майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"21" серпня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/721/24
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Прядко О.В.,
за участю секретаря судового засідання: Толстокарової І.С.,
за участю представників сторін:
від позивача: Мазуренко М.М., довіреність від 25.07.2024 (в режимі відеоконференції);
від відповідача: не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЗІР'Я АГРО"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БАРАНІВКА-АГРО"
про стягнення 389216,76 грн.
Процесуальні дії по справі. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Товариство з обмеженою відповідальністю "СУЗІР'Я АГРО" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БАРАНІВКА-АГРО" про стягнення 389216,76 грн, з яких 281872,50 грн основного боргу, 40116,34 грн 10% річних та 67227,92 грн пені.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу №02/04-22-1 від 02.04.2022 в частині оплати за поставлений товар (т.1, а.с.1-8).
Ухвалою суду від 01.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 31.07.2025.
Підготовчі засідання у справі неодноразово відкладалися в межах продовженого строку підготовчого провадження.
До суду під час підготовчого провадження від сторін та їх представників надійшли такі процесуальні документи:
- клопотання позивача від 30.07.2024 про долучення доказів, а саме Статуту ТОВ "СУЗІР'Я АГРО", затвердженого рішенням учасника ТОВ "СУЗІР'Я АГРО" №11/10/21 від 11.10.2021 (т.1, а.с.68-84);
- клопотання відповідача від 30.07.2024 про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що відповідач дізнався про ухвалу суду від 01.07.2024 з електронного кабінету лише 30.07.2024, оскільки перебував у відрядженні у місті Києві у період з 02.07.2024 по 29.07.2024. Після завершення відрядження та ознайомлення з ухвалою суду було виявлено відсутність документів, які стосуються даної справи. Для виявлення причин та відсутності/втрати документів генеральним директором видано наказ про проведення службового розслідування №26 від 30.07.2024, а також укладено договір про надання правничої допомоги з адвокатом (т.1, а.с.85-90);
- відзив відповідача на позовну заяву від 20.08.2024, згідно з яким останній просить залишити позовну заяву без задоволення у повному обсязі з огляду на те, що договір купівлі-продажу №02/04-22-1 від 02.04.2022 колишній директор ТОВ "БАРАНІВКА-АГРО" ОСОБА_1 не підписував, засновник товариства про вказаний договір інформації не отримував, більше того відповідачу невідомо щодо реєстрації від імені директора податкових накладних, тобто договір, на думку відповідача, є неукладеним. Відповідач повідомив, що директор ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а 02.02.2023 призначено нового директора ОСОБА_2 . З урахуванням прийняття справ, документів, перевіривши наявну інформацію, договору купівлі-продажу №02/04-22-1 від 02.04.2022 ТОВ "БАРАНІВКА-АГРО" не виявлено, адже з урахуванням воєнного стану, документи відповідача неодноразово переміщували в більш безпечні місця зберігання. Окрім того, незрозумілим для відповідача є розрахунок штрафних санкцій, оскільки він не знав і не міг знати про будь-які порушення умов договору, так як заходи досудового врегулювання шляхом направлення претензії позивачем не проводилися (т.1, а.с.96-105). З огляду на викладені обставини, відповідач подав також клопотання про призначення посмертної почеркознавчої експертизи від 20.08.2024 для підтвердження справжності підпису колишнього директора ТОВ "БАРАНІВКА-АГРО" ОСОБА_1 на договорі купівлі-продажу №02/04-22-1 від 02.04.2022 та видатковій накладній №93 від 05.05.2022 (т.1, а.с.106-112);
- відповідь позивача на відзив від 14.09.2024, у якій останній просив поновити строк для її подання та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, вказавши на те, що відповідач не ставить під сумнів наявність відтиску печатки ТОВ "БАРАНІВКА АГРО" на первинних документах; при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг саме ТОВ "СУЗІР'Я АГРО" (продавець), а не відповідач зобов'язаний був у встановлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою, яка до позивача не надходила (т.1, а.с.114-124);
