майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"20" серпня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/984/24
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Прядко О.В.,
за участю секретаря судового засідання: Толстокарової І.С.,
за участю представників сторін:
від позивача: Яремчук В.Л., виписка з ЄДР (в режимі відеоконференції);
Закусило В.П., виписка з ЄДР (в режимі відеоконференції);
від відповідача: Стороженко Т.С.;
від третьої особи: не з'явився;
прокурор Рудченко М.М., службове посвідчення №071186 від 01.03.2023,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Керівника Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Андрушівської міської ради
до Фізичної особи-підприємця Стороженко Тетяни Степанівни
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Комунального підприємства Андрушівської міської ради "КОМСЕРВІС"
про зобов'язання звільнити земельну ділянку (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 18.03.2025 №50-90-1320вих-25).
Процесуальні дії по справі. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Керівник Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Андрушівської міської ради звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Стороженко Тетяни Степанівни про зобов'язання звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки, яка перебуває в комунальній власності Андрушівської міської територіальної громади в особі Андрушівської міської ради, площею 25,9 м2 з кадастровим номером 182031010100:01:009:0053 шляхом проведення демонтажу тимчасової споруди №73 площею 25,9 м2 за власний рахунок.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач використовує у своїй підприємницькій діяльності частину земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 182031010100:01:009:0053 орієнтовною площею 25,9 м2 шляхом встановлення тимчасової споруди за відсутності правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку; паспорт прив'язки на встановлення тимчасової споруди на вказаній земельній ділянці відповідачу не видавався, з відповідною заявою про його видачу останній не звертався; будь-які рішення про надання вказаної земельної ділянки відповідачу у власність або у користування Андрушівською міською радою не приймались (а.с.1-14).
Разом із позовною заявою керівник Бердичівської окружної прокуратури подав клопотання від 24.09.2024 №50-90-4914вих-24 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунального підприємства Андрушівської міської ради «КОМСЕРВІС», оскільки останнє є постійним користувачем частини земельної ділянки з кадастровим номером 182031010100:01:009:0053, і, у разі задоволення позову, звільнення спірної земельної ділянки від споруди надасть можливість підприємству у повній мірі використовувати її за призначенням (а.с.83-86).
Ухвалою суду від 01.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Комунальне підприємство Андрушівської міської ради «КОМСЕРВІС», призначено підготовче засідання на 21.11.2024.
18.11.2024 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення за вх.14526/24 від 18.11.2024, згідно з якими останній позовні вимоги не визнає, посилаючись, зокрема, на те, що здійснює свою підприємницьку діяльність шляхом ведення торгівлі з одного і того ж місця вже понад 25 років (державна реєстрація ФОП проведена 28.09.1998), здійснюючи оплату за торгове місце та сплачуючи податки відповідно до закону; тимчасова споруда №73 займає площу 9 кв.м., а не 25 кв.м., як зазначено у позовній заяві. Протягом цього часу будь-яких претензій з боку органу місцевого самоврядування чи органу державної влади щодо незаконного використання земельної ділянки чи самого об'єкта в цілому не було, а наразі шляхом обману тимчасову споруду намагаються відібрати (а.с.92-102).
Ухвалою суду від 21.11.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 23.12.2024.
Ухвалою суду від 23.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/984/24 до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 22.01.2025.
Ухвалою суду від 22.01.2025 відкладено розгляд справи по суті на 10.03.2025.
