8 в судове засідання не прибула, належним чином була повідомлена про дату та час судового засідання.
Потерпілі: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 в судове засідання не прибули, належним чином повідомлялись про дату, час і місце проведення судового розгляду, подали клопотання про проведення судового засідання за їх відсутності. Потерпілий ОСОБА_12 не прибув, належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду, про причини неявки суд не повідомив. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути клопотання за відсутності зазначених вище потерпілих.
Обвинувачений заперечив проти заявленого клопотання, просив у його задоволенні відмовити. На обґрунтування заперечень, зазначив, що ризики, заявлені прокурором нічим не підтверджені. Запевняв, що він не має наміру переховуватися від слідства та суду, чинити будь-який тиск на потерпілу і свідків та вчиняти нові злочини. ОСОБА_6 наголосив, що має вищу юридичну освіту, працював у прокуратурі і розуміє, що невиконання процесуальних обов погіршить його становище у цьому кримінальному провадженні. Обвинувачений зазначив, що хоче влаштуватися на роботу та утримувати себе, фінансово допомагати дітям і не бути тягарем для своєї сім'ї, а застосування до нього цілодобового домашнього арешту позбавляє його такої можливості. Наголосив, що зареєструвався на сайті з пошуку роботи, однак запропоновані йому вакансіїне передбачають можливості працювати віддалено. Зауважив, що він зацікавлений, як ніхто інший, у встановленні істини в цьому кримінальному провадженні, тому він за весь період перебування на запобіжному заході жодного разу не порушував покладених на нього обов'язків. З наведеного ОСОБА_6 просив у клопотанні прокурора відмовити і застосувати до нього більш м'який запобіжний захід аніж цілодобовий домашній арешт, зокрема домашній арешт у певний час доби.
Захисник ОСОБА_7 заперечив проти заявленого клопотання прокурора, оскільки вважає його безпідставним. Захисник наголосив, що ризики, які зазначає прокурор у своєму клопотанні є гіпотетичними і не підтвердженими жодними доказами. Зауважує, що ризик переховування обвинуваченого від слідства і суду відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є частиною законодавства України, не може бути встановлений лише на підставі суворості імовірно призначеного покарання у разі постановлення обвинувального вироку. Більш того ЄСПЛ прирівнює перебування особи на цілодобовому домашньому арешті до позбавлення такої особи волі. Зауважив, що обвинувачений зацікавлений у встановлені дійсних обставин подій інкримінованих йому кримінальних правопорушень, про що свідчить його процесуальна поведінка, оскільки він жодного разу не порушував обов'язків покладених на нього судом. Також зазначає про те, що до обвинуваченого можуть бути застосовані більш м'які запобіжні заходи, зокрема: домашній арешт в певний час доби. Застосування такого запобіжного заходу дозволить обвинуваченому влаштуватись на роботута бути корисним для суспільства. З цих підстав просив у задоволенні клопотання прокурора відмовити і застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у певний час доби.
Суд, заслухавши учасників судового розгляду, щодо заявленого клопотання прокурора і представника потерпілої ОСОБА_8 , дослідивши докази, констатує таке.
Згідно з ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право обрати, змінити, скасувати чи продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі ті, які перелічені в цій статті.
Згідно з частинами 1 та 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Дотримуючись приписів ст. 194 КПК України суд аналізує перелічені вище обставини.
Щодо обґрунтованості підозри суд констатує таке.
На цій стадії суддя не вирішує питання, пов'язані з оцінюванням доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. На даній стадії суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувальних заходів, у тому числі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Отже, суд повинен оцінити чи існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Суд вважає, що станом на дату розгляду клопотання про продовження застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 152, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 345, ч. 2 ст. 125, ст. 126-1 КК України. Такий висновок суду підтверджується реєстром матеріалів кримінального провадження, долучених прокурором до обвинувального акту, а саме: протоколами прийняття заяв про вчинене кримінальне правопорушення; протоколами допитів потерпілих, протоколами допитів свідків, протоколами обшуків, протоколами пред'явлення особи до впізнання за фотознімками, протоколом освідування особи, протоколом слідчого експерименту й іншими зібраними доказами. Отже, перелічені докази у своїй сукупності є вагомими та об'єктивно пов'язують обвинуваченого з інкримінованими злочинами, тому суд дійшов висновку про обґрунтованість підозри.
Стосовно існування зазначених у клопотанні прокурора ризиків суд зазначає таке.