- заперечення відповідача на відповідь на відзив від 19.09.2024, у яких викладено аналогічні, що й у відзиві, обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позову, а також зазначено, що відповідач не визнає і відбиток печатки ТОВ "БАРАНІВКА-АГРО"; позивачем не надано доказів щодо вчинення відповідачем юридично значимих дій з оподаткування, а саме відображення відповідних господарських операцій у своїй податковій звітності за результатами проведення спірної поставки та вчинення юридично значимих дій щодо оформлення податкового кредиту за ними (т.1, а.с.134-143). У подальшому відповідач подав заяву про долучення до матеріалів справи письмових пояснень генерального директора ТОВ "БАРАНІВКА АГРО" ОСОБА_2 від 28.03.2025 щодо відсутності договору купівлі-продажу №02/04-22-1 від 02.04.2022 й інших документів, які підтверджували б проведення господарських операцій з позивачем, та щодо непідписання колишнім генеральним директором ОСОБА_1 даного договору (т.2, а.с.45-53);
- заперечення позивача на клопотання про проведення почеркознавчої експертизи від 26.12.2024 та від 20.01.2025 з посиланням на те, що відсутність у відповідача документів щодо проведених господарських відносин за договором купівлі-продажу №02/04-22-1 від 02.04.2022 не є підставою для невиконання взятих на себе зобов'язань щодо розрахунку за поставлений товар; доводи представника відповідача в обґрунтування необхідності призначення експертизи не відповідають дійсності, відповідач намагається затягнути строк розгляду справи та відтягнути здійснення розрахунків з позивачем; колишній директор ТОВ "БАРАНІВКА-АГРО" ОСОБА_1 помер у січні 2023 року, а отже відповідач не забезпечить надання експерту експериментальних зразків підпису Семенця М.І., і експертне дослідження не відобразить 100% результату (т.1, а.с.168-181, 209-215);
- клопотання позивача від 28.02.2025 про витребування у ГУ ДПС у Житомирській області доказів: податкової декларації ТОВ "БАРАНІВКА АГРО" з податку на додану вартість за травень 2022 року; додатка №1 "Відомості про суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних/розрахунках коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та про податковий кредит з урахуванням його коригування" декларації з ПДВ за травень 2022 року ТОВ "БАРАНІВКА АГРО"; квитанції №2 до декларації з ПДВ за травень 2022 року ТОВ "БАРАНІВКА АГРО"; відомостей про особу, яка наклала ЕЦП на декларацію з ПДВ та додаток №1 до декларації за травень 2022 року ТОВ "БАРАНІВКА АГРО" (т.1. а.с.226-233; т.2, а.с.10-19), з клопотанням про поновлення процесуального строку для подання вказаного клопотання від 21.03.2025 у т.2, а.с.20-29).
Протокольною ухвалою від 16.09.2024 поновлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву; відмовлено у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку, викладеного у відповіді на відзив від 14.09.2024, у зв'язку з його необґрунтованістю, однак з власної ініціативи суду поновлено такий строк; заяви сторін по суті спору долучено до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 31.03.2025, зокрема, задоволено клопотання позивача про витребування доказів від 28.02.2025.
25.04.2025 на виконання вимог ухвали суду від 31.03.2025 від ГУ ДПС у Житомирській області із супровідним листом №3916/5/06-30-12-03-11 від 24.04.2025 надійшли витребувані документи (т.2, а.с.60-67).
29.04.2025 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення від 29.04.2025, згідно з якими, на думку останнього, надані ГУ ДПС у Житомирській області документи підтверджують наявність між сторонами у справі правовідносин та факту поставки товару - насіння соняшника. Позивач вказав, що факт включення відповідачем до декларації суми податку на додану вартість по операції з постачання товарів (насіння соняшника) беззаперечно свідчить про те, що відповідач повністю визнає достовірність такої операції; відповідач не надав інформації та доказів підробки підпису і печатки на договорі купівлі-продажу №02/04-22-1 від 02.04.2022, специфікації №1 до цього договору та видатковій накладній №93 від 05.05.2022, не надав доказів викрадення чи незаконного використання третіми особами печатки на вказаних документах чи електронних цифрових підписів (печатки ТОВ "БАРАНІВКА АГРО" та підпису керівника ТОВ "БАРАНІВКА АГРО" ОСОБА_1 ) при складенні та реєстрації податкової декларації з ПДВ за травень 2022 року (т.2, а.с.68-75).
Ухвалою суду від 30.04.2025 було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи від 20.08.2024, оскільки останнім не доведено дійсної необхідності призначення у справі почеркознавчої експертизи, матеріали справи містять достатньо доказів, на підставі яких можливо з'ясувати всі обставини спірних правовідносин.