05.03.2025 до суду від Андрушівської міської ради надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та долучення доказів від 05.03.2025, у якому останній просив повернутись до стадії підготовчого провадження у справі №906/984/24, поновити позивачу процесуальний строк для подання доказів та долучити в якості доказів у справі копію розпорядження Андрушівського міського голови від 05.02.20225 №36-ОД "Про створення комісії для обстеження земельної ділянки в районі автостанції на розі вулиць Корольова-Зазулінського в м. Андрушівка" та копію акта обстеження самовільно зайнятої частини земельної ділянки з кадастровим номером 1820310100:01:009:0053 по вул. Корольова-Зазулінського (за автостанцією) в м. Андрушівка, Бердичівського району, Житомирської області під тимчасовою спорудою ФОП Сторожено Т.С. від 06.02.2025. Позивач пояснив, що на момент первісного обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 1820310100:01:009:0053 на розі вулиць Корольова-Зазулінського (за автостанцією) в м. Андрушівка у власності відповідача перебувала група тимчасових споруд загальною площею 25,9 кв.м., а в подальшому ФОП Стороженко Т.С. частину тимчасових споруд переміщено, внаслідок чого загальна площа зменшилась, і наразі на цій земельній ділянці перебуває одна тимчасова споруда, яка належить відповідачу. Так, площа самовільно зайнятої частини земельної ділянки з кадастровим номером 1820310100:01:009:0053 під тимчасовою спорудою ФОП Стороженко Т.С. становить 9,1 кв.м. (а.с.123-132).
05.03.2025 до суду від відповідача надійшли пояснення за вх.№2761/25 від 05.03.2025, у яких повідомлено про демонтаж тимчасової споруди ФОП Стороженко Т.С. №73 без будь-яких попереджень, при тому що триває судовий розгляд цієї справи, та зазначено, що попередження №166 є безпідставним; фотофіксація тимчасової споруди, що є додатком до акта зовнішнього огляду (акта демонтажу) від 05.06.2023, є фотомонтажем (а.с.134-145).
Ухвалою суду від 10.03.2025 постановлено перейти зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження у справі 906/984/24, підготовче засідання відкладено на 14.04.2025.
01.04.2025 на адресу суду від Бердичівської окружної прокуратури надійшла заява про зміну предмета позову №50-90-1320вих-25 від 18.03.2025, у якій повідомлено, що Бердичівська окружна прокуратура листом від 03.02.205 №50-90-524вих25 звернулась до Андрушівської міської ради з проханням провести повторне обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 1820310100:01:009:0053 на розі вулиць Корольова-Зазулінського в м. Андрушівка, на якій розміщено тимчасову споруду, що належить ФОП Стороженко Т.С. На підставі розпорядження міського голови від 05.02.2025 №36-ОД було створено комісію, якою 06.02.2025 складено акт про те, що ФОП Стороженко Т.С. добровільно не демонтувала самовільно встановлену тимчасову споруду №73, орієнтовними розмірами 2,6 м х 3,5 м, загальною площею 9,1 кв.м., розміщену на частині земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 1820310100:01:009:0053, яка перебуває в постійному користуванні КП "КОМСЕРВІС", площею 9,1 кв.м., а не площею 25,9 кв.м. У зв'язку з викладеним керівник Бердичівської окружної прокуратури просить розглядати позовні вимоги з урахуванням наведених змін, а саме зобов'язати ФОП Стороженко Т.С. звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки, яка перебуває в комунальній власності Андрушівської міської територіальної громади в особі Андрушівської міської ради, площею 9,1 м2 з кадастровим номером 182031010100:01:009:0053 шляхом проведення демонтажу тимчасової споруди №73 площею 9,1 м2 за власний рахунок (а.с.156-164).
У судовому засіданні 14.04.2025 відповідач надав для долучення до матеріалів справи заяву від 14.04.2025 із зазначенням про те, що 05.04.2025 за адресою: Бердичівський р-н, м. Андрушівка, вул. Корольова невідомі особи таємно викрали з кіоску контейнер з промисловими товарами, про що повідомлено Бердичівський РВП ГУ НП в Житомирській області; інформацію стосовно розслідування не надають, що, на думку відповідача, свідчить про намагання незаконно позбавити людей робочих місць (а.с.169-170).
Ухвалою суду від 14.04.2025 прийнято до розгляду заяву прокурора від №50-90-1320вих-25 від 18.03.2025 про зміну предмета позову, подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням заявлених змін; продовжено строк підготовчого провадження у справі на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відкладено підготовче засідання на 12.05.2025.
