ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
ДОДАТКОВЕ Рішення
11.08.2025 м. Ужгород Справа №907/402/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Пригара Л.І.
при секретарі судового засідання - Нікулочкіній О.В.,
розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Смарттендер», м. Київ про ухвалення додаткового рішення у справі №907/402/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Смарттендер», м. Київ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Волинь НП», с. Сторожниця Ужгородського району Закарпатської області про стягнення 250 378,37 грн заборгованості за надані послуги,
з участю представників сторін:
позивача (заявника) - без виклику
відповідача - без виклику
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 09.06.2025 у справі №907/402/25 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Волинь НП», вул. Молодіжна, будинок 9, с. Сторожниця, Ужгородський район, Закарпатська область, 89421 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 44858321) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Смарттендер», вул. Петра Радченка, будинок 27, офіс 102, м. Київ, 03037 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 41817392) суму 250 378,37 грн (Двісті п'ятдесят тисяч триста сімдесят вісім гривень 37 коп) заборгованості за надані послуги, а також 3004,54 грн (Три тисячі чотири гривні 54 коп) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Смарттендер», м. Київ через підсистему “Електронний суд» подав заяву б/н від 25.06.2025 (вх. № 02.3.1-02/5962/25 від 25.06.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі №907/402/25 щодо стягнення з відповідача судових витрат, а саме, витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 60 000 грн. Також просив поновити йому пропущений процесуальний строк на подання доказів понесених ТОВ “Смарттендер» витрат на професійну правничу допомогу, обґрунтовуючи зазначене тим, що справа №907/402/25 розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а рішення, ухвалене судом за наслідками розгляду спору по суті, отримане позивачем в електронному кабінеті в підсистемі “Електронний суд» лише 23.06.2025 о 16 год. 27 хв. Відтак, за твердженням представника позивача, він об'єктивно був позбавлений можливості подати суду докази у підтвердження розміру понесених ТОВ “Смарттендер» витрат на професійну правничу допомогу протягом 5-ти днів від дати ухвалення судового рішення в даній справі, оскільки інформацією про факт його ухвалення не володів.
Ухвалою суду від 01.07.2025 року поновлено представнику Товариства з обмеженою відповідальністю “Смарттендер», м. Київ процесуальний строк на подання суду доказів у підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу; заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Смарттендер», м. Київ про ухвалення додаткового рішення у справі №907/402/25 призначено до розгляду в судовому засіданні 11.08.2025 без виклику уповноважених представників учасників спору.
За змістом поданої суду заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №907/402/25 представник позивача просить суд вирішити питання про стягнення з відповідача на користь сторони позивача суми 60 000 грн витрат на правничу допомогу адвоката при розгляді даної справи.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
У відповідності до ч. 1-3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Приписами ст. 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Як встановлюють положення ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача суми підтверджених судових витрат та зазначав про те, що на виконання п. 9 ч. 3 ст. ст. 162 Господарського процесуального кодексу України повідомляє, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом цієї справи, складає судовий збір у розмірі 3004,54 грн, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 60 000 грн. Зазначений розрахунок судових витрат є попереднім (орієнтовним), а остаточний розрахунок судових витрат і доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем буде надано суду додатково протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та може бути змінений залежно від кількості судових засідань та додаткових процесуальних документів, які будуть підготовлені представниками.
Відповідно до висновку, викладеного в постановах Верховного Суду від 06.10.2020 у справі №922/376/20, від 07.09.2022 у справі №911/2130/21, від 03.12.2024 у справі №922/3448/23, оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога частини восьмої статті 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні. У такому разі підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Правила подання до закінчення судових дебатів у справі доказів на підтвердження понесених сторонами судових витрат встановлюються у випадку, коли справа слухається у відкритому судовому засіданні. В іншому випадку, коли справа призначається до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, для вирішення судом питання розподілу судових витрат у справі достатнім буде зазначити про ці докази у прохальній частині позовної заяви або ж надати їх протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови попередження про це до прийняття рішення по суті (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №620/2936/20, від 07.09.2022 у справі №911/2130/21, від 03.12.2024 у справі №922/3448/23).