02.06.2025 до суду від представника відповідача надійшло клопотання від 02.06.2025 про зупинення провадження у справі №906/721/24 до набрання законної сили рішенням у справі №906/685/25 за позовом ТОВ "БАРАНІВКА-АГРО" до ТОВ "СУЗІР'Я АГРО" про визнання договору купівлі-продажу №02/04-22-1 від 02.04.2022 недійсним з підстав його неукладення (т2, а.с.88-92).
Ухвалою суду від 02.06.2025 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі від 02.06.2025, оскільки, незалежно від результату розгляду справи №906/685/25, господарський суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті даної справи №906/721/24.
Ухвалою суду від 02.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/721/24 до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 21.08.2025 (з урахуванням ухвали суду від 14.07.2025).
Представник відповідача у засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином в порядку ч.ч.5, 7 ст.6, ч.11 ст.242 ГПК України, про що свідчать довідки про доставку електронного листа (т.2, а.с.100, 106).
Оскільки явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а його неявка не перешкоджає розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності останнього, згідно зі ст.202 ГПК України.
Представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його у повному обсязі.
21.08.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст.240 ГПК України. Суд зауважує, що 21.08.2025 після ухвалення рішення до суду надійшла заява представника відповідача про проведення судового засідання без його участі від 21.08.2025 (а.с.110-112).
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
02.04.2022 між ТОВ "СУЗІР'Я АГРО" (далі - продавець, позивач), в особі директора Довбешка Богдана Олександровича, який діє на підставі Статуту, та ТОВ "БАРАНІВКА-АГРО" (далі - покупець, відповідач), в особі директора Семенця Михайла Івановича, який діє на підставі Статуту, укладено договір купівлі-продажу №02/04-22-1 (далі - договір) (т.1. а.с.13-15).
Відповідно до п.1.1 договору, продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити грошові кошти за товар, відповідно до умов договору (додаткових угод, специфікацій до нього).
Під товаром, згідно п.1.2 договору, сторони розуміють насіння сільськогосподарських культур (гібриди насіння кукурудзи, соняшника, ріпаку, сої і т.д.).
Одиниця виміру товару - мішок. Загальна кількість товару, яка поставлена за цим договором, визначається як кількість фактично поставленого товару згідно даних, вказаних у видаткових накладних (п.1.3 договору).
Конкретний асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару визначаються у специфікаціях до даного договору. Специфікації та накладні є невід'ємною частиною даного договору (п.1.4 договору).
Згідно з п.1.5 договору, загальна сума договору визначається сукупно загальною вартістю товару, поставка якого погоджена сторонами, протягом строку дії договору.
Ціна, загальна вартість товару або окремої партії товару, порядок та строки оплати за товар визначаються сторонами у специфікації(ях), що є невід'ємною частиною даного договору (п.3.1 договору). Також у специфікації визначаються порядок, умов та строки поставки товару (п.4.1 договору).
Відповідно до п.п.4.2-4.5 договору, поставка товару здійснюється за видатковими накладними. Датою поставки товару є дата підписаної сторонами видаткової накладної. Право власності та ризик його випадкового знищення переходить від продавця до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної. Приймання продукції по кількості і якості здійснюється покупцем в такому порядку: по кількості - згідно товаросупровідних документів (видаткової накладної та/або товаросупровідної накладної); по якості - згідно супровідних документів про якість товару. Приймання товару по кількості здійснюється покупцем в момент поставки. Претензії по кількості товару повинні бути заявлені покупцем не пізніше дати поставки.
Пунктом 6.2 договору передбачено, що за порушення строків оплати, визначених в цьому договорі, покупець зобов'язується сплачувати щомісяця на користь продавця проценти в розмірі 10% річних від суми боргу до моменту повного виконання зобов'язань.
Згідно з п.6.3 договору, крім процентів, за порушення строків оплати, визначених в цьому договорі, покупець зобов'язується сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на той час, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення до моменту повного виконання зобов'язань.
Цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2022, а у частині невиконаних зобов'язань - до їх повного виконання (п.8.1 договору). Додаткові угоди та додатки до цього договору, підписані сторонами, є його невід'ємними частинами (п.8.8 договору).