Ухвалою суду від 12.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/984/24 до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 18.06.2025.
Ухвалою суду від 18.06.2025 розгляд справи по суті відкладено у зв'язку з неявкою відповідача на 20.08.2025.
20.08.2025 до суду від відповідача надійшли копії документів щодо створення комісії для інвентаризації торгівельних місць (а.с.197-201), які долучено судом до матеріалів справи, однак не буде враховано та оцінено під час дослідження доказів з огляду на положення ст.207 ГПК України.
Представник третьої особи, яка належним чином повідомлена про дату, час та місце цього засідання (а.с.193), до суду не з'явився, про поважні причини неявки не повідомив, однак суд враховує, що в матеріалах справи міститься заява Комунального підприємства Андрушівської міської ради «КОМСЕРВІС» №423 від 05.11.2024 про розгляд даної справи без участі його представника із зазначенням про те, що третя особа підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити (а.с.90-91).
Оскільки явка представника третьої особи в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а його неявка не перешкоджає розгляду справи, підстав для відкладення судового засідання чи оголошення в ньому перерви немає, суд визнав за можливе здійснювати розгляд справи за наявними матеріалами за відсутності останнього, згідно зі ст.202 ГПК України.
Прокурор і представник позивача підтримали позов та просили задовольнити його в межах вимог заяви про зміну предмета позову у повному обсязі. Позиція позивача з приводу підтримання позову окружної прокуратури відображена також у заявах від 21.11.2024, 10.03.2025, 10.04.2025 (а.с.103-105, 146-148, 166-168).
Відповідач з позовними вимогами не погодився, щодо їх задоволення заперечив у повному обсязі, виклавши окремі зауваження письмово у повідомленні від 20.08.2025.
20.08.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст.240 ГПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та матеріалів справи, на території Андрушівської міської територіальної громади за адресою: вул. Корольова, м. Андрушівка, Бердичівський р-н, Житомирська обл. знаходиться земельна ділянка для будівництва та обслуговування об'єктів торгівлі (категорія - землі житлової та громадської забудови), кадастровий номер 182031010100:01:009:0053, площею 0,2866 га. Вказана земельна ділянка розташована в районі автостанції м. Андрушівка. Право комунальній власності Андрушівської міської територіальної громади в особі Андрушівської міської ради на земельну ділянку зареєстровано 03.09.2013 (а.с.25, 26).
Рішенням виконавчого комітету Андрушівської міської ради №115 від 16.04.2021 надано дозвіл Спілці приватних підприємців Андрушівщини замовити роботи із проведення інженерно геодезичних вишукувань земельної ділянки, яка розташована біля автостанції у м. Андрушівка (а.с.32).
Рішенням виконавчого комітету Андрушівської міської ради №204 від 18.08.2021 прийнято безоплатно на баланс Андрушівської міської ради технічний звіт інженерно-геодезичних вишукувань земельної ділянки, яка розташована у м. Андрушівка (а.с.33-36).
З метою проведення благоустрою земельної ділянки з кадастровим номером 182031010100:01:009:0053 виконавчим комітетом Андрушівської міської ради прийнято рішення №248 від 22.10.2021, яким затверджено схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності в районі автостанції м. Андрушівка, Житомирської обл., техніко-економічні показники тимчасових споруд, кольорове рішення фасадів тимчасових споруд з використанням сучасних високоякісних матеріалів (а.с.37-40).
Рішенням двадцять шостої сесії Андрушівської міської ради восьмого скликання №35 від 29.11.2022 припинено право постійного користування Комунального підприємства Андрушівської міської ради АНДРУШІВКАБЛАГОУСТРІЙ на вищевказану земельну ділянку комунальної власності у зв'язку з його припиненням та одночасно передано її в постійне користування правонаступнику - Комунальному підприємству Андрушівської міської ради «КОМСЕРВІС» (а.с.31).