Водночас, у випадку розгляду справи у порядку спрощеного провадження, коли проведення судових дебатів процесуальним законом взагалі не передбачено, учасник справи має дотримуватися встановленого п. 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України п'ятиденного строку для подання заяви про розподіл судових витрат та доказів понесення таких витрат, а в разі його пропуску - належним чином обґрунтувати поважність причин (постанова Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №918/853/20).
У постанові Верховного Суду від 19.06.2020 у справі №826/24815/15 зазначено, зокрема, про те, що оскільки розгляд справи проведено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, це об'єктивно унеможливило звернення представника із заявою про відшкодування судових витрат у 5-денний строк.
З огляду на вищенаведене, а також те, що справа №907/402/25 розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін спору, рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.06.2025 у даній справі є таким, що вручене позивачу та його представнику 24.06.2025, а із заявою про ухвалення додаткового рішення з долученими до неї доказами на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу представник позивача звернувся у максимально короткий строк після отримання копії судового рішення, а саме, 25.06.2025, суд поновив представнику ТОВ “Смарттендер» процесуальний строк на подання доказів у підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а тому, заява про ухвалення додаткового рішення подана з дотриманням строку, встановленого нормами процесуального закону.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною 3 статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1-4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як встановлюють положення ч. 1, 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Аналіз наведених норм ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, а також ст. 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес до справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
У підтвердження факту понесених позивачем судових витрат, пов'язаних з розглядом даної справи, до матеріалів справи надано:
- копію Договору про надання правничої (правової) допомоги №935-25 від 28.03.2025;
- копію ордеру серії АІ №1858339 від 28.03.2025;
- копію акту від 24.06.2025 приймання - передачі наданих послуг (виконаних робіт) за Договором №935-25 від 28.03.2025 про надання правової (правничої) допомоги.
Як вбачається із матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю “Смарттендер» (клієнтом, позивачем у справі) та Адвокатським об'єднанням “Адвокатська фірма “Грамацький і партнери» (адвокатська фірма) було укладено Договір про надання правничої (правової) допомоги №935-25 від 28.03.2025 (надалі - Договір).
Пунктом 1.1. Договору визначено, що клієнт доручає, а Адвокатська фірма приймає на себе зобов'язання здійснювати захист і представництво інтересів клієнта в усіх судах України та надавати йому інші види правничої допомоги у спорі за позовом клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОЛИНЬ НП» (ідентифікаційний код 44858321) про стягнення заборгованості за договором №S0-2015-003 про надання доступу до онлайн - сервісу під час проведення процедур публічних закупівель PROZORRO.
Відповідно до п. 1.2. Договору, для виконання своїх зобов'язань за Договором Адвокатська фірма призначає та діє через адвоката Адвокатської фірми Шведа Олега Володимировича, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №8200/10 від 19.08.2019 (у подальшому - Адвокат). Адвокатська фірма має право призначати іншого/інших адвоката/адвокатів для цілей виконання цього договору шляхом видачі відповідного ордеру.
Положення п. 3.1. Договору встановлюють, що за надані Адвокатською фірмою роботи (послуги), що стосуються спору, вказаного в пункті 1.1 Договору, у суді першої інстанції клієнт сплачує Адвокатській фірмі гонорар у фіксованому розмірі, що визначається з урахуванням необхідного часу для відповідної категорії спорів та становить 60 000 грн з ПДВ. У розмір гонорару Адвокатської фірми входить:
- збір та підготовка доказів, складання та подання до відповідного суду позовної заяви та за необхідності відповіді на відзив (підп. 3.1.1. Договору);
- підготовка та участь Адвоката в підготовчих та/або судових засіданнях будь - якої судової інстанції, у тому числі в режимі відеоконференції (підп. 3.1.2. Договору);
- підготовка (складання і оформлення) та подання за належністю будь-якого процесуального документа (чи іншого документа, необхідного для належного виконання цього договору, у тому числі заяв по суті справи, додаткових доказів) (підп. 3.1.3. Договору);
- інші види послуг, що спрямовані на виконання цього договору (підп. 3.1.4. Договору).