02.05.2022 між ТОВ "СУЗІР'Я АГРО" (далі - продавець, позивач), в особі директора Довбешка Богдана Олександровича, який діє на підставі Статуту, та ТОВ "БАРАНІВКА-АГРО" (далі - покупець, відповідач), в особі директора Семенця Михайла Івановича, який діє на підставі Статуту, підписано специфікацію №1 до договору (далі - специфікація) (т.1, а.с.16-17), згідно з якою сторони домовилися про поставку партії товару: насіння соняшника ТО Mas_86 OL STANDART D 150 (укр) у кількості 70 мішків, за ціною в еквіваленті іноземної валюти - 91,00 євро, загальною сумою в еквіваленті іноземної валюти - 6370,00 євро, ціна - 2550,31 грн без ПДВ, загальна сума - 178521,70 грн без ПДВ. Сторони домовилися про використання грошового еквіваленту ціни та загальної вартості товару - євро в порядку, передбаченому цією специфікацією. Загальна вартість цієї специфікації становить еквівалент іноземної валюти - 6370,00 євро, що згідно курсу продажу євро за українські гривні за даними ПАТ КБ «Приватбанк» станом на день укладення цієї специфікації, тобто на 02.05.2022, 1 дол.США - 30,03 грн, становить 203514,74 грн, в т.ч. ПДВ 14% - 24993,04 грн (п.п.1-3 специфікації).
У п.4 специфікації сторони погодили умови оплати товару: покупець зобов'язується здійснити оплату за товар, шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок продавця в національній валюті України - гривні, суму, еквівалентну 6370, 00 євро за курсом продажу євро за українські гривні ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 10.00 год дня здійснення оплати в строк до 20.12.2022. У випадку зростання на 1% і більше курсу продажу євро до української гривні за даними ПАТ КБ «Приватбанк» на момент оплати у порівнянні з курсом продажу євро за українські гривні, визначеного сторонами у п.3 цієї специфікації, продавець має право здійснити перерахунок неоплаченої вартості товару. Зміна ціни та загальної вартості товару у зв'язку зі зміною курсу продажу євро за українські гривні не вважається істотною умовою та не потребує укладення додаткових угод. У випадку, якщо курс продажу євро за українські гривні на дату оплати не змінився або буде нижчий, ніж визначено у п.3 цієї специфікації, покупець здійснює оплату товару згідно рахунку продавця.
Умови поставки товару визначено сторонами у п.п.5, 6 специфікації таким чином, що поставка товару здійснюється самовивозом, в строк до 31.05.2022 зі складу продавця, за адресою: Житомирська обл., Бердичівський р-н, с. Ягнятин, вул. Перемоги, 1-А. За домовленістю сторін поставка товару може бути іншою, ніж визначено в п.5 цієї специфікації. Продавець має право здійснити поставку в адресу покупця шляхом передачі такого товару перевізнику чи іншим видом відправлень (Нова Пошта, Делла, Делівері, Автолюкс та інші). В такому випадку ризик випадкового пошкодження чи втрати товару переходить від продавця до покупця з моменту його прийняття третьою особою (перевізником).
З викладених у позовній заяві обставин та матеріалів справи слідує, що позивач на виконання умов договору та специфікації відвантажив відповідачу товар - насіння соняшника ТО Mas_86 OL STANDART D 150 (укр) у кількості 70 мішків на загальну суму 203514,74 грн, у т.ч. ПДВ - 24993,04 грн, згідно з видатковою накладною №93 від 05.05.2022 (т.1, а.с.18).
Договір купівлі-продажу №02/04-22-1 від 02.04.2022, специфікацію №1 від 02.05.2022 та видаткову накладну №93 від 05.05.2022 підписано зі сторони ТОВ "СУЗІР'Я АГРО" директором Довбешком Б.О., а зі сторони ТОВ "БАРАНІВКА-АГРО" - директором Семенцем М.І., їх підписи скріплено печатками зазначених юридичних осіб. Оригінали цих документів оглянуто судом під час розгляду справи по суті.
За фактом відвантаження товару (насіння соняшника) відповідачу позивачем було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №3 від 05.05.2022 (т.1, а.с.19).
Однак, як стверджує позивач, відповідач в порушення умов договору та специфікації розрахунок за поставлений товар так і не здійснив, хоча мав зробити це у строк до 20.12.2022, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 ЦК України.
Так, згідно зі ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч.1 ст.663 ЦК України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України).
За приписами ст.ст.526, 525 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджується факт поставки товару позивачем відповідачу на суму 203514,74 грн, у т.ч. ПДВ - 24993,04 грн (еквівалент іноземної валюти, згідно умов специфікації до договору, - 6370,00 євро).