Суд зауважує, що термін запобіжного заходу у виді домашнього арешту щодо обвинуваченого закінчується, а суду потрібен час для проведення судового розгляду. Наразі частина ризиків, які слугували підставою для продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу не втратили своєї актуальності і не зменшились з дати продовження судом запобіжного заходу.
ОСОБА_6 , обвинувачується у вчиненні чотирьох нетяжких та двох тяжких злочинів, та усвідомлюючи міру покарання, яка йому загрожує у разі визнання його винним, а саме: за вчинення інкримінованого правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 152 КК України, позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років; за вчинення інкримінованого правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, позбавленням волі на строк від трьох до семи років; за вчинення інкримінованого правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк; за вчинення інкримінованого правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України, карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, за вчинення інкримінованого правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до одного року, або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк, за вчинення інкримінованого правопорушення передбаченого ст. 261-1 КК України, громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або пробаційним наглядом на строк до п'яти років, або обмеженням волі на той самий строк, або позбавленням волі на строк до двох років. Відтак, суд вважає тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, зокрема позбавлення волі на строк до десяти років, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих йому правопорушень є одним із вагомих факторів, який свідчить про потенційний ризик переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду.
Проте, ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Суд погоджується з захисником, що оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні на домашньому арешті відсутня. Суд вважає, що наявність стійких соціальних зв'язків, а саме: двох малолітніх дітей і матері, відсутності судимості, а також наявність постійного місця проживання, на переконання суду, не можуть бути чинниками, які спростовують наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України або істотно його знижують. Разом з тим, суд враховує, що обвинувачений немає постійного місця роботи та офіційно непрацевлаштований, а робота в прокуратурі, з лав якої він звільнився у 2020 році, не свідчить про бездоганну репутацію обвинуваченого. З наведеного суд дійшов висновку про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України. Суд вважає, що намагання обвинуваченого працевлаштуватися не зменшує існування такого ризику.
Оцінюючи можливість впливу на потерпілу та свідків, зокрема, малолітніх, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання, зокрема, свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст.23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на основі показань, які суд безпосередньо досліджував під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Обвинувачений обізнаний з даними потерпілої та осіб, які є свідками у цьому кримінальному провадженні, знає адреси їх проживання. Враховуючи те, що не всі потерпілі допитані, а також те що суду слід допитати свідків обвинувачення, суд погоджується з доводами сторони обвинувачення, що слід обмежити можливість обвинуваченого бачитися та спілкуватися з ними для запобігання незаконного впливу на них зі сторони обвинуваченого.
Водночас, суд вважає недоведеним прокурором ризик вчинення останнім іншого кримінального правопорушення, що було неодноразово зазначено в ухвалах суду, з огляду на таке. ОСОБА_6 , як раніше зазначено судом, вчинив протиправні дії, які вимагають значного рівня кримінальної рішучості і поставили під загрозу життя і здоров'я як потерпілої, так і інших оточуючих. Однак, аналізуючи обвинувальний акт, суд з'ясував, що всі інкриміновані обвинуваченому кримінальні правопорушення, крім передбаченого ст. 126-1 КК України, яке було триваючим, відбулися 10.03.2024, тобто в один день. Разом з тим, до цієї дати обвинувачений не був судимим і до адміністративної відповідальності не притягався. З пояснень осіб, які бажали взяти ОСОБА_6 на поруки, зокрема, ОСОБА_13 ОСОБА_14 , ОСОБА_15 обвинувачений був законослухняним громадянином і раніше до 10.03.2025 не допускав протиправної поведінки. Потерпіла допитана у судовому засіданні зазначила, що обвинувачений алкогольними напоями за час їх подружнього життя не зловживав, але страждає на залежність від ігор. Також обвинувачений заявляв, що розкаюється, що опинився в такому становищі та йому соромно перед членами своєї сім'ї за свої дії. Суд бере до уваги, що обвинувачений веде себе в судових засіданнях стримано, не порушує встановленого законом порядку під час судового розгляду, не затягує розгляду справи, в одному із засідань просив у потерпілої вибачення за свої дії, що, на думку суду, свідчить про його критичне ставлення до своїх вчинків. З наведеного, об'єктивних підстав вважати, що ОСОБА_6 буде вчиняти інші кримінальні правопорушення або продовжувати злочинну діяльність, а тому ризик передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України наразі відсутній.
