вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
01.09.2025м. ДніпроСправа № 904/1281/25 (199/6366/25)
Суддя Суховаров А.В. розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНТА С" (49081, місто Дніпро, проспект Воронцова, буд. 73, ідентифікаційний номер юридичної особи 33325174)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача арбітражного керуючого Острика Сергія Юрійовича, свідоцтво №300 від 28.02.2013 (69032, м.Запоріжжя, а/с 7813, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 )
про порушення конституційних та трудових прав, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
в межах справи №904/1281/25
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Еммет Груп" (49044, місто Дніпро, вул.Барнаульська, будинок 2-А, кімната 129, ідентифікаційний номер юридичної особи 37807472)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванта С" (49081, місто Дніпро, проспект Воронцова, буд. 73, ідентифікаційний номер юридичної особи 33325174)
про визнання банкрутом
Без повідомлення (виклику) учасників справи
07.05.2025 до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванта С" (49081, місто Дніпро, проспект Воронцова, буд. 73, ідентифікаційний номер юридичної особи 33325174) про порушення конституційних та трудових прав, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 08.05.2025 по справі №199/6366/25 цивільну справу №199/6366/25 (провадження №2/199/3665/25) за позовом ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванта С" передано до Господарського суду Дніпропетровської області для розгляду в межах справи №904/1281/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванта С" (ЄДРПОУ 33325174).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.06.2025 матеріали позовної заяви №904/1281/25 (199/6366/25) передано на розгляд судді Суховарову А.В.
Ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху; зобов'язано ОСОБА_1 протягом 10-ти днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки заяви, а саме: докази сплати судового збору у розмірі 1 816,80грн.
Зазначеною вище ухвалою суд роз'яснив ОСОБА_1 , що у тому випадку, якщо позивач не усуне всі недоліки у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, яка звернулась з вищевказаною заявою.
До суду надійшло клопотання про долучення до справи доказів сплати судового збору на виконання вимог ухвали суду від 09.06.2025.
Справу №904/1281/25 (199/6366/25) прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу №904/1281/25 (199/6366/25) вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; залучено розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванта С" (49081, місто Дніпро, проспект Воронцова, буд. 73, ідентифікаційний номер юридичної особи 33325174) арбітражного керуючого Острика Сергія Юрійовича, свідоцтво №300 від 28.02.2013 (69032, м.Запоріжжя, а/с 7813, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Зазначеною вище ухвалою суд роз'яснив учасникам справи, що відповідні заяви по суті справи повинні відповідати вимогам статей 161-168 Господарського процесуального кодексу України та мають бути подані у строк, визначений в ухвалі. Копії відповідних заяв повинні бути надіслані (надані) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) вказаних заяв до суду.
18.06.2025 до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 , за змістом якої позивач просить суд долучити до матеріалів справи докази надсилання на адресу третьої особи позовної заяви з додатками.
27.06.2025 до суду надійшов відзив ТОВ "Аванта С" на позовну заяву ОСОБА_1
07.07.2025 до суду надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив ТОВ "Аванта С" із доказами направлення на адресу відповідача та третьої особи.
08.07.2025 до суду надійшли пояснення розпорядника майна Острика С.Ю. на позовну заяву ОСОБА_1
21.07.2025 до суду надійшли заперечення ТОВ "Аванта С" на відповідь ОСОБА_1 .
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
Відносно відповідача господарським судом Дніпропетровської області 10.04.2025 відкрито провадження у справі №904/1281/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванта С" (49081, місто Дніпро, проспект Воронцова, буд. 73, ідентифікаційний номер юридичної особи 33325174), на даний час провадження перебуває на стадії розпорядження майном.
Згідно з ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник, зокрема, спори про стягнення заробітної плати.
Аналогічні положення містяться у ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом позовної заяви з урахуванням уточнень викладених у відповіді на відзив ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача борг при звільненні згідно з розрахунковим листом у розмірі 39 913,79грн. (ст.116 КЗпП); боргу за невикористану відпустку тривалістю 22 дні у розмірі 31 128,40грн.; відшкодування за несвоєчасний розрахунок за період з 20.12.2024 по 20.06.2025 у розмірі 136 585,80грн. (ст.117 КЗпП) та стягнути з відповідача сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви до суду у розмірі 3 028,00грн.
Щодо вимоги про стягнення невиплаченої заробітної плати
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що позивач перебував в трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується копією трудової книжки в період з 03.08.2009 по 20.12.2024.
