Справа № 344/15213/25
Провадження № 2/344/5160/25
29 серпня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Домбровської Г.В.,
секретаря Стефанюк Х.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду заяву представника позивача Коростельова С.В. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ТзОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №29П/2020 від 09.10.2020,-
До суду надійшла позовна заява за позовом ТзОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №29П/2020 від 09.10.2020.
Представник позивача разом з позовною заявою подав заяву про забезпечення позову у цивільній справі 344/15213/25 за позовом ТзОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №29П/2020 від 09.10.2020, у якій просить суд:
-заборонити будь-яким суб'єктам державної реєстрації, державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав, визначеним Законом України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»,в тому числі, але не виключно, МЮУ та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської та Севастопольської міської, районної, районної у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, що перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районної, районної у м. Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб'єктам та будь-яким державним реєстраторам -державним та приватним нотаріусам, державним та приватним виконавцям та іншим органам чи особам, які виконують функції чи мають повноваження державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в тому числі,але не виключно, державну реєстрацію виникнення, переходу, припинення та скасування права власності, інших речових прав, обтяжень, записів про іпотеку тощо, внесення будь-яких змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно нерухомого майна, яке належить Боржнику яким є ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме:
1) Земельна ділянка площею 0,3542 га, кадастровий номер 2625687700:01:001:0056 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2208606326256);
2) Земельна ділянка площею 0,2441 га, кадастровий номер 2625687700:01:001:0144 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1938054126256);
3) Земельна ділянка площею 0,8662 га, кадастровий номер 2625687700:01:006:0054 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майн 1684827026256);
4) Земельна ділянка площею 0,1993 га, кадастровий номер 2625687701:03:006:0063, розташована за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухоме майна: 33493426256);
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
З урахуванням приписів ч. 1 ст. 153 та ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд заяви здійснюється без виклику сторін та без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В ст. 151 ЦПК України викладено вимоги до заяви про забезпечення позову, зокрема в заяві про забезпечення позову повинно бути вказано захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Відповідно до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року «розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків».
Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій інших осіб, які за час розгляду справи можуть продати, знищити чи знецінити майно тощо.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При розгляді заяв про забезпечення позову вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Крім того, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, ціну позову.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову повинна довести співмірність обраного засобу забезпечення позову.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Така позиція також неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема 17.06.2022 у постанові № 908/2382/21.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Проаналізувавши обставини, викладені в заяві про забезпечення позову та вимоги чинного законодавства України, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області приходить до наступних висновків.
Як вбачається зі змісту позовних вимог в даній цивільній справі, позивач просить стягнути заборгованість за кредитним договором №29П/2020 від 09.10.2020.
В заяві про забезпечення позову заявник просить заборонити будь-яким суб'єктам державної реєстрації, державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав, визначеним Законом України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»,в тому числі, але не виключно, МЮУ та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської та Севастопольської міської, районної, районної у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, що перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районної, районної у м. Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб'єктам та будь-яким державним реєстраторам -державним та приватним нотаріусам, державним та приватним виконавцям та іншим органам чи особам, які виконують функції чи мають повноваження державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в тому числі,але не виключно, державну реєстрацію виникнення, переходу, припинення та скасування права власності, інших речових прав, обтяжень, записів про іпотеку тощо, внесення будь-яких змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно нерухомого майна, яке належить Боржнику яким є ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме:
1) Земельна ділянка площею 0,3542 га, кадастровий номер 2625687700:01:001:0056 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2208606326256);
2) Земельна ділянка площею 0,2441 га, кадастровий номер 2625687700:01:001:0144 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1938054126256);
3) Земельна ділянка площею 0,8662 га, кадастровий номер 2625687700:01:006:0054 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майн 1684827026256);
4) Земельна ділянка площею 0,1993 га, кадастровий номер 2625687701:03:006:0063, розташована за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухоме майна: 33493426256);
При цьому доказів співмірності вартості вказаного майна із ціною позову суду не надано.
Підставами для необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявником зазначено можливість відповідача за позовом і надалі вчиняти дії, які перешкоджатимуть поверненню боргу за договором позики.
При цьому, враховуючи мету процесуального інституту забезпечення позову (забезпечення реального виконання рішення суду в майбутньому), а також необхідність суворого дотримання процесуальних прав всіх учасників процесу, суд звертає увагу на те, що, звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник повинен не лише навести, але й довести наявність підстав для вжиття заходів забезпечення цивільного позову.
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку про те, що в заяві про забезпечення позову заявником не наведено обґрунтованих та об'єктивних доказів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на зазначені земельні ділянки як і не доведено, що невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 149-153 ЦПК України, суд,-
В задоволенні заяви представника позивача Коростельова С.В. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ТзОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №29П/2020 від 09.10.2020,- відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Домбровська Г.В.