Стосовно можливості застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу аніж цілодобовий домашній арешт суд наголошує таке.
Особисте зобов'язання, на думку суду, не може бути застосовано до обвинуваченого. для запобігання наведеним вище ризикам з огляду на кількість та тяжкість інкримінованих йому правопорушень.
Застосування особистої поруки неможливе, оскільки особи, які виявили таке бажання не здатні забезпечити неухильне виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, так і запобігти ризикам, визначеним у пунктах 1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки, ці особи не мають достатнього впливу на поведінку обвинуваченого.
Щодо запобіжного заходу у вигляді застави, то на переконання суду такий захід буде недостатнім для запобігання вказаним вище ризикам, враховуючи тяжкість покарання за інкриміновані злочини і вчинення цих злочинів із застосуванням насильства і погроз його застосування до потерпілих.
Стосовно застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання матері то суд констатує таке.
Частини 1, 2 ст. 181 КПК України передбачають, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, зокрема, утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною судом.
Суд зауважує, що ризики, які передбачені п. п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України після зміни обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт та після продовження такого запобіжного заходу судом не зменшились та продовжують існувати. Тому, суд погоджується з прокурором та представником потерпілої, що застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу ніж домашній арешт або домашній арешт в певний час доби замість цілодобового не зможе у повній мірі запобігти наведеним вище ризикам. Отже, суд дійшов висновку про застосування до обвинуваченого цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 .
Наразі, лише такий запобіжний захід, на переконання суду, здатен забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти доведеним прокурором ризикам.
Відтак, у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на більш м'який запобіжний захід слід відмовити.
Водночас клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , строком на два місяці, тобто до 14 жовтня 2025 року, без застосування електронних засобів контролю.
Крім того, з ч. 4,5, ст. 194 КПК України на час дії запобіжного заходу покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 такі обов'язки: заборонити цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов'язати прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою та заборонити спілкуватися зі свідками обвинувачення та потерпілими у даному кримінальному провадженні.
Також, відповідно до ч.6 ст. 194 КПК України в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, крім обов'язків, передбачених частиною п'ятою цієї статті, суд може застосувати до особи, яка підозрюється у вчиненні такого кримінального правопорушення, один або декілька обмежувальних заходів.
Так, обвинуваченому інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, тобто систематичне скоєння домашнього насильства відносно потерпілої ОСОБА_8 .
Суд бере до уваги, що обвинувачений під час його прямування до суду на судові засідання може випадково побачити потерпілу ОСОБА_8 у місті Бровари, оскільки вона зареєстрована та проживає у цьому населеному пункті. Така зустріч очевидно може викликати у потерпілої страх та стрес. Тому, на обвинуваченому слід заборонити наближатися на відстань 20 м до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв'язку із роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин. Така відстань, на переконання суду буде достатньою для того щоб потерпіла ОСОБА_8 відчувала себе у безпеці у разі випадкової зустрічі з обвинуваченим. Крім цього, суд вважає за доцільне встановити ОСОБА_6 заборону листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб, тобто конкретизувати та розширити обов'язок, який був покладений на обвинуваченого ухвалою про застосування запобіжного заходу.
Керуючись ст. ст. 177,178, 181, 184, 194, 196, 331, 372, 376 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту задовольнити.
Продовжити у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111130000702 від 10.03.2024 за ч. 2 ст. 152, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 345, ч. 2 ст. 125, ст. 126-1 КК України, обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем проживання, а саме: АДРЕСА_1 , строком на 2 місяці з моменту винесення ухвали, до 14 жовтня 2025 року включно, заборонивши йому цілодобово залишати житло за вказаною адресою, без застосування електронних засобів контролю.
На час дії запобіжного заходу покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 такі обов'язки:
1) заборонити цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;
2) зобов'язати прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
3) заборонити спілкуватися зі свідками обвинувачення та потерпілими у даному кримінальному провадженні.
4) заборонити наближатися на відстань 20 м до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв'язку із роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;
5) заборонити листування, телефонні переговори з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інші контакти через засоби зв'язку чи електронні комунікації особисто або через третіх осіб.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту покласти на орган Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника-адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу на більш м'який запобіжний захід відмовити.
Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали проголошено о 17 год. 00 хв. 19 серпня 2025 року в залі Броварського міськрайонного суду Київської області.
Суддя ОСОБА_1