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (інформаційна довідка №392670000 від 28.08.2024), а також інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 182031010100:01:009:0053, площею 0,2866 га зареєстровано за Комунальним підприємством Андрушівської міської ради «КОМСЕРВІС» 05.12.2022 і станом на даний час (а.с.25).
Крім того, на двадцять шостій сесії Андрушівської міської ради восьмого скликання прийнято рішення №1, яким затверджено Програму соціального та економічного розвитку Андрушівської міської ради на 2023 рік, якою передбачено заходи щодо проведення благоустрою земельної ділянки біля автостанції в м.Андрушівка (а.с.49-52). Аналогічні заходи передбачені Програмою соціального та економічного розвитку Андрушівської міської ради на 2024 рік, яка затверджена рішенням №1 тридцять дев'ятої сесії Андрушівської міської ради восьмого скликання від 30.11.2023 (а.с.53-56).
Відповідно до акта перевірки виконання вимог рішення виконавчого комітету Андрушівської міської ради №304 від 14.12.2021 «Про демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруд та створення комісії для складання акта зовнішнього огляду (акта демонтажу) тимчасових споруд», в районі автостанції м. Андрушівка, Бердичівського району, Житомирської області» (зі змінами) від 13.12.2022 вбачається, що на момент перевірки експлуатуються та добровільно не демонтовані 42 самовільно встановленні тимчасові споруди для провадження підприємницької діяльності по вул. Корольова в м. Андрушівка, серед яких у тому числі й тимчасова споруда №73, яка встановлена ФОП Стороженко Т.С., документи на розміщення тимчасової споруди остання не надавала (а.с.44-47).
Рішенням виконавчого комітету Андрушівської міської ради №272 від 23.12.2022 взято до уваги вищевказаний акт перевірки та зобов'язано власників тимчасово встановлених споруд до 27.01.2023 добровільно провести їх демонтаж та вивезення з даної території; створено комісію для складання акта зовнішнього огляду тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та затверджено її склад; визнано таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету Андрушівської міської ради від 14.12.2021 №304 (а.с.41-43).
Рішенням виконавчого комітету Андрушівської міської ради №100 від 17.04.2023 внесено зміни до рішення виконавчого комітету Андрушівської міської ради №272 від 23.12.2022, якими, зокрема, встановлено власникам тимчасово встановлених споруд добровільно провести їх демонтаж та вивезення з даної території до 17.05.2023 (а.с.48).
Комісія Комунального підприємства Андрушівської міської ради «КОМСЕРВІС» попередила власника тимчасової споруди №73 Стороженко Т.С. про необхідність на виконання рішення виконавчого комітету Андрушівської міської ради №100 від 17.04.2023 у строк до 17.05.2023 демонтувати тимчасову споруду та перемістити її на земельну ділянку Андрушівської міської ради з кадастровим номером 1820310100:01:009:0092 по вул. Корольова, 10 (біля Будівельного Двору). У разі нездійснення добровільного демонтажу, демонтаж буде проводитись комунальним підприємством у визначені ним дні (попередження про добровільний демонтаж тимчасової споруди №166 від 17.04.2023). Однак Стороженко Т.С. від отримання даного попередження відмовилась 17.04.2023 (а.с.57).
Комунальне підприємство Андрушівської міської ради «КОМСЕРВІС» направило попередження №166 від 17.04.2023 поштовим зв'язком за місцем реєстрації Стороженко Т.С., про що свідчать наявні в матеріалах справи копії опису вкладення від 17.04.2023, поштової накладної ід 17.04.2023 та поштового конверта (а.с.58). Однак, як стверджує прокурор, лист повернувся у зв'язку з відмовою адресата від його отримання.