Суд відхиляє як необґрунтовані заперечення відповідача щодо підпису колишнього директора ТОВ "БАРАНІВКА АГРО" ОСОБА_1 на спірних документах. Відповідач не довів ані підписання цих документів іншою особою, ані факту протиправного використання печатки товариства, не надав ані доказів втрати печатки, ані доказів звернення до правоохоронних органів у зв'язку з підробленням документів, втратою чи викраденням печатки.
Більше того, як зазначалось вище, за фактом відвантаження товару (насіння соняшника) відповідачу на загальну суму 203514,74 грн, у т.ч. ПДВ 14% - 24993,04 грн, позивачем було складено та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну №3 від 05.05.2022.
Відповідно до ст.201 ПК України (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (п.201.1). Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7). При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем (п.201.10). Платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом (п.201.14). Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу (п.201.15).
На виконання вимог суду ГУ ДПС у Житомирській області було надано до справи податкову декларацію ТОВ "БАРАНІВКА АГРО" з податку на додану вартість з додатком №1 за травень 2022 року (т.2, а.с.61-64), яка, згідно квитанції №2, була прийнята ГУ ДПС у Житомирській області 18.07.2022 за реєстраційним №9130571713 (т.2, а.с.66). У рядку 7 таблиці 2.1. Відомості про операції з придбання з податком на додану вартість, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та ставками 7% і 14% (додаток 1 до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2022 року) відображено відомості щодо придбання товару ТОВ "БАРАНІВКА АГРО" у ТОВ "СУЗІР'Я АГРО" (ІПН 421731726598) у травні 2022 року (5/2022) в обсязі постачання (без податку на додану вартість) - 178521,70 грн (т.2, а.с.64). Відповідно до квитанції №1, податкова декларація з ПДВ за травень 2022 року підписана керівником Семенцем М.І. (РНОКПП НОМЕР_1 , сертифікат №010000000000000000000000000000000750е062, видавець UA-36865753-0117 АЦСК ТОВ «Центр сертифікації ключів Україна») та засвідчена печаткою ТОВ "БАРАНІВКА АГРО" (код ЄДРПОУ 38107088, сертифікат №010000000000000000000000000000000750е064, видавець UA-36865753-0117 АЦСК ТОВ «Центр сертифікації ключів Україна»). Дата подання на реєстрацію податкової звітності з податку на додану вартість за травень 2022 року - 18.07.2022 (т.2, а.с.65).
Суду не представлено доказів незаконного використання електронного підпису керівника Семенця М.І. та електронної печатки ТОВ "БАРАНІВКА АГРО".
Відповідач не довів дійсної необхідності призначення у справі посмертної почеркознавчої експертизи.
Твердження відповідача про те, що засновник ТОВ "БАРАНІВКА АГРО" не отримував від колишнього директора ОСОБА_1 інформацію про спірний договір купівлі-продажу №02/04-22-1 від 02.04.2022, а також наявність у відповідача необґрунтованих і непідкріплених жодними належними доказами сумнівів щодо викладених вище обставин, не спростовують факт поставки ТОВ "СУЗІР'Я АГРО" товару ТОВ "БАРАНІВКА АГРО" на умовах зазначеного договору та не звільняють відповідача від виконання зобов'язання з оплати позивачу вартості отриманого товару.
Також не заслуговують на увагу аргументи відповідача про те, що він не знав і не міг знати про порушення умов договору, оскільки не отримував претензію від позивача, адже обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, а тому невжиття позивачем заходів досудового врегулювання спору не позбавляє його права на звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів, зокрема, шляхом звернення з позовною вимогою про стягнення заборгованості за договором.
Крім того, відповідач на вимогу суду не надав документально обґрунтованих письмових пояснень щодо можливого використання товару за договором купівлі-продажу №02/04-22-1 від 02.04.2022, зокрема, щодо посіву соняшника в 2022 році, обсягів такого та придбання насіння тощо.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 3 ст.13 та ч.1 ст.74 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорій стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 зазначено, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.
Доводи, якими позивач обґрунтував позовні вимоги, знайшли своє підтвердження.