За змістом п. 3.3. Договору, гонорар, що сплачується Адвокатській фірмі за цим договором, охоплює виконання робіт (надання послуг), що стосується розгляду судової справи, визначеної п. 1.1. Договору, в суді першої інстанції, та не стосується примусового виконання судового рішення у виконавчому провадженні, представництва інтересів клієнта в судах апеляційної або касаційної інстанції.
Виконання робіт (надання послуг) за цим договором оплачується клієнтом протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту підписання клієнтом та Адвокатською фірмою відповідного акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), якщо інше не погоджено сторонами (підпункт 3.5.1. пункту 3.5. Договору).
Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до набрання законної сили судовим рішенням, яким остаточно вирішується спір, зазначений у п. 1.1. Договору. Кожна із сторін має право достроково розірвати договір в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення іншої сторони не пізніше ніж за 10 (десять) днів до дати розірвання договору (п. 5.2. Договору).
Як вбачається із підписаного сторонами акту від 24.06.2025 приймання-передачі послуг (виконаних робіт) за Договором №935-25 від 28.03.2025 про надання правової (правничої) допомоги, Адвокатською фірмою надано клієнту послуги (виконано роботи) із правової (правничої) допомоги, що пов'язані із веденням справи №907/402/25 за позовом клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬ НП" (ідентифікаційний код 44858321) про стягнення заборгованості за договором №S0-2015-003 про надання доступу до онлайн - сервісу під час проведення процедур публічних закупівель PROZORRO.
На виконання взятих на себе за договором зобов'язань Адвокатською фірмою виконано:
1) Опрацювання та аналіз доказів, а саме: фінансово-господарської документації по взаємовідносинам клієнта з ТОВ "ВОЛИНЬ НП" (ідентифікаційний код 44858321);
2) Складання та направлення програмними засобами підсистеми "Електронний суд" до Господарського суду Закарпатської області та до ТОВ "ВОЛИНЬ НП" (ідентифікаційний код 44858321) позовної заяви про стягнення заборгованості із ТОВ "ВОЛИНЬ НП" (ідентифікаційний код 44858321) та доданих до неї матеріалів.
Надані послуги (виконані роботи) охоплюються обсягом погоджених сторонами у підпунктах 3.1.1-3.1.4 пункту 3.1. Договору послуг (робіт), вартість яких встановлено пунктом 3.1. Договору у вигляді гонорару в фіксованому розмірі 60 000 грн, у тому числі ПДВ.
Клієнт на виконання пункту 3.5.1 Договору зобов'язується здійснити оплату вартості наданих послуг (виконаних робіт) у розмірі 60 000 грн, у тому числі ПДВ, протягом 20 робочих днів від дати підписання цього Акту.
За пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Разом із тим, відповідно до ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Водночас вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача заявленої суми витрат на професійну правову допомогу, суд, із урахуванням фактичних обставин даної справи, бере до уваги наступне.
Як передбачено ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині 4 статті 126 ГПК України, так і в частинах 5-7 статті 129 ГПК України.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Здійснивши правовий аналіз норм статей 126 та 129 ГПК України, можна дійти висновку про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Така позиція випливає із правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21, від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.
Отже під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах 5-7 статті 129 ГПК України.
Водночас таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов'язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.
Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15-ц);
- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15-ц).
Ті самі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі “East/West Alliance Limited» проти України", від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, у додаткових постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, та у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Господарський суд, розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, доходить висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Стосовно наведених в акті б/н від 24.06.2025 послуг “опрацювання та аналіз доказів, а саме: фінансово-господарської документації по взаємовідносинах Клієнта із ТОВ “Волинь НП»; складання та направлення програмними засобами підсистеми “Електронний суд» до Господарського суду Закарпатської області та ТОВ “Волинь НП» позовної заяви про стягнення заборгованості із ТОВ “Волинь НП» та доданих до неї матеріалів», суд відзначає, що збір, аналіз, вивчення і дослідження документів, якими доказово обґрунтована позиція сторони у спорі, є необхідною передумовою для складання відповідної заяви по суті справи (позовної заяви), а отже, і складовою послуг з її підготовки та оформлення. Крім того, суд бере до уваги також і ту обставину, що позовна заява в даній справі виготовлена на 11 аркушах, 4 із яких фактично займають титульна сторінка, прохальна частина позову і зазначення додатків, доданих до позовної заяви, та переважну більшість тексту в якому складають цитування умов договорів, норм права і розрахунки заявлених до стягнення сум; крім того, між багатьма абзацами зроблено значний інтервал, що збільшує обсяг документу. Відтак, суд вважає, що написання позовної заяви не потребувало значного обсягу часу та не вимагало особливої юридичної і технічної роботи. Водночас з огляду на предмет спору і характер спірних правовідносин, кількість учасників процесу, обставини, які підлягають з'ясуванню, докази, що підлягають оцінці, справа не належить до категорії складних, та розгляд якої здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження.