Відповідно до акта зовнішнього огляду (акта демонтажу) тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності від 05.06.2023, ФОП Стороженко Т.С. не виконала вимоги рішення виконавчого комітету Андрушівської міської ради №272 від 23.12.2022, а саме добровільно не демонтувала самовільно встановлену тимчасову споруду №73 загальною площею - 25,9 кв.м. до 17.05.2023 із земельної ділянки, розміщеної на розі вулиць Зазулінського-Корольова (за автостанцією) в м. Андрушівка, яка встановлена самовільно без паспорту прив'язки (а.с.59). Це підтверджується також і актом зовнішнього огляду тимчасових споруд від 02.09.2024 (а.с.69-71).
Разом із тим позивач пояснив, що на момент первісного обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 1820310100:01:009:0053 на розі вулиць Корольова-Зазулінського (за автостанцією) в м. Андрушівка у власності відповідача перебувала група тимчасових споруд загальною площею 25,9 кв.м. У подальшому ФОП Стороженко Т.С. частину тимчасових споруд було переміщено, внаслідок чого загальна площа зменшилась, і наразі на земельній ділянці з кадастровим номером 1820310100:01:009:0053 перебуває одна тимчасова споруда площею 9,1 кв.м., яка належить відповідачу.
Так, з матеріалів справи слідує, що комісією, створеною на підставі розпорядження голови Андрушівської міської ради від 05.02.2025 №36-ОД, 06.02.2025 проводилось обстеження самовільно зайнятої частини земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 1820310100:01:009:0053 на розі вулиць Зазулінського-Корольова (за автостанцією) в м. Андрушівка Бердичівського р-ну Житомирської обл., на якій розміщено тимчасову споруду, що належить ФОП Стороженко Т.С. За результатами обстеження складено акт від 06.02.2025, відповідно до якого ФОП Стороженко Т.С. добровільно не демонтувала самовільно встановлену тимчасову споруду №73, орієнтовними розмірами 2.6 м х 3.5 м, загальною площею 9,1 кв.м., що розміщена на частині земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 1820310100:01:009:0053, яка перебуває в постійному користуванні Комунального підприємства Андрушівської міської ради «КОМСЕРВІС»; площа самовільно зайнятої частини земельної ділянки з кадастровим номером 1820310100:01:009:0053 під тимчасовою спорудою №73, що належить ФОП Стороженко Т.С., становить 9,1 кв.м. (а.с.126-128).
За інформацією, повідомленою Андрушівською міською радою у листах від 25.07.2024 №05-11/1748, від 20.08.2024 №05-4/1950, ФОП Стороженко Т.С. за відсутності правовстановлюючих документів використовує частину земельної ділянки з кадастровим номером 182031010100:01:009:0053 шляхом встановлення тимчасової споруди №73; паспорт прив'язки на встановлення тимчасової споруди на вказаній земельній ділянці ФОП Стороженко Т.С. не видавався, з відповідною заявою про видачу паспорту прив'язки остання до міської ради не зверталась. Будь-які рішення про надання ФОП Стороженко Т.С. у власність або користування земельної ділянки Андрушівською міською радою не приймались (а.с.27-28, 29-30).
Встановлено, що Бердичівська окружна прокуратура направляла на адресу Андрушівської міської ради повідомлення від 23.08.2024 №50-90-4356вих-25 про виявлені порушення з наданням можливості відреагувати на них, а у разі невжиття відповідних заходів прокуратурою буде ініційовано позов до суду в інтересах держави в особі даного органу місцевого самоврядування (а.с.61-66).
Листом від 02.09.2024 за №05-04/2038 Андрушівська міська рада повідомила, що заходи на звільнення земельної ділянки від споруди, яка самовільно встановлена відповідачем, не будуть вживатись у зв'язку з тим, що через недовиконання бюджету на 2024 рік виділення додаткових коштів на судовий збір не вбачається за можливе (а.с.67).
