вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про забезпечення позову
01.09.2025м. ДніпроСправа № 904/4824/25
за позовом Криворізької північної окружної прокуратури в інтересах держави, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг
до
про відповідача-1: Криворізької міської ради, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг
відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Маняхіної Валентини Іванівни, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг
Суддя Бєлік В.Г.
Керівник Криворізької північної окружної прокуратури подав за допомогою підсистеми “Електронний суд» в інтересах держави до Господарського суду Дніпропетровської області позовну заяву до Криворізької міської ради (далі - відповідач-1) та Фізичної особи-підприємства Маняхіної Валентини Іванівни (далі - відповідач-2), у якій просить:
1. Визнати незаконним та скасувати рішення Криворізької міської ради №2771 від 26.04.2024 в частині надання фізичній особі-підприємцю Маняхіній Валентині Іванівні із земель комунальної власності в оренду земельної ділянки житлової та громадської забудови з кадастровим номером 1211000000:04:279:0033 площею 0,0615 га, для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (для розміщення кафе) розташовану за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вул. Електрозаводська, 28б.
2. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №2024365 від 24.06.2024, укладений між Криворізькою міською радою (код ЄДРПОУ 33874388) та фізичною особою-підприємцем Маняхіною Валентиною Іванівною (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:279:0033 площею 0,0615 га (номер запису про інше речове право 55766153).
3. Скасувати державну реєстрацію права власності за Маняхіною Валентиною Іванівною (РНОКПП НОМЕР_1 ) на нежитлове приміщення загальною площею 143 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , проведену 29.07.2021 державним реєстратором Глеюватської сільської ради Криворізького району Волос О.В. (номер відомостей про речове право - 43314311) шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна 2425115712110.
4. Зобов'язати Маняхіну Валентину Іванівну (РНОКПП НОМЕР_1 ) усунути перешкоди територіальній громаді міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради (код ЄДРПОУ 33874388) у праві користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:279:0033 площею 0,0615 га, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вул. Електрозаводська, 28б, та повернути земельну ділянку, шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва - літнього майданчика площею 30,4 кв. м, яке згідно з технічним паспортом від 23.07.2021, виданого ТОВ “СМАРТ ІНЖИНІРІНГ» б/н та довідки від 23.07.2021 за вих. № 044/07-2021-Б, яку видано директором ТОВ “СМАРТ ІНЖИНІРІНГ» Маняхіній В. І. значиться як приміщення №11 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2425115712110).
5. Стягнути з відповідачів у справі на користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу позову та за подання заяви про забезпечення позову.
Позовні вимоги обґрунтовані на безпідставне самочинне будівництво, внаслідок якого збільшено геометричні розміри об'єкта нерухомості та подальша реєстрація права власності на таке майно на земельній ділянці комунальної власності переданої Відповідачу-2 за договором оренди, порушує встановлений законодавством порядок набуття права користування земельними ділянками, грубо нівелюється рівність усіх перед законом, порядок і правила забудови населених пунктів та за відсутності поновлення прав територіальної громади провокує забудовників до самочинного будівництва. Внаслідок безпідставної державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю, площа якої збільшена шляхом самочинного будівництва на земельній ділянці комунальної форми власності, без погодження з власником земельної ділянки та без відповідних дозвільних документів, порушено права власника земельної ділянки - територіальної громади міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради щодо користування, володіння, розпорядження земельною ділянкою під об'єктом самочинного будівництва.
Прокуратура зазначила, що Криворізькою міською радою в порушення вимог чинного законодавства укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:279:0033 площею 0,0615 га для розміщення нежитлового приміщення за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Електрозаводська, 28б, розміри якого самочинно збільшені без дозвільно-погоджувальної документації, чим порушено інтереси територіальної громади міста Кривого Рогу.
Разом із позовною заявою Керівник Криворізької північної окружної прокуратури подав до Господарського суду Дніпропетровської області заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що є предметом позову, а саме об'єкт нерухомості - нежитлове приміщення загальною площею 143 кв.м. за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Електрозаводська, 28б (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2425115712110).
Заборонити відповідачу - фізичній особі-підприємцю Маняхіній Валентині Іванівні (РНОКПП НОМЕР_1 ) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним кадастровим реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачі в оренду, здійснення поділу та об'єднання тощо щодо нерухомого майна, що є предметом позову, об'єкту нерухомості - нежитлового приміщення загальною площею 143 кв.м. за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Електрозаводська, 28б (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2425115712110).
Заява обґрунтована безпідставною державною реєстрацією права власності на нежитлову будівлю, площа якої збільшена шляхом самочинного будівництва на земельній ділянці комунальної форми власності, а саме літнього майданчика, який зазначено у технічному паспорті від 23.07.2021 як приміщення № 11 площею 30.4 кв.м, без погодження з власником земельної ділянки та без відповідних дозвільних документів, порушено права власника земельної ділянки - територіальної громади міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради щодо користування, володіння, розпорядження земельною ділянкою під об'єктом самочинного будівництва.
Відповідно до відомостей Нежитлове приміщення загальною площею 143 кв.м. за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Електрозаводська, 28б розташований на земельній ділянці комунальної власності житлової та громадської забудови з кадастровим номером 1211000000:04:279:0033 площею 0,0615 га, з цільовим призначенням - 03.08 “для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування», яку надано в оренду Маняхіній В.І. на підставі договору оренди земельної ділянки від 24.06.2024 № 2024365 та перебувала в оренді останньої на підставі договорів оренди від 18.06.2019 № 2019250 та від 31.03.2014 № 2013582.