Відповідач не представив суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов в частині вимоги про стягнення з відповідача основного боргу є правомірним, обґрунтованим і підлягає задоволенню у повному обсязі на суму 281872,50 грн (6730,00 євро х 44,2500, де 6730,00 євро - заборгованість за поставлений товар в еквіваленті іноземної валюти відповідно до специфікації №1 від 22.05.2022 до договору купівлі-продажу №02/04-22-1 від 02.04.2022, а 44,2500 - курс продажу євро до гривні за даними АТ КБ «Приватбанк» станом на дату написання позовної заяви - 19.06.2024 (т.1, а.с.21), відповідно до умов п.4.2 специфікації).
Частиною 2 ст.193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями, згідно з ч.1 ст.230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 611 ЦК України також передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).
Згідно з ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Окрім того, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленого товару встановлено судом вище та підтверджено матеріалами справи.
Як вже зазначалось, у п.6.2 та п.6.3 договору сторони погодили, що за порушення строків оплати, визначених в цьому договорі, покупець зобов'язується сплачувати щомісяця на користь продавця проценти в розмірі 10% річних від суми боргу до моменту повного виконання зобов'язань. Крім процентів, за порушення строків оплати, визначених в цьому договорі, покупець зобов'язується сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на той час, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення до моменту повного виконання зобов'язань.
Тобто сторони у договорі погодили нарахування пені в інший строк, відмінний від визначеного ч.6 ст.232 ГК України, який є більшим шести місяців, - до моменту повного виконання зобов'язань, та збільшення розміру річних - 10%, що кореспондується з ч.2 ст.625 ЦК України.
За розрахунком, наведеним у позовній заяві, позивач нарахував відповідачу 67227,92 грн пені за період з 21.12.2022 до 21.06.2023 та 40116,34 грн 10% річних за період з 21.12.2022 до 19.06.2024 від суми боргу - 268177,00 грн, розрахованої за курсом продажу євро за українські гривні за даними АТ КБ «Приватбанк» станом на перший день прострочення - 21.12.2022 (6370,00 євро х 42,10) (т.1, а.с.5-7, 20).
Відповідач власного контррозрахунку суду не надав.
Враховуючи те, що у п.4.1 специфікації до договору сторони погодили здійснення покупцем оплати суми товару в гривнях, еквівалентної 6370, 00 євро, за курсом продажу євро до гривні, встановленим АТ КБ «Приватбанк» станом на 10:00 д н я з д і й с н е н н я о п л а т и в с т р о к д о 2 0. 1 2. 2 0 2 2, то, за висновком суду, слід брати до розрахунку пені і 10% річних суму заборгованості, розраховану за курсом продажу євро до гривні на 20.12.2022 (останній день здійснення оплати) - 41,9500, що становить 267221,50 грн (6370,00 євро х 41,9500).
Таким чином, здійснивши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ІПС «LIGA 360» власний перерахунок, суд приходить до висновку, що правомірним і обґрунтованим є нарахування відповідачу в межах визначеного позивачем періоду пені у розмірі 66988,40 грн та 10% річних у розмірі 40012,41 грн, а відтак вимоги позивача у цій частині підлягають задоволенню; у стягненні 239,52 грн пені, 103,93 грн 10% річних слід відмовити як нараховані безпідставно.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10.02.2010 у справі "Серявін проти України").
У рішенні від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Суд зазначає, що решта доводів та доказів сторін ретельно досліджена і наведених вище висновків суду не спростовує.
Станом на час розгляду справи та ухвалення даного рішення доказів проведення розрахунків між сторонами суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи та оцінивши з огляду на положення ст.ст.74, 75-79, 86 ГПК України наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку задовольнити позов частково, стягнути з відповідача на користь позивача 281872,50 грн основного боргу, 40012,41 грн 10% річних та 66988,40 грн пені; у задоволенні решти позову відмовити.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача в сумі 5833,00 грн - пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інших витрат, пов'язаних із розглядом справи, позивачем заявлено не було.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БАРАНІВКА-АГРО" (вул. Бандери Степана, буд. 9, м. Баранівка, Звягельський р-н, Житомирська обл., 12701, ідентифікаційний код 38107088) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "СУЗІР'Я АГРО" (вул. Перемоги, буд. 1-А, с. Ягнятин, Бердичівський р-н, Житомирська обл., 13631, ідентифікаційний код 42173172) 281872,50 грн основного боргу, 40012,41 грн 10% річних, 66988,40 грн пені та 5833,00 грн судового збору.
3. У задоволенні решти позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 01.09.25
Суддя Прядко О.В.
Друк: 1 - у справу; - сторонам та їх представникам (до ел.каб.).