Таким чином, оскільки суб'єктом владних повноважень протягом тривалого часу з моменту розміщення спірної тимчасової споруди не здійснено захисту законних інтересів територіальної громади та держави в цілому, Бердичівська окружна прокуратура на виконання вимог ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» направила на адресу Андрушівської міської ради повідомлення від 24.09.2024 №50-90-4913вих-24 про представництво прокурором інтересів держави у вказаних правовідносинах в її особі (а.с.72-76).
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Згідно з п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частиною 4 ст.53 ГПК України унормовано, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до ст.23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст.ст.6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (постанова Верховного Суду від 08.02.2019 у справі №915/20/18).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, від 05.09.2020 у справі №9901/511/19, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, 06.07.2021 у справі №911/2169/20, 21.06.2023 у справі №905/1907/21).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 у справі №488/2807/17 виснувала, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурор до нього звертається до подання позову у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокурором фактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема, подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави, є бездіяльністю відповідного органу.
Прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).
Сам факт незвернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави у цій сфері та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18).
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно з ч.1 ст.143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Суб'єктами права на землі комунальної власності, згідно зі ст.80 ЗК України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Згідно з ч.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до ст.25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Частинами 5, 8 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" унормовано, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (ч.1 ст.12 ЗК України).
Згідно з ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність; надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об'єктів тощо.
Також положеннями ч.1 ст.10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" передбачено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належать, зокрема, затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.
Виходячи з наведених правових норм та аналізу обставин, встановлених при розгляді даної справи, саме Андрушівська міська рада є уповноваженим державою органом на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах щодо земельної ділянки комунальної власності.
А оскільки компетентним органом жодних заходів, спрямованих на захист інтересів держави, зокрема після отримання повідомлення прокуратури, вжито не було, й порушені інтереси держави залишаються незахищеними, керівник Бердичівської окружної прокуратури, дотримавшись вимог ст.53 ГПК України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру", правомірно та обґрунтовано звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Андрушівської міської ради.
Позивач проти подання прокурором позову в його інтересах не заперечив, ініціативи щодо самостійного звернення до суду не висловив, водночас не спростував і твердження прокурора щодо виявлених порушень законодавства, що по-суті вказує на його бездіяльність в цій частині, а відтак і підставність звернення прокурора з відповідним позовом.
Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності (ч.ч.1-3 ст.78 ЗК України).
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальний власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування, землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
За приписами ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з ч.2 ст.90 ЗК України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Частиною 2 ст.152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Статтею 391 ЦК України унормованно, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на нерухоме майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. Інакше кажучи, зайняття земельної ділянки, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов'язаним із позбавленням власника його володіння цією ділянкою. У таких випадках її власник має право вимагати усунення цих перешкод, зокрема заявити негаторний позов про демонтаж спорудженого на земельній ділянці об'єкта нерухомого майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16).
Відповідно до ч.ч.2, 4 ст.28 Закону України "Про регулювання містобудівельної діяльності", тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури є Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України відповідно до Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, затвердженого Указом Президента України від 31.05.2011 №633/211.
На виконання ч.4 ст.28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244 затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі - Порядок №244).
Згідно з п.1.3 Порядку №244, тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Відповідно до п.п.2.1, 2.20, 2.21 Порядку №244, підставою для розміщення ТС є паспорт прив'язки ТС. Встановлення ТС здійснюється відповідно до паспорта прив'язки ТС. Відхилення від паспорта прив'язки ТС не допускається. Паспорт прив'язки ТС - комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС та благоустрій прилеглої території на топографо-геодезичній основі М 1 : 500, інженерне забезпечення, зовнішній архітектурний вигляд ТС та напрям підприємницької діяльності (п.1.4 цього Порядку), типова форма якого поряд з іншими документами затверджена додатком 1 до Порядку, який містить, зокрема, форму схеми розміщення ТС із вказівкою площі земельної ділянки згідно з документами на землекористування.
Замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС (п.2.2 Порядку №244). Перелік документів, які додаються до заяви, наведено у п.2.3 цього Порядку, і є вичерпним.