Передачі в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:279:0033 площею 0,0615 га передувало рішення Криворізької міської ради 49 сесії 8 скликання № 2771 від 26.04.2024 “Про надання в оренду земельних ділянок, на яких розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності заявників (користувачів)».
Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 24.06.2024 № 2024365, на земельній ділянці розміщене нежитлове приміщення згідно запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.07.2021 № 43314311, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2425115712110.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що дійсно під реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 2425115712110 значиться нежитлове приміщення, загальною площею 143 кв.м. (приміщення А, А') за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є Маняхіна В.І. Державну реєстрацію вказаного об'єкта проведено 29.07.2021. Тобто договір оренди земельною ділянки укладений вже після внесення відомостей про речове право на нежитлове приміщення та вже зі збільшеною площею з 103,9 кв.м. на 143 кв.м.
Прокуратура вважає за необхідне накласти арешт на нерухоме майно з метою унеможливлення відчуження майна та зміну його площі, конфігурації та адреси.
Прокуратура стверджує, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Прокурор зазначає, що обраний ним вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав Відповідачів, оскільки обтяжене майно фактично перебуває у володінні власників, а обмежується лише можливість розпоряджатись ним.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову (Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).
Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Згідно з ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. Учасник справи, який звертається із заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 17.09.2020 у справі № 910/72/20, від 15.01.2021 у справі № 914/1939/20, від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20, від 24.06.2022 у справі № 904/3783/21, від 26.09.2022 у справі № 911/3208/21 тощо.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві (іншим особам) вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17).
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу (іншим особам) здійснювати певні дії.
За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Така правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18.
Господарський суд звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Суд вважає, що такі заходи забезпечення позову як накладення арешту на об'єкт нерухомого майна є адекватним по відношенню до позовних вимог, на забезпечення якого він вживаються.
З огляду на викладене, суд вбачає підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.
Частиною 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 06.12.2021 у справі № 910/4564/21, щодо того, що є виконанням пункту 6 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України в частині надання пропозицій щодо зустрічного забезпечення.
Стаття 139 Господарського процесуального кодексу України містить обов'язкові вимоги до змісту заяви про забезпечення позову. Зокрема, пункт 6 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що така заява має містити пропозиції щодо зустрічного забезпечення.
Метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. На відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. Крім того, фактично цей інститут права зберігає існуючий status quo між сторонами до ухвалення рішення суду по суті спору (постанови Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 646/6171/18, від 17.02.2021 у справі № 760/19023/18, від 27.07.2021 у справі № 22-з/824/477/2021, 22-з/824/535/2021).
Частиною 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду, а не обов'язок вимагати від особи, яка звернулась із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Зважаючи на частину 4 статті 141 Господарського процесуального кодексу України, постановлення ухвали про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічного забезпечення не позбавляє заявника права звернутись до суду із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подано після застосування судом заходів забезпечення позову. Зазначене відповідає принципу змагальності сторін, закріпленому статтею 13 Господарського процесуального кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 904/661/19, від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19).
Тому розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить конкретних пропозицій щодо зустрічного забезпечення, не є порушенням наведених вимог законодавства та не свідчить про допущення судом істотних процесуальних порушень, достатніх для скасування ухвали, якою було вжито відповідні заходи забезпечення позову, оскільки з метою захисту своїх прав відповідач не позбавлений можливості звернутись з клопотанням про зустрічне забезпечення.
Наведена позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 916/2851/17, від 26.11.2018 у справі № 904/2925/18, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 18.06.2019 у справі № 904/661/19, від 24.06.2019 у справі № 916/2933/18, від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19.
У даному випадку суд не вбачає підстав задля застосовування зустрічного забезпечення з огляду на те, що відповідні заходи не призведуть до негативних наслідків для відповідачів чи інших осіб, оскільки обтяжене майно фактично перебуває у володінні Відповідача-2, а обмежується лише можливість розпоряджатись ним.
Аналогічні позиції щодо такого питання викладені у постановах Верховного Суду у справі № 916/870/18 від 15.01.2019 та № 916/73/19 від 27.06.2019.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Заяву керівника Криворізької північної окружної прокуратури про забезпечення позову - задовольнити.
Накласти арешт на нерухоме майно, що є предметом позову, а саме на:
- об'єкт нерухомості - нежитлове приміщення загальною площею 143 кв.м. за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Електрозаводська, 28б (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2425115712110).
Заборонити відповідачу - фізичній особі-підприємцю Маняхіній Валентині Іванівні (РНОКПП НОМЕР_1 ) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним кадастровим реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачі в оренду, здійснення поділу та об'єднання тощо щодо нерухомого майна, що є предметом позову, об'єкту нерухомості - нежитлового приміщення загальною площею 143 кв.м. за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Електрозаводська, 28б (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2425115712110).
Стягувач: Криворізька північна окружна прокуратура (50000, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Свято-Миколаївська, буд. 27, код ЄДРПОУ 0290993827)
Боржник: Криворізька міська рада (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, буд. 1, код ЄДРПОУ 33874388).
Боржник: Фізична особа-підприємець Маняха Валентина Іванівна ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Ухвала, як виконавчий документ, може бути пред'явлена до примусового виконання до 02.09.2028.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання - 01.09.2025 та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.Г. Бєлік