Згідно наказу №144/к від 20.12.2024 позивача звільнено з роботи за власним бажанням відповідно до ст.38 КЗпП України, разом з тим, в день звільнення, всупереч вимогам ст. 116 КЗпП України, відповідач не провів повного розрахунку з позивачем.
Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 94 КЗпП України).
Згідно з ч.5 ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Відповідно до положень ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що при розгляді трудових спорів, у тому числі щодо стягнення заробітної плати, судом враховуються положення ч.5 ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до якої дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення, а також положення ч.4 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства, за змістом якої пропущення граничного строку на подання заяв кредиторів з конкурсними вимогами (в тому числі і щодо виплати заробітної плати) не тягне за собою зміну черговості, у разі задоволення судом таких вимог, тягне за собою наслідки передбачені абз.3 ч.4 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства.
Окрім викладеного, абз.6 ч.2 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства закріплено право, а не обов'язок кредиторів за вимогами щодо виплати заробітної плати подавати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Враховуючи викладені вище обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду спорів стосовно конкурсних грошових вимог кредиторів за вимогами до боржника щодо виплати заробітної плати шляхом їх розгляду за правилами позовного провадження у межах справи про банкрутство.
Як зазначила позивач, за період з жовтня 2024 року по грудень 2024 року у відповідача обліковується заборгованість перед позивачем з виплати заробітної плати на суму 39 913,79грн.
На підтвердження існування зазначеної вище заборгованості позивачем долучено до матеріалів позовної заяви копію розрахункового листа ТОВ "Аванта С" та довідку ТОВ "Аванта С" за №Ав-00000014 від 21.03.2025.
В матеріалах справи міститься відзив ТОВ "Аванта С", відповідно до якого відповідач погоджується з розрахунком заборгованості невиплаченої заробітної плати у розмірі 39 913,79грн., що підтверджується розрахунковим лист ТОВ "Аванта С" та довідкою ТОВ "Аванта С" за №Ав-00000014 від 21.03.2025 у розрізі заборгованості по місяцям вбачається, що заборгованість за жовтень 2024 року становить 29 000,00грн., за листопад 2024 року - 6 522,88грн., за грудень 2024 року - 4 390,91грн.
Згідно з поясненнями третьої особи розпорядник майна Острик С.Ю. погоджується з вимогою позивача про стягнення невиплаченої заробітної плати у повному обсязі.
Враховуючи той факт, що в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 та докази щодо спростування вимог, заявлених позивачем, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 щодо стягнення заробітної плати у розмірі 39 913,79грн.
Щодо вимоги про стягнення компенсації за невикористану відпустку.
У відповідності до ч.1. ст. 24 Закону України "Про відпустки" та ч.1 ст. 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Відповідно до абзацу першого пункту 2 Розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Згідно з абзацом першим пункту 7 Розділу ІV Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.
Так позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача компенсації за невикористану відпустку тривалістю 22 дні, яка складає суму 31 128,40грн. із розрахунку середньоденного заробітку у розмірі 1 414,93грн. (362 221,37грн. (заробітна плата нарахована за 12 місяців)/ 256 (кількість відпрацьованих днів)).
Із відзиву відповідача та пояснень розпорядника майна Острика С.Ю. вбачається, що останні заперечують щодо зазначених вище виплат, оскільки в розрахунковому листі наданому при звільненні зазначена вичерпна інформація щодо сум належних позивачеві при звільненні.
Разом з тим, із заперечень ТОВ "Аванта С", що надійшли до суду 21.07.2025 відповідач погоджується, що позивачем не використано 22 дні відпустки, однак зазначає, що дні відпустки не були відображені у розрахунковому листі у зв'язку з тим, що за попереднім усним погодженням було вирішено надати ці дні відпустки вже за місцем роботи - у ТОВ "Інчер", куди позивача переведено у грудні, зазначена домовленість не була закріплена документально. Враховуючи викладене представник відповідача зазначає, що питання стосовно реалізації права на використання невикористаних днів відпустки, позивач має вирішувати безпосередньо з роботодавцем - ТОВ "Інчер".
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд зазначає, що обставини викладені в запереченнях відповідача не підтверджені документально, а тому позивач має право на виплату компенсації за невикористану відпустку в порядку визначеному Кодексом законів про працюУкраїни.
Судом досліджено наданий позивачем розрахунок середньоденного заробітку та визначено, що останній є таким, що відповідає вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100.
З огляду на викладене, судом встановлено, що відповідачем допущено порушення обов'язку щодо виплати компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_1 у сумі 31 128,40грн., а тому зазначена вище вимога підлягає задоволенню у повному обсязі.
Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.
В матеріалах справи міститься розрахунок середньоденного заробітку здійсненого відповідачем та розпорядником майна ОСОБА_2 , відповідно до якого середньоденний заробіток позивача складає - 1 050,66грн., з яким позивач погодилась у відповіді на відзив.
Згідно з абзацом четвертим пункту 2 Порядку в усіх інших випадках (крім оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги та компенсації за невикористану відпустку) середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до п.3 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.
У зв'язку із викладеним, для обрахунку середньоденного заробітку необхідно враховувати заробітну плату позивача за жовтень-листопад 2024 року (36 024,84грн. + 8 102,95грн.)/(кількість відпрацьованих днів у жовтні-листопаді - 42) = 1 050,66грн.).
Суд, дослідивши надані учасниками справи розрахунки середньоденного заробітку, дійшов висновку, що розрахунок складений відповідачем та розпорядником майна Остриком С.Ю. є вірним та таким, що відповідає вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100.
Згідно зі ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства дія мораторію не поширюється на виплату заробітної плати, тому і після відкриття провадження у справі про банкрутство у відповідача існує обов'язок своєчасно розраховуватись із звільненими працівниками, а у випадку непроведення остаточного розрахунку при звільненні, нести майнову відповідальність, передбачену ст. 117 КЗпП.
Відповідно до приписів ч.1 ст.117 КЗпП у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Проаналізувавши зміст частини другої статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.
Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Разом з тим приписами як вбачається зі ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Як вбачається з матеріалів справи, повний розрахунок по заробітній платі власником підприємства з позивачем при звільненні не проведено.
Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.04.2019 у справі №607/14495/16-ц.
При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 №100 (з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, та призначення пенсії.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку щодо задоволення вимоги позивача про стягнення середнього заробітку, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2024 - дата видача наказу про звільнення, у зв'язку із чим позивач (з врахуванням уточнень викладених у відповіді на відзив) просила суд стягнути середній заробіток з 20.12.2024 по 20.06.2025 у розмірі 136 585,80грн. (ст.117 КЗпП).
Суд, враховуючи прохальну частину позову, зазначає, що кількість робочих днів (з урахуванням приписів ст.6 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" та обмеженням встановленим ст.117 КЗпП) з 21.12.2024 по 20.06.2025 становить 130 днів.
З врахуванням положень ч.4 Порядку обчислення середньої заробітної плати та ч.1 ст.117 КЗпП сума середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 20.12.2024 по 20.06.2025 становить 136 585,80грн. (1 050,66грн. * 130 днів).
Відповідачем станом на 01.09.2025 не надано доказів виплати позивачу заробітної плати, що належить йому від підприємства та середнього заробітку за час затримки розрахунку, з огляду на що, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 136 585,80грн.
Щодо стягнення судового збору.
Згідно пп.1 п.2 ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за розгляд позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У відповідності до приписів п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору за розгляд позовних вимог в частині стягнення заробітної плати.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що звільнення позивача від сплати судового збору не звільняє відповідача від обов'язку, у разі задоволення позову, сплатити судовий збір в дохід державного бюджету України, в розмірі встановленому пп.1 п.2 ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", при цьому враховуючи загальний розмір задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З врахуванням задоволення позовних вимог, витрати пов'язані із розглядом справи покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 47, 94, 115-116 КЗпП, ст.ст. 20, 129, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 7, 41 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванта С" (49081, місто Дніпро, проспект Воронцова, буд. 73, ідентифікаційний номер юридичної особи 33325174) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача арбітражного керуючого Острика Сергія Юрійовича, свідоцтво №300 від 28.02.2013 (69032, м.Запоріжжя, а/с 7813, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про порушення конституційних та трудових прав, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванта С" (49081, місто Дніпро, проспект Воронцова, буд. 73, ідентифікаційний номер юридичної особи 33325174) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі за період з жовтня 2024 року по грудень 2024 року у розмірі 39 913,79грн., компенсацію за невикористану відпустку у сумі 31 128,40грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.12.2024 по 20.06.2025 у розмірі 136 585,80грн., судовий збір за подання позову до суду у розмірі 3 028,00грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванта С" (49081, місто Дніпро, проспект Воронцова, буд. 73, ідентифікаційний номер юридичної особи 33325174) на користь державного бюджету (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891) 86,42грн. - судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного тексту судового рішення і може бути оскаржено протягом цього строку в порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя А.В. Суховаров