За змістом п.п.2.4, 2.5 Порядку №244, відповідність намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності), будівельним нормам визначає відповідний орган з питань містобудування та архітектури, який утворено у складі виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації, протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви. У разі відсутності у складі відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради органу з питань містобудування та архітектури відповідність намірів щодо місця розташування ТС на території сільської, селищної, міської ради визначає орган з питань містобудування та архітектури відповідної районної державної адміністрації за територіальною належністю. У такому випадку строк розгляду заяви становить п'ятнадцять робочих днів.
Для оформлення паспорта прив'язки замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив'язки ТС, до якої додає документи, зазначені у п.2.6 Порядку №244, які замовником отримуються самостійно. Паспорт прив'язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви (п.2.7 Порядку №244).
Відповідно до п.п.2.23, 2.24, 2.25 Порядку, після розміщення ТС замовник подає до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або відповідної районної державної адміністрації письмову заяву за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку, у якій зазначає, що він виконав вимоги паспорта прив'язки. Паспорт прив'язки виготовляється у двох примірниках. Один примірник зберігається у замовника ТС, другий - у відповідному органі з питань містобудування та архітектури. Відомості паспорта прив'язки вносяться органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради або відповідної районної державної адміністрації в інформаційну базу містобудівного кадастру (для стаціонарних ТС).
Пунктами 2.30, 2.31 Порядку №244 визначено, що у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу. Розміщення ТС самовільно забороняється.
Матеріалами справи не підтверджено, що облаштування спірної тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності здійснено відповідачем з дотриманням зазначених вище правових норм. Відповідач не надав суду доказів на підтвердження отримання ним паспорта прив'язки на тимчасову споруду №73 відповідно до Порядку №244, і такий в матеріалах справи відсутній. Відтак господарський суд вважає, що дана споруда встановлена відповідачем самовільно, без відповідного дозволу.
При цьому суд не погоджується з твердженнями прокурора та позивача про те, що розміщення тимчасової споруди за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій вона розміщена, може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.
Самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними (ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель").
Вирішуючи питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки, необхідно враховувати, що сам лише факт користування земельною ділянкою за відсутності документів, які посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки, як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно встановити наявність у особи в силу закону права на отримання земельної ділянки у власність чи у користування.
Отже, самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.02.2019 у справі №910/22093/17, від 04.04.2019 у справі №910/2655/18, від 24.06.2019 у справі №910/4055/18, від 14.05.2020 у справі №908/394/19, від 28.02.2024 у справі №916/799/23.
Згідно зі ст.7 ЗК України 1990 року (тут і далі - у редакції, чинній на момент реєстрації відповідача як ФОП та початку здійснення торговельної діяльності на ринку), користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства; сільськогосподарським підприємствам і організаціям; громадським об'єднанням; релігійним організаціям; промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям; організаціям, зазначеним у статті 70 цього Кодексу для потреб оборони; для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам; житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам; спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних і фізичних осіб, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам.
Відповідно до ч.1 ст.21 ЗК України 1990 року, для будівництва промислових підприємств, об'єктів житлово-комунального господарства, залізниць і автомобільних шляхів, ліній електропередачі і зв'язку, магістральних трубопроводів, а також для інших несільськогосподарських потреб надаються землі несільськогосподарського призначення, не придатні для ведення сільського господарства або сільськогосподарські угіддя гіршої якості.
Із системного аналізу наведених норм ЗК України 1990 року не вбачається можливість надання в постійне користування земельних ділянок громадянам для здійснення ними підприємницької діяльності, зокрема розміщення об'єктів торгівлі, та відповідно набуття громадянами права постійного користування земельною ділянкою для провадження підприємницької діяльності.
До того ж ст.22 ЗК України 1990 року було визначено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.
У матеріалах справи відсутні належні докази щодо права відповідача на користування земельною ділянкою, на якій встановлена тимчасова споруда №73 площею 9,1 кв.м.
Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються відповідними радами (ч.1 ст.23 ЗК України 1990 року).
Попри те навіть державний акт не може бути прямим доказом права користування відповідачем частиною земельної ділянки, на якій розміщено тимчасову споруду, оскільки беззаперечно не ідентифікує спірну земельну ділянку. Відсутні встановлені межі земельної ділянки в натурі з прив'язкою до місцевості, як це передбачено приписами п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державний земельний кадастр". Відтак відсутні підстави стверджувати про наявність у відповідача титулу землекористувача.
Окрім того, ні Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", ні Порядок №244 не містять юридичних приписів щодо обов'язкового попереднього або наступного набуття суб'єктами господарювання будь-яких прав на земельні ділянки, на які вони мають бажання встановити ТС для здійснення підприємницької діяльності. З огляду на п.п.2.3, 2.6, 2.11 Порядку №244 надання документів про відведення земельних ділянок під розміщення ТС не передбачено.
Відтак до спірних правовідносин не підлягає застосування ст.212 ЗК України, приписами якої зокрема унормовано, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Належним способом захисту у даному випадку прав власника щодо користування та розпорядження земельною ділянкою, на якій розміщена тимчасова споруда без паспорта прив'язки, є вимога про звільнення такої земельної ділянки шляхом проведення демонтажу відповідної тимчасової споруди.
Невжиття відповідачем заходів, спрямованих на звільнення частини земельної ділянки комунальної власності та демонтаж розміщеної на ній тимчасової споруди суперечить засадам містобудівної діяльності в Україні та земельному законодавству, що порушує право Андрушівської міської ради на користування та розпорядження відповідною земельною ділянкою в інтересах територіальної громади.
Суд відхиляє заперечення відповідача проти позову як необґрунтовані і такі, що не підтверджуються належними й допустимими доказами. Повідомлення відповідача про вчинення сторонніми особами злочинних дій щодо його ТС не приймаються судом до уваги, оскільки не охоплюються предметом цього спору. Наданий відповідачем лист Андрушівської міської ради від 15.07.2024 №С-02-11/737 (а.с.99) не спростовує обставин, встановлених судом під час розгляду даної справи.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову шляхом зобов'язання відповідача звільнити частину земельної ділянки, яка перебуває в комунальній власності Андрушівської міської територіальної громади в особі Андрушівської міської ради, площею 9,1 м2 з кадастровим номером 182031010100:01:009:0053 шляхом проведення демонтажу тимчасової споруди №73 площею 9,1 м2 за власний рахунок, виключивши з вимоги - "самовільно".
Відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст.76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10.02.2010 у справі "Серявін проти України").
Судом досліджено докази, подані учасниками справи, їх аргументи та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін не береться до уваги, оскільки не спростовує вищенаведених висновків суду.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Фізичній особі-підприємцю Стороженко Тетяні Степанівні ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звільнити частину земельної ділянки, яка перебуває в комунальній власності Андрушівської міської територіальної громади в особі Андрушівської міської ради (пл. Т.Г.Шевченка, 1, м. Андрушівка, Бердичівський р-н, Житомирська обл., 13401, код ЄДРПОУ 24706710), площею 9,1 м2 з кадастровим номером 182031010100:01:009:0053 шляхом проведення демонтажу тимчасової споруди №73 площею 9,1 м2 за власний рахунок.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Стороженко Тетяни Степанівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Житомирської обласної прокуратури (вул. Святослава Ріхтера, 11, м. Житомир, Житомирська обл., 10008, код ЄДРПОУ 02909950, МФО 820172, р/р UA598201720343110001000011049 в ДКСУ м.Київ) 1514,00 грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 01.09.25
Суддя Прядко О.В.
Друк: 1 - у справу ; - керівнику Бердичівської окружної прокуратури та Житомирській обласній прокуратурі (до ел.каб.);
- позивачу і третій особі (до ел.каб.); 2 - відповідачу (рек.).