Справа № 344/10953/25
Провадження № 2-а/344/106/25
27 серпня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Бабій О.М.,
секретаря Волощук Є.Ю.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-
Позивач звернувся в суд з наведеним адміністративним позовом, посилаючись на те, що 08.06.2025 близько 12 год. 31 хв. він повертаючись з чергування, керуючи автомобілем DAEWOO LANOS н.з. НОМЕР_1 , рухався автодорогою Н-10 в напрямку міста Івано-Франківська через село Оршівці Чернівецького району Чернівецької області. Його зупинили працівники поліції. Після зупинки до автомобіля підійшли працівники поліції та повідомили, що він перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті, а саме рухався зі швидкістю 75 км/год., після чого висловили вимогу пред'явити посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а також страховий поліс. Позивач надав вказані документи та повідомив, що є учасником бойових дій, тому не має страхового полісу. Працівники поліції повідомили, що згідно змін у законодавстві учасники бойових дій починаючи з 2025 року зобов'язані мати страхові поліси на транспортні засоби, якими вони керують, та про відповідальність за керування транспортним засобом без діючого страхового полісу. У зв'язку із чим відносно нього складено дві постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №4921093 та ЕНА №4920988 Вважає, що постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності підлягають скасуванню, оскільки при складенні постанов поліцейським не вірно зазначено його адресу проживання та модель автомобіля, що свідчить про не доведення вчинення ним правопорушення.
Згідно відзиву на позовну заяву представник відповідача позов не визнав з підстав дотримання поліцейським вимог КУпАП. Вказує, що відповідач виявивши порушення позивачем вимог п.12.4 ПДР зобов'язав останнього зупинитись та потім виявив також і порушення п.2.1.г ПДР України. Вказав, що прилад для вимірювання швидкості використовувався за визначеними нормами закону, прилад сертифікований. На момент зупинки позивач не мав діючого страхового полісу, і той факт, що він є учасником бойових дій не звільняє його від відповідальності, оскільки відбулися зміни у законодавстві. Вважає позов не обґрунтованим та у задоволенні позову просив відмовити.
21.08.2025 року від позивача надійшла заява зі змісту якої вбачається, що він вважає що оскаржувані постанови складені саме у порушення ст. 238 КУпАП.
Позивач у судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив.
Дослідивши матеріали адміністративного позову, оглянувши відеозапис з нагрудної камери патрульного поліцейського та відеозапис наданий стороною позивача, судом встановлено, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо правомірності накладення адміністративного стягнення за адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП та ч.1 ст. 126 КУпАП.
Згідно оскаржуваної постанови серії ЕНА № 4920988 від 08.06.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі, капралом поліції УПП в Чернівецькій області Гангал Є.Ю. встановлено, що 08 червня 2025 року о 10 год. 31 хв., ОСОБА_1 керуючи автомобілем LANOS н.з. НОМЕР_1 порушив п. 12.4. Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України). У зв'язку з чим його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Згідно оскаржуваної постанови серії ЕНА № 4921093 від 08.06.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі, капралом поліції УПП в Чернівецькій області Кікоть Т.В. встановлено, що 08 червня 2025 року о 10 год. 40 хв., ОСОБА_1 керуючи автомобілем LANOS н.з. НОМЕР_1 порушив п. 2.1.г Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України). У зв'язку з чим його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року за № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306.
Статтею 14 Закону № 3353 встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з п. 12.4 Правил дорожнього руху в населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
За частиною 1 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідно до п. 2.1 Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії; реєстраційний документ на ТЗ; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ.
За приписами п. 2.4 Правил дорожнього руху України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки необхідні документи.
Відповідно ч.1 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 222 КУпАП України органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку,правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Даючи правову оцінку доводам позивача щодо правомірності винесення оскаржуваних постанов, суд враховує наступне.
В матеріалах справи наявний відеозапис з нагрудної камери відео реєстратора інспектора.
З пояснень позивача вбачається, що позивач не визнає свою вину в скоєнні адміністративного правопорушення та стверджує, що працівниками порушено статтю 283 КупАП оскільки не вірно зазначено його місце проживання, марку машини, у графі №7 відсутнє посилання на прилад яким здійснено фіксування розгляду справи.
Відповідно ст.62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно ч. 1ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. 1ст. 72 КАС, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.
Згідно ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно п. 2 розділу ІІІ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 07 листопада 2015 року за № 1395, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, в тому числі, статтею 122 КУпАП та 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
В свою чергу суд вважає, що відео з місця правопорушення, надане до суду стороною відповідача, повно та достеменно підтверджує доводи, викладені у відзиві до позову та є беззаперечними доказами протиправних дій ОСОБА_1 та порушення ним правил дорожнього руху.
Як вбачається з відеозапису з нагрудної камери інспектора, який міститься на оптичному диску, та доданих до відзиву документів позивач дійсно перевищив швидкість та кермував транспортним засобом без страхового полісу.
Крім того в оскаржуваних постановах, зокрема в п. 7 міститься посилання на відео з нагрудних камер та посилання на прилад Трукам, а тому є безпідставні твердження позивача з цього приводу.
Щодо посилання позивача на неправильність зазначення марки авто та його адреси проживання, то ці неточності не впливають на суть правопорушення та жодним чином не спростовують факту вчинення позивачем адміністративних правопорушень. Авто позивача та його самого ідентифіковано вірно, копії постанов позивач отримав вчасно та мав можливість їх оскаржити,що він і зробив.
За таких обставин, суд вважає, що відповідачем надано докази вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 та ч.1 ст.126 КУпАП.
Як вбачається, зі змісту ст. 251 КУпАП та ч. 1ст. 72 КАС України, доказами в зазначеній справі є будь - які фактичні дані, на основі яких компетентним органом (посадовою особою) / судом встановлюється наявність чи відсутність обставин, що мають значення для справи, в тому числі винність особи, обставини, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту ч. 1 ст. 73 КАС України слідує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. З матеріалів справи вбачається, що предметом доказування у даній справі є протиправність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення позивачем адміністративного правопорушення та її скасування.
Пояснення позивача про правомірність його дій спростовуються наведеними вище нормами ПДР України, та дослідженими судом доказами у справі, зокрема наданою відеофіксацією події адміністративного правопорушення, якою підтверджується порушення водієм правил дорожнього руху та спростовуються зазначені в позовній заяві обставини. Позивач жодних переконливих доказів своєї невинуватості як на місці вчинення правопорушення так і під час судового розгляду не надав.
Тому, доводи позивача є безпідставними, обґрунтовані виключно посиланням на формальні підстави для скасування спірних постанов, проте не підтверджені жодним належним і допустимим доказом.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 вказаного Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Отже, водій при керуванні автомобілем зобов'язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний, має право прийняти одне з передбачених ч. 3ст. 286 КАС України рішення.
Так, частиною 3 ст. 286 КАС України передбачено вичерпний перелік рішень які має право прийняти місцевий загальний суд як адміністративний за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
На підставі викладеного та керуючись ст. 122,222,251,283,288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст.2,8,9,72-77,78,205,241-246,250,286 Кодексу адміністративного судочинства України,суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області.
Повний текст рішення складено 29 серпня 2025 року.
Суддя Бабій О.М.