Також суд зауважує, що у Акті наданих послуг від 24.06.2025 зазначено про те, що надані послуги (виконані роботи) охоплюються обсягом погоджених сторонами у підпунктах 3.1.1-.3.1.4. пункту 3.1. Договору послуг (робіт), вартість яких встановлено пунктом 3.1. Договору у вигляді гонорару в фіксованому розмірі 60 000 грн, у тому числі ПДВ.
При цьому, підпунктом 3.1.2. Договору визначено, що у розмір гонорару входить підготовка та участь Адвоката в підготовчих та/або судових засіданнях будь-якої судової інстанції, у тому числі в режимі відеоконференції, тоді як, судові засідання у даній справі не призначалися.
Підпунктом 3.1.1. Договору визначено, що у розмір гонорару входить складання та подання до відповідного суду відповіді на відзив, тоді як у даній справі відзив відповідачем не подавався, а, отже, і відповідь на відзив не складалася.
Щодо зазначення у підпункті 3.1.4. Договору, що у розмір гонорару входять інші види послуг, що спрямовані на виконання цього договору суд зауважує, що вказаний підпункт не містить чіткого формулювання наданих послуг.
Враховуючи вищенаведене, у відповідності до вказаних вище норм, дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення та документи, на підставі яких позивач просить стягнути витрати на професійну (правничу) допомогу у розмірі 60 000 грн, господарський суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та співрозмірності їхнього розміру, та є завищеним, оскільки становить 60 000 грн, в той час, як:
- предметом спору у даній справі було стягнення заборгованості за Договором про надання послуг у розмірі 250 378,37 грн, судова практика щодо вказаної категорії справ є сталою та не потребує детального вивчення та аналізу станом на конкретний період у часі;
- справа є малозначною та не є складною по своїй суті та за обсягом документів; справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження, який призначений для розгляду справ незначної складності;
- судові засідання у справі не призначалися;
- обсяг доказів по справі, який підлягав вивченню та аналізу адвокатом, є незначним.
З огляду на вищенаведене, враховуючи положення ст. 126, 129 ГПК України та оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених витрат, виходячи із критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, приймаючи до уваги те, що дана справа не належить до категорії складних, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимоги представника позивача та вважає, що обґрунтованою та співмірною вартістю витрат позивача на професійну правничу допомогу у даній справі є сума у розмірі 5000 грн.
Водночас відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, що підтриманий Верховним Судом у постановах від 10.11.2023 у справі №911/1546/22, від 06.08.2024 у справі №913/162/22, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду у наведеній постанові виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Разом з тим, суд бере до уваги правовий висновок, зазначений у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, відповідно до якого розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України
1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Смарттендер», м. Київ про ухвалення додаткового рішення у справі №907/402/25 задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Волинь НП», вул. Молодіжна, будинок 9, с. Сторожниця, Ужгородський район, Закарпатська область, 89421 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 44858321) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Смарттендер», вул. Петра Радченка, будинок 27, офіс 102, м. Київ, 03037 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 41817392) суму 5000 грн (П'ять тисяч гривень) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині заявленої до стягнення суми судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
4. Додаткове рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового рішення. Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (без виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
У зв'язку з тимчасовою втратою працездатності суддею Пригарою Л.І. з 12.08.2025 по 15.08.2025 включно, повне додаткове рішення складено та підписано 01.09.2025.
Суддя Л.І. Пригара